Організаційно-правові основи біржової діяльності А. І. Берлач Берлач А. І. та ін. Організаційно-правові основи біржової діяльності: Навч. посібник/А. І. Берлач, Н. А. Берлач, Ю. В. Ілларіонов.- К.: Фенікс, 2000. - 336 с. - Бібліогр.: с. 332. ISBN 966-7558-85-1 У навчальному посібнику відповідно до програми курсу "Правові основи біржової діяльності" через призму світового досвіду функціонування біржових інститутів розглянуто становлення біржового ринку України в межах його чинного законодавства. Аналізуються актуальні питання створення і функціонування бірж та основні аспекти брокерської діяльності. Значна увага приділяється правилам ведення біржових торгів, біржових операцій, укладанню брокерських угод, біржовій грі та механізму ціноутворення. Розрахований на викладачів, студентів, слухачів та курсантів вищих закладів освіти, учасників біржових торгів і всіх тих, хто цікавиться біржовою діяльністю. ЗМІСТ ВСТУП Розділ 1 ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ІНСТИТУТІВ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ 1.1. Виникнення і розвиток біржових структур 1.2. Історія діяльності товарних бірж в Україні Розділ 2 ЗАКОНОДАВЧО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БІРЖОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 2.1. Зміст правового регулювання біржової діяльності 2.2. Регулювання біржової діяльності через оподаткування 2.3. Правове регулювання біржової діяльності за кордоном 2.4. Особливості біржового процесу в Україні Розділ З ОРГАНІЗАЦІЯ БІРЖОВИХ ІНСТИТУТІВ 3.1. Створення бірж 3.2. Функції біржі 3.3. Види бірж Розділ 4 ОРГАНІЗАЦІЯ БІРЖОВОГО УПРАВЛІННЯ Розділ 5 ОРГАНІЗАЦІЯ БІРЖОВИХ ТОРГІВ 5.1. Учасники біржових торгів 5.2. Біржовий товар 5.3. Порядок ведення торгів 5.4. Порядок зняття товарів із торгів 5.5. Біржова мова жестів та жаргон брокера 5.6. Розв'язання спірних питань Розділ 6 ОРГАНІЗАЦІЯ БІРЖОВИХ УГОД 6.1. Смисловий зміст угоди 6.2. Види біржових угод і операцій 6.3. Біржові та позабіржові опціони 6.4. Спекулятивні угоди 6.5. Товарний арбітраж 6.6. Котирування та види цін на біржі 6.7. Реєстрація та оформлення угод Розділ 7 ОРГАНІЗАЦІЯ ТОВАРНИХ БІРЖ 7.1. Товарна біржа як інфраструктурний елемент ринку 7.2. Роль товарної біржі у формуванні цін 7.3. Завдання і функції товарної біржі та її підрозділів 7.4. Органи управління товарною біржею 7.5. Структурні підрозділи товарної біржі  7.6. Біржові товари 7.7. Механізм укладення біржових угод 7.8. Види біржових угод 7.9. Біржові операції 7.10. Організаційне забезпечення біржових угод та операцій Розділ 8 ФОНДОВІ БІРЖІ 8.1. Сутність та значення фондової біржі 8.2. Фондовий ринок як складова фінансової системи країни 8.3. Становлення ринку цінних паперів в Україні 8.4. Державно-правове регулювання фондового ринку 8.5. Цінні папери: класифікація, види, взаємозв'язки 8.6. Учасники фондового ринку 8.7. Процедура лістингу на фондовому ринку 8.8. Види та організація угод на фондовому ринку Розділ 9 ВАЛЮТНІ БІРЖІ 9.1. Міжнародна валютна система 9.2. Організаційно-правове забезпечення валютної біржі 9.3. Державне регулювання валютної системи в Україні 9.4. Валютні біржі за кордоном 9.5. Валюта як товар 9.6. Види і характеристика валютних операцій 9.7. Механізм укладення угод з валютою 9.8. Валютні курси 9.9. Котирування 9.10. Комісійні та поставка на валютній біржі Розділ 10 БІРЖІ ПРАЦІ 10.1. Ринок праці 10.2. Суб'єкти ринку праці та їх функції Розділ 11 ОРГАНІЗАЦІЯ Ф'ЮЧЕРСНОЇ ТОРГІВЛІ 11.1. Зміст ф'ючерсної торгівлі 11.2. Еволюційний розвиток ф'ючерсної торгівлі 11.3. Цілі ф'ючерсної торгівлі 11.4. Механізм біржової ф'ючерсної торгівлі 11.5. Біржове хеджування та спекуляція 11.6. Опціони з ф'ючерсними контрактами 11.7. Механізм угод з купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

 

Перехід України до ринкової економіки потребує докорінної зміни нинішніх і формування нових ринкових інституцій, не властивих колишній адміністративно-командній системі управління економікою. Для ефективного функціонування народногосподарського комплексу треба створити практично нове ринкове середовище. Одним із головних його елементів є формування біржових інститутів. Усвідомлення необхідності використання ринкових механізмів для створення в Україні ефективної економіки відкрило шлях поглибленому вивченню біржової справи. В умовах виходу вітчизняних товаровиробників на світовий ринок зростає інтерес до поняття біржі, її економічних функцій, ролі й місця у ринковій економіці, до техніки здійснення біржових операцій, тенденцій розвитку біржової торгівлі. Біржі, будучи складовою сучасної системи ринку, покликані забезпечити безупинність процесу розширеного відтворення і прискорення обігу капіталів, товарів та інших видів суспільного продукту. Скорочення завдяки біржам часу обігу капіталів, товарів підвищує ефективність використання основних фондів, передових ресурсів, зменшує потребу в обігових коштах, банківському кредиті й тим самим дає змогу збільшити ресурси, які можна спрямувати в інші галузі народногосподарського комплексу країни. Тому прискорення обігу коштів через біржову систему - одне з головних економічних завдань. Єдина ринкова основа формування бірж об'єктивно передбачає загальні закономірності біржової діяльності, пов'язані як із сутністю цієї діяльності, так і з формами її організації. Біржова діяльність розглядається в її еволюційному розвитку: від угод на реальний товар (спот, форвард) до ф'ючерсних угод і опціонної торгівлі.  На підставі аналізу міжнародної біржової діяльності та через законодавчо-правове поле аналізуються основні положення формування і функціонування біржового ринку товарної продукції в Україні. Розкриваються сутність, функції та класифікація біржових інститутів, методи й напрямки правової регламентації біржової діяльності. У навчальному посібнику відображені проблеми, що стоять перед біржами й учасниками біржових торгів на сучасному етапі. Багато уваги приділяється організації біржової роботи, розміщенню і функціонуванню бірж, зокрема товарних, на території дореволюційної України, в період непу і на сучасному етапі, дається детальна класифікація бірж. Ретельно аналізуються як організаційна структура бірж, так і правове регулювання, контроль за їх діяльністю, порядок ведення торгів, зняття або хоча б зменшення біржових ризиків при укладенні угод, хеджування і брокерська діяльність, визначення (оцінка) стану функціонування біржових структур у ринковій системі України. Метою видання цього навчального посібника є надання методичної допомоги всім, хто зацікавлений у вивченні основ біржової діяльності, поліпшенні засвоєння майбутніми спеціалістами теоретичних і практичних основ біржової діяльності, підвищення економічної ефективності біржових операцій. Автори посібника сподіваються, що його структура, послідовність викладу і його взаємозв'язок сприятимуть підготовці нової генерації фахівців економіко-правового спрямування, здатних розв'язувати складні господарсько-правові проблеми становлення і розвитку елементів ринкового середовища та біржових інститутів зокрема. Автори складають щиру подяку Литвиненку Є. П., Микитюку А. А., Шевчуку Р. М., Миргородському С. М. та Целінському Р. Й. за кваліфіковану редакторську та технічну допомогу в підготовці рукопису посібника.

 

Розділ 1 ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ІНСТИТУТІВ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ 1.1. ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК БІРЖОВИХ СТРУКТУР Етимологічне поняття біржа походить від грецького byrza (сумка, гаманець), німецького borse і голландського blurs за місцем її першої появи в XV ст. в м.Брюгге (Нідерланди), а також від фламандського купецького прізвища Van der Burse, біля будинку в м. Брюгге, де відбувалися збори купців і банкірів з різних країн для обміну торговою інформацією, купівлі іноземних векселів й інших торгових операцій без пред'явлення конкретного предмета купівлі-продажу. Три шкіряні мішки (гаманці) були зображені на родовому гербі, який був прикріплений на воротах будинку Ван дер Бюржей. Назва "біржа" прижилось і розповсюдилось по всій континентальній Європі. Лише Англія, а потім й інші англомовні країни назвали і досі іменують торговий інститут Stosk Exchange. Традиційно слово "біржа" вживається для позначення трьох понять: збори, де в одному місці продають і купують; місце, де проводяться такі збори; сукупність угод, що укладаються при цьому. Якщо поєднати все назване, вийде, що біржа - це певним чином організований ринок. Особливість його в тому, що він завжди оптовий, а предметом торгівлі є замінимі цінності із заздалегідь певними характеристиками, які відсутні в місці продажу: сировина і готова продукція, цінні папери, послуги, робоча сила і т.д. Для біржового ринку характерне також те, що ділові угоди тут завжди укладаються публічно, у заздалегідь встановлений час і в певному місці, що дає змогу всім бажаючим взяти участь у таких торгах. Біржа - старий торговий інститут, її виникнення іноді пов'язують також з давньоримськими collegine mercantorium (збори, де торгують). Однак, якщо ці збори, де торгували, і були прототипом біржі, то досить віддаленим. Справжня біржова організація могла виникнути лише з розвитком торгівлі, зародженням великих торгових центрів, появою численного купецького стану. Час виникнення у Західній Європі організацій купецтва, близьких за своїми функціями до бірж, - XII- XIII ст. Саме в цей період середньовічна торгівля набуває достовірно міжнародного характеру. Найбільшими її центрами стають міста Північної Італії, Південної Франції, Фландрії. В умовах, коли сполучення між містами були ускладнені, а мандрівників, тим паче купців, чекали численні небезпеки, величезне значення в розподілі товарних потоків відігравали ярмарки. Саме з розвитком ярмарків тісно пов'язане виникнення численних фінансових і торгових інститутів, в тому числі і бірж. На ринках торгівля велася регулярно, але на відміну від біржі товар продавався реальний, а покупці одночасно були і споживачами товару. Однак на ярмарках реальний товар не був присутнім, торгівля велася за зразками, оптовими партіями, і товар придбавали торгові посередники. Крім того, ярмарки організовувалися лише декілька разів на рік. Як правило, ринок сприяв торговому обороту обмеженої кількості районів, а ярмарок - розвитку міжнародного торгового обороту. Надалі, з розвитком промисловості, виникла необхідність у постійному оптовому ринку, який поєднував між собою господарські області (регіони), що розвивалися. Такий ринок склався в XVI ст. у ході розвитку торгівлі між Іспанією і Нідерландами у формі біржі. Перші класичні біржі виникли в Італії (Венеція, Генуя, Флоренція), де на основі міжнародної мануфактури зростала зовнішня торгівля, а також у великих торгових містах інших країн. Першою міжнародною біржею, яка відповідала новому рівню розвитку продуктивних сил, вважається біржа в Антверпені, де здійснювалися операції з цінними паперами (купівлею-продажем боргових зобов'язань урядів Голландії, Англії, Португалії, Іспанії і Франції). Із захопленням і пограбуванням Іспанією Антверпена та припиненням платежів за позичками іспанськими і французькими королями, Антверпенська біржа до кінця XVI ст. прийшла в занепад. За зразком Антверпенської біржі були створені Ліонська (1545), Лондонська Королівська (1566) й інші біржі, які були в основному товарними і валютними (вексельними). У 1602 році була організована Амстердамська біржа, що відігравала в XVII ст. головну роль у міжнародній торгівлі, на ній вперше предметом біржових угод стали щойно випущені акції перших акціонерних компаній. На них почали котируватися не тільки облігації державних позик, але й акції Голландської і Британської Ост-Індської, а пізніше і Вест-Індської торгової компанії, а також виникла торгівля колоніальними товарами. У XVIII ст. на Амстердамській біржі котирувалися цінні папери 44 найменувань (акції та облігації). Амстердамська біржа була універсальною. Тут відбувалася торгівля хлібом, сіллю, рибою, прянощами, лісом, грошима, облігаціями, акціями та іншими товарами. В той час остаточно визначилося поняття біржової гри: на підвищення, коли купувалися акції з метою збуту їх через деякий час за більш високою ціною, і на пониження, коли акції продавалися з розрахунку на їх майбутню купівлю за нижчою ціною. Розвиток строкових операцій поступово сформував певні біржові звичаї компенсаційних операцій: виконання всіх строкових операціях призначалося на заздалегідь встановлені дні, що давало змогу при незначній кількості готівки, яка була в обігу, значно розширити оборот біржової торгівлі. Безліч відвідувачів, які прагнули швидкого збагачення, спонукали до того, що організатори біржі в Амстердамі у XVII ст. спорудили першу в історії спеціальну будівлю для біржі. Таким чином, з'явився атрибут сучасної біржі - біржовий зал. До кінця XVII - початку XVIII ст. естафету нідерландських бірж підхопила Лондонська біржа, яка виникла у 1570 p., розквіт якої пов'язаний із заснуванням знаменитої торгової Компанії Південних морів. Успішна діяльність цієї компанії викликала справжню акціонерну лихоманку, так зване грюндерство ("засновництво"): виникали і знаходили численних передплатників акціонерні товариства на зразок товариства для винаходу вічного двигуна, для торгівлі "деякими товарами" і т.п. Засновники таких товариств з часом зникали, прихопивши, зрозуміло, гроші вкладників, що не заважало успішній діяльності інших шахраїв. Це викликало активну законодавчу діяльність і появу акціонерного законодавства, спрямованого переважно на захист інтересів акціонерів. Одним із результатів боротьби з грюндерством і біржовою спекуляцією акціями, яка не контролювалася, була реорганізація Лондонської біржі. Вона реформувалася в закриту корпорацію, доступну лише для незначної кількості солідних комерсантів.  Схожі обставини передували організаційній перебудові біржової діяльності і на найбільшій біржі XVIII -XIX ст. - Паризькій. Після краху грандіозної афери, пов'язаної з ім'ям Джона Ло, у 1724 р. уряд офіційно затверджує вексельно-фондову Паризьку біржу. Паризька біржа на відміну від Лондонської являла собою інший тип біржової організації: біржі-установи. Як і на Лондонської біржі, тут діяла закрита маклерська корпорація, що монопольне здійснювала всі посередницькі операції. Найбільшою фондовою біржею в XIX ст. нарівні з Лондонською і Паризькою була біржа у Франкфурті-на-Майні, створення і розквіт якої пов'язаний з прізвищем Ротшильдів. До кінця XIX ст. поступово змінюється характер цінних паперів, що знаходилися в обігу на фондових біржах. Якщо спочатку об'єктами біржових угод були практично будь-які види цінних паперів, в тому числі векселі, акції, облігації, то з розвитком банків функції обслуговування короткострокового кредиту переходять до банків, що здійснюють операції з векселями і власне банківські операції своїх клієнтів. На біржах короткостроковий кредит відіграє дещо скромну роль і обмежується ломбардною операцією, призначеною для кредитування спекулятивних строкових угод. Головними об'єктами угод на фондових біржах з кінця XIX ст. і до нинішнього часу стають акції й облігації (боргові зобов'язання держави, органів місцевого самоврядування, великих банків й інших комерційних організацій). Ті товарні біржі, що виникли в XVI ст., не відігравали такої помітної ролі, як фондові. Розквіт товарних бірж, що спеціалізувалися на певних видах товарів, наступив у кінці XIX ст. Він був нерозривно пов'язаний із розвитком сільськогосподарського виробництва. Найбільші товарні біржі спеціалізувалися на торгівлі зерном, цукром, какао і т.п. Ця сільськогосподарська продукція (сировина) найбільшою мірою придатна для біржової торгівлі: внаслідок об'єктивних факторів (короткочасний період виробництва і постійний попит) вирівнювання цін на неї ускладнене. Сільськогосподарські продукти добре вписуються в систему біржової торгівлі за стандартами: без пред'явлення зразка, на основі його відповідного найменування - стандарту. До цих пір ці об'єкти є основним предметом угод на товарних біржах. Американська торгова біржа пройшла декілька етапів розвитку - від операцій з реальними товарами до строкових контрактів і ф'ючерсних угод, що передбачають сплату грошової суми за товар через певний строк і за ціною, обумовленою в контракті. На частку реальної поставки товару припадає біля 1% обороту товарних бірж. Тому ф'ючерсні угоди не тільки визначають ціну на той чи інший товар, а й страхують виробників від непередбачених коливань ринкової кон'юнктури. Поява в Росії біржі, як і багатьох інших раніше невідомих населенню країни торгових інститутів, пов'язана з ім'ям Петра Великого. У 1721 р. ним була заснована в Санкт-Петербурзі перша російська біржа, яка згодом стала однією з найбільших у Європі. Приміщення біржі, яке було побудоване урядом, Олександр І передав петербурзькому купецтву. До початку XX ст. в Росії активно функціонувало близько півсотні товарних, а також ряд фондових бірж (самостійних фондових відділів товарних бірж) загальноєвропейського значення. За масштабами біржової торгівлі Росія ніскільки не поступалася найбільш розвиненим європейським державам (у Німеччині до початку XX ст. нараховувалося близько 20 бірж, у Франції - 70). Інститут біржової торгівлі розвивався в Росії в рамках самостійних громадських організацій підприємців. Контроль держави за їх діяльністю здійснювався у формі концесійної (дозвільної) системи установ бірж. В Росії не було загального правового регулювання біржової діяльності. Біржі здійснювали операції на основі своїх статутів і ділових звичаїв, які формувалися в повсякденній торговій практиці, що зводилися біржовими комітетами до правил біржової торгівлі. Це був період, коли держава покладалася на авторитет і професіоналізм самих комерсантів. Причому деякі біржі з успіхом справлялися з покладеними на них державою контрольними функціями. Наприклад, Санкт-Петербурзька фондова біржа здійснювала серед іншого обов'язковий попередній контроль за фондовими (інвестиційними) паперами, що випускалися на всіх інших російських біржах. Біржі були органічно вплетені в розгалужену систему суспільного саморегулювання економічних відносин. Поряд з іншими громадськими торговими інститутами, зокрема, ярмарками, торговими і торгово-промисловими палатами, купецькими зборами, спілками промисловців - російські біржі виконували необхідні функції у сфері балансування попиту і пропозиції, ціноутворення, налагодження міцних міжрегіональних і міжнародних торгових зв'язків, контролю за емісією і обігом цінних паперів.

.2. ІСТОРІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРНИХ БІРЖ В УКРАЇНІ Біржова торгівля в Україні започаткована відкриттям у 1796 р. товарної біржі в м. Одеса, в 1834 р. - у м.Кременчуг. Загалом, в історії біржової діяльності України можна виділити кілька найважливіших етапів: 1796- 1860 pp. Відкриття першої товарної біржі (м. Одеса) та початок біржового руху Характерним для цього етапу є створення та функціонування кількох товарних бірж, де ділове життя характеризувалось незначними обсягами угод, недосконалістю організаційних форм торгівлі кредитної системи тощо. Це було зумовлено перш за все тим, що не відчувалося у цей період особливої необхідності у створенні товарної біржі, оскільки для товарообігу цього періоду достатньо було діяльності ярмарків, на яких здійснювалась торгівля значними обсягами продукції. Перші біржі були організовані не за ініціативою самих торговців, а за наказом Петра І. Характерною особливістю товарної біржі, яка відрізняла її від ринків іншого типу, було те, що на ній торгували не реальними товарами, а за зразками. Ця основна відмінність товарної біржі зумовлювала те, що не всі товари були предметом біржового обороту. 1861 - 1914 pp. Активізація біржової торгівлі в усіх центрах України, їх спеціалізація Для даного етапу розвитку біржової діяльності характерним є економічне піднесення і розширення товарно-грошових відносин, що було зумовлено реформами 60-х років. Останні прискорили перехід до ринкового господарювання, створили сприятливі передумови для розвитку біржової мережі. Товарні біржі створюються в усіх торгових центрах України. В Україні будуються елеватори, з'являються комерційні банки, починає працювати так званий підтоварний кредит, в основному для торгівлі хлібом. Цей період характеризується розширенням мережі залізниць, вдосконалюються транспортні засоби, все це суттєво впливає на інтенсивність розвитку перевезень продукції. Наступний етап у підйомі біржової діяльності припадає на початок XX ст. і перш за все на передвоєнні роки - 1906-1913 pp. За цей період в Україні розпочали роботу 11 товарних бірж. Як правило, це спеціалізовані біржі з торгівлі окремими видами продукції, а саме хлібні біржі, фруктові, м'ясні, винні та інші, серед яких найбільші біржові обороти мала Київська товарна біржа, у товарній структурі якої значну питому вагу займав цукор, Миколаївська хлібна та Одеська зернова біржі. Біржі цього періоду надійно увійшли в народне господарство країни і мали суттєву питому вагу на оптовому товарному ринку. Товарні біржі, які функціонували в Україні у дореволюційний період, представляли інтерес для країн Західної Європи тим, що були незалежними організаціями. Місцева влада не втручалася у біржову діяльність. На вітчизняних біржах того періоду укладалися угоди з реальним товаром. В Україні набули розвитку виключно товарні біржі, у той час як у Росії в 30-ті роки минулого століття у структурі товарних бірж з'явилися вже фондові відділи. Це було зумовлено появою в 1820 р. облігацій державної позики, а в 1827 р. - акцій, що сприяло розвитку біржового обороту цінних паперів. Основний обсяг внутрішнього фондового ринку проходить через Петербурзьку і Московську біржі. Однак початок першої світової війни, а потім події 1917 р. призвели до повного припинення діяльності всіх товарних бірж в Україні. 1921 - 7928 pp. Відродження біржової торгівлі в період нової економічної політики Цей етап біржової торгівлі, що характеризувався її відродженням, розпочався в 1921 р. і вже в 1925 р. всі ті 11 товарних бірж, що діяли До 1917 p., відновили свою роботу. Передумовою такого процесу стала внутрішня економічна політика, що виявлялася у певному пожвавленні капіталу та підприємництва. Торговельно-посередницька діяльність товарних бірж була спрямована на децентралізацію ринку.  Біржа формувалася як корпорація, вона мала свій статут, її членами могли бути всі види підприємств, як державні, приватні, так і змішані, що сплачували вступний внесок. На початковому етапі розвитку бірж основними їх учасниками були державні і кооперативні організації. Фізичні особи не могли бути членами товарної біржі. Як правило, вони не допускалися на біржові збори. Але були і виключення. Так, статут Саратовської товарної біржі передбачав участь фізичних осіб в її роботі, але їх кількість в зборах не могла перевищувати 2/7 загальної кількості учасників. Членами біржі могли бути й іноземці, які відповідали встановленим вимогам. Відмінною рисою радянських бірж того періоду було існування інституту обов'язкового членства (як на першій російській біржі, створеній Петром І). Відповідно до Декрету РНК СРСР від 10 квітня 1923 р. "Про державні промислові підприємства, які функціонують на засадах комерційною розрахунку", всі центральні трести зобов'язані були перебувати у статусі членів біржі і реєструвати на біржі свої оптові угоди. Декретом від 17 липня 1923 р. така практика була встановлена і для місцевих трестів, що перебували в управлінні раднаргоспів. Вказівка про обов'язковість бути членом біржі була внесена навіть до типових статутів трестів. Статут біржі регламентував кількість членів біржового комітету від усіх категорій підприємств. Радянські товарні біржі були не однотоварними, а багатопрофільними. Угоди здійснювалися на них практично з усіх видів товарних груп. Як результат, до складу біржі входили різні секції, де укладалися угоди щодо реалізації продукції певної галузі, їх діяльність визначалася відповідним положенням, а члени підпорядковувалися біржовому комітету. Наприклад, під час організації Московської товарної біржі було створено 6 секцій: 1) сировинна; 2) хлібно-продуктова; 3) текстильна; 4) будівельна; 5) металева і електротехнічна; 6) хімічна. Пізніше була створена лісова секція. Враховуючи багатопрофільність перших радянських бірж, при них, із зміцненням фінансового становища економіки країни, стали створюватися фондові відділи, де укладалися угоди з державними цінними паперами (в основному угоди на первинному ринку щодо їх розміщення), іноземною валютою, реалізацією акцій, обліком векселів й інших платіжних вимог. У період нової економічної політики основними завданнями та функціями бірж були: * виконання посередницької діяльності ; * самостійне регулювання товарних ринків. Однак залежно від специфіки ринку ті чи інші функції бірж домінували або навпаки ліквідовувалися. Так, на ринку сільськогосподарської продукції функції біржі обмежувались виключно посередницькою діяльністю. Товарна біржа була універсальною, через її канали проходили сировина, паливо, устаткування та інша продукція. Слід зазначити, що в біржовому обороті товарних бірж радянського періоду переважала продукція державних підприємств. Радянська біржа мала підлегле становище в системі торгівлі внаслідок жорсткої контрольної та законодавчої регламентації її діяльності з боку державних органів. Держава, з одного боку, прагнула регулювати розвиток цього процесу, з іншого - визначати економічну сутність біржі. З розвитком перших радянських бірж великого значення набула контрольно-облікова функція. Біржа стає згодом допоміжним апаратом у справі державного регулювання ринкових відносин. Вона допомагала державним органам у виборі лімітів, викривала факти відступу від них, виявляла причини цих відступів, допомагала знаходити шляхи усунення порушення лімітів. Біржова статистика дозволяла контролювати різні відомства, стан окремих галузей і навіть окремих підприємств. У біржовій статистиці в основному відбивався торговий оборот країни. Завдяки цьому державні органи управління мали оперативні дані про товарні запаси в основних контрагентів, про рух цін на ринку. Особливістю радянських бірж була і реєстрація на них позабіржових угод. Основною причиною введення реєстрації позабіржових угод була спроба держави адміністративним шляхом залучити торговців до біржі і здійснити цим самим додатковий контроль за діяльністю промислових і торгових підприємств. Застосовувалося економічне стимулювання результатів біржових угод шляхом більш високих ставок зборів з позабіржових угод при їх реєстрації. На практиці різниця в зборах або не відігравала вирішального значення у виборі шляху результату угод, або вела, по суті, до фіктивної біржової реєстрації цих угод. Інформація про угоди, укладені поза біржею, присилалися через розсильного для оформлення їх як біржового ("переодягання угод"). Заборонялись спекулятивні угоди, включаючи строкові угоди з товаром і цінними паперами, суворо дотримувався принцип збереження контрольних позицій державних та змішаних підприємств на загальних зборах і в біржових комітетах товарних бірж. Але незважаючи на певні успіхи та значення біржової торгівлі, починається кампанія по згортанню діяльності бірж. Так, у Постанові ЦВК СРСР від 21.01.1927 р. вказувалось, що надмірний розвиток біржової мережі у країні ускладнює контроль за її діяльністю з боку державних органів. Це призвело до того, що вже на кінець 1928 р. усі товарні біржі припинили існування. Певний період функціонувала товарна біржа виключно на зовнішньому ринку. У 1937 р. СРСР закупив на товарних біржах світу 35,6 % усього імпорту та реалізував також через світові біржі продукцію, частка якої становила 23,4 % від усього експорту. Не дивлячись на це, розвиток радянських бірж у період 1921-1928 pp. мав позитивне значення для економіки країни, оскільки вони сприяли: * реалізації продукції децентралізованих товарних потоків; * виконанню посередницької та кон'юнктурної функції; * взаємодії державних і недержавних секторів економіки; * контролю та регулюванню товарного ринку. 1990 р. Відродження біржової торгівлі в період становлення ринкових відносин Для 90-х років характерним є відродження в Україні біржової торгівлі реальним товаром з перспективою переходу до укладання ф'ючерсних угод та опціонів. Передумовою розвитку та становлення елементів біржової торгівлі цього періоду стали товарні аукціони продукцією промисловості, торгівля якою здійснювалася за комерційними цінами. Така ситуація була обумовлена наявністю так званої економіки дефіциту, коли маса грошей перевищувала товарну пропозицію засобів виробництва та предметів споживання. За цих умов надлишки грошових доходів через фінансово-кредитну систему перетворювались у нагромадження крупних фінансових ресурсів. Одержавши свободу у використанні цих нагромаджень, підприємствам потрібні були нові канали їх використання. Тому поява біржових структур стала одним із напрямків реалізації фінансових ресурсів. Перші товарні біржі цього етапу, зареєстровані в Україні у 1990 p., були першими і в СРСР. До числа таких товарних бірж належить Київська універсальна біржа (КУБ), де на той час було акредитовано понад 1,5 тис. брокерських контор, більше половини з яких брали участь у торгах двічі на тиждень. Біржі "прописалися" в усіх областях України (за винятком Житомирської, Київської та Сумської) і в м. Києві. Незважаючи на це, спостерігається значна концентрація біржової торгівлі: саме на столичних біржах фіксується кожна друга гривня із загального обсягу укладених в Україні біржових угод. Більше того, у Києві укладаються переважна частина угод з цінними паперами і майже дві третини -з нерухомістю. Угоди на біржах Харківської області становлять 17,3% всіх угод, укладених на біржах України, Донецької - 10%, Одеської -5,0%, Запорізької - 4,4%. Таким чином, на долю названих п'яти біржових центрів припадає 9/10 біржових оборотів в Україні, тоді як біржі інших 18 областей разом обслуговують трохи більше 1/10 укладених угод. Спостерігається і чітко виражена спеціалізація ряду бірж по реалізації окремих товарів. Наприклад, більше 2/3 палива, що є предметом біржової торгівлі, проходить через Донбаську біржу, а 2/ 5 біржових оборотів сільгосппродукції - Придніпровську товарну біржу. На долю 7 бірж, або 11% загальної кількості, що функціонують, припадає 70% біржових оборотів в Україні. "Прекрасну сімку" складають (по низхідній) Українська біржа "Десятинна", Київська універсальна товарна біржа, Харківська і Одеська товарні, Біржа малих підприємств (Київ), Маріупольська універсально-товарна, Придніпровська товарна біржа (м. Дніпропетровськ). Оборот лідера - біржі "Десятинна" становить 19,3 % загального обсягу біржового обороту.  В останні роки намітилася тенденція зменшення кількості функціонуючих в країні бірж. Так, якщо в 1992 році практичну діяльність здійснювали 87 бірж, в 1993 році - 74, то в 1998 році-лише 65. І хоча в першому півріччі 1999 року в Україні функціонувало 66 бірж, це все ж на чверть менше, ніж шість років тому. Причому слід зазначити, що на сьогодні функціонує лише 72% зареєстрованих бірж.

Майже третина всіх діючих біржових структур припадає на товарно-сировинні і товарні біржі (а таких всього нараховується 20), 29% - на універсальні біржі і лише 3% - на біржі нерухомості (табл. 1). Кожна п'ята біржа в Україні - товарно-фондова і фондова, кожна дев'ята - агропромислова, кожна тринадцята - спеціалізована. "Левова" частка в загальному обсязі біржових угод припадає на торгівлю нерухомістю, причому спостерігається яскраво виражена в останні роки тенденція до її зростання. Якщо в 1992 році торгівля нерухомістю займала тільки 7,1% в загальному обсязі біржових операцій, то в 1993 році - вже 22,5%, а в 1994 році -71,2%. У першому кварталі 1998 року цей показник досяг вже 81,4%. Однак у квітні-червні 1999 р. сталося його деяке зниження - 77,3%. Із загального обсягу операцій з нерухомістю майже 30% реєструється на Українській біржі "Десятинна" і 20,3% - на Київській універсальній товарній біржі. У структурі біржового обороту в 1999 р. значну питому вагу займала реалізація споживчих товарів, машин і устаткування, будівельних матеріалів (табл.2). Частка сільськогосподарської продукції у структурі біржового обороту була незначною і складала близько 6 %. Однак на біржовому ринку спостерігається спад активності біржової діяльності. Поступово скорочується кількість біржових угод, зменшується кількість діючих товарних бірж. По-перше, цей процес обумовлено тим, що біржа перестає бути єдиним символом ринкової економіки і набуває тих специфічних функцій, які вона традиційно виконує в країнах з ринковою економікою та на світових товарних ринках. Тепер торгівля на біржах організовується не всіма представленими товарами, а виключно біржовими товарами. Вся інша продукція проходить через позабіржовий оптовий ринок. По-друге, це обумовлено введенням в дію 28.02.1992 р. Закону "Про оподаткування доходів підприємств і організацій", згідно якого посередницька діяльність, а саме податок на прибуток від аукціонів, біржових торгів, закупівельно-торговельної діяльності, був визначений у межах 75 %. Тільки прийнятий Закон України "Про оподаткування доходів підприємств" від 28.12.1994 р. дає законодавчу основу для відродження біржової діяльності в Україні, оскільки податок на посередницьку діяльність знижено до 45 %. Це і обумовило певну активізацію біржового ринку.

Статутний фонд діючих в Україні в 1997 р. бірж становив понад 8,5 млн. грн., у структурі якого 78,2 % належало недержавним підприємствам, 1,8% - державним підприємствам та 20 % -підприємствам зі змішаною власністю. За 1998р. статутний фонд діючих в Україні бірж зріс на 51 % як за рахунок створення нових товарних бірж, так і його поповнення на діючих. Дещо змінилася і структура. Так, зросла майже на 12 пунктів питома вага підприємств зі змішаною власністю на фоні зниження питомої ваги недержавних підприємств. Статутний фонд діючих в Україні бірж, починаючи з 1996 p., містить кошти іноземних підприємств. Кількість членів бірж в Україні у 1997 р. становила 2891 чол. і зросла до 6317 на кінець 1998 p., а кількість брокерських контор (фірм), незалежних брокерів дорівнювала відповідно 3495 і 6942 чол., або зросла у поточному році майже у 2 рази (табл. 4). При загальному збільшенні учасників торгів змінюється і їх структура. Так, суттєво зростає питома вага постійних відвідувачів - на 28 %, що обумовлює їх чисельне перевищення перед членами біржі.

Середня чисельність за списком брокерів, що працюють у брокерських конторах і фірмах, зареєстрованих на біржі, також зросла на 24 %. Кількість товарних секцій збільшилась зі 122 у 1995 р. до 148 на кінець 1999 p., а кількість проведених торгів відповідно з 4876 до 11158. Однак у 1998 р. на біржовому ринку України сума доходу у процентах від угод становила 21,4 млн. грн., що нижче рівня попереднього року на 20%, а сума внесків за участь у торгах - 1 млн. грн. Відрахування в бюджет за 1996 р. склали 9,2 млн. грн. проти 9,7 у попередньому році. Таким чином, сплеску біржової активності, що очікувався в останні роки, так і не відбулося. Ситуація, що склалася на біржовому ринку України, відображає ті кризові процеси, які характерні для нинішнього етапу соціально-економічного розвитку. Цим по суті пояснюється і досить слабка активність, деформована структура біржового обороту і надмірна концентрація біржового ринку. Нормалізація ж обстановки на останньому буде визначатися швидкістю і якістю повномасштабного реформування економіки країни. Питання для самоконтролю 1. В чому сутність еволюції біржової торгівлі? 2. Як відбувалося становлення біржових інститутів за кордоном? 3. Розкажіть про організацію товарних бірж в дореволюційній Україні і їх відмінності від зарубіжних бірж. 4. В яких містах України були відкриті перші біржі? 5. Як функціонували біржі в радянський період? 6. Що представляла собою біржова мережа в епоху непу? 7. Дайте характеристику вітчизняній біржовій торгівлі -тенденції, проблеми, перспективи.

 

Розділ 2 ЗАКОНОДАВЧО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БІРЖОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 2.1. ЗМІСТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ БІРЖОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Відносини біржі і держави у різних країнах будувалися по-різному. У Європі біржі з самого початку знаходилися під контролем держави, яка визначала їх діяльність. При надмірній спекуляції і маніпулюванні цінами уряди певних країн просто закривали біржі. Так було в Німеччині у 1896 р. і в Австрії у 1903 p., коли була заборонена біржова торгівля зерновими і олійним насінням (але продовжували укладатися угоди на біржах цукру, кави, бавовни, кольорових металів), в Індії, де в 1960-ті роки були закриті біржі бавовни, джуту, олії та олійного насіння. В міру становлення українського біржового ринку формується і налагоджується система його регулювання. Для залучення до біржової торгівлі великої кількості як продавців, так і покупців необхідний певний механізм, який забезпечував би дотримання інтересів усіх її учасників. Вони повинні бути впевнені у тому, що ризик, пов'язаний з їх участю у торгах, зведений до мінімуму. Регулювання біржової діяльності являє собою певне упорядкування діяльності бірж і укладання біржових угод на основі встановлених правил і вимог. Розвиток біржової діяльності має два історичних напрямки: * регулювання з боку держави (державне регулювання); * регулювання з боку бірж й інших учасників ринку (використання принципу саморегулювання біржового ринку). Зарубіжний досвід свідчить, що державний контроль біржової діяльності базується на дотриманні таких принципів: * суспільної корисності; * гласності й відкритості біржових торгів; * довіри; * саморегулювання; * гарантії прав учасників біржової торгівлі. Досвід країн ринкової економіки свідчить про досить тісну взаємодію держави і ринкової системи взагалі та в регулюванні біржової діяльності зокрема. У процесі такої взаємодії на державу покладені обов'язки забезпечення ринку і біржової торгівлі законодавчою базою, що дає змогу відпрацювати і встановити єдині правила для всіх суб'єктів, які беруть участь в економічному процесі. Загальновизнаним є те, що законодавче поле біржової діяльності створюється перш за все не для професійних посередників, а для їх клієнтів, які довіряють їм право на свій товар, і прагнуть мати надійні гарантії. Регулювання біржової діяльності з боку держави не повинно мати заборонного характеру, а виключно забезпечувати рівність прав для всіх учасників торгівлі, при цьому контролюючи дотримання визначених правил. Це досягається завдяки створенню єдиної правової системи для діяльності, через їх ліцензування, системи спеціального пільгового оподаткування та інші заходи. В Україні відродження біржової торгівлі в 90-ті роки започатковувалось при відсутності єдиного правового поля для такої діяльності. Однак і нині законодавче поле є недостатнім для розвитку бірж. Біржова діяльність грунтується в основному на загальному законодавчому полі розвитку країни, за винятком деяких спеціальних актів, які, однак, не дають змоги ефективно розвиватися біржовому. Державне регулювання біржової діяльності розпочинається з розробки та прийняття для неї єдиної правової основи. Біржова торгівля в Україні відроджувалася за відсутності спеціальних законів, тому в біржовій діяльності використовувалися переважно підзаконні акти. Відставання законотворення від потреб регулювання товарного і фондового ринків нині часто цілком об'єктивний процес, оскільки, по-перше, відсутня стабільна практика функціонування товарних і фондових ринків; по-друге, хоча становлення біржової торгівлі в Україні перебуває під впливом історичного досвіду Англії, країн континентальної Європи і США, своєрідність становища вітчизняного біржового ринку не дозволяє прямого запозичення зарубіжного законодавства, а вимагає своєрідної адаптації.  Біржове законодавство - це система законів, які регулюють торгівлю на біржах. Основне завдання - запобігання маніпулюванню цінами, захист інтересів невеликих фірм і спекулянтів. Законодавче регулювання біржової торгівлі помітно посилилося в останні 20 років. Раніше у багатьох країнах біржова торгівля регулювалася переважно нормами і правилами, які розробляються самими біржами. Сьогодні більшість країн має своє законодавство з біржової торгівлі, але, як правило, воно містить найбільш загальні положення, які регулюють діяльність бірж. Розробка правової основи регулювання біржової діяльності в Україні базувалася на законах, постановах, положеннях і указах, які забезпечували перехід від командно-адміністративної системи управління економікою до ринкової. Серед правових документів того часу передусім необхідно відмітити наступні. Основи цивільного законодавства. Вони є фундаментом для розробки норм й інститутів цивільного права, які необхідні для функціонування ринкової економіки, визначають організаційно-правову структуру ринку, відповідають на фундаментальні питання ринку, хто і як діє на ньому. Головними суб'єктами підприємницької діяльності визначені господарські товариства і товариства, які взаємодіють на базі укладених господарських договорів. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991р. Цей Закон визначає види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки. Закон створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно та організаційної форми підприємства. Закон спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначає їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, органами державного управління та місцевого самоврядування. Закон України "Про підприємництво" від 26 лютого 1991р. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки. Закон України "Про товарну біржу" від 10 грудня 1991р. Цей Закон визначає правові умови створення та діяльності товарних бірж на території України. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991р. Цей Закон визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність в організації обігу цінних паперів на території України. Для регулювання фондового ринку і координації діяльності його учасників в Україні створена Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, в якій працюють представники Міністерства фінансів України, Нацбанку України, Антимонопольного Комітету і т. д. Однак сьогодні це законодавче поле не тільки не задовольняє, а в багатьох напрямах і стримує біржову діяльність. Виникає необхідність розробки гнучкої законодавчої системи стосовно біржової діяльності. У зв'язку з цим першочерговою, на наш погляд, має бути реалізація законодавчих заходів щодо: * сертифікації товарних бірж, які визначатимуть порядок видачі, скасування і призупинення дії сертифікату на право біржової торгівлі, а також критерії на право його одержання: * запровадження на товарних біржах додатково до існуючих інших видів угод з торгівлі реальним товаром. Перш за все це так звані "угоди з умовою", "бартерні угоди" тощо. У загальному вигляді регулювання біржової діяльності з боку держави може бути представлене на схемі 1. Держава регулює діяльність бірж за допомогою законодавства. Це регулювання включає різні заходи адміністративного і економічного характеру, визначає насамперед організаційну та управлінську структури, порядок і принципи функціонування біржових інститутів.

На території країни дозволено працювати тільки тим біржам, які отримали ліцензію органів влади. Для її отримання необхідно враховувати наступні вимоги: по-перше, повинна бути юридичною особою і діяти на ринку професіонально, тобто її діяльність як інфраструктурного елементу повинна бути винятковою; по-друге, в штаті повинні бути професіонали, які мають кваліфікаційний атестат фахівця біржової роботи. Більшість бірж за кордоном, зокрема Токійська фондова біржа, вимагає від своїх працівників спеціального навчання, яке організовується цими ж біржами. Державні органи мають право контролювати діяльність бірж на предмет виконання правил і положень про порядок ведення торгів. Держава, як один з найбільших емітентів і активний учасник ринку цінних паперів, зацікавлена в необхідних умовах обігу цінних паперів, визначенні їх ринкової вартості, поширенні надійної інформації про ціни на ринку цінних паперів, забезпеченні технікою біржових залів, наданні біржам сучасних ліній комунікацій, в тому числі супутникового зв'язку. Державні органи на основі чинного законодавства контролюють фінансову діяльність бірж. Біржа не має права виступати як інвестор, тобто вкладати кошти у діяльність, що не передбачена біржовим законодавством, випускати цінні папери (за винятком власних акцій). Членами біржі, зокрема фондової, можуть бути державні, муніципальні підприємства, а також державні виконавчі органи, які володіють майном. Одним із завдань цих організацій є здійснення операцій з акціями та іншими цінними паперами, зокрема, з облігаціями, які належать державі. Допустима фінансова діяльність фондової біржі може здійснюватися за рахунок: * продажу акцій самої біржі, які дають право стати членами біржі; * регулярних внесків членів біржі; * біржових зборів від кожної угоди, що укладена на фондовій біржі; * проведення експертиз і реалізації інформації. При цьому державним органам, які регулюють діяльність бірж, необхідна інформація як про самі біржі, так і про їх фінансові результати. США, зокрема, використовують інформацію про середні ціни акцій на фондових біржах у складі інших показників (всього 11 змінних індексів) для прогнозування майбутнього напряму зміни реального ВНП. Подібні підрахунки проводяться щомісяця, завдяки чому уряд має інформацію про динаміку зміни ВНП. Виходячи з практики діяльності Міністерства торгівлі США, "індекс випереджувальних індикаторів" досить часто правильно передбачає (попереджає) зміни в економіці. "Індекс випереджувальних індикаторів" може розглядатися як реальна, але недостатня інформація, тому вона з великою обережністю використовується державою для визначення макроекономічної політики країни. "Індекс випереджувальних індикаторів" або подібна йому група показників українського ринку могли б використовуватися і в Україні для прогнозування ситуації в країні і прийняття відповідних рішень щодо корегування макроекономічної політики. На жаль, в Україні подібна практика не набула значного розвитку У зв'язку з тим, що процес становлення ринкових відносин в економіці знаходиться в стадії формування. Складовою частиною державного регулювання виступає ліцензування як біржових інститутів, так і індивідуальних посередників біржового ринку. Ліцензування потрібно розглядати як спосіб дозволу біржової Діяльності і контролю держави за дотриманням вимог чинного законодавства України, що пред'являється до економіко-правового та організаційного статусу бірж. Механізм ліцензування біржової торгівлі включає як ліцензування біржових посередників (видача кваліфікаційних атестатів, що дають право на укладення угод і здійснення операцій), так і ліцензії інвестиційних інститутів, що дають право діяти на біржовому ринку. Іншою вимогою при ліцензуванні бірж, як уже зазначалось, є те, що її діяльність на біржовому ринку повинна бути винятковою. Біржа повинна мати мінімальний власний статутний капітал. Термін дії ліцензії не обмежується, хоч передбачається як припинення, так і відзив виданої ліцензії. Наступним принципом регулювання біржової діяльності, що історично склався, крім державного, є саморегулювання. Цей напрям використовується всіма економічно розвинутими країнами. Наприклад, у США поза державним регулюванням залишаються такі питання, як: * принципи організації біржі; * організаційна структура; * органи управління; * права засновників і керівних органів. Ці питання знаходять відображення у правилах торгівлі, статутах, положеннях, які розробляються кожною конкретною біржею самостійно. Українські біржі також використовують принцип саморегулювання. Кожна біржа має свої внутрішньобіржові нормативні акти, які є основою її діяльності. До них належать Засновницький договір, Статут і Правила торгівлі. У Засновницькому договорі перераховуються засновники біржі, визначається мета її створення, способи реалізації поставлених завдань, встановлюється відповідальність засновників за зобов'язаннями біржі, первинний розмір статутного фонду, розподіл його на акції і порядок розподілу їх між засновниками. У ньому також фіксуються права і обов'язки засновників біржі, порядок розподілу прибутку і формування резервного фонду, обумовлюються умови припинення діяльності біржі, вказується місцезнаходження і реквізити. Як правило, Статут біржі включає такі розділи: * загальні положення; * цілі створення біржі; * види діяльності біржі; * розмір, порядок формування і зміни статутного капіталу, фондів і прибутку біржі; * права і обов'язки членів біржі; * управління біржею; * облік і звітність біржі; * припинення діяльності біржі. У Правилах торгівлі на біржі знаходять відображення такі питання: * учасники біржових торгів і порядок їх проведення; * біржовий товар, порядок виставлення і зняття його з торгів; * біржові угоди, їх види, порядок реєстрації, оформлення, розірвання і визнання їх недійсними; * вирішення спорів і санкції за порушення правил біржової торгівлі. Зокрема, фондові біржі у рамках саморегулювання мають досить широке коло повноважень. Вони визначають, які цінні папери будуть продаватися на біржі, встановлюють правила здійснення операції, правила поведінки брокерів на торгах, а також порядок вирішення суперечок по укладених угодах.

 

2.2. РЕГУЛЮВАННЯ БІРЖОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЧЕРЕЗ ОПОДАТКУВАННЯ Державне регулювання біржової діяльності здійснюється шляхом оподаткування як самої біржі, так і тих операцій, які на ній здійснюються, включаючи операції з цінними паперами. Біржі в Україні функціонують в загальному податковому полі України, яке визначалося відповідними законами Верховної Ради. Загальні принципи системи оподаткування в Україні, які поширюються і на біржі, закладені Законом України "Про систему оподаткування", введеного в дію Постановою Верховної Ради України від 25.06.1991 p., та Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування", чинного з 4.04.1997р., у якому визначено, що встановлення і скасування податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів та внесків до державних цільових фондів, а також пільгїх платникам здійснюється Верховною Радою України. Система оподаткування будується за принципами обов'язковості, економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян та забезпечує надходження коштів до бюджетів відповідних рівнів і державних цільових фондів. Ставки податків та розміри інших обов'язкових платежів встановлюються Верховною Радою України і місцевими радами народних депутатів відповідно до законодавства України про оподаткування. При сплаті податку існують певні пільги. Звільняються від оподаткування: покупці цінних паперів перших емісій, акцій при створенні акціонерних товариств, юридичні особи, які здійснюють у встановленому порядку посередницькі операції за кошти та за дорученням клієнтів при купівлі державних цінних паперів. При сплаті податку на прибуток, зокрема, від операцій з цінними паперами об'єктом оподаткування є: * дивіденд або процент, отриманий від цінних паперів (акцій, облігацій, депозитних сертифікатів), що належать суб'єкту оподаткування (фізичній або юридичній особі); * прибуток від продажу цінних паперів за ціною вищою, ніж ціна придбання; ставки приймаються у розмірі ставок податку на прибуток, встановлених для даного підприємства; * прибутки від погашення облігацій, що купуються з дисконтом, за ставкою податку на прибуток. Біржі як платники податків зобов'язані: * вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені чинним законодавством; * подавати до державних податкових інспекцій та інших державних органів відповідно до законодавства декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів; * сплачувати належні суми податків та інших обов'язкових платежів у встановлені законодавством терміни. Керівники і відповідні службові особи бірж під час перевірки, що проводиться державними податковими інспекціями, зобов'язані давати письмові пояснення з усіх питань, що виникають, виконувати вимоги державних податкових інспекцій щодо усунення виявлених порушень законодавства про податки та інші обов'язкові платежі і підписати акт проведення перевірки. На них покладається відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та інших обов'язкових платежів і додержання законодавства про оподаткування. Платники податків та інших обов'язкових платежів за неподання або несвоєчасне подання державним податковим інспекціям податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків та інших документів, необхідних для обчислення податків та інших обов'язкових платежів, а також за неподання або несвоєчасне подання установам банків платіжних доручень на сплату податків та інших обов'язкових платежів додатково сплачують до бюджету 10 відсотків належних до сплати сум податків (платежів). Слід зазначити, що законодавче поле, з метою досягнення чіткості при оподаткуванні виділяє операції, пов'язані з біржовою діяльністю, як окремий об'єкт оподаткування зі всієї сукупності операцій особливого виду. Крім того, законодавчо трактуються такі поняття біржової торгівлі, як форвардна операція, ф'ючерсна операція, операція з опціоном та визначаються особливості обчислення прибутку (збитку) від здійснення перерахованих видів операцій. Ставка оподаткування біржової діяльності за період формування бірж в Україні дещо змінилася. Так, згідно з пунктом 6 статті 4 Закону України "Про оподаткування доходів підприємств і організацій" (введений 21.02.1992 p.), доходи від посередницької діяльності, аукціонно-біржової, торговельно-закупівельної та іншої, а також участь у розрахунках при виконанні угод та додаткові доходи підприємств від продажу на аукціоні товарів, продукції, майна оподатковуються за ставкою 75 відсотків. Ця надзвичайно велика ставка оподаткування завдала значної шкоди біржовій діяльності України, через що піддалася гострій критиці з боку фахівців. Зважаючи на це, у статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (введений в дію 28.12.1994 р.) ставки податку знижені і диференційовані за базовою ставкою, в розмірі 30 %, оподатковується прибуток від біржової діяльності. Прибуток від посередницької діяльності (брокерські контори, аукціонні торги) оподатковується за ставкою 45 відсотків. Недоліки існуючої податкової системи значною мірою стримують біржову торгівлю, сприяють торгівлі по інших каналах. Це стосується в першу чергу того, що посередники в біржовій торгівлі, юридичні особи, які є членами біржі, сплачують 45% податку на прибуток. Крім того, біржі сплачують у бюджет 0,1 % митних зборів від вартості угоди. При здійсненні цих операцій за межами біржі ці податки не надходять до бюджету, а є основою тіньової економіки. Крім того, значна частина посередників, враховуючи існуючу ставку оподаткування брокерської діяльності, взагалі не бажає користуватися послугами біржі. Тому зміна ставки оподаткування з існуючої (45 %) до базової (30 %) у кінцевому результаті дозволить безпосереднім товаровиробникам опосередковано через брокерів брати більш активну участь у біржових торгах, що дасть можливість зменшити питому вагу позабіржової торгівлі і тим самим відійти від неконтрольованих, часто демпінгових цін та підняти їх до рівня світових, тримаючи їх прозорими та контрольованими.

 

2.3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БІРЖОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА КОРДОНОМ Правове регулювання біржової торгівлі з боку держави здійснюється, як правило, через спеціальні державні організації і органи місцевої влади. Найбільш розроблена система регулювання біржових операцій склалася в США. Регулювання біржової торгівлі в США почалося з 1973 р. Регулюванням усіх операцій, зокрема на товарних біржах цієї країни, займаються Комісія з товарної ф'ючерсної торгівлі (КТФТ) і самі біржі. Основний підхід до регулювання, особливо ф'ючерсної торгівлі, можна визначити як контрольоване самоврядування, її персональний склад призначається Президентом і затверджується Конгресом. Незважаючи на те, що КТФТ має вищу владу в галузі ф'ючерсної торгівлі в США, на практиці вона перекладає на учасників ф'ючерсної торгівлі обов'язок розробки і впровадження ефективних заходів по запобіганню маніпулюванню цінами. Сама ж КТФТ постійно веде спостереження за цим процесом самоврядування. Формування сучасного правового регулювання біржової торгівлі в США відбувалося протягом тривалого часу. Так, протягом майже півстоліття після своєї появи біржові ринки в США не мали федерального законодавства, а кожна біржа встановлювала свої правила. Після Громадянської війни (1861- 1865 pp.) наступив період падіння цін на сировинні товари, в якому виробники звинуватили спекулянтів і біржові ринки (ф'ючерсні). У деяких штатах були ухвалені закони, що повністю забороняли ф'ючерсну торгівлю. Першим ввів такий закон штат Іллінойс. Закон, прийнятий в 1867 p., забороняв продаж товару на термін, якого не було в наявності у продавця. Закон майже не застосовувався, однак в 1867 р. були заарештовані сім членів Чиказької торгової палати за операцію по продажу товарів на термін. Незважаючи на те, що вони були незабаром відпущені, інцидент спричинив хвилювання на біржовому ринку. Наступного року закон був відмінений. У період до Першої світової війни між урядом і біржовими (ф'ючерсними) ринками існувало перемир'я, однак всі спроби ввести регулювання цих ринків провалювалися. Першим таким кроком став в 1916 р. закон про ф'ючерсну торгівлю бавовною. У 1921 р. був розроблений і ухвалений закон про ф'ючерсну торгівлю, однак незабаром він був визнаний неконституційним. Текст закону був перероблений і прийнятий у 1922 р. під назвою Закон про зернову ф'ючерсну торгівлю. Закон вперше містив визначення контрактного ринку (офіційна назва ф'ючерсної біржі) і заснував адміністрацію по зернових ф'ючерсних контрактах в рамках департаменту сільського господарства. Цей закон регулював торгівлю на Чиказькій товарній біржі і на дев'яти інших зернових біржах, що існували в той час. Адміністрація набула права здійснювати нагляд за торгівлею, збирати дані про активність ринку і перевіряти книги і рахунки членів біржі. Протягом наступного десятиріччя Конгрес США вводив різні зміни в цей закон, однак лише криза 1939 р. і депресія 1930-х років призвели до його перегляду. Прийнятий в 1936 р. Закон про товарні біржі розповсюдив регулювання на інші біржові ринки і ввів нові поняття. Так, в цьому законі передбачалася можливість встановлення лімітів позицій по спекулятивних операціях. Він також вимагав реєстрації брокерів і комісійних купців. Закон 1936 р. забороняв торгівлю опціонами на ф'ючерсні контракти, ця заборона зберігалася аж до 1982 р. Закон 1936 р. передбачав створення Комісії з товарних бірж. У 1947 р. вона була перейменована в Адміністрацію по товарних біржах. Згодом виявилися два недоліки цієї організації: її влада не розповсюджувалася на весь спектр біржової торгівлі, оскільки вона займалася в основному сільськогосподарськими товарами, і її повноваження не відповідали періоду бурхливого розвитку ф'ючерсного ринку в 1970-ті роки. У1974 р. був ухвалений Закон "Про Комісію з товарної ф'ючерсної торгівлі", згідно з яким був створений новий орган регулювання - Комісія з товарної ф'ючерсної торгівлі (КТФТ). КТФТ є незалежним регулюючим органом, що призначається і підпорядковується Конгресу. Комісія складається з п'яти членів, кожний призначається Президентом США і затверджується Конгресом на п'ятирічний термін. Основні завдання КТФТ полягають у запобіганні використання ринку однією стороною на шкоду іншій, захисті клієнтів і забезпеченні виконання біржами своїх економічних цілей, виявлення реального рівня цін і зниження ризику, пов'язаного з несприятливими змінами цін. Функціями КТФТ є: * реєстрація або виключення зі списку фізичних та юридичних осіб, які допущені до операцій на біржі; * вироблення і опублікування правил та інструкцій, необхідних для реалізації закону; * повідомлення відповідному комітету або посадовій особі будь-якого ф'ючерсного ринку всіх фактів щодо певної угоди або ринкової операції, включаючи імена сторін, дії яких, на думку комісії, порушують нормальне функціонування біржового ринку, певним чином завдають шкоди або суперечать інтересам виробників та інвесторів; * зміна або доповнення правил біржових інститутів за умовами контрактів, формами і методами здійснення купівлі (продажу) з поставкою на строк, обробка інформації про угоди, що укладаються, і платежі, забезпечення фінансової відповідальності учасників торгівлі; * спрямування діяльності ф'ючерсних ринків, якщо складається критичне фінансове становище; * вживання таких заходів, які, на думку комісії, необхідні для підтримки або відновлення нормальної торгівлі на біржі; * встановлення лімітів на кількість контрактів, що придбаваються торговцями і т.д. Як уже зазначалося, КТФТ є незалежним федеральним органом. Місцезнаходження її- Вашингтон. Вона має регіональні офіси в Нью-Йорку, Чикаго, Канзас-Сіті і Лос-Анджелесі та субрегіональний офіс в Міннеаполісі. Комісія має такі структурні підрозділи: * Офіс виконавчого директора надає різні адміністративні послуги Комісії щодо бюджету, персоналу та внутрішнього аудиту. Він також керує відділом адміністративного права, який працює зі скаргами клієнтів на професіоналів біржового бізнесу. Прийнята КТФТ скарга потрапляє насамперед у секцію скарг офісу виконавчого директора, яка або відмовляє в розгляді скарги, або передає її в секцію розслідування офісу виконавчого директора для винесення резолюції. * Відділ порушень розслідує і виносить рішення щодо порушників закону про КТФТ і норми регулювання КТФТ. Розслідування можуть бути розпочаті на основі інформації, що надійшла від інших осіб до КТФТ, або в результаті власних незалежних розслідувань. При встановленні факту порушення відділ вирішує, куди звертатися для встановлення міри адміністративного впливу: в КТФТ чи до федерального суду. * Відділ економічного аналізу відповідає за аналіз контрактних ринків: позицій великих трейдерів, їх активності, взаємодії ціни і факторів попиту і пропозиції, що належать до різних біржових ринків. Мета його діяльності - підтримка вільних, конкурентних ринків шляхом виявлення і попередження маніпулювання цінами та іншої протиправної торгової практики. Відділ також розробляє різні програми навчання, публікує статті й інші матеріали, сприяючи розумінню ролі контрактних (ф'ючерсних) ринків і регулюючої діяльності КТФТ. * Відділ торгівлі і ринків відповідає за виконання контрактними біржами США своїх обов'язків щодо контролю над ринком. Цей підрозділ переглядає правила бірж і розглядає заяви про реєстрацію нових ф'ючерсних контрактів і нові контрактні біржі. * Офіс генерального радника. Генеральний радник є головним юридичним радником в КТФТ при формуванні політики і адміністративної практики. Співробітники офісу переглядають нормативну, законодавчу й адміністративну документацію, що надходить в КТФТ, і дають відповідь щодо застосування і трактування закону про товарні біржі. Цей підрозділ представляє також КТФТ перед судом присяжних, коли розглядаються справи, що стосуються Комісії.  * Офіс голови виконує численні функції, включаючи координацію підготовки і розподілу документів щодо політики, а також контроль потоку інформації, що надходить в Комісію. Офіс має бібліотеку КТФТ і підтримує зв'язок між КТФТ й іншими урядовими органами, зокрема такими, як департамент сільського господарства, Казначейство США, Рада керівників Федеральної резервної системи, Комісія з цінних паперів. Регулювання біржової торгівлі в інших країнах значно відрізняється від американського. Так, наприклад, у Великобританії до 1986 р. за діяльністю товарних бірж спостерігав Банк Англії і Департамент торгівлі, які могли лише в надзвичайних ситуаціях рекомендувати відповідній біржі зробити певні дії щодо нормалізації становища, наприклад, підвищити депозит або обмежити торгівлю тільки ліквідацією контрактів. Однією з таких надзвичайних обставин, на думку Банку Англії, були маніпуляції, внаслідок яких динаміка біржових котирувань досить довго не відповідала співвідношенню між попитом і пропозицією на ринку реального товару. Введене в дію у 1986 р. регулювання ринку фінансових послуг змінило цей традиційний для Великобританії підхід: було прийняте спеціальне законодавство і створена Рада з цінних паперів та інвестицій, одне із завдань якого - нагляд за товарними і фондовими біржами. Рада повинна захищати інтереси клієнтів, розробляти єдині стандарти і підходи в організації біржової торгівлі. З метою більш суворого регулювання була організована асоціація ф'ючерсних брокерів і дилерів, в завдання якої входить регулювання діяльності основних учасників біржової торгівлі через їх реєстрацію. Асоціація несе відповідальність також за нагляд за всіма учасниками ф'ючерсних ринків. Правила асоціації стосуються порядку ведення операцій, процедури збору і переказу депозитів і встановлення фінансових вимог до професійних учасників ринку. Законодавство дозволяє асоціації здійснити розслідування і дисциплінарні процедури. Рада з цінних паперів та інвестицій уповноважена реєструвати ф'ючерсні та опціонні (контрактні) біржі Великобританії як зареєстровані біржі (Recognized Investment Exchanges). Учасники ринку, що здійснюють операції з ф'ючерсами і опціонами через члена асоціації, не зобов'язані проходити реєстрацію. У Франції питання регулювання біржової діяльності входять в компетенцію комісії з ф'ючерсних товарних ринків. Останнім часом регулювання з боку цієї комісії стало більш жорстким. Так, вона зобов'язала членів біржі надавати клієнтам більше інформації про ринки і рух цін, підвищила розмір мінімального капіталу для зареєстрованих членів біржі з 1 до 3,5 млн. фр. В Японії за діяльністю товарних бірж спостерігають різні міністерства (фінансів, сільського господарства, зовнішньої торгівлі і промисловості). Після серії скандалів, що пов'язані з неетичною поведінкою певних біржових торговців в 1983 p., урядом було введено законодавство, направлене проти шахрайства в біржовій торгівлі, особливо у ф'ючерсній (контрактній). У 1987 р. вперше була призупинена діяльність трьох брокерських фірм. Встановлені ліміти кількості відкритих контрактів, які можуть мати члени і нечлени біржі (їх обсяги істотно відрізняються на різних біржах). У Сінгапурі в 1986 р. було ухвалено закон, згідно з яким контроль за біржами був покладено на міністерство фінансів, включаючи затвердження створення біржі і припинення торгівлі на ній. Всі користувачі товарних бірж - від торговців до консультантів - повинні отримати від міністерства фінансів відповідну ліцензію, інакше їх чекає покарання у вигляді тюремного ув'язнення до трьох років і штрафу до 30 тис. синг. дол. За шахрайські угоди торговці можуть бути ув'язнені на термін від семи років і штрафу до 100 тис. синг. дол. Крім того, біржовики, чиї навмисні дії призводять до збитків клієнтів, зобов'язані відшкодувати втрати клієнтів. Мета регулювання діяльності бірж в Сингапурі та в інших країнах полягає в запобіганні шахрайству, поширенню чуток, маніпулюванню цінами.

 

2.4. ОСОБЛИВОСТІ БІРЖОВОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ Біржовий процес в нашій країні має ряд особливостей, які зумовлюються загальними економічними та історичними умовами. Передусім зазначимо, що наші біржі важко назвати біржами "в класичному" розумінні подібного інституту як невід'ємної частини розвиненої ринкової економіки. Точніше, це не біржі, а торгові будинки або ж великі регіональні брокерські контори. Дійсно, якщо західні біржі за своїм статусом і суттю є некомерційними організаціями, то акціонери наших бірж сподіваються передусім на прибуток від біржової діяльності. Більше того, були прецеденти, коли біржа сама займалася брокерською діяльністю, створюючи так звані "нульові" брокерські контори. Ми вже не говоримо про те, що практично всі біржі без виключення займаються підприємницькою діяльністю, що в наших умовах є не бідою, а необхідною мірою існування і виживання бірж. Однак слід зазначити, що біржа як економічний інститут суттєво відрізняється від звичайних "госпрозрахункових" структур. З суспільно-правового інституту, підлеглого урядовому управлінню, регламентації і контролю, біржі перетворилися по суті в приватні торгові асоціації, що керуються нарівні з офіційним законодавством власними правилами самоврядування. На приватний характер бірж вказує не тільки те, що торговельна діяльність регламентується в основному внутрішнім статутом біржі, а й те, що біржовий комітет звітує тільки перед загальними зборами членів біржі. Без всякого сумніву, сьогодні, коли біржове законодавство, досягло певного рівня та існує спеціалізація бірж з товарних груп і регіонів, дрібні регіональні біржі припинять своє існування, перетворившись в ті чи інші комерційні структури, і передусім в торгові доми, дилерські й інвестиційні компанії. І цей процес вже набув розмаху. Наші біржі не є "класичними біржами" також з тим набором товарів, які виставляються на торги. В усьому світі класичними є 60-70 найменувань товарів і продуктів, а на найбільших наших біржах в день торгів виставляються до тисячі найменувань товарів. Дуже незначну їх частину можна назвати "біржовим" товаром. І передусім це відбувається через відсутність сертифікації і біржових стандартів. Тому переважна більшість товарів, що реалізовуються на наших біржах, не завжди стають предметом біржової угоди на класичних біржах. Скажімо, ті ж метал, цемент, ліс, які продаються на наших біржах, не завжди знаходять попит на світовому ринку, оскільки вони не відповідають повною мірою загальноприйнятим світовим стандартам якості, не готуються для транспортування на далекі відстані за своєю формою і габаритами, не мають відповідної упаковки і типорозмірів. Інша особливість розвитку біржового процесу в нашій країні -пов'язана із спрямованістю біржової діяльності. Якщо в країнах з розвиненою ринковою економікою головне місце посідають за обсягами біржового обороту фондові біржі, то у нас - явна перевага на стороні товарних бірж. Ця обставина пов'язана з розвалом колишньої системи матеріально-технічного постачання та із загальною нерозвиненістю ринку цінних паперів. Нині в нашій країні досить кволо функціонує вторинний ринок цінних паперів. Більшість вітчизняних бірж є універсальними ринковими структурами, що подають на торги найрізноманітніші товари і послуги. На багатьох біржах створені фондові відділи для здійснення операцій з цінними паперами. Універсалізація біржової діяльності виявляється і в утворенні різних видів бірж. Формуються біржі, на яких йде торгівля продуктами інтелектуальної праці та різного роду послугами, в т. ч. інформаційними. Суттєвою особливістю біржових інститутів нашої країни є специфіка біржових угод. Ця специфіка виявляється в наступному. По-перше, хоча в більшості правил біржової торгівлі, прийнятих біржами, даються всі види угод, основним їх типом є угоди на реальний товар з негайною поставкою і сплатою. У той же час форвардний і ф'ючерсний ринки, які є переважаючими в світовій біржовій практиці, тільки починають розвиватися. Однак якщо для становлення договірної торгівлі зараз потрібно в основному впевненість у завтрашньому дні, то для створення ф'ючерсного ринку необхідні більш глибокі якісні зміни, зокрема стандартизація біржових контрактів, формування надійного механізму, що гарантує виконання операцій, розвиток сфери оптової торгівлі. По-друге, внаслідок нестабільності товарних зв'язків для наших бірж характерне широке поширення так званих угод з умовами, що є насправді звичайними бартерними угодами. У деяких містах передбачалося навіть створення спеціалізованих бартерних бірж (як, наприклад, у Донецьку), але ці проекти виявилися практично нездійсненними. Бартерні угоди характерні передусім для невеликих регіональних брокерських контор на великих біржах. По-третє, сама біржова торгівля організована за принципами не біржі як такої, а швидше аукціону. Не випадково в правилах багатьох бірж присутній регламент проведення біржового аукціону. Частіше за все торгівля в залі біржі більше схожа на аукціон, ніж на біржове котирування.  Якщо говорити про перспективи розвитку біржового процесу в країні, то можна виділити такі позиції: - скорочення загальної кількості бірж за рахунок перетворення ряду регіональних бірж в торгові доми і великі брокерські компанії; - зростання економічної та інформаційної потужностей великих спеціалізованих бірж; - стандартизація і типізація правил біржової торгівлі, біржових контрактів і брокерської документації; - зростання кількості фондових бірж (фондових відділів товарних бірж), а також валютних бірж (валютних відділів фондових бірж); - стабілізація цін на акції найбільших бірж і цін на брокерські місця; - зростання кількості форвардних і ф'ючерсних операцій; - поступова відмова від бартерних угод і аукціонних принципів торгів; - створення при найбільших біржах фінансово-кредитних інститутів, страхування біржових угод, тісна співпраця банків і бірж; - перетворення біржових структур у некомерційні організації; - формування єдиного інформаційного простору біржової діяльності на всій території країни; - прийняття і деталізація біржового законодавства. Питання для самоконтролю: 1. Що розуміється під біржовим законодавством? 2. Які існують основні принципи державного контролю за біржовою діяльністю? 3. Які функції виконує регулювання біржової діяльності? 4. Ким здійснюється державне регулювання і контроль за діяльністю бірж в Україні? 5. Яка система регулювання біржової діяльності в інших державах? 6. Як відбувається процес ліцензування? 7. В чому суть державного регулювання біржової діяльності через оподаткування і саморегулювання?

Розділ З ОРГАНІЗАЦІЯ БІРЖОВИХ ІНСТИТУТІВ 3.1. СТВОРЕННЯ БІРЖ Створення біржі, тривала та складна справа, яка вимагає значних коштів та зусиль. Як правило, все розпочинається з формування ініціативної групи, члени якої в подальшому стають засновниками і входять до складу керівництва біржі. Вони визначають різновид та статус майбутньої біржі і розробляють концепцію її діяльності. Принципове значення при створенні бірж має питання визначення кількості і складу її засновників. Як вже зазначалося, біржа може мати різний правовий статус: бути приватним підприємством, закритим або відкритим акціонерним товариством, змішаним товариством і навіть державним підприємством. Біржі можуть засновуватися як юридичними, так і фізичними особами. Чим більше засновників і чим краще їх фінансово-матеріальне становище, тим більшу підтримку вони можуть надати біржі, хоча дуже велика кількість засновників ускладнює управління біржею. Однак у кожному варіанті формування біржі є свої переваги та недоліки. Після того як визначено склад засновників, вони укладають між собою засновницький договір, де чітко визначають свої права і обов'язки, сферу і напрям діяльності, участь у фінансуванні витрат на створення біржі, способи і форми внесення членських внесків і взаємну відповідальність. Велике значення має підготовка засновницьких документів, визначення статутного фонду біржі, проведення підписки на акції і продаж брокерських місць. В Україні мінімальний статутний фонд фондової біржі становить п'ятсот тисяч гривень. Конкретна ж його величина залежить від розмірів і завдань біржі, її обороту, кількості учасників і т.д. Деякі біржі визначають статутний фонд на рівні мінімального розміру, інші - в десятки сотень тисяч гривень. Значну роль в організації біржі відіграє визначення номінальної вартості акцій і проведення підписки на них. Біржа має право випускати акції різних категорій і номінальної вартості. Це дає великі можливості для вибору найкращого варіанту підписки. Але як свідчить практика, частіше всього випускають два види акцій - прості і привілейовані, однієї номінальної вартості. Як правило, номінальна вартість акцій на різних біржах знаходиться в межах від 50 до 300 грн., і власники кожної з них наділяються однаковими правами: участь в управлінні, брокерстві й отриманні дивіденду. При створенні біржі можна випустити невелику кількість акцій, необхідну лише для формування її мінімального статутного фонду і нормальної організації діяльності. Основні ж кошти вона може отримати від аукціонного продажу брокерських місць. Багато які біржі передбачають обмеження щодо придбання пакету акцій. Деякі з них дають можливість акціонерам купувати акції на суму не більше 20% статутного фонду, інші - не більше 30%. Різними бувають форма і терміни сплати цих акцій, їх сплата може здійснюватися грошовими коштами у будь-якій валюті, основними фондами, цінними паперами, наданням прав користування землею, будівлями, устаткуванням, інтелектуальною власністю тощо. Частіше всього засновники новостворених бірж вимагають сплати половини номіналу придбаних акцій у терміни підписки, а іншої їх частини - протягом року. Деякі біржі встановлюють більш жорсткі терміни: сплату половини вартості акцій протягом 2-х тижнів або місяця після підписки на них. Правове положення товарних бірж визначається Законом України "Про товарну біржу" від 10 грудня 1991 p., фондових бірж - Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 p., валютної біржі - Постановою Правління Національного банку України "Про Українську міжбанківську валютну біржу" № 50 від 8 липня 1993 р. В економічному розумінні біржа - це ринок, якому властиві особливі, тільки йому притаманні ознаки. Так, на товарній біржі відбуваються торги замінимими товарами, що визначаються, як правило, родовими ознаками (мірою, кількістю, вагою); торги ці носять оптовий характер, при цьому зразки товарів відсутні, їх заміняє загальна характеристика товарів; біржові угоди укладаються з дотриманням спеціальних умов, які визначаються Правилами біржової торгівлі. Фондові біржі також підпорядковані певним правилам, які спрямовують на формування біржового курсу цінних паперів, надання різних послуг, пов'язаних з реалізацією цінних паперів. Біржі є юридичними особами, вони беруть участь у торгах від свого імені, несуть самостійну майнову відповідальність, не відповідають за борги інших організацій і держави, які в свою чергу не відповідають за борги бірж. Вони діють на засадах самоврядування, самоокупності, мають самостійний баланс, розрахунковий, валютний й інші рахунки в банках, печатку зі своїм найменуванням. Отже, основними ознаками біржових інститутів як особливої форми оптового ринку є: * здійснення торгівлі товарами, які заміняються за стандартами і зразками, що дає можливість в момент купівлі-продажу реалізовувати не сам товар, а контракт на його поставку; * регулярність торгів і ведення їх на основі чітко встановлених правил; * формування цін на основі співвідношення попиту і пропозиції, що вільно формуються; * свобода для продавців і покупців у виборі контрагента по угоді; * стандартизація контрактів, розмірів мінімальних партій, лотів, обсягів поставок. Товарні біржі не мають права займатися комерційними посередницькими операціями, вони не можуть здійснювати фактичні дії по "прив'язці" продавців товарів до їх можливих покупців. Вони також не повинні одержувати прибуток від своєї діяльності, їх майно формується за рахунок пайових, вступних і періодичних внесків членів біржі, надходжень від здійснюваних на біржі операцій, від надання їх підрозділами послуг, а також штрафів, що стягуються за порушення Правил біржової торгівлі. Майно, що відображається на самостійному балансі біржі, належить їй на праві власності. Оскільки біржа створюється у певній організаційно-правовій формі: або у формі акціонерного товариства (фондова біржа - обов'язково ст. 33 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"), а товарна - у формі акціонерного товариства, або у формі товариства з обмеженою відповідальністю, при цьому вона є суб'єктом колективної власності (ст. 20 Закону України "Про власність"). Товарна біржа створюється на засадах добровільного об'єднання юридичних і фізичних осіб (громадян), якщо їм не заборонено виступати засновниками (членами) біржі. Не можуть бути засновниками (членами) біржі органи державної влади (наприклад, державні адміністрації), державного управління (виконкоми, міністерства, відомства), а також державні бюджетні установи (організації). Слід вважати, що ці організації не можуть бути засновниками фондових бірж, оскільки вони не підпадають під поняття торговців цінними паперами, які для створення фондової біржі повинні мати спеціальний дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінними паперами. Створення як товарної, так і фондової бірж повинно здійснюватися шляхом укладання їх засновниками угоди. Цей засновницький договір за своєю юридичною природою є договором про спільну діяльність. Він повинен містити відомості (нарівні зі статутом), передбачені ст. 4 Закону України "Про господарські товариства", а також іншими статтями цього Закону, в т. ч. про порядок і принцип створення біржі, склад засновників, їх обов'язки, розмір і строки сплати пайових, вступних і періодичних внесків. На відміну від інших цивільно-правових договорів, в яких завжди беруть участь дві сторони, договір про спільну діяльність - багатосторонній. Закон не обмежує кількість учасників договору. Спільна діяльність учасників завжди направлена на досягнення загальної мети, яка при виконанні цим договором засновницьких функцій до господарських віднесена бути не може. Господарська мета - це досягнення конкретного результату -створення нового продукту, надання виробничих послуг, що видозмінює якість товару, виконання робіт. Засновницький договір спрямований на створення організації - юридичної особи, однак ця діяльність не є господарською. Засновницьким документом біржі є її статут. Статут товарної біржі затверджується її засновниками, статут фондової біржі - її вищим органом (зборами акціонерів). Біржі є громадськими приватноправовими організаціями, їх статути містять переважно норми адміністративного (організаційного) порядку. Однак правила біржової торгівлі, які розробляються і затверджуються самою біржею, містять у більшій своїй частині приватно-правові норми. Обов'язковість останніх для учасників біржового обороту базується лише на вільному підпорядкуванні ним з боку цих учасників, які одержують свій вираз або в акті прийняття їх в члени біржі, або в допущенні їх як постійних або разових відвідувачів. Виникають біржі в дозвільному (реєстраційному) порядку. Державна реєстрація товарних бірж здійснюється в порядку, передбаченому для підприємств (розділ II Закону України "Про підприємства в Україні"). Державна реєстрація фондових бірж здійснюється Кабінетом міністрів України. Біржові операції на товарній біржі можуть здійснюватися шляхом укладання договорів купівлі-продажу, поставки або міни. При укладенні цих угод біржа виступає ніби як посередник, тобто вона зводить сторони, сприяє укладанню між ними угод, а також здійснює її оформлення. Ніяких прав і обов'язків безпосередньо з таких угод біржа не набуває і не несе відповідальності за їх невиконання (неналежне виконання). Цим біржа відрізняється від комісіонера, а біржові угоди, що укладаються - від договору комісії. Комісіонер укладає угоди (головним чином купівлі-продажу) від свого імені і за кошти комітента. Відповідно до угоди, що укладається ним, комісіонер набуває певних прав і обов'язків. Всі посередницькі дії біржа здійснює через своїх посадових осіб - брокерів. Виступаючи як посередник, брокер сприяє укладенню угод. Ніяких правових наслідків вони для нього не породжують. Брокери лише представляють членів біржі і в цій своїй якості підшукують вигідні для них контракти і представляють їх до реєстрації на біржі. Забезпечуючи інтереси членів біржі, яких вони представляють, брокери повинні пересвідчитися в наявності і якості товару, що пропонується до реалізації, в платоспроможності покупця (якщо вони представляють інтереси продавця), пропонувати альтернативні умови угод тощо, їм заборонено розголошувати комерційні таємниці угод, в яких вони беруть участь, вони не мають права одночасно обслуговувати клієнтів, інтереси яких не співпадають, або суперечать один одному. Кількість брокерів на біржі визначається біржовим комітетом або радою біржі. В основі такого визначення знаходиться, як правило, показник від загального товарообороту біржі. Зі складу брокерів обирається гоф-брокер (головний брокер), який затверджується біржовим комітетом (радою біржі). Він представляє інтереси брокерів у біржовому комітеті (раді). Разом з тим йому надається право здійснювати біржові угоди на загальних підставах. Він має право ставити перед котирувальною комісією біржі питання щодо котирування угод, з визначення вищих, нижчих і середніх цін по групах товарів, попиту і пропозиції на товари. Він також може очолювати котирувальну комісію біржі, отримуючи за це відповідну винагороду. Для здійснення біржових операцій брокер укладає з клієнтом, представником якого він виступає, договір доручення. У цьому договорі доручення з посиланням на укладений раніше договір про надання брокерських послуг, клієнт доручає брокеру укласти угоду щодо купівлі, продажу, міни, поставки певного товару, в певній кількості, певної якості. У договорі обумовлюються строки поставки, санкції за можливі порушення контрагентом своїх обов'язків у вигляді неустойки, штрафу, пені, відшкодування збитків.

 

3.2. ФУНКЦІЇ БІРЖІ Біржі і брокерські контори, як правило, здійснюють широке коло діяльності. Передусім вони надають різноманітні посередницькі послуги щодо укладання торгових угод, організації і проведення оптової торгівлі. Вони займаються видавничою діяльністю, зокрема, випускають біржові бюлетені, довідники, нормативну документацію, а також збирають і вивчають інформацію про стан ринку різних товарів, цін, перспективи щодо змін попиту і пропозиції на товари. Біржі можуть надавати і широке коло консультаційних послуг. Але діяльність бірж і брокерських контор тільки цим не обмежується. Вони займаються різноманітними видами діяльності у сфері виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, створюють спільні підприємства, укладають страхові, кредитно-фінансові та комерційні угоди. Біржі та брокерські контори, як правило, багатопрофільні організації. Біржа володіє досить широкими правами. Вона має право визначати в рамках законодавства порядок і правила діяльності на ній, а їх порушення здатне викликати серйозні наслідки. Біржі також визначають перелік товарів, що реалізовуються на них, розробляють власні біржові стандарти, типові біржові контракти, приймають рішення з біржових спорів, припиняють на певний час торгівлю, встановлюють плату за свої послуги, накладають санкції за порушення статуту і правил торгівлі. Крім цього, кожна біржа має право вирішувати ці та багато інших питань на власний розсуд. Це свідчить, що на різних біржах правила і вимоги неоднакові. Функції бірж залежать від умов, у яких вони формуються і діють. Зокрема виділяють: Класичні (основні і допоміжні), які властиві для бірж ринкової економіки і перехідні - для бірж періоду становлення ринкових відносин. Аналіз та співставлення класичних і перехідних функцій дає змогу передбачити еволюцію біржової діяльності в Україні. У ринковій економіці, як уже зазначалося, біржа є елементом ринкової інфраструктури. Являючи собою ринковий механізм, вона виконує стабілізуючу функцію в економіці через забезпечення ліквідності та оптимального розподілу сировинних ресурсів, стабілізацію цін і витрат. Біржова структура в ринкових умовах передбачає: * уніфікацію контрактів, що обумовлює біржову спекуляцію, специфічний біржовий оборот; * уніфікацію товару, його стандартизацію, що є основою уніфікації контрактів тощо. Сукупність усіх складових біржової структури забезпечує підтримку безперервного потоку уніфікованого біржового товару, а не купівлю-продаж окремих партій, до того ж забезпечує здійснення публічного котирування цін, Класичні функції бірж. Основні: * концентрація попиту і пропозиції в одному місці, шляхом залучення до біржових угод максимальної кількості учасників, що сприяє збалансованості біржових товарів, формує реальний інформаційний простір, який регулює оптимальні обсяґи як виробництва, так і споживання. Одним із важливих моментів у цьому зв'язку є формування мережі регіональних бірж; * формування ринкових цін на основі співвідношення попиту і пропозиції, оскільки біржа як "лабораторія цін" характеризує поточне співвідношення попиту і пропозиції, умови поставки, сплату та інші складові, що формують ефективність біржової торгівлі; * регулювання оптового товарообігу, оскільки, спираючись на ринкові закони, існує можливість його упорядкування, найбільш ефективними шляхами здійснювати просування товарів від виробника до споживача при мінімізації пов'язаних з цим витрат; * прискорення товарообігу з урахуванням світового розподілу праці; * кваліфіковане посередництво між покупцем і продавцем завдяки участі на біржах досвідчених посередників, які володіють інформацією про біржову кон'юнктуру, що обумовлює прискорення товарних та грошових потоків у виробництво продукції певних обсягів тощо; * зближення продавців і покупців у просторі і часі виявляється в активному просуванні біржової торгівлі на регіональні товарні ринки та взаємоузгодженні поточних і перспективних інтересів продавців та покупців через механізм форвардних і ф'ючерсних угод; * боротьба з монополізмом на товарному ринку виявляється через залучення до біржової торгівлі широкого кола продавців і покупців, що сприяє створенню умов для активізації різноманітних форм конкуренції; * досягнення мінімізації комерційного і фінансового ризику, оскільки біржа через хеджування та опціони відпрацьовує свій власний механізм страхування цінового ризику; * інформаційне забезпечення учасників товарних ринків передбачає надання максимальної за обсягами інформації для учасників біржового та позабіржового ринку про стан попиту, пропозиції, ціни, конкуренції на товари. Допоміжні: * стандартизація біржового товару, для спрощення процесу торгів; * арбітраж між учасниками біржових угод, який забезпечує захист майнових прав та законних інтересів учасників; * розрахункові операції через створення на біржах Розрахункових палат, які здійснюють розрахунки за укладеними угодами, стягнення грошових застав, проведення клірингових операцій; * різноманітні послуги інформаційного та консалтингового характеру, які пов'язані з укладенням угод і прискорюють процес їх формування; * формування прибутку державного і місцевого бюджетів за рахунок сплати податків, мита та інших обов'язкових платежів, що формують доходи відповідних бюджетів. Особливості функцій бірж в умовах формування ринкових відносин зумовлені тим, що вони ще не стали частиною єдиного ринку, є відокремленим, відособленим ринком, де формується рівень цін на основі обмеженого обсягу попиту і пропозиції. Цей ринок навіть на біржах з великими обсягами товарообігу порівняно незначний за своїми параметрами і не являє собою безперервний товаропотік. За таких умов ціни, як правило, формуються на випадковість. Функції бірж в період становлення ринкових відносин: * формування біржової ціни як індикатора внутрішніх цін тих товарів, якими торгують в значних обсягах і відносно періодично; * налагодження процесу товарообігу; * формування нової системи господарських зв'язків; * створення структури виробничих відносин, що породжують конкуренцію між товаровиробниками; * розподіл запасів у просторі сприяє контролю товаровиробників таким чином, що продукція не з'являється на ринку до виявлення регіону з найвищою ціною та максимальною потребою у ньому; * розподіл запасів у часі передбачає поступовий вихід товарних запасів на ринок, виходячи з економічних умов товаровиробника; * стандартизація товарів, якими торгують, є стандартним обгрунтуванням якості біржового товару і дозволяє без додаткового їх опису представляти для укладання угод. Враховуючи наявність різних економічних систем у світовій економіці слід зупинитися на загальних функціях біржових інститутів світового ринку. 1. Організація біржових зборів для проведення відкритих публічних торгів, а саме; * організація біржових торгів; * розробка правил біржової торгівлі; * матеріально-технічне забезпечення торгів; * кваліфікований апарат біржі. Для організації торгівлі біржа передусім повинна мати у своєму розпорядженні добре обладнане "ринкове місце" (біржовий зал), яке могло б вміщати велику кількість продавців і покупців, які здійснюють відкриті біржові торги. Використання сучасних електронних засобів зв'язку не вимагає фізичної присутності осіб, які торгують в одному місці, а дозволяє вести торгівлю через електронні комп'ютерні термінали. Але і в цьому випадку біржа повинна забезпечити високоефективну систему електронної торгівлі.  Організація торгівлі вимагає від біржі розробки і суворого дотримання правил торгівлі, тобто норм і правил поведінки учасників торгів у залі. Матеріально-технічне забезпечення торгів передбачає обладнання біржового залу, робочих місць учасників торгів, комп'ютерне забезпечення всіх процесів на біржі тощо. Для ведення біржових торгів біржа повинна мати у своєму розпорядженні висококваліфікований штат співробітників. 2. Розробка біржових контрактів, які включають: * стандартизацію вимог до якісних характеристик біржових товарів; * стандартизацію розмірів партій товарів; * розробка єдиних вимог до розрахунків за біржовими угодами. Біржа встановлює жорсткі вимоги до тих товарів, які допускаються до біржових торгів. На основі цих вимог розробляються біржові стандарти, які враховуються виробниками і споживачами на товарних біржах, а також емітентами й інвесторами на фондових біржах. Прискоренню оформлення укладених угод сприяють типові біржові контракти, які розробляються біржами. 3. Розв'язання спорів із біржових угод Під час біржових торгів, у силу різних причин (помилка, спроба обману, нечітка робота обслуговуючого персоналу тощо) можливі випадки виникнення спірних ситуацій між учасниками біржової торгівлі, які за своїм характером можуть бути вирішені безпосередньо тільки на біржі і її відповідним нейтральним органом. Як правило, це третейський суд або арбітраж. 4. Виявлення і регулювання біржових цін Біржа бере участь у формуванні і регулюванні цін на всі види біржових товарів. Концентрація попиту і пропозиції на біржі, укладання великої кількості угод виключають вплив неринкових факторів на ціну), роблять її максимально наближеною до реального попиту і пропозиції. Біржова ціна встановлюється в процесі її котирування, що розглядається як найбільш важлива функція біржі. При цьому під котируванням розуміють фіксування цін на біржі протягом кожного дня її роботи; реєстрацію курсу валюти або цінних паперів; ціну біржових товарів. Котирування цін - це реєстрація біржових цін згідно біржових правил з їх наступною публікацією. Публікація цін на біржові товари служить орієнтиром для продавців і покупців, допомагає їм виробити свою стратегію поведінки на чергових біржових торгах. 5. Біржове страхування (хеджування) учасників біржової торгівлі від несприятливих для них коливань цін Для цього на біржі використовуються спеціальні види угод і механізми їх укладання. Виконуючи завдання страхування учасників біржового торгу, біржа не стільки організує торгівлю, скільки її обслуговує. Біржа створює умови для того, щоб покупці і продавці реального товару за своїм бажанням могли одночасно брати участь у відповідних біржових торгах як клієнти або учасники. Це підвищує довіру до біржі, залучає до неї ринкових спекулянтів, збільшуючи кількість осіб, які торгують як безпосередньо, так і через посередників. 6. Гарантування виконання угод досягається завдяки біржовим системам клірингу і розрахунків Для цього біржа використовує систему безготівкових розрахунків шляхом заліку взаємних вимог і зобов'язань учасників торгів, а також організує їх виконання.

 

3.3. ВИДИ БІРЖ На етапі формування ринкових відносин важливою їх умовою є створення економічного механізму, який забезпечував би нормальне функціонування всього народного господарства країни. Важливою складовою цього механізму є сфери обігу. Остання повинна спиратися на відповідну інфраструктуру, однією з важливих ланок якої є біржі. У створенні цивілізованого біржового ринку ми орієнтуємося на досвід країн, які успішно пройшли цей етап та мають розвинену й ефективну систему бірж. В Україні практика біржової торгівлі виділяє такі їх види: * товарні і товарно-сировинні; * валютні; * фондові; * біржі праці. Нині в Україні з числа зареєстрованих бірж функціонує 66, з них значна кількість товарних і товарно-сировинних, що реалізують агропродукцію.

Для кращого розуміння особливостей функціонування бірж їх необхідно класифікувати, тобто об'єднати в певні групи, відповідно до вибраної ознаки класифікації. Під ознакою класифікації слід розуміти характерні, відмінні особливості, що дають змогу об'єднувати функціонуючі біржі у певні групи. До ознак класифікації бірж належать: * вид біржового товару; * принцип організації (роль держави в організації біржі); * правовий стан (статус біржі); * форма участі відвідувачів у біржових торгах; * номенклатура товарів, що є об'єктом біржового торгу; * місце і роль у світовій торгівлі; * сфера діяльності; * переважаючий вид біржових угод; * характер діяльності. Види бірж можна подати таким чином: 1. У світовій практиці залежно від виду біржового товару прийнято виділяти товарні і товарно-сировинні, фондові, валютні біржі і біржі праці. У відповідності з Законом України "Про товарну біржу", "під товарною біржею розуміється організація, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозиції на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій".

На товарних біржах можуть укладатися угоди з виробленими товарами (промисловими, сільськогосподарськими), вторинними ресурсами, сировиною, відходами виробництва. У свою чергу, товарні біржі мають певну спеціалізацію: одні обслуговують торгові зв'язки сільськогосподарських підприємств з промисловими, інші підприємства однієї галузі господарства з підприємствами іншої. Можлива і предметна спеціалізація: є біржі, які сприяють укладанню угод з металопродукцією, нафтопродуктами, цукром, виробничим устаткуванням тощо. І нарешті, існують універсальні товарні біржі, які сприяють укладанню угод з будь-якими товарами. Створення акціонерних товариств, збільшення випуску підприємствами акцій, використання державою цінних паперів для довгострокового інвестування і фінансування державних програм і боргу призводять до появи ринку цінних паперів, що інтенсивно розширяється, і викликають необхідність регулювання їх обігу з боку держави. В міру формування ринку цінних паперів виникає необхідність у заснуванні спеціальних органів, основною функцією яких є контроль і регулювання обігу цінних паперів, рух майна тощо. Так були створені фондові біржі, існування яких зумовлене світовою практикою функціонування фінансових ринків. Фондові біржі покликані замінити громіздку, витратну і неефективну ієрархічну, вертикальну систему галузевого перерозподілу фінансових ресурсів. Тому фондова біржа являє собою постійно діючий регульований ринок цінних паперів. Вона створює можливості для мобілізації фінансових ресурсів і їх використання при довгостроковому інвестуванні державних програм і боргу. Потрібно зазначити, що за кордоном сучасні фондові біржі перетворилися не тільки в органи, які регулюють національні фінансові ринки країни, але й в організації, що визначають форми, напрями і характер розвитку міжнародних господарських зв'язків. Для організації і обслуговування ринку іноземної валюти створюються спеціальні валютні біржі. Валютні біржі внаслідок своєї специфіки і ролі на сучасному етапі найбільш жорстко контролюються з боку держави (в особі Нацбанку України) на відміну від інших видів бірж. Світовий досвід свідчить, що надалі торгівля валютою навряд чи буде відособлена від торгівлі цінними паперами. Основна кількість бірж, що виникли в Україні 1990 -1991 pp., припадає на товарні і товарно-фондові. Чисто фондових і валютних бірж практично не було. У перші роки діяльності в нашій країні був відсутній законодавчий поділ бірж на товарні, фондові і валютні, оскільки товарні біржі торгували як товарами, так і цінними паперами, а фондові -спеціалізувалися тільки на цінних паперах. У даний час товарні біржі мають право торгувати цінними паперами тільки при наявності спеціального фондового відділу і відповідної ліцензії на торгівлю цінними паперами. Поява змішаних товарно-фондових бірж в українській економіці пов'язана з тим, що сучасним посередникам (торговцям) вигідніше працювати на одному ринку одночасно як з товарами, так і з цінними паперами. Крім того, поділ ринків вимагає від продавця не тільки додаткового часу, але й додаткових коштів, наприклад, на купівлю прав торгівлі на різних біржах. Слід розуміти, що подальший розвиток ринку і посилення конкурентної боротьби в економіці України зажадає спеціалізації бірж. Це буде результатом розвитку самого ринку незалежно від втручання держави в ринкові відносини. 2.3а принципом організації (ролі держави в створенні бірж) за кордоном розрізняють два види бірж: * публічно-правові (державні біржі); * приватно-правові (приватні біржі). Біржі, що мають публічно-правовий характер, контролюються державою і створюються на основі Закону про відповідні біржі. Членом такої біржі може стати будь-який підприємець даного району, занесений до торгового реєстру і який має певний розмір обороту. Особи, які не є членами біржі, також допускаються до здійснення операцій згідно з разовими квитками, що їх придбали. Такі біржі поширені в Європі (Франція, Бельгія, Голландія). Біржі, що мають приватно-правовий характер, функціонують в Англії, США. На ці біржі відкритий доступ лише вузькому колу осіб, які входять в біржову корпорацію. Кількість членів таких бірж обмежена. Біржі цього виду є пайовими товариствами, їх статутний капітал ділиться на певну кількість паїв (сертифікатів). Кожний член біржі повинен бути власником хоча б одного паю (сертифіката), який дає йому право укладати угоди в приміщенні біржі.  Історично біржі в Україні мали статус публічно-правового інституту, що знаходиться під контролем або в безпосередньому підпорядкуванні спеціальних державних органів управління. Такий статус українських бірж зумовлювався нерозвиненістю торгово-посередницької діяльності в нашій країні і недоліком великих приватних капіталів, здатних забезпечити нормальне їх функціонування. Під час організації бірж в Україні в 1990-1991 pp. була зроблена спроба надання їм статусу приватно-правового інституту, в діяльності якого велика роль належить самоорганізації і самоврядуванню біржового співтовариства. Принаймні біржі створювалися не як державні організації, що займають певне місце в ієрархії державного управління на зразок органів колишнього Держпостачу, а як акціонерні товариства. Дехто з економістів відносить українські біржі до приватних торгових асоціацій, які керуються нарівні з офіційним законодавством власними правилами самоврядування. Вони вважають, що на приватний характер біржі вказує не тільки внутрішній статут, який регламентує її діяльність, але й обов'язок Біржової ради (комітету) звітувати тільки перед Загальними зборами її членів, відсутність офіційного призначення на посаду в керівництві біржі (в тому числі й на посаду маклера). 3. Створені біржі в основному реєструвалися як акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, що не ставлять за мету отримання прибутку і діють на принципах господарської самостійності, з правами юридичної особи. В Україні, особливо на периферії, біржі засновувалися як товариства з обмеженою відповідальністю, що пояснювалося рівнем ділової та економічної культури, традицій, а також відсутністю жорсткої правової основи, яка регламентує їх створення і функціонування. Це надавало засновникам біржі велику свободу при підготовці необхідних документів, дозволяло виробити такий механізм управління і розподілу прибутку, який найбільшою мірою їх задовольняє. Засновників приваблювало і те, що біржа у формі товариства могла бути зареєстрована в місцевих органах влади. У зв'язку з тим, що держава зобов'язана сприяти розвитку бірж, які орієнтовані на некомерційний характер діяльності, з 1993р. біржі починають перетворюватися в некомерційні асоціації. Крім того, організаційно-правова форма у вигляді асоціації відповідає Закону України "Про товарну біржу" і сприяє більш ефективній структурі її управління. 4. За формою участі відвідувачів у торгах біржі можуть бути відкритими і закритими. У торгах на закритих біржах беруть участь її постійні члени або біржові брокери, які виконують роль біржових посередників, тому доступ безпосередніх покупців і продавців до біржового залу закритий. Для закритих бірж характерною ознакою є наявність спеціалізованої системи органів збору і добіржової обробки замовлень, тобто існування периферійних служб біржі. Сучасні товарні біржі за кордоном в основному є закритими, оскільки організація біржової торгівлі вимагає досить високого професіоналізму. У торгах на відкритих біржах, крім постійних членів і біржових посередників, можуть брати участь і відвідувачі, заплативши певний внесок за право брати участь у торгах протягом певного періоду або разове відвідування. При цьому відкриті біржі бувають двох типів: * чисто ("ідеально") відкриті біржі, на яких контрагентів не зобов'язують користуватися послугами посередників, їх навіть взагалі може і не бути, оскільки на таких біржах забезпечується вільний доступ до біржового кільця клієнтів-продавців і замовників-покупців (клієнт у такому випадку втілює пропозицію, а замовник - попит). Таким чином, чисто відкриті біржі характеризуються прямими зв'язками виробників і споживачів; * відкриті біржі змішаного типу, на яких безпосередньо з продавцями і покупцями співпрацюють дві групи посередників: 1) брокери, що працюють від імені і за кошти клієнта; 2) дилери, що укладають угоди на біржі від свого імені і за свої кошти. Відповідно до статутів, більшість товарних бірж у нашій країні є закритими, хоча для збільшення біржового обороту іноді залучаються до торгів і безпосередні клієнти (продавці або покупці) шляхом наділення їх статусом разового або постійного відвідувача для укладання угод в операційному залі.  Ступінь відкритості біржових торгів безпосередньо пов'язана з торговою стратегією біржі, частіше всього відкритість біржі використовується з рекламною метою або для пожвавлення торгів. До того ж відкритість бірж можна пояснити нерозвиненістю біржового механізму, що дозволяє брати участь у торгах непрофесійним учасникам біржового ринку. Удосконалення біржової торгівлі призводить до більш закритого характеру діяльності, орієнтує на зростання професіоналізму, формування ділових стосунків на основі взаємної довіри між учасниками торгів, для чого необхідні обмеження кількості випадкових відвідувачів і постійна спільна робота на біржі. Крім того, закритий характер біржі відповідає самій її концепції як торговельній організації (асоціація), що створюється для забезпечення і задоволення їх інтересів, а не для залучення й інвестування капіталу. Тому для біржі, яка покликана захищати інтереси торгівлі, закритий характер більш доречний. 5.3а номенклатурою товарів, що є об'єктом біржового торгу, вони поділяються на універсальні (загального типу) і спеціалізовані. На універсальних біржах ведуться торги з широким колом різних товарів. Спеціалізовані біржі мають потоварну спеціалізацію або спеціалізацію за групами товарів. Серед них виділяють біржі широкого профілю і вузькоспеціалізовані. При створенні товарних бірж мала місце тенденція до їх спеціалізації, що було особливо характерно для бірж, які створюються в місцях найбільшої концентрації промислового виробництва. Суть спеціалізації полягає в тому, що до акціонерів (членів) біржі або її спеціалізованої секції залучаються безпосередні виробники тієї чи іншої товарної групи. Таким чином досягається високий ступінь концентрації відповідного товару на біржі і збільшується біржовий торговий оборот. Товарні біржі, що відроджуються в Україні, є переважно універсальними. Це об'єктивно пов'язано з необхідністю максимальної концентрації товарів в умовах обмеженого ринкового обсягу товарних ресурсів. Однак, як вже зазначалося, спеціалізація товарних бірж вже має місце. При цьому спеціалізація бірж залежить від певних факторів: а) місця виникнення біржі. Цілком зрозуміло, що Українська аграрна біржа буде спеціалізуватися на торгівлі сільськогосподарською продукцією; б) засновників і членів біржі, а також взаємозв'язків між ними. Згідно з джерелами Міністерства статистики України станом на 01.01.1999р. 85% бірж від їх загальної кількості є універсальними, які базуються на широкому спектрі продукції і товарів. Як показує світова практика, перевагами спеціалізованих бірж є: * зниження витрат торгівлі; * послаблення тиску монополізованих виробників; * виявлення ціни, на яку можуть орієнтуватися продавці і покупці (виробники і споживачі); * кваліфікована обробка біржового стандарту, а потім ф'ючерсного контракту на продукт спеціалізації біржі. 6. Залежно від місця і ролі бірж у світовій торгівлі, функцій, що їх виконують, і орієнтації на ринок їх поділяють на міжнародні і національні. Міжнародні біржі являють собою особливий вид постійно діючого оптового ринку, що охоплює декілька держав, на якому укладаються угоди купівлі-продажу на певні біржові товари. Міжнародні біржі обслуговують конкретні світові товарні і фондові ринки. У роботі таких бірж можуть брати участь представники ділових кіл різних країн. Відмінними особливостями міжнародних бірж є забезпечення вільного переказу прибутку, що отримується від біржових операцій, а також укладання спекулятивних (арбітражних) угод, які дають можливість отримання прибутку від різниці котирувальних цін на біржах різних країн. Країни, де знаходяться міжнародні біржі, повинні дотримуватися відповідного валютного, торгового і податкового режимів, що забезпечують їх діяльність. Міжнародні біржі поділяються на товарні, фондові і валютні. Міжнародні товарні біржі зосереджені у трьох країнах: Англії, США і Японії. На частку цих країн до 90-х років припадало 98% всього міжнародного біржового обороту. До міжнародних товарних бірж належать: в Англії - Лондонська біржа ФОКС (Ф'ючерс енд Опшнс ексчейндж), Лондонська біржа металів; в США - біржі, розташовані в Нью-Йорку і Чикаго; в Японії- біржі, де укладають угоди з товарами, що знаходяться в обігу на світовому ринку. Міжнародними товарними біржами вважають і деякі біржі, які обслуговують регіональні ринки, на яких укладаються угоди з окремих видів товарів, наприклад, Вінніпезька (США), Паризька, Сіднейська біржі. Національні біржі діють у межах однієї окремо взятої держави, вони враховують особливості розвитку виробництва, обігу і споживання матеріальних ресурсів, які властиві певній країні. Валютний, податковий і торговий режими даної країни перешкоджають проведенню арбітражних угод і участі в біржовій торгівлі осіб і фірм - нерезидентів країни місцезнаходження біржі. 7.3алежно від сфери діяльності, біржі- можна умовно поділити на центральні (столичні), міжрегіональні і регіональні (локальні). Українські біржі, їх розміщення і характер діяльності майже не орієнтуються на регіональні особливості товарних ринків та економічне районування країни. Географічне розміщення бірж швидше відповідає адміністративно-територіальному розподілу колишніх територіальних органів Держпостачу СРСР або розміщенню оптових баз і управлінь Міністерства торгівлі. Слід зазначити, що територіальне розміщення бірж країни повинно відповідати центрам торгових зв'язків і транспортних шляхів, як це має місце в світовій практиці. Наприклад, Гамбурзька біржа кофе або Міжнародна Нью-Йоркська біржа кофе, цукру і какао розташовані не в місцях виробництва, а в центрах міжнародної торгівлі. Разом з тим, розвитку біржової торгівлі в Україні сприяло формуванню центральних бірж, які зосереджені у Києві і залучають до участі в біржових торгах продавців і покупців з різних регіонів України. 8. За характером операцій світова практика біржової торгівлі виділяє такі види бірж: * реального товару; * ф'ючерсні; * опціонні; * змішані. Біржа реального товару характерна для початкового етапу розвитку біржової торгівлі, її відмінними ознаками вважають регулярність поновлення торгів, приуроченість торгівлі до певного місця і підпорядкування певним чином встановленим правилам, торгівлю однорідними товарами, що однакові за якістю, окремі партії яких взаємозамінні. На біржах реального товару укладення угод здійснюється при відсутності товару, як такого, на основі його описової характеристики. При цьому мають місце зустрічні пропозиції покупців і продавців. Найбільш суттєвою ознакою біржі з реальним товаром є обов'язковий продаж і поставка товару після проведення торгів. Нині за кордоном біржі реального товару збереглися лише у деяких країнах і мають незначні обороти. Вони являють собою, як правило, одну з форм оптової торгівлі товарами місцевого значення, ринки яких відрізняються низькою концентрацією виробництва, збуту і споживання або створюються у країнах, які розвиваються, з метою захисту національних інтересів при експорті найважливіших для цих країн товарів. Вважають, що в розвинутих капіталістичних країнах бірж реального товару майже не залишилося, хоча у всіх західноєвропейських державах до цих пір існують товарні біржі, що об'єднують торговців, маклерів, транспортні і переробні фірми. Сьогодні ці біржі займаються в основному розробкою типових контрактів, а також збором інформації про ринки таких сільськогосподарських товарів, як зерно, олія, бавовна тощо. Торгові операції на цих біржах становлять всього 10-15% від загального біржового обороту. Розширення біржової торгівлі призвело до створення бірж нового типу - ф'ючерсних. їх створення відображає перетворення біржі з ринку реального товару до ринку прав на товар. Ф'ючерсні біржі є своєрідними фінансовими інститутами, які обслуговують торгівлю. Частіше всього вони створюються в місцях найбільшої концентрації грошових ресурсів, тобто у великих фінансових центрах. Без банківського кредитування, достатньої маси вільних грошових коштів ф'ючерсна торгівля неможлива. Перетворення товарної біржі з ринку товарів в ринок прав на товари, з ринку реального товару в ринок фіктивного товарного капіталу - це невід'ємна частина процесу посилення фінансового капіталу. Будучи специфічним фінансовим інститутом, який обслуговує потреби товарних ринків, ф'ючерсна біржа одночасно являє собою ринок цін відповідних товарів й істотно впливає на біржові котирування, фактичні ціни конкретних угод з реальним товаром (через хеджування) і зрештою на конкурентоспроможність фірм. Ф'ючерсна біржа як фінансовий інститут доповнює банківське кредитування фірм на стадії реалізації і подальшого зберігання товару. Опціонні біржі відіграють також велику роль у світовій економіці. Вони використовуються для страхування учасників біржової торгівлі, оскільки дають можливість покупцям опціонів обмежити можливі збитки при укладенні біржових угод. Якщо ф'ючерсні біржі виникли вже давно (в США активно функціонують з 1848 p.), то опціонні біржі з'явилися зовсім недавно (у 80-х роках XX ст). Тому на багатьох біржах можуть укладатися як ф'ючерсні, так і опціонні угоди (Лондонська біржа ФОКС). Для українських бірж характерне укладання на одній біржі всіх видів угод: з реальним товаром, ф'ючерсних і опціонних. Тому їх можна віднести до змішаних бірж. 9. Залежно від характеру діяльності виділяються біржі прибуткові (комерційні) і неприбуткові (некомерційні). Оскільки біржі організовуються за рахунок об'єднання капіталів (грошей) відносно невеликої кількості акціонерів-інвесторів, вони згідно з пайовим внеском до статутного капіталу очікують отримати певний прибуток у вигляді дивідендів. У більшості випадків біржа створюється як об'єднання продавців для спрощення їх операцій на ринку. Тому одержання прибутку від функціонування самої біржі спочатку не передбачається. Прибуток з'являється у кожного окремого учасника від здійснення торгових операцій на самій біржі. Необхідність у комерційній діяльності біржі полягає в забезпеченні дивідендами своїх членів. У розвиненій ринковій економіці біржі являють собою неприбуткові асоціації, звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Основними статтями їх прибутку є: * податок на угоду, який справляється з біржових фірм за кожне замовлення, виконане в торговому залі; * плата корпорацій за внесення їх акцій до біржового списку (для фондових бірж); * щорічні внески компаній, що витрачаються біржею на підтримку їх лістингу на високому рівні (для фондових бірж); * плата компаній за зміни в лістингу, зокрема, пов'язані із змінами у структурі капіталу; * епізодичні внески біржових фірм на відшкодування поточних збитків або створення необхідних резервів; * вступні внески нових членів; Однак потрібно ще раз наголосити, що біржа - це некомерційна організація, вона створюється засновниками і членами для полегшення проведення комерційних операцій (для обслуговування потреб засновників і членів в купівлі-продажу). Ефект від організації біржі полягає в зниженні витрат у її засновників і членів при проведенні комерційних операцій. Грошові кошти засновників і членів біржі, отримані за контракти, що укладені на біржі, спрямовуються на компенсацію витрат, пов'язаних з функціонуванням біржі, стимулювання створення або оновлення обладнання і технологічного процесу підприємств-засновників членів біржі, підвищення якості продукції, що випускається, відродження і розвиток конкурентної боротьби, комерційної етики і почуття власної гідності підприємців. Питання для самоконтролю: 1. Яка організаційно-правова форма бірж? 2. Що є засновницьким документом біржі? 3. Ким здійснюється реєстрація бірж? 4. Назвіть класичні (основні і допоміжні) та перехідні функції бірж. 5. Яке основне завдання біржі? 6. В чому зміст неприбутковості бірж? 7. Назвіть ознаки класифікації бірж. 8. Які є види бірж? 9. Які переваги спеціалізованих бірж?  

Розділ 4 ОРГАНІЗАЦІЯ БІРЖОВОГО УПРАВЛІННЯ Управління біржовими інститутами здійснюється трьома органами, компетенція яких різна і функції яких можуть мати специфіку на різних біржах: загальні збори членів біржі (пайовиків) і засновників, біржовим комітетом (радою директорів), виконавча дирекція. Організація біржового управління визначається її інституціональною структурою, яка може бути представлена у вигляді такої схеми:   

До засновників біржі належать члени ініціативної групи, які виступають як організатори біржі. Засновники підписують засновницький договір про створення біржі і вносять первинні внески. Засновниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Однак, відповідно до Закону України "Про товарну біржу", засновниками і членами товарної біржі не можуть бути: * органи державної влади та управління, а також державні установи (організації), що фінансуються з державного бюджету; * банки та кредитні установи, які отримали у встановленому порядку ліцензію на здійснення банківських операцій; * страхові та інвестиційні компанії і фонди; * громадські, релігійні і добродійні об'єднання (організації) та фонди; * фізичні особи, які згідно із законодавством не можуть займатися підприємницькою діяльністю. Як уже зазначалося, чим більше засновників і краще їх фінансово-матеріальне становище, тим більшу підтримку вони можуть надати біржі, хоча велика кількість засновників ускладнює управління біржею. У нашій країні у перші роки функціонування біржі засновники володіли певними перевагами: * першочергове право на отримання дивідендів (для товарних бірж); * можливість безкоштовно відкрити одну або декілька брокерських контор; * можливість входити до органів управління біржею. Членом біржі вважається той, хто бере участь у формуванні її статутного капіталу або вносить членські внески або інші цільові внески до майна біржі і став її членом у порядку, передбаченому установчими документами. Правила, які регулюють членство, містять вимоги, що стосуються величини капіталу, наявності банківської гарантії і т. д. Члени біржі беруть участь у керівництві біржею, в розробці правил торгівлі і прийнятті рішень. Вони мають більше, ніж інші, інформації про стан справ на ринку. Однак брати участь в біржовій торгівлі можна і не будучи членом біржі. У цьому випадку, укладення угод купівлі-продажу доручається зареєстрованим на біржі фірмам, які стягують за це комісійний збір. Можна також "отримати членство напрокат". Так, приблизно з 1700 членів Чиказької торгової біржі близько 1200 "здають" його за взаємно узгодженою ціною приватним особам і компаніям. Член біржі має право: 1) брати участь у біржових торгах; 2) брати участь в управлінні біржею, згідно з біржовими нормативними документами; 3) брати участь у розподілі прибутку й отримувати дивіденди, якщо вони передбачені установчими документами; 4) здавати в оренду своє право на участь у біржовій торгівлі (у встановленому порядку і тільки одній юридичній особі). Членство на біржі означає високий рейтинг у світі бізнесу. Акціонеру біржі, як правило, відкритий доступ до кредитів банків, отримання будь-якої консалтингової допомоги. Купівля "місця" на біржі дає право бути присутнім в її торговому залі і брати участь у торгах. "Місце" купується або у самої біржі, або у фірм, які їх мають. Його ринкова ціна варіюється в залежності від попиту і кількості вільних місць. Попит, в свою чергу, визначається обсягом біржової торгівлі і прибутковістю біржових фірм. У разі виходу зі складу членів біржі "місце", як правило, продається біржовому комітету, який, в свою чергу, може його продати іншій юридичній особі (а відповідно до статуту деяких бірж - і фізичній особі) за ринковою ціною, яка склалася в цей момент, і яка визначається співвідношенням попиту і пропозиції. Кількість членів біржі обмежена, вона залежить від розміру статутного фонду і номінальної вартості однієї акції. Акція дає можливість користуватися правами члена біржі. Вона виражає вартість "місця" на біржі. Місце - це власність члена біржі. Воно може бути продане, якщо член біржі виходить з її складу, а також здане в оренду. Член біржі, який вирішив його продати, подає до відділу у справах реєстрації і членства повідомлення в якому зазначена ціна, за яку він хотів би його продати. Ціна залежить від рівня ділової активності в країні і на даній біржі. Серед претендентів перевага віддається тому, хто запропонував найбільш високу ціну. Вартість місця визначає Біржовий комітет, вона залежить від попиту і пропозиції. Найвища ціна за повне членство сплачена на Чиказькій торговій біржі 1989 р. - 550 тис. дол. На цій же біржі у 1991 р. була пропозиція продати місце повного члена за 445 тис. дол., а купити за 405 тис. дол. Місце, що дозволяє проводити операції з валютою, може коштувати більше 450 тис. дол. Ціна місця, що дозволяє здійснювати торгівлю опціонами (особлива форма спекулятивної гри на підвищенні і пониженні ціни, що обмежує ризик), на Чиказькій торговій біржі складає 175 тис. дол. Всі нові члени біржі підлягають їх затвердженню Радою директорів і Радою керівників. Вони проводять атестацію претендентів, ретельно вивчають їх фінансове становище і ділову репутацію. Звертається увага навіть на такі риси характеру людини, як урівноваженість, пунктуальність, педантичність в фінансових справах і особистому житті. Крім цього, претендент повинен представити рекомендації не менше двох дійсних членів біржі. За кордоном на товарних біржах є різні групи членів. Наприклад, на Лондонській біржі металів члени біржі розділені на дві групи: 1) Індивідуальні (принципали) - укладають угоди від свого імені; 2) члени-представники укладають угоди від імені фірм або компаній, представниками яких вони є. Серед індивідуальних членів є група привілейованих - їм дозволено укладати угоди за свої кошти і виконувати замовлення непривілейованих членів і третіх осіб за певну винагороду (наприклад, 0,1 - 0,5% вартості угоди на мідь і олово; 0,25 -1% на свинець і цинк). Індивідуальними членами можуть стати особи не молодше 21 року, які народилися і проживають в Англії. До членів-представників належать також особи не молодше 21 року, учасники або співвласники фірм, які народилися і проживають в Англії. Органи управління біржових інститутів складаються з суспільної і стаціонарної структур (схема 3.).

Суспільна структура, в свою чергу, представлена Загальними зборами членів біржі і виборчими органами, що обираються на зборах членів біржі. Вищим органом біржі є загальні збори її членів; виконавчим органом - біржовий комітет (Рада директорів). На американських і європейських біржах обирають також президента і віце-президента (віце-президентів) біржі. Для контролю за діяльністю виконавчих органів обирається контрольна комісія. Для керівництва біржею при ній створюється ряд робочих органів. Як правило, в їх склад входять: * розрахункова палата, для проведення розрахунків за укладеними угодами і контролю за виконанням контрактів; * біржовий арбітраж, для юридичного консультування і вирішення виникаючих спорів; * реєстраційний комітет, для реєстрації і оформлення укладених угод і нагляду за виконанням правил біржової торгівлі; * котирувальний комітет, для проведення котирування, збору інформації про порушення цін, підготовки і публікації її в біржовому бюлетені; * комітет із стандартів і якості, для розробки біржових стандартів, проведення експертизи якості і розв'язання питань щодо прийняття товарів і обігу їх на біржі; * комітет з правил біржової торгівлі, для розробки і зміни правил біржової торгівлі, типових контрактів і контролю за їх дотриманням; * групи брокерів, для виконання посередницьких функцій по укладенню угод на біржі. Загальні збори - це законодавчий орган внутрішньобіржової діяльності, що має такі функції: * здійснення загального керівництва біржею і біржовою торгівлею; * визначення основних напрямів діяльності біржі (для товарної біржі, у тому числі зміна номенклатури товарних секцій); * визначення цілей і завдань біржі, стратегії її розвитку, правил внутрішнього розпорядку; * затвердження і зміна установчих документів (договору, статуту, правил торгівлі); * вибори і затвердження Біржового комітету (для ТОВ) або ради (для AT) і Ревізійної комісії; * внесення змін і доповнень в їх персональний склад і структуру; * затвердження результатів діяльності біржі і розподілу прибутку; * визначення розміру і порядку виплати дивідендів, а також джерел покриття збитків; * визначення (зменшення або збільшення) кількості місць на біржі і встановлення квот для її членів; * затвердження рішень Біржового комітету (ради) про створення товарних секцій; * прийом нових членів біржі; * обрання і відкликання посадових осіб, які відповідно до статуту біржі вступають на посаду за рішенням загальних зборів; * обрання і відкликання членів ревізійної комісії, затвердження її звітів і рішень, визначення порядку її діяльності; * затвердження кошторису витрат на утримання Біржового комітету (ради) та персоналу біржі; * розгляд питань про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб біржі; * створення і припинення діяльності філіалів і представництв біржі, затвердження положень про них; * розгляд заяв і скарг на роботу ради директорів, генерального директора, президента біржі (якщо він є); * визначення умов оплати праці посадових осіб біржі, її філіалів і представництв; * розгляд і затвердження правил проведення біржових торгів, порядку здійснення біржових угод, затвердження інструкцій та інших нормативно-правових документів, що розробляються Біржовим комітетом; * розгляд скарг щодо рішень Біржового комітету; * встановлення розміру щорічної і разової плати для постійних і разових відвідувачів біржових торгів, штрафів, пені, зборів з біржових угод і плати за послуги біржового технічного апарату; * прийняття рішення про припинення діяльності біржі, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; * розгляд інших питань, що виносяться на розгляд загальних зборів. Рішення загальних зборів вважається прийнятим, якщо за нього проголосували кваліфікована більшість засновників і проста більшість присутніх членів біржі. Позачергові загальні збори можуть бути скликані на вимогу одного і більше засновників або 2/3 членів біржі. Члени, засновники біржі й інші зацікавлені особи повинні бути оповіщені про повістку і дату проведення чергових або позачергових загальних зборів не пізніше одного місяця до дня їх проведення. Право участі у загальних зборах належить кожному члену біржі. Всі члени біржі володіють правом як дорадчого (бути присутнім і брати участь в обговоренні питань порядку денного), так і вирішального голосу (брати участь у голосуванні). Традиційною умовою роботи загальних зборів членів біржі є голосування за принципом: кожний член біржі не може мати більше одного вирішального голосу. У біржах, організованих як пайове товариство, ця умова легко дотримується. Якщо ж біржа створена як акціонерне товариство, то це необхідно оговорити. Право участі у загальних зборах члени біржі реалізовують особисто або через представників. Виходячи з того, що об'єднання голосів не допускається, представниками не можуть виступати інші члени біржі, ними повинні бути тільки треті особи. Право скликання загальних зборів належить органам управління біржею, а також членам біржі, що складають у сукупності не менше за передбачену статутом частину всього складу членів біржі (аналогічно із законодавством про пайові і акціонерні товариства -від однією п'ятої до однієї десятої складу). Порядок скликання загальних зборів встановлюється з метою забезпечення максимально повної присутності членів біржі і широкої їх участі в обговоренні питань порядку денного. Крім Загальних зборів, для управління біржею необхідний постійно діючий орган, оскільки збори проводяться, як правило, один раз у рік. Постійно діючим органом управління біржі вважають Біржовий комітет (рада, Рада директорів), зі складу якого формуються Президія і Правління. Біржовий комітет є контрольно-розпорядчим органом поточного управління біржею, він захищає інтереси членів біржі, здійснює поточний контроль за її діяльністю. Біржовий комітет вирішує усі питання діяльності біржі, крім тих, які входять до виняткової компетенції загальних зборів членів біржі. Функціями Біржового комітету (ради) є: * керівництво діяльністю біржі в період між загальними зборами її членів; * заслуховування й оцінка звіту Правління; * внесення поправок до правил біржової торгівлі; * підготовка рішень Загальних зборів членів біржі; * представництво біржі в державних та інших організаціях в усіх справах біржі; * встановлення розміру усіх внесків, виплат, грошових і комісійних зборів; * підготовка рішення про прийом або виключення членів біржі; * підготовка рекомендацій підприємствам і організаціям про заміну їх повноважних представників, які беруть участь у біржових торгах; * заборона членам біржі, які порушили правила біржової торгівлі, відвідувати біржу на певний термін або до затвердження чи скасування цього рішення загальними зборами; * створення необхідних підрозділів біржі, що функціонують на громадських засадах, затвердження тимчасових (до затвердження загальними зборами) положень, рекомендацій та інших документів, що регламентують діяльність цих підрозділі, а також підрозділів, що створюються правлінням біржі; * організація і проведення кваліфікаційних екзаменів для брокерів; * підготовка до загальних зборів членів біржі проектів правил біржової торгівлі, документів, що регламентують діяльність біржі, а також доповнень і змін до них; * реалізація рішень і постанов загальних зборів засновників і членів біржі; * здійснення контролю за дотриманням його учасниками правил біржової торгівлі. Рішення Біржового комітету вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала проста більшість присутніх його членів. Біржовий комітет діє від імені біржі та в межах, передбачених статутом. Комітет обирається на строк, що встановлюється загальними зборами членів біржі (як правило, від 1 до 3 років). Голова Біржового комітету і його заступники здійснюють загальне керівництво діяльністю біржі в період між засіданнями Біржового комітету, їх права і відповідальність визначаються загальними зборами засновників і членів біржі. Голова, його заступники і члени Біржового комітету обираються загальними зборами на основі персонального обговорення кожної кандидатури. У разі незадовільної роботи склад Біржового комітету може бути перебраний достроково. Рішення про обрання голови, його заступників і членів біржового комітету вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала кваліфікована більшість засновників і проста більшість присутніх членів біржі. До складу Біржового комітету для виконання функцій, що вимагають спеціальних знань, можуть бути обрані повноважні представники організацій і громадяни, що не є членами біржі. Розподіл обов'язків між членами Біржового комітету відбувається на його першому засіданні. Члени Біржового комітету не є службовцями біржі і проводять роботу на громадських засадах. У капіталістичних країнах структура кожної біржі має свою специфіку, але основні особливості їх організації носять загальний характер. На Товарній біржі у Нью-Йорку (СОМЕХ) до Ради директорів входять 25 осіб, які представляють чотири категорії членів: торговців реальним товаром, брокерів у біржовому кільці (ямі), "комісійні будинки" (особливий вид посередників у ф'ючерсній торгівлі) і публіку. Перші три групи мають по 7 місць, четверта - 3. Крім того, самостійно обирається голова Ради директорів. Рада директорів Чиказької торгової палати (Chicago Board of Trade) складається з 22 осіб, у тому числі голови, його заступника, 15 директорів-членів, 1 директора-асоційованого члена, 3 директорів-нечленів біржі і президента. Крім цього, для повсякденного керівництва біржею і її адміністративним апаратом Рада призначає президента, одного виконавчого віце-президента і 16 віце-президентів. Нагляд за всіма напрямками діяльності біржі здійснюють більше 50 комітетів, що сформовані з її членів. На інших біржах до Ради директорів входять від 14 до 24 осіб. На Лондонській біржі металів (London Metal Exchange) Біржовий комітет може нараховувати 9-15 осіб. Голова Біржового комітету може без довіреності здійснювати дії від імені біржі. Однак іноді в статутах бірж передбачаються спеціальні правила підпису договорів, довіреності й інших юридичних документів: головою Біржового комітету і його заступником або кимось з членів. Для підписання чеків і векселів нерідко, згідно з статутами бірж, повноваження надаються не голові Біржового комітету і його заступнику, а двом іншим членам Біржового комітету. Ще .одне важливе завдання Біржового комітету - нагляд за котируванням цін на біржі і видання відповідних бюлетенів (прейскурантів). Однією з найважливіших функцій Біржового комітету є узагальнення і систематизація торгових звичаїв, що склалися, а також безпосередня розробка проектів правил біржової торгівлі, регламентів, інструкцій та інших документів про діяльність біржі, які потім подаються на затвердження загальними зборами. З метою організаційно-господарського функціонування біржі Біржовий комітет створює як виконавчий орган - правління біржі (виконавчу дирекцію). Правління виконує функції, які не ввійшли до компетенції загальних зборів пайовиків і Біржового комітету. Голова і члени правління (виконавчої дирекції) не є членами біржі і працюють за наймом (трудовою угодою). Права і відповідальність керівника та його заступників визначаються Біржовим комітетом. До компетенції правління біржі належать: * поточне керівництво комісіями (відділами) біржі; * організація і ведення обліку, підготовка встановленої статистичної звітності, господарсько-фінансове забезпечення діяльності біржі; * придбання і продаж майна біржі та здійснення інших юридичних дій від її імені за розпорядженням Біржового комітету; * прийняття та звільнення з роботи співробітників підрозділів біржі, які працюють за наймом (трудовою угодою), і не є членами біржі; * організація публікацій Біржової комерційної інформації, реклами діяльності біржі; * створення необхідних підрозділів біржі (за винятком ревізійної, арбітражної та інших комісій), які забезпечують її нормальне функціонування; * розробка тимчасових (до затвердження загальними зборами) положень, рекомендацій та інших документів, що регламентують діяльність новостворених підрозділів, призначення їх керівників; * розпорядження фінансовими коштами й іншим майном біржі, що виділені правлінню для забезпечення його функціонування; * організація перевірки відповідності стандартам зразків продукції, що реалізовується або обмінюється на біржі, проведення експертизи, а в необхідних випадках - лабораторних аналізів і контрольних випробувань; * організація надання учасникам біржових торгів інформаційно-комерційних, рекламних і консультаційних послуг, забезпечення їх необхідними коштами, оргтехнікою і зв'язком; * реалізація рішень і постанов загальних зборів засновників і членів біржі, а також біржового комітету; * здійснення контролю за дотриманням учасниками біржових торгів, відвідувачами і гостями встановлених біржею правил; * оповіщення засновників, членів біржі й інших зацікавлених осіб про проведення чергових або позачергових загальних зборів; * встановлення розміру і форм оплати праці найманих працівників, а також розвиток виробничо-технічної бази біржі. Одночасно з Біржовою радою на Загальних зборах членів біржі обирається Ревізійна комісія, яка здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю біржі і її відособлених підрозділів. Крім того, вона має право оцінювати правомочність рішень, що приймаються органами управління біржі. Ревізійна комісія до проведення загальних зборів членів біржі повинна здійснити документальну перевірку фінансово-господарської діяльності біржі (суцільну або вибіркову), її торгових, розрахункових, валютних та інших операцій. Ревізійна комісія перевіряє: * виконання встановлених кошторисів, нормативів і лімітів; * своєчасність і правильність здійснення платежів до бюджету; * своєчасність і правильність відрахувань та виплат дивідендів; * дотримання біржею та її органами управління законодавчих актів й інструкцій, а також рішень Загальних зборів членів біржі; * дотримання членами біржі правил біржової торгівлі, змісту й умов укладених біржових угод; * постановку та правильність оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку та звітності. Для ведення господарської біржової діяльності, поточної роботи біржі як установи, а також для виконання рішень, які приймаються Загальними зборами членів біржі і Біржовою радою, необхідна стаціонарна структура біржі, яка представлена спеціалізованими і виконавчими органами. Від того, наскільки кваліфіковано ці органи здійснюють свою діяльність, багато в чому залежить ефективність роботи біржі. Раціональна стаціонарна структура біржі дозволяє найбільш ефективно виконувати її функції. Спеціалізовані органи - це комісії біржі і її комерційні організації. Серед комісій найбільш впливовими є Котирувальна й Арбітражна. Котирувальна комісія необхідна для того, щоб організувати облік різних видів цін (попиту і пропозиції, договірних, вищих і нижчих, початкових і заключних) при укладенні біржових угод. На основі узагальнення таких цін визначаються котирувальні (довідкові) ціни, які публікуються в біржових бюлетенях і розглядаються як біржовий довідник. Біржовий бюлетень є каталогом обробки численних відомостей не тільки здійснених, тобто укладених угод, але й товарів, що пропонуються до торгів, а також заявок про попит, у тому числі і при позабіржових угодах. Обов'язковою функцією Котирувальної комісії є нагляд за своєчасним представленням учасниками торгового процесу досить повних і об'єктивних відомостей.

Вона також повинна встановлювати базу біржового бюлетеня, тобто список товарів, що котируються, з вказівкою типового обсягу товарного друку. Котирувальна комісія надсилає до інформаційно-довідкового відділу біржі дані про ціни і тенденції їх руху так само, як і по тих товарах, які не увійшли до офіційно опублікованого котирування. Спільно з Арбітражною комісією вона встановлює ціни при виникненні спірних питань. У разі виникнення спорів між покупцями, продавцями і брокерами під час укладення або виконання біржових угод вони можуть звертатися до третейського суду - Арбітражноїї комісіїї біржі для вирішення цих спорів. Однак вона не наділена правом приймати рішення, які є обов'язковими до виконання сторонами конфлікту. Це деякою мірою погоджувальна комісія. При незадоволенні висновками розгляду справи Арбітражною комісією будь-якою із сторін справа передається до судової інстанції. Важливим підрозділом стаціонарної структури біржі є Розрахункова палата, її функції полягають в оперативному і точному проведенні розрахунків за біржовими угодами, в регулюванні і формалізації процедури платежів. На вітчизняних біржах поки що немає сучасних Розрахункових палат у повному розумінні цього слова. Подібним підрозділом на українській біржі є розрахунково-фінансові центри, без яких нормальне функціонування біржі неможливе. На ф'ючерсних біржах Розрахункова палата є головним гарантом виконання угод, оскільки вона здійснює облік маржі, що знаходиться в заставі і надає кредит контрагентам угоди. Оскільки головна функція біржі - надання комплексу посередницьких послуг, то основною робочою структурою біржі є інститут біржових маклерів. Тепер їх частіше називають біржовими брокерами. Суть справи від цього не змінюється, різне лише походження самих термінів: слово "маклер" походить з німецької мови, яка сприйняла його з фламандських діалектів, "брокер" - з англійської. Слід чітко розрізняти біржових маклерів (брокерів) і комісіонерів або посередників, які працюють на біржі (зареєстрованих і таких, що сплатили збір), у тому числі посередників (маклерів, брокерів), які представляють членів біржі, але не є посадовими особами або офіційними представниками біржі. Раніше такі посередники називалися вільними або приватними маклерами. Слід зазначити, що як раніше, так і тепер за кордоном та в Україні у нормальній діловій практиці поєднання в одній особі офіційного і "вільного" маклера (брокера) не допускається. Що стосується окремих виключень з цього загального принципу, які в даний час мають місце на окремих біржах, їх потрібно визнати неправомірними і такими, що обмежують права членів біржі та її відвідувачів. Основна функція біржового маклера (брокера) - посередництво за плату ("куртаж") при укладенні угод в біржових торгах членами біржі або їх представниками (брокерськими фірмами, брокерами) і встановлення біржових цін. Біржові угоди, як правило, укладаються біржовим маклером (брокером), але можуть укладатися і безпосередньо учасниками біржових торгів. Згідно дореволюційного законодавства біржові маклери були посадовими особами біржі. Вони повинні були пройти відповідне випробування на професійну придатність, яке проводилося біржовими комітетами. На свою посаду маклер обирався загальними зборами членів біржі. Рішення ж загальних зборів набирало чинності лише після затвердження його відповідними державними органами, що здійснювали контроль за біржовою діяльністю. Особливі вимоги пред'являлися і до фондових маклерів. На всіх біржових маклерів - товарних, фондових, вексельних страхових, фрахтових, а також на біржових нотаріусів і аукціоністів розповсюджувалося правило про заборону поєднувати посаду маклера з підприємництвом, крім маклерської діяльності, або службою в торгово-промислових підприємствах. Біржове котирування, тобто фіксування і опублікування цін, що склалися на біржі, є однією з найважливіших функцій біржі. Біржове котирування проводиться, як правило, Котирувальною комісією, яка працює під безпосереднім контролем Біржового комітету (або іншого виконавчого органу, передбаченого статутом біржі). У структурі Котирувальних комісій нерідко створюються відповідні секції за окремими групами товарів. Створення на біржах Арбітражних комісій пов'язане з тим, що здійснення біржових операцій, як правило, не обходиться без спорів, які повинні вирішуватися в максимально короткі строки і без складної формальності, властивої процедурі вирішення спорів у державних судах. Цим вимогам цілком задовольняє процедура розгляду спорів біржовим Арбітражем. Обов'язковість дотримання арбітражної процедури вирішення спорів, зумовлена членством у біржовому товаристві або допуском до участі у біржових торгах (для постійних і разових відвідувачів). Арбітражна комісія затверджується загальними зборами членів біржі на певний строк, як правило, на рік. При розгляді спорів біржові арбітражні комісії керуються законодавством, а також діючими на даній біржі правилами і торговими звичаями. Рішення біржового Арбітражу не позбавляє сторін спору можливості звернутися потім з позовом до суду або до державного арбітражу. Аналогічні вимоги існували й існують в зарубіжному законодавстві. Виконавчі органи кожної біржі досить різноманітні. Вони залежать від обсягів угод, що укладаються на біржі, кількості брокерських контор, які працюють на ній, і виду товару, торгівля яким здійснюється на біржі. Питання для самоконтролю: 1. Назвіть склад органів управління бірж, 2. В чому відмінності суспільної та стаціонарної структур управління? 3. Назвіть робочі органи управління біржею. 4. Що входить в компетенцію Загальних зборів біржі? 5. Який принцип голосування на біржах, залежно від їх організаційно-правової форми? 6. Назвіть повноваження Біржового комітету. 7. Назвіть спеціальні органи управління біржі.

 

Розділ 5 ОРГАНІЗАЦІЯ БІРЖОВИХ ТОРГІВ 5.1. УЧАСНИКИ БІРЖОВИХ ТОРГІВ До участі у біржовій торгівлі в операційний зал допускаються учасники торгів, якими є уповноважені Біржовим комітетом особи, як зі складу членів біржі, так і спеціально для цього найняті, які, як правило, мають досвід біржової роботи. Ними можуть бути брокери, дилери, трейдери, клерки, маклери та інші особи. Крім того, в операційний зал допускаються особи, зокрема, персонал біржі, головний керуючий, голова правління, державний комісар і відповідальний член біржової ради, а також особи, присутність яких дозволена біржових радою. Біржовий посередник проводить роботу по формуванню своєї постійної клієнтури, в інтересах якої він укладає угоди по придбанню, продажу або обміну біржового товару. Біржовий посередник також укладає угоди для підприємств або організацій, що не є його постійними клієнтами. Біржові угоди по придбанню, продажу або обміну біржового товару на умовах біржових торгів можуть здійснюватися тільки через біржових посередників, якими є: * брокери - члени біржі, які укладають контракти на продаж або купівлю товарів на замовлення клієнтів і отримують за свою роботу винагороду у вигляді комісійних; * дилери - члени біржі, що здійснюють біржове або торгове посередництво за свої кошти і від свого імені. Вони мають місце на біржі, проводять котирування; їх прибутки формуються за рахунок різниці між ціною покупця і продавця біржового товару, а також за рахунок зміни курсів цінних паперів і валют; * трейдери (біржові спекулянти) - члени біржі, які торгують для себе; * маклери (джобери) - біржові посередники, які купують і продають тільки для себе і за свої кошти, на відміну від брокерів, які укладають угоди з клієнтами за їх кошти; * маклери, що ведуть біржові торги;  * оператори (помічники маклера), які фіксують укладення угоди у своєму колі (секторі); * клерки - службовці, що виконують різні обов'язки в торговому залі біржі. "Телефонний" клерк приймає замовлення від фірми або безпосередньо від клієнтів. Ранер (клерк-посильний) переносить замовлення від "телефонного" клерка до брокера фірми і навпаки. Однак він це здійснює не часто, а, вибравши зручну позицію, передає інформацію жестами. Кожний дилер або трейдер може найняти собі клерків-помічників, але, як правило, вони виконують всі ці функції самі. На деяких біржах брокери також обходяться без клерків, і самі зв'язуються по телефону з клієнтами.. На Чиказькій торговій біржі клерки мають жовті піджаки. Вони повинні розміщуватися поза ямою (долівкою). У ямі, серед брокерів і трейдерів знаходиться тільки клерк у голубому піджаку- це обліковець цін. При кожній зміні ціни контракту він зобов'язаний повідомити про це за допомогою засобів зв'язку. У торговому залі біржі знаходяться і клерки у світло-зелених піджаках з чорними латками на спині. Це контролери, які інформують про угоди, укладені раніше, але потім визнані помилковими, їхнє завдання - знайти учасників таких угод і усунути помилки. Є в залі також клерки, що стежать за дотриманням правил торгівлі брокерами і трейдерами. Службовцями товарних бірж (клерки та інші) є фізичні особи, які беруть участь у її функціонуванні, на основі трудового договору у формі контракту. Умови праці службовців біржі регулюються трудовим договором у формі контракту згідно із Законом України "Про товарну біржу" та іншими законодавчими актами. Службовцям біржі забороняється брати участь у біржових операціях і створювати власні брокерські фірми, а також використовувати службову інформацію у власних інтересах. Службовцями бірж крім клерків і операторів є: * співробітники розрахункової групи відділу організації біржових торгів, які допомагають брокерам оформити укладену угоду; * працівники відділу (бюро) експертизи біржі, які проводять експертизу товарів, що виставляються на торги, а також надають необхідну консультацію учасникам торгів; * працівники юридичного відділу біржі, які надають необхідну консультацію при оформленні укладених угод і складанні біржових договорів; * помічники брокерів, які мають право бути присутніми у біржовому залі, але не мають права укладати угоди. Хід біржового торгу можуть контролювати члени Біржового комітету (ради), члени ревізійної комісії, старший маклер і начальник відділу організації торгів біржі. Відвідувачі біржових торгів - це юридичні та фізичні особи, які не є членами біржі, але відповідно до установчих документів біржі мають право на укладення біржових угод. Відвідувачі біржових торгів можуть бути постійними і разовими. Постійні відвідувачі мають статус брокерських контор або незалежних брокерів і можуть займатися біржовим посередництвом. Вони не беруть участі у формуванні статутного капіталу і управлінні біржею, користуються послугами біржі і зобов'язані вносити плату за право на участь у біржовій торгівлі, в розмірі, що визначений відповідним органом управління біржі. Надання постійному відвідувачеві права на участь у біржових торгах на термін більше З років не допускається. Кількість постійних відвідувачів не повинна перевищувати 30% від загальної кількості членів бірж. Разові відвідувачі біржових торгів мають право на укладання угод тільки з реальним товаром від свого імені і за свої кошти. Біржовими брокерами є службовці або представники підприємств, установ і організацій - членів біржі і біржових посередників, а також незалежні брокери. Діючий на біржі брокер, маючи відповідну ліцензію державної влади, може вести торгівлю як у власних інтересах, так і в інтересах клієнта-замовника. Однак суворі правила біржі, а також комп'ютерні системи контролю, які є в її розпорядженні, сприяють неухильному виконанню такого положення: брокер зобов'язаний насамперед виконати замовлення клієнта і тільки після цього може укласти угоду, яка вигідну йому самому. Для багатьох біржовиків їх трудова діяльність набула характеру сімейної справи. Зі слів віце-президента Чиказької фондової біржі Ендрю Йемма, приблизно третина брокерів мають сімейні біржові традиції. Вони успадкували свої робочі місця від батьків та інших родичів. Але більшість біржовиків раніше не мала ніякого відношення до біржових торгів. На Чиказькій торговій біржі, наприклад, працює немало колишніх юристів, музикантів, водіїв таксі. Багато хто з них розпочав свою біржову кар'єру з посади розсильного. Віковий склад біржовиків сягає від 25 до 75 років. Що стосується стажу біржової діяльності, то, як вказується у виданій Чиказькою торговою біржею брошурі, він може різнитися від декількох хвилин до 50 років залежно від того, наскільки і як часто біржовик виявляється вірним у своїх думках, наскільки він добросовісний і любить свою роботу. Відносини між біржовими посередниками і їх клієнтами визначаються на основі відповідного договору, оскільки біржа в межах своїх повноважень може регламентувати їх взаємовідносини, застосовувати у встановленому порядку санкції до біржових посередників, які порушують передбачені нею правила взаємовідносин біржових посередників з їх клієнтами. Біржові посередники мають право вимагати від своїх клієнтів внесення гарантійних внесків на свої розрахункові рахунки, відкриті в розрахункових установах (клірингових центрах), а також надання прав на розпорядження ними від імені біржового посередника відповідно до даного йому доручення.

 

5.2. БІРЖОВИЙ ТОВАР Найважливішою особливістю організації біржової торгівлі є те, що на біржі оперують тільки тими товарами, в яких індивідуальні відмінності окремих предметів щодо якості товару не мають практичного значення. Торгівля ведеться певною кількістю одиниць стандартизованого товару або цінних паперів. Товар повинен відповідати особливим вимогам: 1) бути якісно однорідним; 2) бути визначеним за кількістю або вагою; 3) може бути замінений будь-яким іншим товаром з цієї ж партії. Такі характеристики, що дозволяють здійснити торгівлю товаром при його відсутності під час укладення угоди, визначаються або природою даного товару (папір одного і того ж сорту, акції одного підприємства), або за загальноприйнятим еталоном даного товару. Товари, які відповідають всім перерахованим вимогам, називаються біржовими товарами, їх кількість асортимент постійно змінюються. Якщо в кінці XIX ст. їх кількість складала близько 200 товарів, то сьогодні їх кількість зменшилась до 60 - 65, з них на біржі постійно знаходиться в обігу не більше 45 видів. До біржових товарів належать зернові, продовольчі, олійні, текстильна сировина, кольорові метали. До небіржових товарів належать будь-які інші готові вироби і напівфабрикати. При класичних формах бірж товари і цінні папери повністю позбавлені властивого тільки їм характеру, вони виступають в операціях лише як однорідні товари. Жоден товар, жоден зразок, жоден цінний папір безпосередньо не бере участі у біржовій торгівлі. У більшості випадків торгівля ведеться певною кількістю одиниць стандартизованого товару або цінних паперів, наприклад акцій певної фірми, певної номінальної вартості. Залежно від видів товарів, якими здійснюється торгівля, розрізняють товарні, фондові, валютні біржі та біржі праці. Історично першими з'явилися товарні біржі, на яких концентрується оптовий оборот масових, головним чином сировинних та продовольчих товарів. Сьогодні на західних товарних біржах вже не котируються товари, які були біржовими на початку XX ст., а деякі з них зникли недавно: вугілля, фанера, чорні метали, вершкове масло, шовк тощо. Однак з'являються нові товари: алюміній, нікель, мазут, бензин, дизельне пальне, пропан і т. д. На вітчизняних біржах тепер дозволена реалізація товарів за вільними цінами, які вироблені поверх державного замовлення і обсягів поставки для забезпечення міждержавних зобов'язань. А в зв'язку з тим, що обсяг цей невеликий, нині на біржах знаходяться в обігу як біржові, так і небіржові товари, а тому біржі нагадують універсальний магазин. Разом з тим, останнім часом спостерігається підготовка наших провідних бірж до спеціалізації.торгів, де будете надаватися перевага класичним біржовим товарам.

 

5.3. ПОРЯДОК ВЕДЕННЯ ТОРГІВ Одним з основних завдань біржі є забезпечення місця, де укладаються угоди, встановлення правил торгівлі і контролю за їх виконанням, збір і розповсюдження інформації про товари. Торговий зал біржі розбитий на секції, так звані, на біржовому жаргоні, "ями". У кожній з них проводяться операції з купівлі-продажу певних видів товарів. Ціни встановлюються вигуками. У вік електроніки така система може показатися архаїчною, але, на думку біржовиків, вона виконує і корисні функції: зокрема, створює необхідну ринкову атмосферу, забезпечує публічність (відкритість, гласність) торгів. Як правило, за 30 хв. до початку торгів брокери збираються в торговому залі біржі. Всі вони мають при собі інформаційний листок, де вказані: список товарів з ціною, кількість пропозицій, номер брокерської контори, місце її знаходження, умови розрахунку і термін поставки товару. Триразовий удар гонга сповіщає про початок торгів, які відбуваються у кожній товарній секції. Біржова торгівля організується за принципом: останній, хто ствердно відповів на пропозицію, вважається стороною угоди, а укладення форвардних угод і угод "з умовою" за принципом згоди сторін з вимогами, що взаємно висуваються. Веде торг у секції біржовий маклер. Спочатку він проводить торг за пропозиціями на реальний товар, призначений для негайної реалізації, а потім обговорюються пропозиції щодо укладання форвардних операцій. Торги у кожній секції відбуваються в такому порядку. 1. Маклер оголошує список товарів, виставлених на торги цього біржового дня. У момент оголошення маклером товару, брокери, які виявляють до операції зацікавленість, підіймають вгору свої перепустку. Якщо інтерес до товару виявлений, то маклер оголошує номер брокерської контори, яка представила цей товар. Якщо брокер, що представляє її, не відреагував (або його не має у даний момент, або "заґавився"), то товар знімається з торгів, а брокер платить штраф "за нез'явлення брокера на біржу". Тому брокер повинен бути уважним, зібраним і обов'язковим. 2. Далі маклер оголошує чергову позицію. Після оголошення списку робиться невелика перерва (хвилин на десять). Потім, після одного удару гонга, починається друга частина роботи, під час якої обговорюються брокерські пропозиції. Обговорення кожної брокерської пропозиції також складається з двох частин. У першій частині обговорюється пропозиція у тому вигляді, в якому вона представлена в інформаційному листку. Якщо внаслідок обговорення не знайшовся покупець на всю партію товару, то маклер проводить другу частину торгу за цим пунктом. У другій частині обговорюються зустрічні пропозиції від брокерів-покупців, які зібралися у секції. Брокери повідомляють свої умови, на яких вони б погодилися придбати даний товар, причому не весь, а лише його частину. Ці умови торкаються кількості товару і ціни пропозиції, і якщо угода знову не укладена, то маклер, переходить до обговорення наступного пункту виставлених на продаж товарів. Обговорення пропозицій щодо укладання форвардних угод дещо відрізняється. У цьому випадку маклер лише оголошує присутнім, які зібралися, пропозицію щодо укладання форвардної угоди і номер брокерської контори, яка запропонувала цей товар. Потім сам брокер-продавець (або його повноважний помічник) виходить у центр секції і обговорює з присутніми їхні зустрічні пропозиції протягом декількох хвилин. Якщо покупець і продавець знайшли один одного, тобто визначилися сторони угоди, то маклеру залишається тільки зафіксувати усну угоду, а учасникам угоди оформити договір поставки і зареєструвати угоду в Реєстраційному відділі біржі. Якщо ж брокера не влаштовують зустрічні пропозиції, то він повідомляє про це маклеру, який закінчує обговорення даної пропозиції. Але може скластися така ситуація, коли зустрічних пропозицій надійшло багато, однак під час обговорення сторони угоди не виявлені. Тоді брокер повинен з блискавичною швидкістю проаналізувати варіанти і постаратися відразу ж визначити найбільш вигідні для себе умови, вибрати брокера-покупця і повідомити про це маклеру, який фіксує усну угоду сторін. Якщо ж брокер нерозторопний і не може визначити сторін угоди, то після закінчення обговорення всіх пропозицій на цей біржовий день буде продовжено обговорення його товару. З одного боку, це дає можливість брокеру ще раз зважити всі пропозиції, але, з іншого боку, він може позбутися вигідних покупців, оскільки останні також будуть мати час подумати і купити інший товар. Якщо сторони угоди знову не будуть визначені, то обговорення переноситься на наступний біржовий день. Аналогічним чином в іншій секції відбувається обговорення пропозицій щодо укладання угод "з умовою", їх особливістю є те, що брокер має право зняти свій товар, виставлений в секції угод "з умовою", якщо цей товар вже реалізований під час обговорення попередніх брокерських пропозицій в даний біржовий день. Він може також перевести товар в іншу секцію для реалізації не "з умовою", а в звичайному порядку. Для цього брокер після закінчення роботи секції повинен підійти до маклера, пред'явити йому свою перепустку і повідомити про прийняте рішення. Однак переведення товару в іншу секцію може бути здійснене тільки після закінчення торгів. Уклавши угоду, брокер вносить в спеціальний бланк кодовий номер свого контрагента, час укладення угоди, місяць обумовленої поставки товару, її обсяг і ціну. Ці дані негайно передаються присутнім в кожній ямі біржовим спостерігачам в комп'ютерну систему обліку. Інформація про ціну виноситься на спеціальне табло в торговому залі біржі, а також передається на інші біржі і біржові служби інформаційних компаній, після чого заноситься в інформаційний банк даних. Банк з даними про угоди завіряється брокером і передається у відділ зв'язку фірми, який є структурною одиницею даної біржі. Там на ньому знову проставляється час надходження, після чого клієнту повідомляють про виконання його замовлення. Кожний брокер прагне, щоб у нього не залишилося невиконаних замовлень. Однак оскільки таке не завжди вдається всі угоди проходять через одну з фірм, що входить до розрахункової палати біржі. Після закінчення торгівлі остання підводить підсумки укладення угод. За правилами Чиказької торгової ради, всі угоди повинні закриватися в день їх укладення. Брокери несуть фінансову відповідальність перед фірмою, що входить в розрахункову палату, а палата гарантує виконання всіх замовлень, що надійшли на біржу. По суті, продаж партії товару перетворюється в угоду між продавцем і розрахунковою палатою, а також розрахунковою палатою і покупцем. Гарантія виконання замовлень забезпечується завдяки маржі -грошовій заставі, що вноситься всіма фірмами, які входять до розрахункової палати, її розмір встановлюється на кожній біржі членами особливого комітету палати залежно від рівня коливань цін на ринку. Власники товару, що виноситься на продаж зобов'язані внести певну заставу брокеру. Якщо продавець приймає рішення щодо продажу товару, то він надсилає про це до розрахункової палати біржі письмове повідомлення.

 

5.4. ПОРЯДОК ЗНЯТТЯ ТОВАРІВ ІЗ ТОРГІВ На біржі існують особливі правила не тільки виставлення товарів, а й зняття товарів з біржових торгів. Ці правила вводяться для того, щоб обмежити позабіржовий оборот. Біржа має прибуток з кожної укладеної на ній угоді. Тому вона зацікавлена в розширенні кількості учасників і збільшенні кількості угод. З цією метою на біржах організовують дні відкритих торгів, в яких беруть участь всі особи, що бажають купити або продати партію товару. Але при цьому угоди повинні укладатися і оформлятися тільки через біржу. Однак мають місце випадки, коли брокер або відвідувач, отримавши на біржі інформацію, укладає угоду не на біржі, а поза нею. У перші місяці роботи наших (вітчизняних) бірж мала місце така ситуація, коли брокер, що запропонував до продажу товар, несподівано знімав свою пропозицію або "раптом" зникав з торгів. Тому керівництвом бірж були посилені правила зняття товарів з торгів. Брокер не може зняти виставлений для продажу товар до закінчення третіх біржових торгів, а також змінити вказану в заявці інформацію до закінчення перших торгів. Брокер може змінити інформацію щодо товару, вказаного у заявці, лише у торговому залі біржі або відразу після закінчення обговорення пропозиції, або ж протягом певного часу після закінчення торгів. У відповідній товарній секції брокер повідомляє маклеру або його помічнику ціну, з якою розпочнуться торги на наступний день. Якщо покупець товару не з'явиться протягом декількох торгів і товар не буде проданий, то вже без згоди брокера заявка на продаж цього товару виводиться з інформаційного каналу.

 

5.5. БІРЖОВА МОВА ЖЕСТІВ ТА ЖАРГОН БРОКЕРА Протягом декількох сторіч розвитку біржових інститутів сформувалися певні правила ведення торгів та відповідні правила поведінки на них. У ході цього сформувалася також особлива мова, якою спілкуються учасники біржових торгів. Це мова, яка складається із специфічних жестів і особливого, біржового лексикону, які абсолютно незрозумілі сторонньому спостерігачеві. Зокрема, жести головним чином використовуються для позначення цифр і подачі різних команд під час торгів, коли виникає необхідність назвати ціну, кількість товару або показати, що товар продається, купується, а також визначити зниження або підвищення ціни і т.д.

цьому для чисел від нуля до п'яти долоня розташована вертикально, від шести до десяти горизонтально. Нуль позначають піднятим стислим кулаком (мал. 1). На біржах під час торгів брокери в основному викрикують свою інформацію. Наприклад, якщо маклер прочитав позицію, представлену брокером, а на неї ніхто не відреагував, то брокер може знизити ціну. Для цього він викрикує, наприклад: "Знижую на 100". Якщо знову немає бажаючих, то брокер робить маклеру знак знизити ще раз (мал. 2, а). Так повторюється до тих пір, поки це здається прийнятним для брокера-продавця. Якщо ціна зафіксована, то брокер показує це зігнутою в лікті горизонтально розташованою рукою долонею вниз (мал.2, б). Брокер може підняти ціну. Це робиться рухом великого пальця вгору (мал. 2, в). 

Крім жестів, на біржі серед її учасників склався і певний жаргон, використовуючи який одним словом можна описати досить складний стан ринку, угоду, дати характеристику брокерів: "Болтанка": 1) неприпиняючі однотипні угоди купівлі або продажу цінностей, що проводяться спекулянтами, які не чинять істотного впливу на кон'юнктуру ринку, що склалася; 2) незаконна спроба брокера зібрати для себе додаткову суму комісійних шляхом прискореної купівлі-продажу цінних паперів за вказівками клієнтів. Брокер "на узбіччі"- член старої Нью-Йоркської напівофіційної фондової біржі, яка тепер називається Американська фондова біржа. "Бик" - біржовий спекулянт, який грає на підвищення. "Ведмідь"- біржовий спекулянт, який грає на зниження. "Виконано" - повідомлення брокера про те, що наказ купити або продати певну суму цінних паперів виконано. "Відкупити маржу" - наказ клієнта брокеру купити найближчий за терміном ф'ючерсний контракт і продати контракт на окремий строк. "Вуличний ринок" - мережа посередників покупців і продавців цінних паперів, які спілкуються між собою за допомогою телекомунікацій. Вираз "В. р." виник відтоді (XVI-XVII ст.), коли лондонські брокери укладали угоди прямо на вулиці або в кафе. Надалі торгівля акціями стала здійснюватися переважно на біржі, а робота з облігаціями - поза біржею, на "В. p.". Тепер всі облігації і акції, не включені до біржового списку, продаються на "В. p.". "Дводоларовий" брокер - брокер, член фондової біржі, який виконує доручення інших брокерів, особливо в період високої ринкової активності. "Д." б. працює на брокерів, які зайняті виконанням першочергових інструкцій, або на фірми, що не мають партнерів серед членів біржі, які знаходяться в операційному залі. "Динамітчик" - енергійний торговець, що продає ненадійні цінні папери. "Д. К." (don't know - "не знаю") - непоінформованість про поточні умови проведення операцій з цінними паперами. Письмовий запит позначається "Д. К." і повертається відправнику. "Довга позиція" - цінні папери, які придбані дилерами для зберігання у процесі торгівлі або при випуску нових випусків. "До закриття" - розпорядження укласти угоду перед самим закриттям ринку. Жертва "подовжньої ціни"- подвійний збиток, який завдається: при купівлі цінностей на верхній межі підйому ціни або курсу; при реверсі позиції, тобто продажу на нижній межі падіння кон'юнктури.  "Задкувати", "дати задній хід": 1)якщо прибутковість цінних паперів зростає, а ціни падають, то кажуть, що ринок "3."; 2) якщо інвестор обмінює один цінний папір на інший, який має значно коротший поточний термін до погашення. "За загальний рахунок"-угода між двома або більше фірмами про розподіл ризику і фінансової відповідальності при придбанні на ринку цінних паперів, або підписці на нову емісію. "Закритийринок"-стан ринку, коли курс покупця рівний курсу продавця. Це має місце, якщо ринок обслуговується брокерами, а комісійні за їх послуги сплачуються тільки однією стороною -ініціатором угоди. Закріплення "довгої позиції" - популярна процедура північноамериканських дилерів. Для зменшення цінового ризику, який виникає у зв'язку із зберіганням облігацій, дилер продає ф'ючерс на казначейські білети або довгострокові облігації уряду таким чином, щоб втрати від зберігання певним чином компенсувалися вигодами за ф'ючерси, при умові, якщо ціни знизяться. Замовлення "або-або" - це вже віддане розпорядження, тоді як замовлення на інші цінні папери ще чекають свого виконання. Як тільки трейдер виконає замовлення "або-або", інші замовлення автоматично відміняються. Замовлення "все або нічого" - замовлення, яке означає, що трейдер повинен продати або купити всі акції, вказані у замовленні, перш ніж клієнт погодиться з виконанням. Замовлення "виконати або відмінити" - замовлення означає, що як тільки частина замовлення, яку можна задовольнити, трайдер виконає, інша частина замовлення відміняється. Замовлення "прийму у будь-якому вигляді" - передбачає, що клієнт прийме будь-яку кількість акцій аж до замовленого максимуму. Протилежне цьому замовленню - замовлення "все або нічого". Замовлення з "перемиканням" - означає, що виручка від продажу одних акцій може бути використана для купівлі інших. "Занурення" - нетривала затримка у розвитку ринкової кон'юнктури або незначна зміна цін на біржі. "Заплечний ордер"-дає право на купівлю не тільки додаткових акцій, а й додаткових ордерів. Виконавча ціна "3. о." часто вища виконавчої ціни того ордера, на якому він "сидить". "3. о." застосовується компанією для стимулювання інвестора при продажу акцій і отримання в подальшому прибутку. "Кішки і собаки" - вкрай спекулятивні і, як правило, низько оцінювані ринком фондові цінності, за які не виплачуються дивіденди. "Копчений оселедець"- попередній проспект, який в загальних рисах інформує про емісію облігаційної позики. У ньому не вказані такі основні параметри, як ціна, розмір комісійних. "К. с." може бути випущений до набуття чинності заяви про реєстрацію емітента. "Коротка позиція" - продаж дилером цінних паперів з надією на швидке падіння цін. Щоб "продати нашвидкуруч", дилер позичає облігації у свого колеги за плату на певний час і таким чином може фізично доставити облігаційний сертифікат покупцеві в обумовлений час. "Коротке покриття" - у США ситуація, коли "ведмеді", що продали валюту, товар або цінні папери, купують їх знову, тобто купують для покриття. Купити "з мінімальним прибутком" - купити цінні папери з дуже невеликою або адекватною витратам маржею. Купувати "з потрухами" - купити цінні папери і сплатити готівкою у повному обсязі. "Магазин" - дилерська компанія, яка проводить угоди з купівлі-продажу облігацій. "Назвати і зробити ринок" - трейдер оголошує ціну, за яку його фірма готова купити, і ціну, за яку вона готова продати. Такий ринок вважається "твердим" і трейдер зобов'язаний торгувати цінними паперами за вказаними цінами, якщо хтось цього зажадає. "Наліт ведмедів" - активний продаж "без покриття", що проводиться з метою зниження рівня цін для того, щоб вигідно купити товар за значно нижчими цінами. "Натовп"- спосіб торгівлі на біржі за системою безперервного звірення. Трейдери збираються навколо клерка, який лише оголошує випуск, що надходить у торгівлю, а потім роблять все інше. Використовується в Цюріху. "Обідрана облігація" - облігація з окремими процентними купонами, які можуть бути вилучені з метою погашення або для самостійної купівлі-продажу.  Піймати котирування - так кажуть про дилера, який згоден продати валюту за курсом покупця, що котирується іншим дилером, кажуть, що він "П. к.". "Повітряна яма" - нестійке становище, в якому опиняються фондові цінності у зв'язку з раптовим або надзвичайним падінням їх курсу, якщо воно виходить далеко за межі допустимого відхилення, передбаченого структурою всього портфеля, або відбувається на фоні загального зміцнення ринку. "Порівну" - ситуація, при якій кількість покупців і товарів приблизно співпадає, тобто ринок стабільний. Часто характеризує ринок на момент відкриття, якщо ціни у цей день дещо відрізняються від цін на закриття попереднього дня. "Пориви" - короткочасний рух ціни на біржі, викликаний несподіваною інформацією. "Прорив"- розвиток кон'юнктури усього ринку або його окремих секторів за межі його рівня, коли стає очевидним опір продавців або покупців. "Противитися ринку" - діяти всупереч традиційній ринковій поведінці: продати на короткий термін в період зростання кон'юнктури і купити на довгий термін, коли ринок "знижується". "Реєстрація з чорного ходу" - нетрадиційний спосіб проникнення до списків членів фондової біржі компанії, яка не відповідає вимогам лістингу. Як правило, "Р. з ч. х." відбувається шляхом поглинання сильним аутсайдером меншої за розміром, але зареєстрованої компанії, з подальшою реєстрацією під своїм ім'ям. Ринок "ведмедів" - ринок, на якому ціни загалом падають і спостерігається тенденція до прискорення цього падіння. "Сліпий брокер" - брокер, який виступає від свого імені і не розкриває імен своїх клієнтів іншим учасникам операцій. Цей порядок є загальноприйнятим, але на ринку термінових євродепозитів не застосовується. "Справа рук однієї людини"- ціна, що котирується на ринку в тому випадку, якщо обидві сторони котирування оголошені однією й тією ж особою. "Суб'єкт" - термін, який означає, що угода між трейдерами з приводу купівлі-продажу облігації не є твердою, тобто підлягає підтвердженню. Слово "С", виголошене після ціни облігації, - сильний захист трейдера, якщо він не захоче торгуватись за вказаною ціною. Якщо слово "С" не виголошено, то ринок передбачається стабільним. Тиск на "ведмедів" - заходи, що офіційно приймаються центральними банками для того, щоб на валютній біржі вплинути на спекулянтів, які грають на зниження цін "без покриття". Банки підтримують курс валюти, щоб "ведмеді" були змушені купувати валюту за вищими цінами, ніж ціни її продажу, і тим самим понесли втрати. Аналогічна ситуація може скластися на фондовій і товарній біржах, але без офіційного втручання. "Точне попадання" - незвичайно великий операційний прибуток, отриманий від продажу акцій після короткочасного володіння ними. "У сторону" - у США будь-яка ціна угоди або котирування, що не відповідає поточному рівню цін на ринку. "У ящику" - повідомлення дилера клієнту про отримання від контрагента телеграфного повідомлення, що фактична поставка цінних паперів за раніше укладеною угодою здійснена. "Фігура" - незмінне ціле число в позначенні котирування курсу покупця і продавця. Наприклад, якщо цінний папір котирується "101-106" за курсом покупця і "101-110" за курсом продавця, то 101 є "Ф.". Ф'ючерсний контракт "червоного місяця"- контракт, за яким поставка призначена у місяці, віддаленому більш ніж на 1 рік від дати укладення угоди, наприклад, укладений у листопаді звичайний грудневий контракт буде виконаний протягом наступного місяця, а Ф. к. "ч. м." - тринадцять місяців потому.

 

5.6. РОЗВ'ЯЗАННЯ СПІРНИХ ПИТАНЬ Як і будь-яка інша торгова справа, брокерська діяльність передбачає певні ускладнення, спори, конфлікти. Брокери-мають право звернутися до суду за їх вирішенням. Але специфіка біржової справи і необхідність збереження комерційної таємниці спонукали до створення спеціального органу - біржового Арбітражу. Біржові арбітражі діють практично на всіх біржах. Принципи організації і діяльність цих арбітражів різні, але поступово відбувається їх уніфікація. Нині найбільш загальноприйнятими принципами організації арбітражів є принципи, запропоновані Конгресом бірж в "Положенні про біржовий арбітраж". Нижче наведено найбільш принципові положення цього документа. 5.6.1. Загальні положення 1. Біржовий арбітраж є органом для вирішення спорів, які виникають при укладанні біржових угод та інших питаннях біржової торгівлі. 4. Біржовий арбітраж призначається біржовою радою у складі п'яти чоловік, у тому числі трьох з вищою юридичною освітою. Біржова рада затверджує положення і принципи арбітражу для даної біржі і може наділяти арбітражну комісію широким спектром повноважень у рамках чинного законодавства. 5.6.2. Завдання біржового арбітражу 5. Сприяє забезпеченню захисту майнових прав і законних інтересів учасників біржової торгівлі. 9. Забезпечує правильне і своєчасне вирішення біржових спорів, застосування при розгляді цих спорів майнових санкцій до учасників біржових угод, які порушують правила біржової торгівлі і договірні зобов'язання. 10. У разі виявлення при розгляді спору порушень у діяльності брокерських контор стягує з винної сторони штрафні санкції. Крім того, в завдання арбітражу можуть входити розробки пропозицій щодо удосконалення правил біржової торгівлі, контроль за законністю операцій та інші функції. Для брокерів найбільш важливим моментом є процедура звернення до арбітражу і розгляд їх спірних питань. 5.6.3. Правила розгляду спорів у біржовому арбітражі 11 Біржовий арбітраж розглядає спори за заявами учасників біржової торгівлі (брокерських контор, клієнтів), права яких порушені, а також осіб, що звертаються за захистом за дорученням біржової ради, керівників реєстраційної і бухгалтерської служб. 12. Розгляд спорів проводиться на засіданні біржового арбітражу у присутності не менше трьох його членів. 13. Кожна із сторін користується при розгляді господарських спорів рівними правами. 14. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, приводити свої факти з обставин справи, оскаржити рішення біржового арбітражу в біржовій раді. 15. Сторони зобов'язані представляти докази, що обґрунтовують їх позицію у спорі. 16. Заявник має право до прийняття рішення з господарських спорів відкликати свою заяву, змінити суму вимоги. 17. Представниками сторін у біржовому арбітражі є керівники брокерських контор, підприємств або їх заступники. Повноваження вказаних сторін підтверджуються відповідними документами. 18. Заява до біржового арбітражу може бути подана в 15-денний термін з моменту порушення прав учасника угоди. 20. Позовна заява до арбітражу подається у письмовій формі за підписом керівника підприємства або його заступника. У позовній заяві повинно бути вказано: а) дата підписання і номер; б) найменування сторін, поштові адреси, телефон; в) вартість позову; г) обставини, на яких грунтується позовна вимога і докази, що їх підтверджують; д) бухгалтерський розрахунок суми, що стягується; е) перелік документів, що додаються. 23. Відповідач зобов'язаний не пізніше 5 днів після отримання копії позовної заяви представити в арбітраж відгук на позовну заяву і всі документи, необхідні для розгляду спорів. 24. Біржовий арбітраж відмовляє у прийнятті заяви або припиняє провадження у справі, якщо справа між цими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав уже розглядалася біржовим арбітражем. Біржовий арбітраж розглядає спори в місячний термін. Однак на практиці часто виникає необхідність розгляду спірних питань в значно коротший термін. Постійно діючий арбітраж біржі повноцінно розглядає спори у 5-10-денний термін, для чого має достатньо повноважень. 31. Біржовий арбітраж має право: * стягувати зі сторони, що порушила зобов'язання, штрафні санкції, передбачені правилами біржової торгівлі;  * зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила договірні зобов'язання; * стягувати з винної сторони штраф за нез'явлення на засідання арбітражу; * стягувати подвійний штраф за повторне нез'явлення в арбітраж з направленням відповідного повідомлення до біржової ради про припинення допуску брокерів в операційний зал торгів; * відстрочити або розстрочити виконання рішень. Разом з тим, біржовий арбітраж має право повернути заяву на розгляд, якщо вона не оформлена належним чином (немає реквізитів сторін, не вказані обставини, на яких грунтується позовна вимога, відсутній розрахунок суми позову). Біржовий арбітраж також має право відкласти розгляд справи або залишити позов без розгляду, якщо позивач не надав матеріали, що вимагалися арбітражем, або у разі нез'явлення на засідання арбітражу представників обох сторін. Рішення по спорах приймається арбітражем більшістю голосів арбітрів, які беруть участь у справі. При цьому арбітраж сприяє досягненню погодження між сторонами. Рішення приймається у письмовій формі, підписується членами арбітражу. Копії рішення видаються сторонам на їх вимогу секретарем біржового арбітражу в 10-денний термін. 33. Прийняте рішення оголошується арбітражем після закінчення розгляду справи. 34. Якщо господарські спори по суті не вирішуються (відкладення розгляду, припинення розгляду, залишення заяви без розгляду), то арбітраж виносить визначення. 35. Рішення біржового арбітражу може бути оскаржене біржовою радою у двотижневий термін від дня його винесення. 36. Прийняття рішення біржовим арбітражем не позбавляє сторону, яка не погоджується з його рішенням, права звернутися до суду або арбітражу у відповідності з їх компетенцією. У деяких випадках біржовий арбітраж має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту загальнодержавних інтересів, а також прав та інтересів біржі, підприємств, які знаходяться у господарських відносинах з біржею. Питання для самоконтролю: 1. Хто бере участь у біржових торгах? 2. Хто виступає в ролі посередника? 3. Назвіть вимоги до біржового товару. 4. Який порядок ведення біржових торгів? 5. В яких випадках біржовий товар знімається з торгів? 6. В чому суть біржової мови і жестів? 7. Який порядок розв'язання спірних питань на біржових торгах?

 

Розділ 6 ОРГАНІЗАЦІЯ БІРЖОВИХ УГОД 6.1. СМИСЛОВИЙ ЗМІСТ УГОДИ Слово "угода" має неоднаковий смисловий зміст. У вузькому розумінні біржові угоди - це торгові угоди, які офіційно укладаються під час біржових зборів у приміщенні біржі, або ж договір (укладення договору) про виконання певних зобов'язань. У широкому розумінні біржовими прийнято вважати будь-які угоди, що укладаються на біржі брокерами, які працюють у брокерських фірмах, і, як правило, зареєстровані на біржах. Як більш ширше поняття, угода включає в себе не тільки укладення договору, але і його виконання, що дає змогу говорити про етапи процесу угоди. Саме це широке трактування взяте за основу в цьому навчальному посібнику. У ньому під угодою розуміється певна біржова угода з усіма її етапами від укладення договору через всі проміжні стадії до його виконання сторонами угоди. Така угода фіксується в біржовому контракті під час торгів, згідно з Правилами біржової торгівлі, які розробляються, спираючись на чинне законодавство, статут біржі та затверджуються загальними зборами членів біржі. Біржові угоди характеризуються з юридичної, організаційної, економічної та етичної сторін. З юридичної точки зору угода являє собою взаємну угоду сторін, пов'язану з появою, тимчасовим припиненням, припиненням або зміною певних майнових прав і обов'язків. Правова сторона біржових угод також торкається прав і обов'язків учасників (контрагентів) таких угод. На фондовому ринку, зокрема, такі права випливають зі змісту цінних паперів, що знаходяться в основі того чи іншого договору. Організаційна сторона біржових угод передбачає визначення їх учасників, види біржових операцій, а також порядок виконання певних дій, що призводять до укладення біржових угод і відображення їх в конкретних документах. Економічна сторона показує мету укладення біржової угоди (задоволення конкретних потреб, реалізації біржового товару, встановлення ціни, отримання прибутку, вкладення грошей, спекуляції і т.д.). З етичної сторони біржові угоди пов'язані з суспільними відносинами і дотриманням біржових законів (традиції, норм і правила поведінки, що не знайшли відображення в законі, але обов'язкові для їх дотримання). Внаслідок біржових операцій їх учасники отримають певний прибуток, але не будь-якою ціною, а відповідно до прийнятого законодавства. Основою для укладення угоди є усна згода контрагентів, висловлена ними у процесі відкритих торгів і зафіксована маклером, який обслуговує товарну секцію на цій біржі. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. При здійсненні угоди сторони погоджують між собою її зміст, тобто перелік питань, що вирішуються при її укладенні. Умовами змісту угоди є: * назва товару; * його якість; * кількість товару (партія товару, лот); * ціна і форма оплати за куплений товар; * базис поставки; * пункт доставки товару; * термін виконання угоди та умови поставки. При укладенні угоди обов'язковому оголошенню підлягають назва купленого товару, його якість, кількість та ціна. Інші умови змісту угоди можуть не оголошуватися і складати її комерційну таємницю. Для того, щоб угоди мали єдину правову основу, кожною біржею розробляються спеціальні правила, що регулюють відносини між контрагентами. Це підготовка угоди, безпосереднє здійснення угоди, оформлення укладеної угоди, її виконання, розрахунки з операцій, відповідальність за їх виконання і вирішення спорів. Таким чином, законодавчі правила укладення угод е своєрідною боротьбою з торговою (комерційною) несумлінністю. Підготовка до укладення угоди, як правило, ведеться поза біржею, а її здійснення проводиться у процесі біржових торгів відповідно до норм і правил, що встановлені на конкретній біржі. За своєю юридичною природою біржові угоди не відрізняються від угод, що укладаються поза біржею, їх відмінності пояснюються лише умовами укладення угод: біржова угода укладається на біржових зборах; біржова угода укладається членами біржі або особами, допущеними на неї як відвідувачі. На фондових біржах діє правило, згідно з яким угоди можуть укладати за власні кошти лише члени біржі, а за кошти інших учасників ринку - тільки фондові маклери. На фондових біржах (фондових відділах товарних бірж) угоди повинні укладатися лише з випущеними акціями та іншими цінними паперами, а також з тими, що знаходяться в обігу у порядку, передбаченому чинним законодавством (зокрема, Законом України "Про цінні папери та фондову біржу). Не можуть укладатися на біржі угоди з тими предметами, які заборонені законом: тобто з предметами, які вилучені з обороту повністю або частково. Угоди з предметами угод, відносно яких законодавством встановлені спеціальні правила, на біржах укладаються у відповідності з цими правилами (наприклад, операції з валютними цінностями); для біржових угод характерний специфічний порядок їх укладення, що дозволяє здійснити операцію досить швидко: за допомогою короткої публічної пропозиції, зробленої особисто учасником біржового торгу або скоріше всього маклером і що містить вказівку про предмет продажу, термін і ціну, і більш короткого акцепту, суть якого усіма мовами зводиться до слова "даю". Біржова угода, що укладається сторонами безпосередньо, може бути як усною, так і письмовою. У разі укладення угоди через маклера, письмова форма ("маклерська записка") обов'язкова; біржові операції підлягають обов'язковій реєстрації. Отже, основними ознаками біржової угоди є: а) місце здійснення - на біржових зборах; б) суб'єкти - члени, постійні та разові відвідувачі біржі; в) предмет - товари і цінні папери, допущені до котирування; г) реєстрація операції в певний термін і в певному порядку. Існує ще одна важлива особливість біржової угоди: вона укладається лише на біржі, але виконується завжди поза біржею, оскільки реальний товар на біржі відсутній. Зазначеним ознакам біржової угоди відповідає її визначення, згідно якого біржова угода - це угода про взаємну передачу прав і обов'язків відносно майна (товарів, цінних паперів тощо), допущеного до обігу на біржі, які укладаються учасниками біржі на біржових зборах у порядку, встановленому законодавством про товарні і фондові біржі і біржовими статутами.

 

6.2. ВИДИ БІРЖОВИХ УГОД І ОПЕРАЦІЙ Залежно від предмета біржові угоди поділяються на валютні, дисконтні, ломбардні (у тому числі й репортні операції з акціями через посередництво брокера), фондові, товарні, страхові, фрахтові. З іншої точки зору, існують три категорії біржових угод: реальні, ф'ючерсні і арбітражні. При класифікації біржових операцій на види слід виходити з декількох критеріїв. Найбільш значущим критерієм є термін виконання операції. При цьому розрізнюють два основних типи: касові, при яких сплата за біржову операцію відбувається відразу або в найближчі 2-3 дні, і строкові. Касові угоди, або угоди з готівкою, - угоди, що мають на меті дійсне придбання або відчуження товарів чи цінних паперів, що передбачає негайне виконання. За своєю юридичною природою касова угода - типовий договір купівлі-продажу. Поняття "негайне виконання" для біржової угоди у зв'язку з відсутністю на біржі предмета угоди носить умовний характер. Виконання відбувається поза біржею і вимагає відповідно певного часу. Правила біржової торгівлі, що діють на тій чи іншій біржі, завжди чітко визначають зміст поняття "негайне виконання", встановлюючи короткий строк, що необхідний для здійснення виконання: через день, на третій день, до сьомого біржового дня і т.д. Строкові угоди на відміну від касових передбачають досить великий проміжок часу між укладенням угоди і її виконанням. Юридична природа строкової біржової угоди -договір про поставку. При укладенні строкової угоди постачальник, як правило, не має на руках товару або цінних паперів, які він продає на строк, він діє з розрахунку на певні умови, що склалися на момент виконання договору. При строковій біржовій угоді предмет (товар або контракт) і права на нього повинні бути передані в момент її укладення, а гроші сплачуються через певний строк.  Для строкових угод правилами біржової торгівлі встановлюється певний період виконання: традиційно - на кінець місяця (per ultiom) або на середину місяця (per medio), рідше - до двох місяців. У встановлені терміни проводиться загальна ліквідація всіх укладених до даного терміну угод, через ліквідаційне бюро (розрахункову палату). Як правило, предметом строкових угод виступають цінні папери, значно рідше - товари (сировина, зокрема, зерно тощо.) Угоди на різницю (або так звані умовні) - різновид строкових угод, що мають на меті не дійсне придбання або відчуження предмета угоди, а тільки отримання різниці в ціні: між ціною, встановленою при укладенні угоди, і ціною, яка склалася на біржовому ринку до моменту виконання угоди. Угода на різницю виконується простим розрахунком різниці. Різновиди угод на різницю, що укладаються виключно з цінними паперами - репорт і депорт або так звані пролонгаційні угоди. Репорт - це угода, що поєднує купівлю за готівку і продаж в кредит з обов'язком передати папери такого ж виду до певного терміну. При репорті одна особа купує за готівку цінні папери і одночасно продає їх тій же особі до певного терміну за підвищеною ціною. Різниця в ціні становить винагороду за користування кредитом. Мета угоди - продовжити можливість біржової гри на підвищення. Депорт - це продаж паперів за готівку купівлею їх на термін. Депорт дуже близький до репорту. Різниця лише в тому, що кредитор і позичальник міняються місцями. Мета репорту - продовжити гру на зниження курсу. Головними учасниками пролонгаційних угод, як правило, є банки й інші кредитні установи. Арбітражні угоди - це різновид строкових біржових угод з цінними паперами, сторони яких мають у своєму розпорядженні відомості про умови торгів на інших біржах і прагнуть використати різницю в ціні. Від звичайних строкових угод арбітражні відрізняються тим, що розрахунок базується на різниці курсу не в часі, а в просторі. Результат арбітражних угод - вирівнювання курсу цінних паперів на різних біржах і, зрештою, створення загальносвітового валютно-фондового ринку. Розрізняють: 1)вексельні, або девізні арбітражні угоди, їх суть полягає в скуповуванні певної валюти на одних біржах, де її курс нижчий, з метою реалізації на інших, де курс значно вищий. Цей процес призводить до вирівнювання валютних курсів, встановлення курсового паритету. При цьому можуть мати місце: а) прямі угоди, якщо на куплену на одній біржі валюту на іншій безпосередньо купується інша; б) непрямі арбітражні операції у тих випадках, коли вигідно перейти через валюту третьої і навіть четвертої країни); 2) фондові арбітражні угоди. Вони пов'язані з реалізацією брокерами за наказом арбітражерів акцій та інших цінних паперів в одному місці і купівлею їх в іншому. Як і при вексельному арбітражі клієнтам доводиться враховувати суму витрат, пов'язану з обома угодами. Коли операція здійснюється між містами двох країн, фондовий арбітраж пов'язаний з вексельним. 3) товарні арбітражні угоди, де предметом виступають виключно біржові товари. Крім того, велику роль у таких угодах відіграє облік вартості страхування, фрахту, митних зборів. Угоди з премією - їх мета полягає в обмеженні ризику при укладенні строкових угод. При угоді з премією тій чи іншій стороні строкової біржової угоди надається право вибору однієї з декількох, визначених сторонами, дій. За це одна сторона повинна сплатити іншій стороні заздалегідь обумовлену винагороду - премію, що визначається, як правило, в процентах від ціни угоди. Різновиди угод з премією: проста угода з премією, подвійна угода з премією, угода до запитання. Одна з поширених угод з премією - стелаж. За цією угодою одна сторона за премію набуває права і одночасно зобов'язується у певний термін продати папери за обумовлено нижчою ціною, або ж купити їх за встановленою вищою ціною. Стелаж представляє поєднання двох простих угод з премією, причому сторона, що набуває права вибору, виступає одночасно покупцем і продавцем. Біржові угоди в усіх їх різновидах, зокрема строкові, по-різному регулювалися законодавством - від заборони у XVII ст. до визнання у другій половині XIX ст. У цей час законодавство європейських країн по-різному ставилося до строкових біржових угод: як правило, їх укладення не заборонялося, але право на судовий захист у разі невиконання не гарантувалося. У США діяла пряма заборона укладення строкових біржових угод. Проте заборону можна було легко обійти за допомогою пристосування до умов строкової торгівлі касових угод: шляхом використання застави цінних паперів і відстрочки їх виконання. Правила торгівлі на створених нині в Україні біржах визнають і відповідним чином регулюють окремі види строкових угод. Наприклад, п. 17 Правил біржової торгівлі на Українській універсальній товарній біржі (УУТБ) передбачає, що "ф'ючерсні угоди укладаються, як правило, з метою страхування (хеджування) угод з реальним товаром або отримання в процесі перепродажу або після ліквідації угоди різниці від можливої зміни цін. На товарних біржах терміни ліквідації операцій триваліші, ніж на фондових. Найпоширеніший термін операцій на світовому ринку -до 6 міс., особливо це стосується продовольчих товарів з їх сезонним циклом виробництва. Наприклад, бавовну, як правило, купують у липні з терміном поставки у грудні. На товарних біржах на кожний вид товару встановлюються терміни ліквідації та виконання строкових угод. Наприклад, на Чиказькій біржі стандартні терміни на пшеницю або кукурудзу -березень, травень, липень, вересень і грудень. Угоди, що укладаються на вітчизняних біржах, також можна умовно поділити на угоди, що здійснюються з реальним товаром (реальні операції), і угоди на термін, де предметом купівлі-продажу є контракт на поставку, ф'ючерси, опціони тощо. 6.2.1. Угоди з реальним товаром Вони є основним об'єктом уваги брокерів, оскільки в умовах нинішнього дефіциту і економічної кризи надійніше мати справу з реальним товаром. По суті, це угоди купівлі-продажу оптових партій, або бартерні операції. Товар під час торгів може знаходитися у місці, що вказане продавцем, або на території біржі, або бути відвантаженим, або знаходитися в дорозі. При цьому брокерам і їхнім клієнтам необхідно знати, що витрати на зберігання товарів у приміщенні біржі до продажу відносяться на рахунок продавця, а після продажу - на рахунок покупця. З розрахунку на подальше підвищення цін проводиться закупівля на біржі готівкового товару з негайною поставкою і на термін з тим, щоб до моменту виконання контракту продати його як реальний товар за більш високу ціну. З розрахунку на подальше зниження цін проводиться продаж реального товару і контрактів на термін (з поставкою у майбутньому). До моменту виконання контрактів на термін продавець розраховує купити на ринку готівковий товар за нижчою ціною і отримати прибуток за рахунок різниці між ціною в день укладення контракту і ціною в момент його виконання. Угоди з реальним товаром можуть бути з коротким терміном поставки. У світовій практиці їх називають операціями "спот". Вони можуть бути і з поставкою через більш тривалий час - операції "форвард", або форвардні операції. Одним з видів форвардних операцій є операція із заставою. Це операція, згідно якої один контрагент виплачує іншому в момент укладення угоди суму, яка обумовлена договором між ними, у вигляді гарантії виконання своїх зобов'язань. Ця сума може складати від 8 до 100% вартості товару, що пропонується до операції. Заставою може виступати не тільки грошовий внесок, а й сам товар. Якщо платником застави є покупець, то операція буде із заставою на купівлю, а якщо продавець - із заставою на продаж. Остання в наш час особливо актуальна. Нині серед угод з реальним товаром переважають бартерні. За оцінками експертів, частка бартерних угод складає більше 60%. Роль еквівалента при бартерних угодах виконує, як правило, зерно, а також автомобілі, ліс, покрівля, цемент, м'ясопродукти, мед, картопля, цибуля, водо- і газопровідні труби, стальний лист, садові будинки, складські приміщення, а також підйомники, крани і навантажувачі. На думку біржовиків, бартерні угоди нині вигідніші для учасників втричі. На деяких біржах бартерні операції не дозволені. Але тимчасово, в умовах переходу економіки країни до ринку, використовуються угоди "з умовою". Угода "з умовою "є різновидом угоди з реальним товаром, згідно якої продаж одного товару здійснюється за умови одночасної купівлі іншого реального товару. Відмінності цих угод від бартерних полягають в наступному:  1) укладення угод з "умовою" здійснюється в процесі публічних відкритих торгів в операційному залі з участю біржового маклера; 2) обліково-розрахункову функцію виконують гроші; 3) укладаються з використанням біржового інформаційного банку даних. В умовах дефіциту цей вид угоди викликає інтерес у клієнта, але не завжди вигідний для брокера, оскільки клієнт дає йому доручення продати товар за умови одночасної (як правило, протягом місяця) купівлі іншого товару. Якщо брокер не забезпечить купівлю обумовленого "зустрічного" товару, то він позбавляється права на отримання винагороди. При укладенні таких угод брокерським фірмам було рекомендовано брати з клієнтів від 4 до 8% комісійних. Брокери при отриманні заявки на таку угоду мають право відмовитися від її виконання. 6.2.2. Операції на строк Крім операцій з реальним товаром існує досить широкий перелік операцій на строк без реального товару. На західних біржах ці операції активно використовуються брокерами, оскільки дають можливість проявити свої професійні якості і отримати підвищений прибуток. У нас в Україні вони поки що не практикуються, але з розширенням обсягу продажу товарів і лібералізацією цін на них ці операції займуть своє місце на біржі. Контракт на майбутню поставку - це договір, який укладається на поставку ще не виробленої продукції за фіксованою ціною. Цей контракт є проміжним між традиційним форвар-контрактом (операція з реальним товаром) і ф'ючерсною операцією. Наприклад, на Українській аграрній біржі (УАБ) укладаються контракти на поставку зерна майбутнього урожаю. Укладення такої угоди в сучасних умовах надає продавцю додаткових фінансових можливостей, а покупця певним чином страхує від інфляційних ризиків. Ф'ючерсні угоди укладаються, як правило, не з метою купівлі або продажу товару, а з метою страхування (хеджування) угод з реальним товаром. Вони укладаються за фіксованою в момент укладення угоди ціною, з виконанням її через певний проміжок часу. Для виконання угоди, як гарантія, вноситься невелика сума. Розрахунки здійснюються через розрахункову або клірингову палату (на наших біржах тільки розробляється положення про клірингову палату), яка стає посередником між покупцем і продавцем і гарантує виконання зобов'язань. Предметом угоди є не реальний товар, а біржовий контракт - ф'ючерс. При настанні терміну сплати реальних активів або зобов'язань, ф'ючерсні операції зараховуються зворотними операціями, що дозволяє компенсувати втрати на реальному ринку прибутком на біржі, і навпаки. Широкого поширення набули спекулятивні угоди з ф'ючерсними контрактами. Розраховуючи на подальше підвищення цін, спекулянти купують через брокерів ф'ючерсні контракти на біржі, і навпаки, розраховуючи на подальше зниження цін, продають їх. Контракт, куплений з розрахунку на подальше підвищення цін, називається "лонг", "довгий", а покупець таких контрактів знаходиться в позиції "лонг". Контракт, що проданий з розрахунку на зниження цін "шот", "короткий", а продавець контрактів, не покритих реальним товаром, знаходиться в позиції "шот". Спекулянт, що скупив біржові контракти з розрахунку на підвищення цін, виявиться в позиції "лонг", і навпаки, контракт, що продав з розрахунку на зниження - в позиції "шот". Таким чином, при підвищенні цін покупець ф'ючерсних контрактів виграє, а продавець втрачає, а при зниженні - навпаки. При спекулятивних угодах з ф'ючерсними контрактами між продавцем і покупцем безпосередньо ніякі розрахунки не проводяться. Для кожного з них протилежною стороною є розрахункова палата біржі. Вона сплачує стороні, що виграла, і отримує від тієї, що програла, різницю між вартістю контракту в момент його укладення і обумовленого терміну виконання. Ф'ючерсна угода може бути ліквідована у будь-який момент, шляхом сплати різниці між ціною продажу контракту і поточною ціною при його ліквідації. Це називається викупом раніше проданих або продажем раніше куплених контрактів. Широкого поширення на західних біржах набули і операції з преміями (опціони). До них належать операції, в яких один з контрагентів, заплативши премію, набуває права на опціон, а також право на основі заяви до певного дня зробити той чи інший вибір, що стосується угоди. Існує декілька видів таких угод. 6.2.3. Угоди з премією (опціони) Простий опціон (або проста угода з премією). За цією угодою, якщо покупець заплатив і придбав опціон, то він має право зажадати від свого контрагента виконання його зобов'язань, або повністю відмовитися від операції (право відходу). Якщо опціон купує покупець товару, то маємо справу з умовною купівлею, а якщо продавець - то з умовним продажем. Премія може бути окремою від вартості товару і сплачуватися при укладенні угоди, а може входити до вартості товару. У цьому випадку сума угоди з умовною купівлею збільшується на величину премії, а сума угоди з умовним продажем зменшується на суму премії. Оплата премії у разі відмовлення від угоди здійснюється в день повідомлення про це (відступна премія), у разі виконання угоди - у день виконання. Подвійний опціон - це операція, при якій платник премії набуває права вибору між позицією покупця і позицією продавця, а також права відмовитися від операції. Ми бачимо, що права платника премії збільшуються вдвічі у порівнянні з правами при простому опціоні, тому і величина премії встановлюється у подвійному розмірі. Як і в простому опціоні, премія може враховуватися окремо від суми операції або включатися до суми операції ("стелаж"). При "стелажі" вартість товару збільшується (у разі операції на купівлю) або зменшується (при операції на продаж) на розмір премії. Складний опціон - це операція, що поєднує дві протилежні угоди з премією, які укладаються однією і тією ж брокерською конторою з двома іншими учасниками біржової торгівлі. Якщо брокерська контора, що укладає угоду, є платником премії, то їй належить право відмовлення від операції. Якщо брокерська контора отримує премію, то право відходу від операції належить її контрагентам. Складний опціон, як операція, відкриває для брокера широкі можливості маневру. Кратний опціон - це операція, при якій один з контрагентів набуває права за певну премію на користь іншої сторони збільшити в декілька разів кількість товару, що підлягає передачі або прийому. Кратність проявляється у тому, що більша кількість товару повинна знаходитися у кратному відношенні до обов'язкового (твердого) мінімуму, перевищувати його в 2, 3, 4 рази і т.д., але в межах максимуму, встановленого договором. Кратні операції з премією бувають двох видів: з вибором покупця і з вибором продавця. Кратний опціон являє собою поєднання твердої операції з умовною операцією, оскільки деяка мінімальна кількість товару у будь-якому випадку повинна бути передана або прийнята. 6.2.4. Хеджування Хеджові операції є певною мірою проміжними між операціями на ринку реального товару (строковими) і операціями на ф'ючерсній біржі. Хеджування - це продаж (купівля) ф'ючерсного контракту на рівні купівлі (продажу) аналогічної кількості того ж товару, що передувала еквівалентній кількості іншого товару, ціна якого змінюється паралельно ціні даного товару. Хеджування полягає у врегулюванні між зобов'язаннями на ринку реального товару і протилежними за змістом зобов'язаннями на ф'ючерсному ринку. За технікою здійснення хеджових операцій розрізняють два основних типи: хеджування продажем (коротке), коли фірма продає ф'ючерсні контракти, і хеджування купівлею (його часто називають довгим), коли фірма набуває права на ф'ючерсні контракти. Крім того, хеджування може бути здійснене за допомогою особливого виду біржових операцій - опціону. Коротке хеджування, як правило, використовується для забезпечення ціни продажу реального товару, який знаходиться або буде знаходитися у власності торговця, фірми, яка добуває або переробляє сировину. Довге хеджування застосовується як засіб, що гарантує закупівельну ціну для торговців і фірм, що переробляють і споживають сировину. Залежно від цілей виділяють такі види хеджування: звичайне (чисте), арбітражне, селективне і передбачуване. Звичайне (чисте) хеджування, здійснюється для уникнення цінових ризиків і укладається у певному балансуванні за часом і кількістю протилежних за напрямом зобов'язань на ринку реального товару і ф'ючерсному ринку. Чисте хеджування в сучасній діловій практиці не відіграє важливої ролі.  Арбітражне хеджування враховує витрати на зберігання і здійснюється виключно для одержання вигоди з очікуваної сприятливої зміни у співвідношенні цін реального товару і біржового котирування з різними термінами поставки. При надлишку товару це співвідношення цін (котирування на далекі терміни поставки вище, ніж на ближні), як правило, дозволяє завдяки хеджуванню фінансувати витрати за зберігання товару. Воно застосовується в основному торговцями. Селективне хеджування відрізняється тим, що операція на ф'ючерсному ринку проводиться не одночасно з укладенням угоди на реальний товар і не на адекватну кількість. Здійснення операції на біржі значною мірою базується на очікуваному напрямі і рівню зміни цін реального товару. Так, якщо очікується підвищення цін, то селективний хеджер не буде хеджувати свої запаси реального товару, розраховуючи отримати прибуток від підвищення їх вартості. Передбачуване хеджування полягає в купівлі або продажу ф'ючерсного контракту ще до того, як завершиться операція з реальним товаром. Передбачуваний хедж виступає тимчасовим замінником торгового контракту, який буде укладено пізніше. Особливий вид біржових угод - міжбіржові угоди. Це біржові угоди, які укладаються сторонами через посередництво двох або більше бірж. Між біржею, в якій бере участь продавець, і біржею з участю покупця може бути одна або декілька бірж-посередників. Важливо підкреслити, що міжбіржові угоди укладаються членами бірж, а не самими біржами. Останні, як і в звичайних "внутрібіржових" угодах, виконують виключно організаційні функції. Як посередники в міжбіржових угодах беруть участь біржові маклери бірж. Розширення міжбіржових угод має виняткове значення для розвитку повноцінного ринку товарів і капіталів. Основними умовами, що забезпечують цей процес, повинні стати: вдосконалення стандартизації продукції і товарів (міжбіржова торгівля здійснюється виключно за стандартами, проте це на 90% стосується і внутрібіржових угод); розвиток інформаційної інфраструктури і сучасних засобів зв'язку; нарешті, певне законодавче регулювання міжбіржової торгової практики, що забезпечує юридичні гарантії належного виконання зобов'язань, що виникають при цьому і встановлення в певних розмірах сум винагороди за посередництво. Питання, пов'язані з правовим забезпеченням міжбіржової торгівлі, можуть вирішуватися і на основі угод, що укладаються біржами. У біржовій практиці зустрічаються й інші види угод, що визначаються типом біржового товару, характером супутніх договору зобов'язань, взаємовідносинами між брокером і клієнтом, між брокерами-контрагентами. Інтерес представляють, наприклад, угоди, що носять для брокерів страховий характер. Наприклад, операція із заставою - операція, при якій один контрагент виплачує іншому певну суму як гарантію виконання своїх зобов'язань. Згодом він повертає цю суму іншій стороні, залишивши частину собі і зробивши відповідну виплату біржі. Операція із заставою здійснюється у тому випадку, якщо немає достатньої впевненості в її виконанні. При невиконанні операції, як правило, вилучається до 20% застави (наприклад, 10% - потерпілому, 3 -5% - брокеру, 0,5% - біржі).

 

6.3. БІРЖОВІ ТА ПОЗАБІРЖОВІ ОПЦІОНИ Опціонні контракти можна поділити на два типи: біржові і позабіржові. Більшість світових фондових, товарних і фінансових ф'ючерсних бірж пропонують контракти на ф'ючерси, операції з якими здійснюються під їх контролем. Здійснення операцій на одній із опціонних бірж можливе лише членами цієї біржі, які володіють місцем або орендують його на біржі. Тому приватні особи і організації, які бажають купити або продати опціони на біржі, повинні відкрити спільний рахунок з членом відповідної біржі. Покупці повинні заплатити організації комісійні, через яку вони укладають угоду. Розмір комісійних буде залежати від частоти і обсягів їх операцій. Здійснення операцій на біржі можливе тільки за курсами, які склалися на ринку, однак ні про які переговори між партнерами не може бути і мови. Операції підтверджуються телексом на наступний день роботи. Покупцям не дозволяють купувати опціони, якщо у них на рахунках недостатньо коштів для виплати премії або маржі з премії. Це з'ясовується у той же день, коли виконується замовлення. Нині позабіржові опціони є предметом торгівлі у кожному світовому фінансовому центрі. Найбільші угоди укладають в Нью-Йорку і Лондоні, де середній обсяг операції коливається від 15 до 25 млн. дол. США. Операції на 50-100 млн. дол. США умовно стали повсякденними. Деякі французькі банки в Парижі також активно беруть участь в операціях разом із швейцарськими банками в Цюріху і Женеві. Інші центри торгівлі опціонами знаходяться у Франкфурті, Копенгагені, Осло, Берліні, Стокгольмі, Брюсселі, Амстердамі, Сінгапурі, Сіднеї, Токіо, Чикаго, Торонто і Лос-Анджелесі. Банки й корпорації, що знаходяться в інших частинах світу, вважають за краще здійснювати свої операції в одному з фінансових центрів світу. Важко оцінити загальний світовий торговий оборот опціонів. Приблизно половина всіх операцій є прямими і здійснюються поза інститутом брокерів, а тому майже неможливо отримати точну цифру цих операцій. Хоча приблизно можна передбачити, що позабіржовий обсяг операцій перевищує щомісяця 100 млрд. дол. умовної загальної суми. Банк завжди виставляє дві ціни за опціон: бажану ціну - це ціна, за яку банк купить опціон, і ціну, що пропонується - це ціна, за яку банк продасть опціон. Різниця між цими двома цінами називається спредом. Банк завжди намагається купувати і продавати за найбільш вигідним курсом. Для міжбанківських операцій, враховуючи, що коливання курсу є суб'єктивною мірою, сторони домовляються про ціну коливання напряму або через брокера і потім підставляють ці цифри в модель ціноутворення опціону, погоджуючи при необхідності курс операції, фактичну премію, дельту-коефіцієнт хеджування. Оскільки банки пропонують дві ціни премій опціонів, то вони призначають дві ціни коливання курсу для інших банків з метою дати їм можливість використати коливання курсів. Погодивши деталі операції по телефону, партнери підтверджують її телексом, як правило, в той же день. Кожний тип опціону має свої переваги й недоліки. Біржові опціони часто мають значно більш ліквідні ринки, ніж позабіржові опціони. Ціни покупців і продавців передаються по телебаченню або їх легко отримати безпосередньо на біржі, а операції, як правило, можна здійснювати без будь-яких обмежень в обсязі. Однак біржові опціони передбачають певний обсяг контракту і розмір ставки (ціни) виконання стандартних біржових товарів. Таким чином, якщо хедж не знаходиться у тісному зв'язку з товаром даної біржі, то він буде неоптимальним. Позабіржові опціони можна укласти для конкретної позиції, що хеджується, але різниця між цінами продавця і покупця буде, ймовірно, великою. Тому хеджеру слід порівняти переваги індивідуального, але більш дорогого опціону з дешевим і ліквідним опціоном. Багато які опціони не передбачають фізичної поставки базисного активу. У цьому випадку на дату закінчення замість поставки інструмента на основі різниці між ціною виконання і ціною базисного активу визначається розрахункова сума. Формуючи хедж з використанням опціонів, хеджер повинен також враховувати можливість фізичної поставки товару.

 

6.4. СПЕКУЛЯТИВНІ УГОДИ Поширеними біржовими операціями є спекулятивні угоди, які укладаються з метою отримання прибутку в умовах коливання цін. Спекулятивний прибуток отримують з різниці між ціною біржового контракту в день укладення і ціною в день його виконання. , Виділяють різні види спекулятивних угод. Так, спекулянти можуть скуповувати біржові контракти з метою їх наступного продажу за більш високою ціною. Цей вид спекуляції називається грою на підвищення цін. Спекулянтів в цьому випадку називають "биками", а купівлю біржового контракту - довгою позицією. Продаж раніше купленого контракту при спекуляції на підвищення цін називають ліквідацією. Інший вид спекуляції - гра на зниження цін. Спекулянти продають біржові контракти з метою подальшого їх відкупу за нижчими цінами. Таких спекулянтів прийнято називати "ведмедями", продаж контракту - короткою позицією, а його подальший відкуп -покриттям. Ще один вид спекуляції - це спекуляція на співвідношенні цін одного і того ж товару або взаємопов'язаних товарів, або цін на товари з різними термінами поставки. У цьому виді спекуляції найбільш відомою є операція типу спред (спрединг, або стредл). Ця операція полягає в одночасній купівлі і продажу ф'ючерсних контрактів з різними термінами поставки з метою отримання комерційної вигоди від різниці в котируванні цін цих позицій (наприклад, купівля березневих і продаж травневих контрактів). Залежно від часу володіння біржовими контрактами виділяють Дві групи спекулянтів. Перша з них - скалпери (scalpers), або джобери; вони вивчають найбільш незначні коливання цін і ліквідують контракти через кілька хвилин або годин після придбання, забезпечуючи тим самим ліквідність ринку. Друга група - це позишн трейдери (position traders), або фло-трейдери (floor traders), які вкладають гроші у спекулятивні операції на порівняно тривалий період часу (дні, тижні, місяці). Ця група спекулянтів сприяє переходу капіталу з одного ринку на інший і визначає рівень спекулятивної активності на товарних біржах.

 

6.5. ТОВАРНИЙ АРБІТРАЖ Найважливішим інструментом економічної системи ринку є товарний арбітраж, в який входять: * операція з метою отримання прибутку від різниці в цінах на один і той же товар на двох або декількох ринках. Різниця в цінах може виникнути у зв'язку з коливаннями попиту і пропозиції на окремих ринках, державним втручанням, під впливом валютних чинників тощо; * операції на одному і тому ринку, здійснювані з метою отримання прибутку від незначної різниці в котируванні цін на товари з різними термінами поставки - "арбітраж у часі". Ціни на біржові товари з поставкою у різні терміни знаходяться на різних рівнях під впливом як вартісних чинників (витрати на зберігання), так і співвідношення попиту та пропозиції і зміни оцінок перспектив розвитку виробництва і споживання. Як правило, в умовах збалансованого попиту та пропозиції і сприятливих перспектив пропозиції співвідношення цін на товар з різними термінами поставки характеризуються контанго, а при недостачі готівкового товару -беквардейшн. Постійні зміни оцінок поточного і перспективного співвідношення попиту і пропозиції приводять до нестабільності співвідношень цін на товари з різними термінами поставки і формують основу для "арбітражу у часі". Наприклад, 1 лютого товар з поставкою у березні продається за 1020 грн. за 1 т, а з поставкою у травні - за 1070 грн. за 1 т. У зв'язку з сезонною активізацією попиту і зниженням виробництва через страйк 25 лютого ціна на товар з поставкою у березні підвищується до 1120 грн. за 1 т, а в травні -до 1140 грн. При проведенні "арбітражу у часі" 1 лютого можуть бути куплені 10 контрактів на товар з поставкою у березні і продані 10 контрактів з поставкою у травні. 25 лютого раніше куплені 10 контрактів з поставкою у березні продаються, а 10 раніше проданих контрактів з поставкою у травні відкуповуються. Прибуток з такої операції становитиме 30 грн. за 1 т. Значно складніша і серйозніша проблема використання географічної різниці у цінах на сільськогосподарську продукцію. Ця різниця виникає як результат відмінностей природних та економічних умов регіонів. Однак купуючи дешеву продукцію в одному регіоні з метою її продажу за більш високими цінами в іншому регіоні, необхідно пам'ятати про витрати на транспортування, зберігання, про втрати в дорозі, зниження якості частини товару тощо. Все це арбітражисти враховують у своїх розрахунках. Вони спираються при цьому на відмінності, що традиційно склалися між цінами на ринках фізичних товарів у різних регіонах. Якщо у біржових контрактах така різниця виявилася порушеною, то арбітражист неодмінно цим скористається, і ціни будуть приведені до нормального співвідношення. Крім проблеми координації цін на географічне віддалених ринках існує проблема стабілізації цін на один і той же товар у різні періоди. Добре відомо, що жива худоба восени продається за нижчою ціною, ніж в інші періоди року. Кукурудза у період збирання і відразу після неї буде коштувати дешевше, ніж через декілька місяців, оскільки в ціну будуть включені витрати на зберігання. Ще більш очевидна ця істина для сезонної продукції, яка швидко псується і вимагає спеціального обладнання і великих витрат на зберігання. Аналізуючи динаміку зміни цін щодня і щомісяця протягом року за тривалий період, трайдер, який спеціалізується -на тимчасовій різниці в цінах та іменується спредером, встановлює, що ціни на даний товар у різні періоди взаємопов'язані. Так, лютневі і квітневі Ціни на яловичину на англійських ринках щорічно змінюються і можуть бути вищими або нижчими. Однак існує певна закономірність: Ціна за фунт живої ваги худоби у лютому на 2 центи нижча, ніж у квітні. Знаючи вказану закономірність, спредер під час торгів раптом виявляє, що на живу худобу на біржі встановилася лютнева ціна 75 центів за фунт, а квітнева - 79 центів. Різниця між ними становить 4 центи, що вдвічі перевищує багаторічну закономірність. Спредер купує один контракт на лютий і продає один контракт на квітень. При цьому він не знає, чи була заниженою лютнева ціна або завищеною квітнева, так само як не знає, як буде змінюватися кожна з них. Але він твердо переконаний, що різниця зменшиться. Можливі декілька варіантів зменшення різниці. Перший варіант. Лютнева ціна зросла до 77 центів, квітнева залишилася без змін. Спредер продає лютневий контракт і отримує прибуток 400 дол. (0,02 х 20 000), купує квітневий за попередньою ціною і нічого не програє. Другий варіант. Лютнева ціна залишилася без змін, однак квітнева знизилася на 2 центи. Купивши лютневий контракт, спредер нічого не втрачає, а продавши квітневий, отримує прибуток 400 дол. Третій варіант. Лютнева ціна зросла на 1 цент, квітнева знизилася на 1 цент. Продаючи лютневий контракт, спредер отримує 200 дол. прибутку, а купивши квітневий - ще стільки ж. Як видно з наведеного прикладу, якщо виявлена закономірність вірна, то спредер в усіх випадках, незалежно від фактичного руху цін, залишається у виграші. А на ринку, завдяки роботі спредера, буде відновлене нормальне співвідношення цін на даний товар у різні періоди року. Спредери не допустять, щоб товар продавався за безцінь в один період і коштував необгрунтоване дорого в інший. Номінальність цін існує не тільки на один вид товару в різні періоди часу, а й між різними, але певним чином пов'язаними між собою товарами. Цілком очевидний такий зв'язок, коли один біржовий товар виробляється з іншого, або з використанням іншого (соєва олія і соєвий шрот - з сої-бобів, свинячі окости - із свиней; зерно використовується як головний вид сировини при виробництві свинини). Тому зміна цін на сировину неодмінно відіб'ється на ціні готової продукції, і навпаки. Отже, існує постійний закономірний зв'язок між цінами на сировину і готову продукцію. Спредер може її виявити і користуватися на торгах, купуючи сировину і продаючи готову продукцію, або навпаки. Менш очевидні, але цілком зрозумілі випадки взаємопов'язаної зміни цін на два або декілька продуктів під впливом однієї і тієї ж причини. Наприклад, сильна засуха одночасно вплине на урожайність всіх зернових культур, але не однаковою мірою. Знаючи закономірності зміни урожайності озимої пшениці, кукурудзи і ячменю в посушливі роки, спредер може використати їх, купуючи одні види продукції і продаючи інші. Номінальність цін на товари може виявлятися і в тому випадку, якщо вони є конкурентами на споживчому ринку. Наприклад, зростання цін на свинину призведе до зростання цін на яловичину. Тому виявивши кількісне співвідношення між цінами на два вказаних види продукції, спредер постійно стежить за його дотриманням, і як тільки він виявить відхилення, то купує контракт на один з них, продає на інший і виграє при зменшенні різниці до нормального рівня. Подібні операції називаються арбітражними операціями. Розрізняють арбітражні операції у часі і просторі. Одні здійснюють на одному і тому ж ринку і отримують комерційну вигоду від сприятливої зміни цін у майбутньому; інші здійснюють одночасно на різних ринках і отримують прибуток від реалізації рівня цін на один і той же товар. Наведені приклади аналізу ринку і визначення ринкової стратегії є відносно простими, зрозумілими і доступними кожному торговцеві. Однак рух ринкових цін - явище дуже складне, і для його аналізу окремі торговці, особливо великі фірми, використовують складні методи. Тих, хто користується методами графічного аналізу, як правило, називають чартистами. Завдання класичного графічного аналізу цін - виявити завдяки побудові графіка зміну цін та визначити при цьому моменти зміни тенденцій. Кожний день на біржі багато разів відбуваються зростання і падіння цін. Для визначення загальної тенденції необхідно аналізувати рух цін, кількість укладених за день угод і кількість відкритих позицій, усього проданих і невикуплених (куплених і непроданих) контрактів. Зростання цін, кількості операцій, кількості відкритих операцій - це виключно робота "биків". При активності "ведмедів" на ринку ціна знижується, а кількість відкритих операцій скорочується. Безумовно, класичний графічний аналіз тенденцій не може слугувати гарантією зміни цін саме відповідно до виявлених закономірностей. На біржову торгівлю впливають тисячі чинників, яких не можна передбачити за допомогою простих інструментів аналізу. Найбільші біржі аналізують складові світової економіки і політики, і все, що впливає на ці процеси, впливає й на біржові ціни.

 

6.6. КОТИРУВАННЯ ТА ВИДИ ЦІН НА БІРЖІ Одним з найважливіших завдань брокерської діяльності є участь у визначенні довідкової біржової ціни - котирування. Підходи до цієї операції існують різні. Так, у Німеччині в складанні котирувальних бюлетенів беруть участь виключно офіційні маклери (курс-маклери). В інших країнах цим займаються спеціальні котирувальні комісії, що призначаються Біржовим комітетом з членів біржі і постійних відвідувачів. На українських біржах до 1917 року і в період непу основним показником котирування були так звані типові або довідкові ціни. Встановлені котирувальною комісією, вони були цінами переважаючої реалізації. Це було пов'язано з великою розкиданістю цін протягом навіть одного торгового дня. При великій кількості укладених з певним товаром угод типову ціну визначити не так уже й складно, оскільки згідно із законом великих чисел відхилення взаємно компенсуються, і за основу з великою впевненістю можна брати середню ціну. Однак при малій кількості угод типову ціну визначити значно важче. Тут необхідною була висока компетентність членів котирувальної комісії. Ціна виводилася з урахуванням всіх ціноутворюючих чинників: співвідношення попиту і пропозиції, кількості учасників торгів, умов розрахунку, поставки, транспортування. При цьому необхідно забезпечувати відповідність (але не збіг) раніше виведеної типової ціни і тієї, що виводиться (нинішньої). Таким чином, типова ціна відображає вартість одиниці товару при типових обсягах продажу й умовах реалізації. Крім неї в біржовий бюлетень заносяться на кожний вид товару межі відхилень, встановлені продавцями і покупцями цін укладених угод: найбільша і найменша. Важливу роль у котируванні відіграло правильне визначення кон'юнктури ринку, тобто того середовища (співвідношення попиту і пропозиції, кількість операцій, руху цін), в якому сформувалися відображені в котируванні ціни. У біржовому зведенні вказується мінімальна і максимальна ціни, визначені в ході кожного з біржових торгів, а також останні (при закритті торгів) ціни продавців і покупців, тобто ціни, за якими продавці виявили бажання продати, а покупці купити товар. Офіційною котирувальною або розрахунковою ціною для кожної позиції на даний день є ціна при закритті біржі. Брокери і клієнти, аналізуючи ситуацію з цінами на біржі за попередній період, а також кон'юнктуру (співвідношення попиту і пропозиції в попередній і майбутній періоди) можуть прогнозувати котирування на сьогодні і завтра. Сучасні біржові бюлетені і методи котирування дещо відрізняються від тих, які були в дореволюційний період і в період непу. За останні десятиріччя у світі відбулася значна уніфікація біржової справи. Серед методів котирування найбільше поширення отримали: * метод єдиного біржового курсу, тобто встановлення такої ціни, за якою може бути виконана більшість доручень, що отримали брокери; * метод простого опублікування цін, за якими на біржі укладаються угоди, з вказівкою "від - до". У біржові бюлетені заноситься як довідкова ціна, яка відображала вартість одиниці товару при типових обсягах і умовах продажу, так і коливання цін на кожний вид товарів. Нині біржові котирування є офіційними цінами угод, які укладаються на товар передбаченої біржовими правилами стандартної якості безпосередньо на біржі в години її офіційної роботи. Ціни на всі позиції, що котируються, можуть публікуватися один або декілька разів на день у встановлений час. Таким чином, розрізняють котирування за результатами біржового дня і проміжне, або поточне котирування, що виникає в результаті торгів. Частота публікації котирування залежить від інтенсивності біржової торгівлі та величини обороту товарів (контрактів) на біржі. При незначній кількості операцій проводиться тільки підсумкове котирування, а при великій біржовій торгівлі виникає необхідність визначення рівня цін протягом біржового дня (або хоча б за першу його половину). На найбільших біржах поточне котирування цін являє собою, як правило, просту демонстрацію фактичних цін укладених в цей день угод. Підсумкове котирування здійснюється різними способами, але у будь-якому разі її здійснює ЕОМ шляхом фіксування дійсних цін укладених угод. Способи відображення котирування цін на біржах поступово змінюються й удосконалюються з часом. Можна виділити основні види котирування: 1. Як котирування, вказуються відхилення цін, тобто даються найбільша (максимальна) і найменша (мінімальна) ціни укладених на біржі угод з кожного товару (контракту). 2. Фіксуються ціни першої й останньої угоди дня. Причому фіксується тільки ціна останньої укладеної на біржі угоди, яка вважається ціною ринкового співвідношення попиту і пропозиції на даний товар (контракт).в умовах кон'юнктури даного дня. 3. Визначаються ціни першої і останньої угоди на даний товар (контракт), але одночасно вказуються і проміжні "переломи" в динаміці цін, що відбуваються протягом біржового торгу. 4. Котирування цін визначається у вигляді комбінованого поєднання певних відхилень цін: максимальна і мінімальна ціни угоди або ціни першої і останньої угоди дня. Здійснення самого котирування цін підпорядковується певним правилам, більшість з яких на сучасних біржах дотримується як результат уніфікації вимог до угод, що здійснюються наявністю типового обсягу партії, типового порядку розрахунків і поставки тощо. Все це відноситься головним чином до угод з реальними товарами і цінними паперами. На сучасних ф'ючерсних ринках роль котирування цін дещо інша. У договорах, що укладаються на строк (з виконанням контракту у майбутньому), ціни, угод не завжди вказуються. У такому випадку ці контракти укладаються за цінами, що склалися в той день, коли за умовами договору угода повинна бути виконана. Таким чином, мова йде про ціни котирування цього дня, вони стають не просто орієнтиром для брокерів, а встановленою для такої угоди ціною. Обороти ф'ючерсних операцій на біржі, як правило, рівні року (особливо це стосується сільськогосподарських товарів), і в біржових бюлетенях котирування товарів вказується відповідно по місяцях. Стандартні котирувальні таблиці складаються з шести граф, у яких вказуються рік і місяць поставки даного виду товару, відповідні ціни на товари по місяцях і величина підвищення або падіння цін. За своєю природою біржові котирування універсальні. Вони являють собою ряд цін на однорідний товар із стандартними, протягом тривалого періоду незмінними умовами контракту. Це й дозволяє використати їх як світові ціни. Угоди з біржовим товаром можуть укладатися: 1) за ціною, що склалася на ринку в момент укладення угоди; 2) за ціною, що склалася на ринку на момент поставки товару; 3) коли ціна досягне певної (граничної) величини; 4) за довідковою котирувальною ціною даних біржових зборів, яка опублікована у встановленому порядку. Якщо в обумовлений день довідкова котирувальна ціна відсутня, то розрахунок проводиться за ціною, яка опублікована в останній, попередній дню ліквідації день, в який проводилося котирування. Якщо котирування на цей товар не проводилося більше трьох біржових днів до дня ліквідації, то розрахунок проводиться за угодою сторін, а якщо такого не буде досягнуто, - за ціною, що встановлена арбітражною комісією і котирувальним комітетом. При укладенні угод на товар, що не котирується на даній біржі, довідкова котирувальна ціна встановлюється на основі довідкових котирувальних цін основних товарів і операцій.

 

6.7. РЕЄСТРАЦІЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ УГОД Реєстрацію і оформлення усіх видів угод здійснює спеціальний реєстраційний відділ біржі, як під час торгів, так і протягом декількох годин після їх укладення. При укладенні угоди сторони підписують договір про поставку. При цьому брокер-продавець надає гарантію поставки товару, а брокер-покупець - гарантію оплати товару. Протягом декількох днів брокер, як учасник угоди, зобов'язаний сплатити внесок біржі за послуги з укладення угоди, величина якого визначається у процентах від суми угоди (у валюті угоди). При оформленні і реєстрації договорів купівлі-продажу або договорів про поставку, брокери підписують три примірники документа: два видаються сторонам угоди і один примірник залишається на біржі. Біржовий реєстратор надає цьому документу реєстраційний номер і проставляє на всіх примірниках штамп відділу реєстрації угод. Договір про поставку може бути оформлений брокерами і поза біржею, але він повинен бути обов'язково зареєстрований у реєстраційному відділі в термін, передбачений правилами торгівлі (як правило, триденний). При укладенні форвардної угоди брокери, як гарантію виконання зобов'язань, повинні оговорити неустойку за непоставку або недопоставку товару в розмірі певного процента від суми угоди (у валюті угоди). Угода, оформлена у реєстраційній книзі (картці), має юридичну силу і може бути розірвана у встановленому порядку. 6.8.1. Розірвання угод Порядок розірвання угод визначається на кожній біржі у відповідності з її правилами, але не допускається розірвання угод в односторонньому порядку. Якщо брокер відмовляється від виконання своїх зобов'язань, то зацікавлена сторона протягом певного періоду подає заяву про розірвання угоди і визнання її недійсною в комісію з розгляду спорів. Ця заява розглядається комісією у встановлений термін. Визнання угоди недійсною здійснюється на основі чинного законодавства і правил ведення торгів на біржі. Якщо сторона угоди не згодна з рішенням комісії, то за нею залишається право звернутися до суду або арбітражного суду. Комісія з розгляду спорів розглядає розбіжності, що виникають між брокерами у процесі їх біржової діяльності. Якщо спори виникають з питань, що носять технічний характер, то вони вирішуються через біржовий арбітраж, який для цього формує арбітражну колегію (третейський суд). Члени біржі не можуть ухилятися від розгляду спорів і зобов'язані виконувати рішення біржового арбітражу. Наприклад, на УАБ за період з 1 січня по 30 жовтня 1998 р. арбітраж розглянув 27 випадків розірвання контрактів. Основну масу конфліктів становить одностороннє ухилення брокера від письмового оформлення договору без пояснення причини. Була розглянута також скарга брокера на збій в каналі зв'язку УУТБ біржі, через який брокером була отримана помилкова інформація про ціни пропозиції. У всіх випадках біржовий арбітраж виніс рішення про покарання винних. При накладенні штрафу на винну сторону біржа виплачує цю суму потерпілій стороні. Якщо учасник біржових зборів порушує правила біржової торгівлі, то представник біржового комітету має право застосовувати такі санкції: * накласти штраф у розмірі, що встановлений біржею. Штраф може бути накладений за розголошення інформації, що є комерційною таємницею, за нез'явлення брокера на торги (при цьому товар також знімається з торгів), за відмову або ухилення від оформлення договору купівлі-продажу. Якщо винні не сплатять штраф протягом зазначеного у правилах біржової торгівлі часу, то біржа має право списати його в безакцентному порядку, або продати брокерське місце через аукціон і виплатити винній особі суму, що залишилася після сплати штрафу; * видалити винуватця з біржових торгів, наприклад, за поширення неправдивої інформації. Якщо ж ця інформація розповсюджується систематично, то винна особа може бути позбавлена брокерського місця; * позбавити на певний час або назавжди права ведення біржових операцій на даній біржі; * позбавити права продажу конкретної продукції на даних біржових торгах; * затримати повернення внесеної застави; * накласти арешт на товари, які зберігаються в приміщеннях, що належать біржі. Питання для самоконтролю: 1. Що розуміється під біржовою угодою? Які види угод існують? 2. Перерахуйте види і цілі хеджування. 3. Яке призначення опціонів? 4. В чому полягає сутність біржових і позабіржових опціонів? 5. Охарактеризуйте спекулятивні угоди. 6. Дайте характеристику арбітражним угодам у часі і просторі. 7. Для яких цілей застосовуються графіки цін? 8. Які види цін зустрічаються у біржовій торгівлі? 9. Як відбувається реєстрація угод? 10. Які види санкцій застосовують до порушників правил біржової торгівлі?

 

Розділ 7 ОРГАНІЗАЦІЯ ТОВАРНИХ БІРЖ 7.1. ТОВАРНА БІРЖА ЯК ІНФРАСТРУКТУРНИЙ ЕЛЕМЕНТ РИНКУ Економічні й політичні умови в нашій країні в 1990-1991 pp. призвели до вельми своєрідного біржового процесу і подальшого розвитку бірж. Біржова торгівля реальним товаром переживає зараз ринковий колапс. Разом з розвитком ринку біржі в своєму становленні вже пройшли ряд етапів: зародження, швидке зростання, спад, біржову активність та реорганізацію. І їм ще належить нелегка доля варіювання в ринкових умовах. Накопичений солідний досвід біржової діяльності, підготовлені біржові кадри, сформоване біржове законодавство, здійснюється розвиток теорії біржової справи. Все це дозволяє зробити висновок, що створені передумови для наступних якісно нових кроків у біржовій сфері. В Україні біржа є організованим ринком, тобто являє собою форму організації торгівлі товарами за заздалегідь встановленими правилами. Для неї характерні регулярність торгівлі у строго визначеному місці, уніфікація основних вимог до якості товару, умов і термінів поставки, ведення торгівлі на основі зустрічних пропозицій покупців і продавців, укладення угод з поставкою товару як зі складу, так і в майбутньому. Товарні біржі організаційно оформлені у вигляді асоціацій приватних осіб, об'єднаних скоріш за все в корпорації, і переслідують мету не отримання прибутку, а полегшення і здешевлення торгівлі. Як ринок біржа поєднує мікро- і макрорівні народного господарства, тобто вільно господарюючих підприємців з виробництвом. Завдяки дії механізму ціноутворення біржа безперервно забезпечує господарюючих агентів інформацією про зміни на ринках, про виникнення нових умов обміну, появу нових видів товару і т. д. Товарна біржа є елементом ринку, де самостійно господарюючі суб'єкти зустрічаються, щоб, з одного боку, реалізувати свою продукцію з метою отримання прибутку, а з іншого - задовольнити власний попит. На біржі покупець і продавець не пов'язані один з одним. Процес купівлі-продажу здійснюється через посередників (брокерів, дилерів, трейдерів і т.д.). Ціна залежить від попиту і пропозиції. Якщо виробник запропонує на біржі новий вид товару поліпшеної якості, то він має право встановити підвищену ціну. У разі позитивної реакції споживачів виробник отримає прибуток вище середнього рівня в галузі. Це змусить інших підприємців переобладнати виробництво і випускати товар, що добре себе зарекомендував. При цьому підприємці запропонують його за нижчою ціною з метою залучення покупців. Згодом пропозиція даного виду продукції задовольнить попит, ринок стане насиченим, а ціни стабілізуються на певному середньому рівні. Якщо ж виробника новітнього виду продукції спіткає на біржі невдача, тобто його товар не буде користуватися попитом, ціна піде вниз і буде падати до тих пір, поки не буде реалізована партія цього товару. Внаслідок незбалансованості попиту і пропозиції покупці або продавці реального товару бувають не готовими до здійснення акту купівлі-продажу. Тоді попит або пропозицію тимчасово підтримують посередники, які через механізм хеджування знижують ризики від подальшого зниження або підвищення цін і забезпечують достатній прибуток. Товарна біржа слугує місцем формування, ринкових цін, комерційної інформації про стан ринку, його настрої і т. д. Біржі все більше впливають на процес ціноутворення, залишаючись єдиним джерелом цінової інформації. Біржова інформація публікується, тоді як результати актів купівлі-продажу є комерційною таємницею. Слід зазначити, що сама товарна біржа не здійснює торгово-посередницьку діяльність, а лише створює для неї умови. Торгівлю здійснюють брокерські контори і брокери (дилери, трейдери). Згідно з українським законодавством біржа не має права здійснювати внески, придбавати частки (паї), акції підприємств, якщо ці підприємства не ставлять за мету здійснення діяльності, безпосередньо пов'язаної з організацією і регулюванням біржової торгівлі. Товарні біржі в Україні сьогодні не пов'язані з світовим ринком, і одне з їх призначень - організація торгового обороту всередині країни, від виробника до внутрішнього споживача. Це накладає на діяльність бірж особливий відбиток. Таким чином, на біржу покладається організаційна роль на ринку. Не порушуючи природних законів ринку, закону попиту і пропозиції, товарна біржа вносить елементи оздоровлення, регулювання і планування в систему ринку нашої країни. Через біржу здійснюється найшвидший рух товарів з сфери виробництва у сферу споживання, оскільки біржова торгівля можлива тільки у разі отримання диференціального прибутку (прибутку від спекуляції). Біржа завдяки концентрації у себе товару слугує місцем розподілу запасів у часі і просторі. Просторовий розподіл запасів полягає у тому, що строкова торгівля тримає товар до тих пір у "повітрі", поки не з'ясується, де будуть найвищі ціни і найбільша потреба в цьому товарі. Завдання розподілу у часі полягає в тому, щоб запаси відразу не випускати на ринок за заниженими цінами, а більш-менш, по можливості, рівномірно розподілити їх протягом року.

 

7.2. РОЛЬ ТОВАРНОЇ БІРЖІ У ФОРМУВАННІ ЦІН Щоб зрозуміти роль біржі в сучасному ціноутворенні, розглянемо, як вона виникла в Україні. Виробивши певну продукцію, товаровиробники везли її на ярмарок, щоб продати, а потім замість неї купити необхідні засоби виробництва, одяг, взуття і т. д. Із зростанням обсягів і асортименту товарної продукції, вдосконалення транспортних засобів і збільшення радіуса поставок товарів з'явилася необхідність будівництва при ринках складів для зберігання товарів, щоб створити запаси і проводити торги не один раз на тиждень, а постійно. Поступово окремі базари, що знаходилися в центрах виробництва товарної продукції, перетворилися в регулярно функціонуючі оптові ринки. Нарівні з торгівлею реальними товарами тут стали укладати договори на поставку товарів за зразками. Потім були розроблені типові контракти на кожний вид продукції, в яких вказувалася не тільки її якість, а й стандартний розмір партії. Згодом самі контракти стали об'єктом купівлі-продажу, а товари в натуральному виразі на біржу привозити перестали. За допомогою біржі забезпечувався контакт між найбільшою кількістю продавців і покупців. Таким чином, біржа виникла з базару, однак її функції внаслідок еволюції змінилися настільки, що для сучасної біржі купівля-продаж товарів не є першочерговим завданням. Головними завданнями сучасної товарної біржі стали: * визначення цін товарів на перспективу і забезпечення цінової гласності; * узгодження планового та фактичного попиту і пропозиції; * страхування від коливань цін. Легко помітити, що в директивній економіці ці завдання вирішували Держплан, галузеві і регіональні планові органи, Держкомітет цін, Держстрах. Однак методи їх вирішення в директивній і ринковій економіці абсолютно різні. При цьому треба визнати, що до тих пір, поки директивна економіка виробляла і вдосконалювала свої методи планування, ринкова економіка наближалася до тієї ж мети, але тільки своїм шляхом. Інструментом, що дозволяє визначити перспективну ціну в ринковій системі, є біржі. Початкова вимога до торгів на біржі - це гласність. Ціна, за якою на біржі укладаються контракти на поставку продукції в майбутньому, завжди визначається гласно. Встановлена на торгах ціна відразу ж поступає в комп'ютерну систему, і на наступний день передові газети публікують ціни, за якими укладалися контракти на кожний вид товару кожного місяця перспективного періоду. Тому кожний продавець і покупець, в якій би частині земної кулі він не знаходився, перш ніж укласти контракт на купівлю-продаж продукції, спочатку ознайомиться з цінами на найбільших біржах світу, які відіграють важливу роль у ціноутворенні. Головними серед таких бірж є: Чиказька торгова палата (Chicago Board of Trade, CBT, СВОТ), яка спеціалізується на ф'ючерсних і опціонних операціях із зерновими (пшениця, кукурудза, овес), олійними (соєва олія і соєвий шрот), дорогоцінними металами (золото і срібло), казначейськими білетами, облігаціями США, муніципальними облігаціями, індексами акцій і облігацій;  Чиказька торгова біржа (Chicago Mercantile Exchange, CME, Mere), однак на ній продається небагато товарів. Це угоди з великою рогатою худобою і пиломатеріалами. Основна кількість операцій припадає на казначейські папери США, валюту (австралійські та канадські долари, французькі і швейцарські франки, німецькі марки, фунти стерлінгів, японські ієни), євродолари, індекси акцій тощо; Нью-Йоркська товарна біржа (New York Mercantile Exchange, NYMEX) є третьою за кількістю укладених угод. Угоди, що укладаються на цій біржі - паливна і сира нафта, пропан і бензин, а також платина, паладій, осмій і рутеній; Товарна біржа в Нью-Йорку (Commodity Exchange) в останні роки дещо зменшила обсяги операцій. Укладаються угоди з міддю, алюмінієм, золотом, сріблом та індексами акцій; Нью-Йоркська біржа кави, цукру і какао (Coffee, Sugar & Cocoa Exchange, NYCSCE), на якій проводяться торги відповідними товарами різних сортів; На Нью-Йоркській біржі бавовни і цитрусових (New York Cotton & Citrus Exchange) укладаються контракти з бавовною, концентратом апельсинового соку, пропаном. Ведуться також операції з індексом долара, ЕКЮ, казначейськими білетами США; Середньоамериканська товарна біржа (Mid America Commodity Exchange, COMEX) торгує зерновими (пшениця, кукурудза, овес тощо), олійними (соєвий шрот), великою рогатою худобою, дорогоцінними металами (золото, срібло, платина, паладій, осмій, рутеній, родій), казначейськими білетами США, валютою (канадські долари, швейцарські франки, німецькі марки, англійські фунти стерлінгів, японські ієни); Лондонська міжнародна фінансова ф'ючерсна біржа (London International Financial Futures Exchange, LIFFE), що здійснює торгівлю фінансовими інструментами (державними цінними паперами, валютою, індексами акцій); Лондонська біржа металів (London Metal Exchange, LME) веде біржові торги з алюмінієм, міддю, нікелем, оловом, свинцем і цинком. До 1988 р. здійснювалася також торгівля сріблом, але була ліквідована; Лондонська ф'ючерсна і опціонна біржа (Futures & Option Exchange) здійснює торгівлю какао-бобами і цукром; Лондонська міжнародна нафтова біржа (International Petroleum Exchange) здійснює операції з дизельним пальним, мазутом, північноморською нафтою - брент; Балтійська товарна і фрахтова біржа в Лондоні (Baltic Exchange), на якій ведуться операції з сільськогосподарськими товарами (соєвим шротом) і здійснюються морські та повітряні перевезення; Токійська товарна біржа, на якій укладаються угоди з цінними металами (золотом, сріблом, платиною тощо); Сіднейська ф'ючерсна біржа (Sydney Futures Exchange) здійснює операції в дуже незначному обсязі з вовною і великою рогатою худобою, а інші операції припадають на банківські векселі, державні цінні папери й індекси акцій; Паризька біржа МАТИФ - основна частина операцій припадає на державні облігації, а товарні угоди (цукор, картопля і какао-боби) мають незначний обсяг. Однією з основних функцій товарних бірж є формування ринкових цін, які застосовуються у світогосподарській практиці як загальний індикатор цін. Розвиток міжнародної біржової торгівлі сприяє концентрації попиту і пропозиції у визначених місцях. Це забезпечує можливість формування біржових цін на основі світового рівня попиту і пропозиції за широким асортиментом товарної продукції. Для міжнародної торгівлі характерне розмаїття таких ринкових цін, яке грунтується на тому, що один і той же товар може бути реалізований за різними цінами, залежно від місця і часу продажу, а також від умов угоди та базису поставки, характеру ринку і джерел цінової інформації. Узагальненим виразом такої ринкової ціни при укладенні міжнародних угод, є поняття світової ціни (word market price), під яким розуміють ціни угод на великі партії товарів, укладені в основних центрах світової торгівлі. Такі угоди укладаються на умовах платежу у вільно конвертованій валюті, а вибрані ринки регулюються загальним, а не спеціальним торговельно-політичним режимом. Для кожного конкретного центру торгівлі характерна своя ціна, і вона є ринковою ціною (market price).  Якщо ринок дефіцитний, тобто попит на його товари перевищує пропозиції, то він вважається ринком продавця і диктується ціна продавця (seller's price). При ціні продавця існує ситуація беквардейшн, коли пропозиція відстає від попиту, а ціни на реальний товар вищі котирувань з ф'ючерсних угод, то ціни на товар з короткостроковими термінами поставок вищі котирувань довгострокових позицій. Ринок з таким співвідношенням цін називають перевернутим. Якщо пропозиція на ринку перевищує попит, то це ринок покупця і диктується ціна покупця (buyer's price). При ціні покупця існує позиція форвардейшн, коли пропозиція товару повністю задовольняє попит, при якому котирування з ф'ючерсних угод перевищують ціни реального товару, а ціни на довгострокові поставки вищі ближніх. Такий стан типовий для ринку товарів з тривалим періодом їх зберігання (зернові, соєві боби, олія, шрот, бавовна, кава, цукор тощо). Однак у процесі визначення реального рівня цін на обігових товарних ринках, у тому числі й на агропродукцію, виникають проблеми, які ускладнюють їх розрахунки. Перш за все, це наявність постійних цінових коливань, системи надбавок і знижок з урахуванням стану ринкової кон'юнктури, місця і часу торгової угоди тощо. У кінцевому результаті це й обумовлює явище, коли ціни на ідентичну продукцію мають певні коливання за рівнем. Інструментом кількісної оцінки змін динаміки та рівня світових цін є цінові показники, найважливішими з яких є: * контрактні ціни на конкретному товарному ринку відображають рівень цін на продукцію певної якості за відповідних умов поставки та оплати; * ціни пропозиції - це ціни офіційної пропозиції продавця, які відрізняються від контрактних цін на величину знижки, якої у ході переговорів досягає покупець. Ціни біржових товарів активно реагують на зміни кон'юнктури ринку. Незначне погіршення або покращання загальногосподарської кон'юнктури відразу ж впливає на рівень біржових котирувань, оскільки ціни фактичних угод відображають їх реальний рівень на даний момент. У світовій практиці на сировинних товарних ринках для позабіржових товарів широко застосовують як критерій рівня цін довідкові ціни, тобто ціни продавців. Так, при зниженні попиту довідкові ціни протягом певного періоду ще залишаються незмінними, а реагування на його зміну здійснюється шляхом збільшення або зменшення знижок. Тому довідкові ціни є тільки відображенням тенденцій у розвитку цін. Дійсний рівень цін на даний момент можна оцінювати тільки з урахуванням тих знижок (або надбавок), які, як правило, надаються при укладенні угоди. При цьому розмір знижки при збільшенні попиту зменшується або взагалі ціна продажу перевищує довідкову. При погіршенні кон'юнктури і спаду попиту знижки з довідкової ціни збільшуються. Тому більш об'єктивну уяву про рівень цін можуть дати не довідкові ціни, а реальні, тобто ціни фактичних угод. Довідкові ціни регулярно публікуються, зокрема, у щорічнику ЮНКТАД - "Monthly Commodity Price Bulleten", Міжнародного валютного фонду - "International Finacial Statistics" та інших виданнях. Залежно від кон'юнктури та взаємовідносин між покупцями і продавцями, між рівнем довідкових цін та цінами фактичних угод формуються ціни біржових котирувань. Однак, на відміну від біржових котирувань, встановлення рівня реальних цін позабіржових товарів має певні труднощі, оскільки ціни в більшості випадків відомі тільки продавцеві та покупцеві. За існуючої практики визначення світов.ої ціни ми фактично фіксуємо ціни, які не достатньо точно відображають реальний їх рівень. Адже, як правило, ціни на певний вид товару визначають на основі кількох біржових котирувань, а саме: ціни реального товару (spot prices), термінових угод або ф'ючерсних цін (futures) на різних товарних біржах світу та при різних базисах поставок. Ціни, визначені таким способом, коливаються кількісно. При такому підході до визначення рівня світової ціни на той чи інший продукт не можна назвати реально існуючий її рівень. Ми можемо тільки стверджувати, що за цими цінами реалізувалася продукція на певну дату, місяць, рік, тобто в минулому, але не реалізується в даний момент на світових товарних ринках.  Підхід, за якого у значенні світової ціни виступають біржові котирування, дає змогу об'єктивно аналізувати кон'юнктуру на світових ринках певних товарів на короткостроковий період та розраховувати їх прогнозні рівні на найближчу перспективу, Крім того, в основу аналізу повинні закладатися співставні, згідно з міжнародними методиками, натуральні та вартісні показники. Виходячи з вищевикладеного, на значно тривалий термін часу та при вивченні проблем формування ринкових цін у міжнародній торгівлі найбільш об'єктивно світовий їх рівень відображає так званий показник питомої вартості товару, або питомі ціни, тобто відношення загальної вартості реалізованого (експорт) або купленого (імпорт) даного виду товару у всьому світі до його загальних фізичних обсягів. Отже, питомі ціни є практично статистичною "звітною" угодою, яка відображає тенденції у формуванні рівня світової ціни, а не ціну на певну дату. Світові ціни, визначені як питомі ціни, є об'єктивним показником при дослідженні динаміки товарних ринків, руху цін у міжнародній торгівлі, оскільки є середньозваженими цінами по усіх ринках даного асортименту товару. Як правило, питомі ціни є об'єктивною базою для аналізу таких проблем, як співвідношення світових та внутрішніх цін в окремих країнах, формування цін під впливом інфляційних процесів тощо. У світовій практиці, виходячи з особливостей формування категорії світових цін, застосовують співвідношення цін питомих та біржових котирувань на той чи інший продукт. Це дає змогу об'єктивно аналізувати такі проблеми, як значення біржової торгівлі у ціноутворенні на світовому ринку продукції, стабільність та нестабільність цін тощо. Вплив біржових цін на процес ціноутворення в зовнішній торгівлі має різний ступінь, але на агропродукцію він найбільш суттєвий. Насамперед це стосується так званих "класичних" біржових продуктів, а саме: зернових, олійних та іншої сільськогосподарської сировини, яка реалізується через товарні біржі та аукціони. Розглядаючи тенденції обох категорій світових цін - біржових котирувань та питомих цін, можна дійти висновку, що у значний проміжок часу їх рівні майже співпадали. Відомо, що протягом 1994-1995 pp. значно змінився механізм функціонування світових товарних бірж, а це вплинуло на рівень цін агропродукції. Під впливом потоку інвестицій, власниками яких були банки, інвестиційні фонди, світові товарні біржі стали новою ланкою у процесі кругообігу коротко- і довгострокового вкладення капіталів. Як свідчить аналіз функціонування світових товарних бірж, такі перетворення зумовили трансформування основної їх функції у класичному виразі "товар - гроші - товар" у "гроші - товар - гроші". Ця ситуація значною мірою вплинула на рівні цін товарної продукції і тільки у 1 півріччі 1999 р. спекулятивна активність інвесторів мала тенденцію до зниження, що дало змогу привести в реальні межі різкі зростання і спади рівнів цін. Впродовж 1999 р. у середньому, як правило за декаду, діапазон коливання цін, зокрема, на агропродукцію був у межах 2-3 %. Це свідчить про відсутність впливу на формування цін неціноутворюючих факторів, а їх рівень визначають реальний попит і пропозиція.

 

7.3. ЗАВДАННЯ І ФУНКЦІЇ ТОВАРНОЇ БІРЖІ ТА ЇЇ ПІДРОЗДІЛІВ Організаційне начало торгово-посередницької діяльності товарних бірж благотворно впливає на розвиток ринкової економіки будь-якої держави. Нині біржі сприймаються як складний функціонально-інформаційний центр, призначений для всебічної організації ринку. Під товарною біржею розуміється організація, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозиції на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Товарна біржа може мати філіали й інші відособлені підрозділи, що засновуються відповідно до законодавства. В юридичному плані біржі в усіх країнах є офіційно зареєстрованими об'єднаннями, що створюються в різних правових формах. Скоріш за все використовується форма товариства з обмеженою відповідальністю або акціонерного товариства. Щодо спільного біржового майна всі члени біржі виступають як співвласники, але одночасно є власниками внесених внесків і прибутків, які отримують у формі дивідендів. Вони формують колектив - співтовариство або асоціацію скоріш за все фізичних (в західних країнах), але іноді і юридичних осіб, тобто окремих громадян і організацій, які одержують торговий прибуток у формі комісійних. Біржі в більшості випадків організовані як корпорації, які керуються законодавством тієї країни, в якій функціонують. У розвинених країнах товарні біржі діють як неприбуткові установи. Подібно добродійним і релігійним організаціям, біржі мають некомерційний статус і часто користуються податковими пільгами. Сама біржа не здійснює торгових операцій від свого імені, за винятком таких, які необхідні для підтримки її функціонування. У США окремі біржі, особливо найбільші, для підняття свого престижу іноді вказують у річних звітах про обороти в мільярди доларів чисто символічний прибуток, наприклад 500-1000 дол. Біржам дозволяється також продавати і купувати на інших (в основному, на фондових) біржах цінні папери товарних бірж. Звичайно, сучасний некомерційний статус головних бірж не є початковим. В епоху становлення біржової торгівлі їх комерційний характер не викликав сумніву і в розвинених країнах. Однак надалі розуміння ролі і функцій біржі зазнало змін. Діяльність біржі як комерційної організації передбачає, що її учасники є інвесторами і чекають прибутків на вкладений капітал. Можливим способом збільшення прибутків інвесторів у такому випадку стає дорожчання біржової торгівлі для її клієнтів шляхом збільшення різного роду платежів, зборів і т. д. На певному етапі це починає гальмувати подальше збільшення операцій на біржі і тим самим обмежує можливості отримання прибутку членами біржі від їх торгової діяльності, тобто у вигляді комісійних з клієнтів. Як результат, члени біржі прийшли до висновку, що найраціональніше існування самої біржі як неприбуткового підприємства, основна мета якого - забезпечення торгової діяльності своїх членів, а прибуток від членства на біржі забезпечується активною роботою з клієнтами. Не власне прибуток є метою діяльності товарних бірж, а надання можливості своїм членам отримувати цей прибуток за рахунок торгівлі або виконання наказів клієнтів - ось головна мета біржі. Членство на ній дає можливість отримувати прибутки, тому індивідуальні особи й організації погоджуються платити за статус члена товарної біржі. До основних і допоміжних функцій, що виконуються товарною біржею, належать: купівля-продаж реального товару, спекуляція, хеджування, котирування цін, встановлення стандартів на біржові товари, розробка типових контрактів, фіксування торгових звичаїв, здійснення арбітражних функцій, ведення розрахунків між членами біржі через ліквідаційні каси і розрахункові палати, інформаційна діяльність, надання різних послуг клієнтам.

7.4. ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ТОВАРНОЮ БІРЖЕЮ Управління товарною біржею здійснюється трьома органами, компетенція яких різна і функції можуть мати специфіку на різних біржах: загальними зборами членів біржі (пайовиків) і засновників, біржовим комітетом (радою директорів) та виконавчою дирекцією. Вищим органом управління біржі є загальні збори засновників і членів біржі, які затверджують статут і всі зміни, що вносяться в нього, інші документи біржі і доповнення до них (положення про раду директорів, положення про брокерські контори, положення про страхування операцій на біржі тощо). У його роботі без права голосу можуть брати участь співробітники біржі, запрошені та інші особи. До компетенції загальних зборів засновників і членів біржі належить: * розгляд і затвердження правил, періодичності і регламенту проведення загальних зборів та інших біржових зборів; * розгляд і затвердження положень, правил, інструкцій та інших документів, що регламентують діяльність підрозділів біржі; * розгляд скарг і заяв щодо роботи ради директорів, генерального директора та президента біржі (якщо він є); * визначення розмірів вступного і щорічних членських внесків, що сплачуються членами біржі, розміру біржового збору з операцій, вхідної плати з постійних і разових відвідувачів, які не є її членами, плати за послуги, що надаються біржею, порядку стягування штрафних санкцій за порушення правил біржової торгівлі; * вибори членів Біржового комітету і його голови, членів ревізійної комісії і її голови, арбітражної комісії і її голови, встановлення терміну дії зазначених органів і звільнення їх членів від обов'язків, що ними виконуються;  * розгляд і розв'язання питань щодо прийняття і виключення членів біржі; * розгляд заяв про порушення Біржовим комітетом рішень і правил, встановлених біржею; * внесення пропозицій щодо зміни і доповнення в документи, які регламентують діяльність бірж, в законодавство, що регулює діяльність бірж; * розгляд і затвердження річних звітів Біржового комітету про господарсько-фінансову діяльність біржі, звітів ревізійної комісії, а при необхідності й інших підрозділів; * схвалення або скасування рішень Біржового комітету. Рішення загальних зборів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала кваліфікована більшість засновників і проста більшість присутніх членів біржі. Позачергові загальні збори можуть бути скликані на вимогу одного і більше засновників або 2/3 членів біржі. Члени, засновники біржі й інші зацікавлені особи повинні бути сповіщені про порядок денний і дату проведення чергових або позачергових загальних зборів не пізніше місяця до їх початку. У період між загальними зборами членів біржі загальне керівництво нею здійснює Біржовий комітет (біржова рада, рада директорів). Біржовий комітет обирається на термін, що встановлюється загальними зборами членів біржі (як правило, на 1-3 роки). Голова, його заступники і члени Біржового комітету обираються загальними зборами на основі персонального обговорення кожної кандидатури. У разі незадовільної роботи склад Біржового комітету може бути переобраний достроково. Рішення про обрання голови, його заступників і членів Біржового комітету вважається прийнятим, якщо . за нього проголосували кваліфікована більшість засновників і проста більшість присутніх членів біржі. До складу Біржового комітету для виконання функцій, що вимагають спеціальних знань, можуть бути обрані повноважні представники організацій і громадяни, які не є членами біржі. Розподіл обов'язків між членами Біржового комітету здійснюється на його першому засіданні. Члени Біржового комітету не є співробітниками біржі і проводять роботу на громадських засадах. У різних країнах структура кожної біржі має свою специфіку, але основні риси їх організації носять загальний характер. Раду директорів очолює голова ради директорів або президент. До компетенції Біржового комітету і його членів належить: * керівництво діяльністю біржі в період між загальними зборами її членів; * контроль за діяльністю правління біржі; * розпорядження фінансовими коштами й іншим майном біржі, контроль за витратами коштів правлінням біржі; * представництво біржі в державних й інших організаціях у всіх справах біржі; * припинення діяльності членів біржі, що порушили її правила, прийом в ролі тимчасових нових членів (до затвердження загальними зборами), підготовка до загальних зборів документів, необхідних для виключення діючих і прийому нових членів біржі; * підготовка рекомендацій підприємствам і організаціям про заміну їх повноважних представників, які беруть участь у біржових торгах; * заборона членам біржі, які порушили правила біржової торгівлі, відвідувати біржу протягом певного терміну або до затвердження або скасування цього рішення загальними зборами; * створення необхідних підрозділів біржі, що функціонують на громадських засадах, затвердження тимчасових (до затвердження загальними зборами) положень, рекомендацій та інших документів, що регламентують діяльність цих підрозділів, а також підрозділів, що створюються правлінням біржі; * підготовка до загальних зборів членів біржі проектів правил біржової торгівлі, документів, що регламентують діяльність біржі, а також доповнень і змін до них; * реалізація рішень і постанов загальних зборів засновників і членів біржі; * здійснення контролю за дотриманням правил біржової торгівлі його учасниками. Рішення Біржового комітету вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала проста більшість присутніх його членів. З метою організаційно-господарського функціонування біржі Біржовий комітет створює як виконавчий орган правління біржі (виконавчу дирекцію). Правління виконує функції, які не увійшли до компетенції загальних зборів пайовиків і Біржового комітету. Керуючий і співробітники правління (виконавчої дирекції) не є членами біржі і працюють за наймом (трудовою угодою). Права і відповідальність керуючого та його заступників визначаються Біржовим комітетом. До компетенції правління біржі належить: * поточне керівництво комісіями (відділами) біржі; * організація і ведення обліку, підготовка встановленої статистичної звітності, господарсько-фінансове забезпечення діяльності біржі; * придбання і продаж майна біржі та здійснення інших юридичних дій від її імені за розпорядженням Біржового комітету; * прийом на роботу і звільнення співробітників підрозділів біржі, які працюють за наймом (трудовою угодою) і не є членами біржі; * організація публікацій біржової комерційної інформації, реклами діяльності біржі; * створення необхідних підрозділів біржі (за винятком ревізійної, арбітражної та інших комісій), що забезпечують її нормальне функціонування, розробка тимчасових (до затвердження загальними зборами) положень, рекомендацій та інших документів, що регламентують діяльність їх підрозділів; * розпорядження фінансовими коштами й іншим майном біржі, що виділені правлінню для забезпечення його функціонування; * організація перевірки відповідності стандартам зразків продукції, що реалізовується або обмінюється на біржі, проведення експертизи, а у разі необхідності - лабораторних аналізів і контрольних випробувань; * організація надання учасникам біржових торгів інформаційно-комерційних, рекламних і консультаційних послуг, забезпечення їх необхідними засобами оргтехніки і зв'язку; * реалізація рішень і постанов загальних зборів засновників і членів біржі, а також Біржового комітету; * здійснення контролю за дотриманням учасниками біржових торгів, відвідувачами і гостями встановлених біржею правил; * сповіщення засновників, членів біржі та інших зацікавлених осіб про проведення чергових або позачергових загальних зборів; * встановлення розміру і форм оплати праці найманих працівників, а також розвиток виробничо-технічної бази біржі.

 

.5. СТРУКТУРНІ ПІДРОЗДІЛИ ТОВАРНОЇ БІРЖІ Нагляд за всіма сторонами діяльності біржі здійснюють комісії (комітети, відділи), утворені її членами та працівниками, що працюють за наймом. При цьому штат співробітників може бути досить великим (150-250 осіб). Кількість персоналу і його обов'язки визначаються Біржовим комітетом (радою директорів). Персонал виконує рішення і доручення Біржового комітету та комісій (комітетів), а організаційна структура персоналу часто відповідає функціям різних комісій (комітетів). Ці комісії нерівнозначні за своєю важливістю. Деякі з них, наприклад комісія з прийому нових членів, планово-фінансова, відіграють особливо важливу роль, тому і формуються тільки з членів Біржового комітету (ради директорів). Комісії підпорядковані Біржовому комітету (раді директорів). Члени комісій працюють без відповідної оплати. Вони виносять рекомендації і допомагають Раді директорів, а також виконують конкретні обов'язки, пов'язані з функціонуванням бірж, які покладені на них правилами регулювання. Персонал, що працює за наймом, не має права щодо торгівлі або права голосу. Кількість комісій на біржах Заходу становить від 6 до 40. Практично на кожній біржі існують комісії з прийому нових членів, арбітражна, з ділової етики, контрольна, з нових товарів, ревізійна, фінансова і товарна комісії. Існують комісії із складування товарів, транспорту, статистики, зважування, навчання, з правил маркетингу, комп'ютерного забезпечення тощо. Розглянемо типовий склад підрозділів біржі та їх функції. Комісія з прийому членів розглядає заявки щодо прийняття в члени біржі. До її функцій належать: аналіз господарського і фінансового стану підприємства (організації), що виявили бажання стати членами біржі; оцінка професійних і ділових якостей повноважних представників нових членів біржі; підготовка пропозицій щодо прийому нових членів біржі; надання консультацій зацікавленим організаціям і особам з питань, що входять в компетенцію комісії;  Арбітражна комісія, основними функціями якої є: оформлення контрактів між партнерами угоди; контроль за правильністю оформлення угод; заслуховування, розслідування і врегулювання спірних питань, що виникають між членами біржі, а також їх клієнтами в процесі укладення і виконання угод; аналіз правової практики біржі і підготовка пропозицій щодо її вдосконалення; надання консультацій зацікавленим організаціям і особам з питань, що входять в компетенцію комісії. Арбітражна комісія має право розглядати спори, що виникають із-за якості товарів, термінів виконання наказів клієнтів, термінів поставки, платежу тощо. Вона не наділена правом приймати рішення, які обов'язкові, до виконання сторонами конфлікту. При незадоволенні сторін рішенням комісії, справа передається до судових інстанцій; Комісія з торгової (діловий) етики, її основні функції: контроль за виконанням учасниками біржових торгів, а також співробітниками, членами і відвідувачами біржі правил біржової торгівлі й інших правил, що встановлені біржею; інформування Біржового комітету про порушення правил біржі, що мали місце, і підготовка з цього приводу відповідних документів; підготовка у разі необхідності пропозицій про заміну повноважних представників підприємств та організацій, що порушили біржові правила; надання консультацій зацікавленим організаціям і особам з питань, що входять в компетенцію комісії; Спостережний комітет розглядає спори і приймає рішення з усіх дисциплінарних питань, які йому передає комісія з ділової етики. Він заслуховує свідчення як персоналу біржі, так і членів, які провинилися, вирішує наявність факту порушення, і виносить покарання; Комісія з ділових операцій наділена широкими повноваженнями з розслідування випадків маніпулювання цінами, ділової практики членів біржі, а також усіх випадків, коли під сумнів ставиться добре ім'я члена біржі; Ревізійна комісія, основними функціями якої є: ревізія фінансової діяльності біржі; підготовка звіту про результати ревізії фінансової діяльності біржі для заслуховування на загальних зборах засновників і членів біржі; аналіз адміністративно-господарської діяльності і підготовка пропозицій щодо її вдосконалення; надання консультацій зацікавленим організаціям і особам з питань, що входять в компетенцію комісії; Відділ біржових товарів, який складається з секцій, що спеціалізуються на товарній ознаці. Основні функції відділу і його товарних секцій: вивчення й аналіз попиту і пропозиції, кон'юнктури ринку продукції, що реалізовується через товарну біржу; контроль за якістю і відповідністю стандартам продукції, що реалізовується; консультування покупців про фізичні і хімічні властивості продукції, її технічні характеристики і можливі напрямки використання; аналіз вимог покупців до споживчих властивостей продукції і підготовка пропозицій щодо поліпшення її якісних характеристик; аналіз споживчих властивостей нових видів продукції і можливого ринку її збуту; підготовка пропозицій про можливість реалізації нових видів продукції через товарну біржу і зняття з біржових торгів застарілих видів продукції; надання консультацій зацікавленим організаціям і особам з питань, що входять в компетенцію відділу; Комітет з нових товарів вивчає потенційні можливості торгівлі новими товарами на біржі. Спільно з персоналом біржі проводить оцінку ефективності введення нових видів контрактів, здійснює нагляд за підготовкою економічних досліджень й інших матеріалів щодо обгрунтування і ведення торгів з новими товарами; Ринговий комітет, або комітет з торгового залу, спостерігає за укладенням брокерами угод в біржовому кільці (долівці). Комітет може покарати члена біржі за порушення правил поведінки в біржовому кільці. Наприклад, якщо брокер здійснює пропозицію продати або купити контракти у формі, яка не відповідає прийнятій на біржі, то член комітету може накласти на нього штраф. На біржі СОМЕХ член рингового комітету має право за власним розсудом штрафувати на суму до 1 тис. дол. за кожне порушення; Котирувальна комісія - робочий орган товарної біржі, головне завдання якого полягає в підготовці публікацій біржових котирувань й аналізі руху цін. Вона включає крім членів біржі також експертів. Основні функції котирувальної комісії: визначення довідкових цін продажу і пропорцій обміну; підготовка біржових бюлетенів; аналіз руху ринкових цін та підготовка відповідних рекомендацій біржовим посередникам; інформування учасників біржових торгів про рух ринкових цін в пропорціях обміну на продукцію, яка реалізовується на біржі, і умови розрахунків за неї; аналіз методів котирування і підготовка пропозицій щодо її вдосконалення; надання консультацій зацікавленим організаціям і особам з питань, що входять в компетенцію комісії; Відділ реєстрації і контролю за виконанням біржових угод, основними функціями якого є: реєстрація біржових угод з купівлі-продажу і обміну продукції виробничо-технічного призначення та контролю за ходом їх виконання; підготовка для котирувальної комісії матеріалів по укладених біржових угодах; надання консультацій зацікавленим організаціям і особам з питань, що входять в компетенцію відділу; Відділ розрахунків з біржових угод, або розрахункова палата (розрахунковий центр), забезпечує проведення взаємних розрахунків між брокерськими фірмами і біржею. Основні функції цього відділу: організація і контроль розрахунків з внутрібіржових і міжбіржових угод купівлі-продажу і обміну продукції; отримання (в передбачених випадках) від біржових посередників або інших учасників біржової угоди гарантійного внеску з кожної угоди; отримання від біржових посередників (в передбачених біржовими правилами випадках) виділених їм для здійснення біржових операцій коштів і розпорядження ними; сповіщення продавця (власника) продукції про адресу, за якою необхідно здійснити поставку продукції; надання консультацій зацікавленим організаціям і особам з питань, що входять в компетенцію відділу. Сама ж розрахункова палата займається реєстрацією всіх строкових угод і проводить безготівкові розрахунки між членами біржі. Через певні проміжки часу розрахункова палата проводить перерахунок з усіх укладених і ліквідованих до цього строкових угод з поставкою. Різниця між вартістю контракту в момент укладення угоди і вартістю контракту на дату перерахунку є джерелом додаткового прибутку для одного з учасників операції - продавця або покупця. Розрахункова палата біржі отримує відомості про всі укладені угоди, причому продавці і покупці передають їх самостійно. Тут відбувається звірка, виявляються нестиковки, організовується робота з виправлення помилок. Після визнання угоди дійсною, вона реєструється, і розривається прямий зв'язок між продавцем і покупцем. Розрахункова палата біржі виступає як третя сторона в усіх операціях. Вона стає покупцем щодо кожного продавця і продавцем щодо кожного покупця. Розрахункова палата справляє комісійні за завершені угоди, збирає з клієнтів страхові платежі, щодня перераховує з урахуванням зміни біржових цін залишки грошей на рахунках кожного клієнта і вимагає при зменшенні страхової суми клієнта додаткових страхових внесків. Крім того, ця палата реєструє закриття угод клієнтом, а якщо до настання термінів поставки товарів угоди не закриті, то дає у відділ доставки дані, необхідні для контролю за виконанням договірних зобов'язань клієнтом; Відділ економічного аналізу, здійснює контроль за кон'юнктурою ринку продукції, купівлею-продажем, що відбувається на біржі; готує кон'юнктурні огляди; проводить аналіз технічних, технологічних, економічних, випадкових й інших чинників, які можуть вплинути на зміну кон'юнктури ринку; розробляє кон'юнктурні прогнози; дає платні консультації з економічних питань; Транспортно-тарифний відділ основними функціями якого є: організація і забезпечення доставки купленої на біржі продукції до пункту її призначення; консультації продавців і покупців з питань, пов'язаних з транспортуванням вантажів; підготовка пропозицій щодо найбільш ефективних способів доставки партій вантажів покупцю; оформлення розрахунків за доставку вантажів; Відділ вдосконалення біржової торгівлі. Його основні функції: аналіз рівня розвитку і стану торгівлі на даній біржі; пошук шляхів підвищення ефективності та якості роботи; розробка і впровадження економічних важелів і стимулів, що спонукають членів біржі до біржової торгівлі в країні і за кордоном; використання передових методів, технологій та ідей для вдосконалення діяльності своє)' біржі; Інформаційно-довідковий центр, забезпечує через електронно-обчислювальну систему, яка дозволяє фіксувати хід торгівлі, отримання, зберігання, обробку та передачу циркулюючої на біржі інформації; дає можливість аналізувати динаміку цін, кількість операцій й інші показники протягом дня, тижня, місяця і року; надає членам і відвідувачам біржі послуги з проведення необхідних розрахунків;  Відділ організації і забезпечення біржової торгівлі. Основні функції цього відділу: утримання біржового залу в належному стані; забезпечення членів біржі, а також її відвідувачів комерційною інформацією, доведення до них оперативних повідомлень і довідок, надання інших послуг на вимогу членів біржі; забезпечення членів біржі і відвідувачів всіма необхідними матеріалами й умовами для укладення угод; Біржовий зал, це відбуваються всі торги. Він розділений на секції, а торгівля кожним видом товару ведеться тільки в тій секції, яка для цього призначена. Крім того, в кожній секції торговці певним товаром розділені на групи. Для візуальних зручностей місце торгівлі кожним видом товару сплановане у вигляді ступінчастої ями; Біржова яма, секція - частина торгового залу біржі, підлога якої знаходиться на нижчому рівні, ніж підлога всього залу. Це те місце, де дозволено укладати біржові угоди членам біржі; Електронно-обчислювальна система. Сучасна біржа оснащена електронно-обчислювальною системою, що дозволяє фіксувати хід торгівлі, обробляти інформацію; аналізувати динаміку цін, кількість операцій і т.д. Основне джерело інформації в електронно-обчислювальній системі - інформаційне табло; Інформаційне табло відіграє надзвичайно важливу роль в управлінні біржовими операціями. Воно розміщене в центрі залу так, щоб кожен учасник торгів у будь-який момент міг отримати необхідну йому інформацію про поточну кон'юнктуру ринку даного біржового дня. Табло розділене на три частини: "Пропозиція", "Попит" і "Укладені угоди", куди постійно надходить інформація з реєстраційного бюро, інформаційно-довідкового центру і від учасників торгів, які володіють своїм місцем на біржі. Дані, що стосуються попиту і пропозиції, містять найменування товару, обсяг партії і номер місця, звідки надійшла інформація на табло. Тим самим табло вказує на конкретне джерело попиту або пропозиції, служить орієнтиром для зацікавлених контрагентів. У секторі табло "Укладені угоди" відбивається ціна й умови реалізації останньої завершеної угоди на кожний вид або групу товарів, що зареєстровані на біржі. Інформація в даний сектор табло надходить з реєстраційного бюро за результатами реєстрації. Під умовою реалізації розуміють обсяг партії, термін поставки, умови транспортування і порядок розрахунку між учасниками угоди. Якщо інформація, що міститься в секторах "попит" і "пропозиція", передусім служить для залучення уваги брокерів і відвідувачів біржі до потенційних контрагентів, то дані про останню укладену угоду дозволяють їм правильно визначити свої початкові ціни з урахуванням кон'юнктури ринку, що постійно змінюється; Телефонний, телеграфний і факсимільний кабельний і радіозв'язок з використанням супутників дозволяє клієнтам, що знаходяться в різних районах країни і земної кулі, підтримувати постійний зв'язок з біржею; Представництва на біржах найбільших інформаційних агентств, які купують оперативну і щоденну інформацію про стан ринку найважливіших товарів. Інформація, що продається, складає одне з найважливіших джерел прибутків біржі. Отримані інформаційними агентствами оперативні відомості розповсюджуються на весь світ з допомогою електронно-обчислювальної системи. Швидке і масове поширення інформації практично виключає можливість тієї дикої спекуляції товарами, яка існує в нашій країні через необізнаність покупців і продавців про наявність товарів, ціни на різних ринках, а також через численні обмеження на рух і реалізацію товарів. Перш ніж купити або продати біржовий товар, продавці і покупці в капіталістичних країнах, а також в тих, що розвиваються, спочатку знайомляться з цінами на найважливіших біржах світу. Це не виключає спекуляції, але обмежує її можливості невеликими коливаннями цін; Адміністративно-господарський відділ, який, крім традиційних, вирішує також завдання, пов'язані з функціонуванням і розвитком складського і тарного господарства, з веденням бухгалтерських справ, питаннями праці і заробітної плати, підбором і навчанням кадрів; Відділ складського господарства займається оформленням, розміщенням та зберіганням біржового товару, а також управлінням товарними запасами, механізацією і автоматизацією вантажно-розвантажувальних, транспортних і складських процесів на біржових складах у відповідності з варантом;  Біржовий музей, який розробляє етичні норми поведінки на біржі і є охоронцем традицій, а також стежить за їх дотриманням. Музей збирає і зберігає інформацію про етапи діяльності біржі і найбільш відомих її членів, які докладають великих зусиль в її розвиток; організовує виставки, доповіді про роботу біржі. Склад усіх комісій формується з членів біржі і службовців, що працюють за наймом (трудовою угодою); працівники відділів є співробітниками біржі.

 

7.6. БІРЖОВІ ТОВАРИ Основною умовою здійснення біржової торгівлі є наявність товарів, якими торгують на товарній біржі, та рівень їх стандартизації. На етапі становлення біржової діяльності і торгівлі виключно реальними товарами, асортимент продукції, якою торгували на товарних біржах був досить широкий. Тут здійснювався продаж як біржових, так і позабіржових товарів. Як свідчить світова практика, це виправдане явище в біржовій діяльності в період формування ринкових відносин. До біржових товарів належать такі, що масово виробляються, мають якісну однорідність та стандартизовану зіставність характеристик на тривалий період часу, є взаємозамінними, тобто пристосовані до торгівлі за зразками або описом. До позабіржових товарів належать всі інші, які не мають перерахованих вище характеристик, однак допускаються на біржові торги внаслідок високого рівня попиту і пропозиції. У світовій практиці товарні біржі пройшли шлях від торгівлі реальним, як біржовим так і позабіржовим товаром, асортимент якого був, як правило, не систематизований і не упорядкований, до торгівлі виключно біржовими товарами, що зумовило, зокрема, і розвиток ф'ючерсного ринку. При цьому позабіржові товари поступово вилучалися з біржової торгівлі і реалізувалися за допомогою інших форм торгівлі; торговими домами, аукціонами, ярмарками, тендерами.

Слід зазначити, що стандартизація є головною умовою автентичності біржового товару. Стандартизація біржового товару має свою глибинну природу, яка через суто технічні заходи досягає важливих економічних результатів, а саме: демонополізації умов виявлення попиту і пропозиції товару. Біржовий товар є масовим, однорідним, кількісно і якісно стандартизованим, взаємозамінним, знеособленим і, виходячи з високого рівня попиту і пропозиції, продається і купується у великих обсягах, що дає змогу виявити найбільш реальну рівноважну (ринкову) ціну. Це сировина або напівфабрикат, оскільки основним при визначенні біржового товару є те, що така продукція повинна пройти у своїй переробці тільки технологічну стадію первинної обробки. За правилами біржової торгівлі у США та інших країнах з ринковими відносинами готові до споживання продукти промислового виробництва не допускаються на біржові торги, оскільки вважається, що регулювання обсягами виробництві таких товарів залежить від волі їх виробників, які, виходячи з цього, можуть впливати на рівень біржових цін. Класифікація ознак стандартизованого біржового товару /. Кількісна стандартизація партій однотипного товару забезпечує їх зіставність за обсягами. //. Якісна стандартизація забезпечує зіставність сортів і типів продукції через визначення базисного сорту, тобто цінового еталону.  ///. Цінова стандартизація дозволяє виявити реальну ринкову ціну при мінімізації впливу монополії на біржовій "долівці". Ступінь стандартизованості товару визначається, згідно із зазначеними принципами для встановлення можливості реалізації товару, не при огляді його зразків, а за технічним описом. Обов'язковою умовою при цьому є торгівля товарами з відносно невисокою монополізацією виробництва чи споживання, що забезпечує наповнення ринку значними обсягами продукції різноманітного асортименту. Біржова торгівля може відбуватися і на високомонополізованих ринках, якщо на них функціонує достатньо стійкий сектор вільної торгівлі, тобто формуються рівноважні (ринкові) ціни. /. Кількісна стандартизація. На біржі реальний товар пропонується в суворо обумовлених обсягах. Торгують біржовим товаром за встановленими біржовими одиницями або лотами, які відповідають певній мірі ваги у певній упаковці або формуються за обсягом вмісту транспортних засобів. Біржові одиниці встановлюють на весь асортимент товарів, яким торгують на біржі. Для України, наприклад, 1 лот пшениці має обсяг вагонної партії 60 т насипом, для олії соняшникової 1 лот має обсяг 8-12 т при перевезенні автоцистерною, або 60 т - залізничною цистерною. Виходячи з цього фактичний обсяг продажу певного виду товару повинен бути кратним біржовій одиниці. Така практика спрощує торгівлю і розрахунки та означає, що ні продавець, ні покупець не встановлюють довільно обсяг товарної закупки, а співвідносять його з біржовою одиницею, яку також не можуть змінити на власний розсуд. З іншого боку, це обумовлює висновок про те, що і виробник, і споживач заздалегідь планують поставити або замовити чітко визначені обсяги продукції. Фермер формує розміри посівних площ згідно з обсягами пропозицій зерна на біржі, а власник борошномельного заводу узгоджує обсяги закупівель з біржовими стандартами, а також встановлює устаткування необхідної потужності. Біржа впливає на виробництво і виробниче споживання, оптимізуючи його масштаби, і тим самим дає змогу ефективно здійснювати капітальні, трудові та інші витрати. У практичній діяльності товарних бірж, особливо в умовах формування біржового ринку і при торгівлі реальним товаром на ньому, часто відходять від класичних вимог щодо біржової одиниці. Як правило, це зумовлюється необхідністю розділити лот на кілька частин, враховуючи незначні відстані поставки, коли транспортування раціональніше здійснювати іншим, ніж це передбачено в Положенні про біржовий стандарт, видом транспорту. II. Якісна стандартизація біржового товару, має на меті забезпечити умови для торгівлі товарами за описом їх якостей або зразками і передбачає обов'язковість співставності якісних характеристик протягом значного періоду. На практиці цього дуже просто досягти при торгівлі, наприклад, цінними паперами, тоді як для агропродукції це набагато складніше. Тому на кожний, товар з усієї його сукупності, встановлюється базисний сорт, як одиниця міри, яка максимально характеризує його властивості. За базисний сорт біржового товару приймається найбільш типовий вид продукції даного ринку, згідно з яким здійснюється якісна градація інших товарів у даній товарній групі. Ціна базисного сорту, яка максимально відображає споживчі якості товару даної групи, є базою для визначення ціни на товари іншої якості. Саме через стандартизацію товарна біржа усереднює якісні характеристики товару, ліквідуючи при його виході на ринок одиничні ознаки. Так досягається ефект знеособлення товару, тобто відбувається процес фунгібілізації біржового обороту. Це одна з особливих властивостей біржового товару і та, що робить біржу власне біржею і відрізняє її від аукціону, ярмарку. Отже, тільки за умови максимальної знеособленості, взаємозамінності, цінової градації та інших умов демонополізації стандартизований товар стає біржовим товаром. Будь-які прояви у його асортименті, унікальності продукції, а значить, і монопольного становища на ринку класифікують такий товар як аукціонний або ярмарковий. Кількісна і якісна стандартизація, яка охоплює так званий передторговельний період, об'єктивно формує для ринку принципово нову фазу просування продукції. Так, якщо кількісна стандартизація партій одного і того ж товару забезпечила їх зіставність, то якісна стандартизація через введення базисного сорту зрівняла однотипну продукцію, що загалом стало передумовою цінової стандартизації, яка власне і перетворює товар у біржовий. ///. Цінова стандартизація має на меті виявити реальну ринкову ціну та усунути монополістичний вплив у біржовому обороті. Ціноутворююча функція товарної біржі надзвичайно складна, її економічна сутність виявляється, з одного боку, як особливий тип оптового ринку, обсяги якого значно перевищують обороти аукціонів, ярмарків, торгових домів, з іншого - власне біржа в ринкових умовах започатковує першу стадію ціноутворення на базові товари з подальшим входженням основного елемента в ціну виробленого продукту. Уже на етапі торгівлі виключно реальним товаром біржа виконує ціноутворюючу функцію. Завдяки регулярному котируванню цін виявляється біржова ціна, або усереднена якісна норма, на яку не мають впливу випадкові відхилення в тенденції руху цін за тривалий проміжок часу. Поява біржової ціни як чистої, стандартної, абстрактної величини, тобто результату котирування, зумовила появу інформаційно-аналітичної та прогнозованої функції біржі. Біржа перетворюється в "барометр кон'юнктури". Можливість прогнозувати рівень ціни на короткостроковий чи середньостроковий період стало ще однією передумовою появи ф'ючерсної торгівлі. В цих умовах ціна ф'ючерсної угоди абстрагується, відривається від товару і стає самостійним предметом торгу, тобто відособлюється в самостійний товар і так існує до поставки продукції. Згідно із Законом України "Про товарну біржу" (ст. 3), товарна біржа має право самостійно розробляти, з урахуванням державних стандартів, власний перелік стандартів біржового товару, яким торгують. З огляду на відповідні положення "Типових правил біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією" до біржових торгів допускається сільськогосподарська продукція визначеного переліку (затверджується біржею) стандартної якості, що є реальним товаром, а також стандартні контракти на цю продукцію, що допущені біржею у встановленому порядку до торгів. В Україні товарні біржі обмежують торгівлю позабіржовими товарами і прагнуть до торгівлі виключно біржовими товарами. Так, згідно з Тимчасовими правилами проведення біржових торгів на Українській аграрній біржі, стандартний товар визначається як біржовий товар точно визначеної якості при стандартизованих умовах торгівлі (обсяг угоди, час, місце і умови поставки, засіб визначення якості). Перелік існуючих в Україні стандартів на товари, якими торгують, зокрема, на Українській аграрній біржі, включає п'ять груп, а кожна з них відповідно підгрупи згідно з якісними параметрами. Вимоги до біржового стандарту мають плинний характер, що вимагає їх постійного перегляду, внесення змін і доповнень. Уніфікація біржового товару, згідно з державними стандартами, задовольняє вимоги торгівлі на внутрішньому ринку України. Крім того, практично кожна товарна біржа розробляє на основі державних стандартів і застосовує власний перелік товарних груп у відповідності з Положенням про біржовий стандарт. Однак досвід показує, що при виході біржових товарів України на світові ринки виникає проблема незіставності вітчизняного біржового стандарту з прийнятими у світовій торгівлі. Значною мірою це зумовило і те, що тільки 10 % усього біржового обороту України в 1998 р. було реалізовано на ринках реального товару міжнародних бірж. Звичайно, класифікація біржових товарів, згідно з "Гармонізованою системою опису і кодування товарів", що діє на міжнародних ринках, надмірно деталізована і складна у використанні за умови внутрішньої торгівлі, однак є необхідність пристосувати її до всього асортименту біржового товару. Це вимагає розробки Положення про єдиний класифікатор біржового товару, якими торгують на біржах України, з урахуванням національних стандартів та вимог "Гармонізованої системи опису і кодування товарів". Однак, як застерігають спеціалісти, у процесі розробки таких біржових стандартів слід виважено ставитися до визначення рівнів (параметрів) вимог до товару.  Дуже високі вимоги, тобто "високий біржовий стандарт", піднімаючи якісний рівень товару, яким торгують, у порівнянні з іншими спричиняє ситуацію, коли з біржового обороту вибуває значна частина продукції дещо нижчого гатунку, хоча вона також класифікована як біржовий товар. З іншого боку, "низький стандарт" сприяє притоку продукції низької якості, що зумовить спад біржового обороту на даній товарній біржі. Отже, відпрацювання оптимального за всіма параметрами біржового стандарту вимагає особливих підходів при його формуванні. Як стверджують експерти, "Гармонізована система опису і кодування товарів", що запроваджується в міжнародній торгівлі, є найбільш уніфікованою і деталізованою порівняно з іншими, існуючими раніше. У цьому, власне, і є її основна перевага, оскільки вона обумовлює однотипне розуміння класифікаційних групувань, необхідне для визначення митних ставок, проведення економічного аналізу та розрахунку різних типів прогнозів. Аналіз біржової діяльності товарних бірж в Україні за 1991-1999 pp. свідчить про значне скорочення асортименту товарів, яким торгують. Якщо в 1991 р. товарні біржі торгували асортиментом понад 3000 найменувань, то сьогодні лише в межах 70. Цей процес має прогресивний характер, оскільки тепер торгують типовим асортиментом для переважної більшості товарних бірж України. Крім того, практично на всіх товарних біржах вводяться нові високоліквідні біржові товарні групи, серед яких висока питома вага енергоносіїв (бензин, дизельне пальне, мазут тощо). У процесі еволюції біржової торгівлі змінюється сутність товарів, якими торгують, та вимоги до них. Так, поряд з торгівлею реальним товаром торгують стандартними біржовими контрактами на ф'ючерсному ринку. Вже сама сутність ф'ючерсної торгівлі вимагає насичення біржового ринку тільки такими товарами, які можуть бути максимально стандартизованими за якісними ознаками. Стандартизації вимагає й інший елемент, необхідний при продажу біржового товару, - контракт. На сучасних великих ф'ючерсних біржах на рівних правах котируються контракти на всі біржові товари окремих товарних груп. Такі контракти уніфіковані та взаємозамінні. Одночасно вони можуть обмінюватися через купівлю-продаж на контракти валютні, процентні, акційно-індексні. Досягнута майже загальна оборотність об'єктів біржової торгівлі. На товарних біржах України форма контракту на реалізацію реального товару (спот і форвард) розробляється безпосередньо на біржі. Такий контракт враховує всі необхідні компоненти, які забезпечують його виконання, і затверджується загальними зборами бірж. Крім того, розробляються Правила виконання контракту, які є складовою частиною Правил торгівлі на біржі. Товарним біржам України уже запропоновано типовий "Стандартизований біржовий контракт" на укладення угод, де максимально стандартизовані ті умови, які піддаються сьогодні цьому процесу. Загалом, розробка і запровадження стандартизованого біржового контракту мас певні складнощі, оскільки на товарних біржах України відсутній єдиний класифікатор біржового товару, яким торгують, а торгівля здійснюється не за біржовими одиницями (лотами).

 

7.7. МЕХАНІЗМ УКЛАДЕННЯ БІРЖОВИХ УГОД На товарних біржах України біржовою визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона представляє купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня (Закон України "Про товарну біржу", ст.15). Угоди, які укладаються на товарних біржах, мають такі ознаки: * угода - це згода про купівлю-продаж біржового товару з коротким строком поставки або визначеним строком його поставки в майбутньому; * порядок укладення угод регулюється чинним законодавством та Правилами біржової торгівлі кожної біржі; * учасники біржових угод обов'язково є учасниками біржових торгів; * угода виконується за межами товарної біржі;  * угода підлягає обов'язковій реєстрації згідно з діючими Правилами біржової торгівлі; * товарна біржа є гарантом виконання угод, які укладені і зареєстровані на її торгах; * товарна біржа уповноважена (має право) застосовувати санкції до учасників біржової торгівлі, які здійснюють позабіржові угоди; * біржові угоди не можуть здійснюватися від імені і за рахунок біржі, оскільки укладення угод- це функція учасників біржових торгів, а саме членів біржі і брокерів, які виступають як посередники. Згідно з чинним законодавством України зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному засвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам (Закон України "Про товарну біржу", ст.15). Підготовка до укладення біржової угоди здійснюється поза біржовою долівкою та в межах Правил біржової торгівлі, що прийняті на даній біржі. Правила біржової торгівлі кожної біржі - це система норм і правил, що регулюють і регламентують відносини між контрагентами, які загалом можна класифікувати як: І. Підготовчі заходи до укладення угод: * визначення учасників біржових торгів; * визначення біржового товару і прийняття його до обігу на біржі; * порядок виставлення і зняття товарів з біржових торгів.

Схема 6. Класифікація видів угод, які укладаються на товарних біржах II Біржові угоди (схема 7). * угоди з реальним товаром; * ф'ючерсні угоди; * опціони.

ІІІ. Біржові операції: * страхування цінового ризику (хеджування); * біржова спекуляція, що базується на різниці цін. IV. Заходи (дії бірж) після проведення торгів і укладення угоди: * забезпечення біржових угод; * порядок реєстрації і оформлення угод; * порядок розрахунків по біржових угодах; * порядок вирішення спорів; * наслідки невиконання угоди; * санкції за порушення Правил біржової торгівлі. Вищезазначені норми і правила містяться в Типових Правилах біржової торгівлі для товарної біржі, а в межах даного розділу розглянемо лише деякі з них. 1. Визначення учасників біржових торгів та їх організаційно-наглядове обслуговування. Усіх присутніх в операційному (торговому) залі товарної біржі під час біржової сесії (торгів) умовно можна поділити на групи, які: * укладають угоди; * обслуговують процес укладення угод; * контролюють дотримання правил проведення біржових торгів; * інші присутні, допущені на біржову сесію. Головним серед учасників біржової торгівлі є брокери, через яких здійснюється посередництво між біржею і клієнтами, безпосередньо між покупцями і продавцями. Під час проведення біржових торгів брокери зобов'язані: * бути присутніми на "біржовій долівці" в момент представлення товару, який був заявлений ними на продаж або покупку; * дотримуватися правил біржової торгівлі даної товарної біржі; * виконувати доручення клієнтів; * надавати необхідну інформацію про результати біржових торгів брокерській конторі (фірмі) тощо. Так, на Українській аграрній біржі існує дві категорії брокерських місць: * повні брокерські місця (типу "А"); * неповні (пільгові) брокерські місця (типу "Б"). Брокерське місце типу "А" дає право брокерській конторі здійснювати повний перелік біржових операцій, передбачених Правилами проведення біржових торгів на УАБ та доповненнями до них. На відкриття повного брокерського місця мають право будь-які юридичні особи - засновники УАБ або їх відокремлені підрозділи. Брокерське місце типу "Б" дає право брокерській конторі здійснювати операції виключно по продажу сільськогосподарської продукції та сировини без права здійснення операцій з продажу іншого біржового товару або закупівлі будь-якого біржового товару. На відкриття неповного брокерського місця мають право безпосередні виробники сільськогосподарської продукції і сировини, яка є біржовим товаром. Вартість права на використання брокерських місць: * брокерські місця типу "А" а) на строк 180 днів - сума, еквівалентна 6 тис. дол. США; б) на строк 360 днів'- сума, еквівалентна 10 тис. дол. США. * брокерські місця типу "Б" - сума, еквівалентна 2 тис. дол. США. Права постійних і разових відвідувачів товарної біржі у статусі учасників біржових торгів порівняно з правами членів біржі та їх повноважними представниками значно обмежені і регулюються кожною біржею індивідуально. Загалом, кожний постійний відвідувач має право участі в торгах, чисельність їх на окремій біржі не перевищує 30 % від загальної кількості членів біржі. Постійні відвідувачі мають право на біржове посередництво. Разовим відвідувачам надається право укладати угоди з реальним товаром від свого імені та за свої кошти. На біржах України чисельність постійних відвідувачів зростає, однак їх співвідношення з чисельністю членів бірж наближалося до загальноприйнятих норм і складало в 1999 р. близько 27 % проти 31% у 1998р. Кожна товарна біржа, розробляючи власні Правила проведення біржових торгів, передбачає функціонування, діяльність органів, які обслуговують біржові торги взагалі та процес укладення угод зокрема.

Так, на Українській аграрній біржі учасниками торгів є: * брокери зі своїми помічниками, що діють на підставі доручення брокерської контори, яка подала до УАБ заявку на участь у біржових торгах та акредитаційну картку. Біржові угоди на УАБ укладаються виключно брокерами; * біржові маклери, у тому числі старший маклер, представники апарату УАБ, що ведуть торги та реєструють усну згоду брокерів на укладення біржової угоди. У процесі біржових торгів уповноважені особи товарної біржі затверджують та реєструють учасників біржових торгів, призначають біржових ведучих, спостерігають за дотриманням маклерами та брокерами Правил біржової торгівлі при проведенні торговельних сесій, затверджують укладені угоди, контролюють їх виконання та інформують через засоби масової інформації про результати торгів. Особи, які контролюють проведення біржових торгів, не мають прав на укладення угоди. Особи, крім виконавчого директора та відповідального члена Біржового комітету, не можуть прямо або опосередковано втручатися у процес їх ведення. До обов'язків виконавчого директора та відповідального члена Біржового комітету входить контроль за дотриманням правил біржової торгівлі і вирішення проблем, які виникають у ході біржових торгів, їх розпорядження і рішення є обов'язковими для всіх учасників біржових торгів.

У роботі біржової сесії можуть брати участь особи, присутні на біржовій сесії з дозволу виконавчого директора, відповідального члена Біржового комітету, голови ревізійної комісії, або ті, що мають акредитацію, однак вони не можуть укладати угоди і втручатися у процес проведення біржових торгів. Дирекція товарної біржі забезпечує здійснення пропускного режиму для всіх учасників біржових торгів, осіб, які здійснюють організаційно-наглядове обслуговування, та допущених у торговий зал з дозволу тих, хто мас на це повноваження. Визначення біржового товару і прийняття його до обігу на товарній біржі. До біржових торгів допускається тільки асортимент товарів, який поіменовано товарною біржею у біржовому стандарті (перелік стандартизованої продукції) і зареєстровано на біржі.  Для прийняття товару до обігу на біржі необхідно подати в експертне бюро документи, які підтверджують: * якісні характеристики товару; * реквізити власника; * квитанцію про сплату реєстраційного збору. Експертне бюро проводить експертизу якісних параметрів товару і присвоює йому біржовий номер. 3. Порядок виставлення і зняття товарів з біржових торгів. Кожна товарна біржа розробляє власне положення про порядок виставлення і зняття товарів з біржових торгів. Як правило, не пізніше ніж за два дні до початку чергової сесії брокерські контори подають заявку до Інформаційно-довідкового відділу біржі з пропозицією про продаж товару. За день до початку біржових торгів або при вході в торговельний зал перед їх початком кожний брокер одержує інформаційний листок, у якому відображені умови, за якими виставляються товари: * вид товару; * ціна і обсяги партій; * номер брокерської контори; * місце розміщення (знаходження) товару; * базис поставки; * умови розрахунків. Брокер не може зняти виставлений на торги товар до закінчення третіх біржових торгів, а також змінити вказану ним у заявці інформацію до закінчення перших торгів. Заявка на продаж товару знімається з інформаційного табло без згоди брокера після десяти торгів з участю вказаного у ній товару. Згідно з чинним законодавством на товарних біржах України може здійснюватися торгівля стандартизованим реальним товаром і при цьому укладаються угоди, що пов'язані з: * негайною (від 1 до 30 днів) взаємною передачею прав та обов'язків щодо реалізації продукції (спотова торгівля); * відстроченою (від 30 до 360 днів) взаємною передачею прав та обов'язків щодо реалізації продукції (форвардні угоди); * взаємною передачею прав та обов'язків щодо стандартного контракту (ф'ючерсна угода); * поступкою прав на майбутню передачу чи набуття прав і обов'язків щодо реального товару або стандартного контракту (опціонна угода). При цьому визначено, що стандартним контрактом на біржовий товар є такий, у якому кількість, якість, базис поставки та строки виконання стандартизовані. Єдиною змінною величиною стандартного контракту є ціна, що визначається у процесі біржового торгу. Біржова угода умовно проходить два етапи укладення. Перший починається з оголошення біржовим маклером, що веде торги, позиції продавця і закінчується в момент оголошення ним реєстраційного номера покупця та ціни продажу, одночасно брокери-покупці та брокери-продавці підтверджують підписами на тікетах згоду на купівлю та продаж. На другому оформляється письмово біржовий контракт, який підписують брокер-покупець, брокер-продавець та уповноважена особа.

 

7.8. ВИДИ БІРЖОВИХ УГОД При класифікації біржових угод по видах основним критерієм є строк виконання угоди. Угоди з реальним товаром укладаються з метою купівлі-продажу конкретного товару, тобто обов'язково завершуються дійсним переходом товару від продавця до покупця. Особливістю угод з реальним товаром є те, що її предметом може бути будь-який товар, допущений до реалізації на даній товарній біржі, при кратних обсягах, різних базисах поставки і формах розрахунку. При цьому продавець, який продає на біржі товар, зобов'язаний мати його в наявності і поставити в обумовлений угодою строк. Як правило, угоди з реальним товаром укладаються як з правом перепродажу, так і без права на його перепродаж. У практиці біржової діяльності угоди з реальним товаром можуть укладатися на товарних біржах: * на основі попереднього огляду товару; * без попереднього огляду товару; * за зразками;  * за стандартами, технічними умовами або за обумовленими середніми чи мінімальними якісними параметрами товару. Біржові угоди з реальним товаром, залежно від доручення клієнтів брокерській конторі, можуть укладатися з розрахунком за такими цінами: * за ціною, яка склалася на товарній біржі в момент укладення угоди; * за ціною, яка склалася на товарній біржі на момент поставки товару; * за ціною купівлі-продажу, яка точно визначена, тобто не нижче і не вище заданої; * за ціною купівлі-продажу на визначену дату. Угоди на реальний товар, залежно від строків його поставки, поділяють на: 1. Угоди з коротким строком поставки (у міжнародній практиці такі угоди називають "касові" або "спот"). 2. Угоди з відстроченою поставкою (у міжнародній практиці такі угоди називають "форвард"). 3. Угоди з умовою. 4. Бартерні угоди. 1. Угоди з коротким строком поставки ("спот") Основною метою укладення таких угод є дійсний, фізичний перехід товару від продавця до покупця на умовах, які передбачені угодою. За купленим на торгах контрактом покупець на одному зі складів одержує реальний товар. Це найпростіший вид біржових угод, при укладенні яких наявний товар може знаходитися: * на одному зі складів біржі, готовий до відвантаження; * очікується до початку біржової сесії, якщо так оголошено продавцем і підтверджено відповідними документами; * у дорозі, що підтверджується наявними у продавця відповідними документами. Виконання таких угод починається з моменту їх укладення, а поставка товару здійснюється, як правило, у термін від 5 до 15 днів. Важливою при таких угодах є практика розподілу витрат на зберігання та страхування товару. Так, витрати на зберігання товару та вартість його страхування до реалізації (моменту продажу) відносять на рахунок продавця, а після укладення угоди (з моменту продажу) - на рахунок покупця. Механізм використання угод з коротким строком поставки ("спот") досить простий. Продавець реального товару поставляє його на склад біржі або інше підприємство, з яким біржа має відповідну угоду про зберігання продукції. За здану на відповідальне зберігання продукцію продавець одержує варант (складське свідоцтво), за яким укладається угода на товарній біржі та проводяться розрахунки. Зберігається варант у продавця і передається покупцеві в момент настання строку поставки. Покупець же отримує варант проти оплати на користь продавця. При угодах з коротким строком поставки спекулятивні операції обмежені тільки грою на підвищення ціни. Однак у ринкових умовах практично відсутня вірогідність значного збільшення ціни в період між покупкою і поставкою, що обумовить спекулятивні дії. Сама природа спотової угоди передбачає власне закупку товарів з огляду на здійснення виробничої чи подальшої торговельної діяльності, оскільки для спекуляції на товарних біржах існують більш ефективні механізми. Однак якщо у практиці біржової діяльності виникає ситуація із збільшенням ціни на товар, проданий за угодою з коротким строком поставки, то продукція скуповується з тим, щоб на момент поставки продати її за вищою ціною. 2. Угоди з відстроченою поставкою ("форвард") Такі угоди - це взаємопередача прав і обов'язків на реальний товар з відстроченим терміном поставки. Угода з відстроченою поставкою оформляється як договір поставки. Продавець бере зобов'язання здійснити поставку закупленого товару у строк, обумовлений угодою, а покупець бере зобов'язання прийняти товар та здійснити оплату за цінами контракту у випадку, якщо відсутній повний розрахунок чи передплата при укладенні угоди. Особливість угоди з відстроченою поставкою полягає в різниці у часі укладення угоди та поставкою товару покупцеві. Тривалість періоду між моментом укладення угоди та поставкою товару встановлюється кожною біржею залежно від його асортименту. Так, на агропродукцію - це термін 3, 6, 9 місяців. За цей період часу контракт може продаватись кілька разів, аж поки не буде вичерпано його термін дії.  Об'єктом торгівлі при форвардних угодах, як правило, є товар, який буде вироблено (вирощено) на момент його поставки. Переваги укладення угод з відстроченою поставкою (форвард) виявляються в значній економії витрат на зберігання продукції, а головне - дають змогу товаровиробнику самому авансувати майбутнє виробництво. Як свідчить досвід, за мірою становлення ринкових відносин обсяги форвардних угод зростають і, як правило, домінують у торгівлі реальним товаром. Однак при укладенні угоди з відстроченою поставкою існує ціновий ризик, оскільки ціна на реалізований товар з поставкою у майбутньому може змінитися, що спричинить фінансові втрати одного з контрагентів. В ринкових умовах, у разі виникнення такої ситуації, втрати від зміни у ціні є однаковими як для продавця, так і для покупця. Однак в умовах формування ринкових відносин, які супроводжуються високим рівнем інфляції, фінансові втрати від зміни у цінах завжди має продавець. У цьому зв'язку товарні біржі передбачають у Правилах біржової торгівлі систему заходів по страхуванню від цінового ризику, які будуть розглянуті далі. При форвардних угодах існує також і ризик непоставки товару в обумовлені строки. Такі ситуації можуть виникати у двох випадках. По-перше, це пов'язано із специфікою виробництва товару, і перш за все агропродукції. Поставки можуть бути менших обсягів, інших якісних параметрів або взагалі не здійснюватися, оскільки товар може бути не вироблений. По-друге, коли при укладенні форвардної угоди продавець початкове не передбачає поставку товару. Мета такої угоди полягає у прагненні продавця одержати авансування, яке використовується як безкоштовний кредит з боку покупця. В умовах інфляційних процесів такі фінансові ризики для покупця можуть бути суттєвими. За оцінками експертів, на товарних біржах Росії в 1991 р. третину всіх біржових оборотів при угодах з відстроченою поставкою становили такі, які укладалися з боку продавців, свідомо передбачаючи їх невиконання. За результатами опитування в 1992 р. Інститутом досліджень організованих ринків, у Росії такі порушення контрактної дисципліни складали 25-30 % всіх біржових угод. Для зниження ризику контрагентів при укладенні угод на реальний товар з відстроченою поставкою застосовують систему так званих "особливих умов". Вони можуть певною мірою страхувати ризики, при цьому не змінюючи сутності форвардних угод. Слід зазначити, що угоди з системою "особливих умов", як явище на біржовому товарному ринку, характерні тільки для періоду формування ринкових відносин. Необхідність їх використання обумовлена рядом факторів, основними серед яких є: * нестабільність економічного розвитку в період формування ринкових відносин; * спад обсягів виробництва та високі темпи інфляції; * практична відсутність договірної дисципліни як поставок, так і розрахунків тощо. Угоди з відстроченою поставкою можуть укладатися за двох умов: 1. Угода із заставою Така угода передбачає сплату одним контрагентом іншому обумовленої суми грошової застави на момент укладення біржового контракту, як гарантії виконання своїх зобов'язань. Залежно від природи (змісту) передбачуваних ризиків невиконання контрагентом зобов'язань по угоді з відстроченою поставкою заставу вносить покупець або продавець, що й обумовлює укладення: 1.1. Угоди із заставою на покупку, яка передбачає гарантійні виплати з боку покупця, що забезпечує страхування своєчасних розрахунків і засвідчує рівень його платоспроможності; 1.2. Угоди із заставою на продаж, яка передбачає гарантійні виплати з боку продавця, що забезпечує страхування своєчасної поставки реального товару. Крім грошових перерахувань гарантійним внеском можуть бути і певні обсяги товару, який буде поставлятися покупцеві. Рівень застави коливається в межах від 1 до 100 % вартості контракту. 2. Угоди з премією Така угода дає можливість будь-якому з контрагентів на основі попередньо виплаченого обумовленого рівня премії володіти правом висунути вимогу контрагентові щодо умов виконання зобов'язання аж до повної відмови від нього.  Використання угоди з премією на біржовому товарному ринку не впливає і не змінює сутності форвардної угоди на реальний товар, однак дає змогу контрагентові мобільніше використовувати у своїх інтересах термін до поставки реального товару згідно з умовами контракту. Модель використання угоди з премією вибирається кожною біржею індивідуально. Так, наприклад, правом поставити вимогу можуть володіти тільки продавці чи тільки покупці. У випадку, коли обмеження додатково не вводяться, то умови такої угоди поширюються на всіх контрагентів. Угода з премією має кілька різновидів: 2.1. Прості угоди з премією передбачають, що контрагент-платник премії одержує так зване "право відступного", при якому за раніше встановлену суму "відступає" від виконання угоди в разі її невигідності для нього або втрачає цю суму у разі виконання контракту. Залежно від того, хто з контрагентів (покупець чи продавець) сплачує премію, прості угоди з премією поділяють на: а) угоди з умовним продажем, які укладаються з урахуванням інтересів продавця. Так, продавець сплачує певну суму у вигляді премії для того, щоб на момент поставки реального товару мати право відмовитись від її здійснення. Продавець вживає таких заходів, тобто укладає просту угоду з премією (з умовним продажем), передбачаючи (або на основі прогнозної інформації), що на момент поставки реального товару зміниться кон'юнктура ринку, внаслідок чого може зрости ціна та складуться вигідніші умови поставки тощо; б) угоди з умовною покупкою укладаються з урахуванням інтересів покупця і використовуються ним у випадку нестійкого попиту на товар, що буде поставлятися, або з інших кон'юнктурних, причин. Покупець, сплативши премію, має ширший вибір у прийнятті рішення на момент поставки реального товару. Вартість контракту при укладенні угоди з умовним продажем зменшується на суму премії, при угоді з умовною покупкою -збільшується на суму премії. 2.2. Подвійні угоди з премією - такий вид контракту, при якому один з контрагентів сплачує премію за одержання права вибору між позицією покупця і позицією продавця, а також володіння правом відступу від угоди. Сума подвійної премії може сплачуватися окремо від угоди або включатися у вартість контракту. 2.3. Складні угоди з премією - це такі контракти, які об'єднують дві протилежні угоди з премією, що укладаються однією брокерською фірмою з двома різними контрагентами. Так, брокерська контора, яка укладає складні угоди з премією і є її платником, володіє правом відмови від угоди. У випадку, коли брокерська контора є одержувачем премії, право відходу від угоди належить її контрагентам. 2.4. Кратні угоди з премією - контракти, що дають право одному з контрагентів за виплачену ними премію на користь іншого контрагента збільшувати у певну кількість разів обсяги товарів, які будуть поставлятися, виходячи з умов угоди. У практиці біржової торгівлі використовують угоди двох видів: а) угоди з вибором покупця; в) угоди з вибором продавця. Сутність кратної угоди з премією грунтується на поєднанні у контракті незмінних параметрів з умовними. Оскільки у будь-якому випадку визначений обсяг товару буде поставлятися, його збільшення основується на кратності по відношенню до твердого мінімуму в межах максимального рівня, встановленого даною угодою. Сума такої премії враховується у вартість угоди, яка збільшується у випадку продажу. Виплачується у разі відмови контрагента, що володіє правом на збільшення обсягів, які поставляються або приймаються. 2.5. Угоди з кредитом - це певна форма домовленості між брокером і клієнтом. Сутність полягає в тому, що брокер бере зобов'язання замість товару, поставленого клієнтом, надати йому також товар, у якому він зацікавлений. Для цього брокер звертається в банк і на основі даної угоди з клієнтом одержує кредит для придбання на біржових торгах товару, у якому зацікавлений клієнт і за допомогою якого брокер одержує потрібний йому товар. Наступним етапом при здійсненні такої угоди є продаж на біржі брокером одержаного від клієнта товару та розрахунок за кредит з банком.  Така угода є одним з різновидів проведення законних бартерних операцій. 3. Угода з умовою Це угода на поставку реального товару, при якій продаж одного виду товару супроводжується одночасно покупкою іншого реального товару. Укладаються такі угоди у процесі публічного торгу, а розрахунки мають грошову основу. Угоди з умовою використовуються на біржах реального товару і особливо прийнятні в умовах формування ринкових відносин. Однак досвід свідчить, що в укладенні угод з умовою більше зацікавлені контрагенти, ніж брокери. Зацікавленість клієнтів полягає в тому, що, пропускаючи одну з торговельних стадій, вони можуть одночасно, тобто в межах однієї угоди, за поставку свого товару одержувати потрібний інший вид товару. Такий вид угоди не завжди є ефективним для брокера, оскільки в межах одного контракту необхідно забезпечити максимально прийнятний варіант товарної взаємозадоволеності клієнтів. У випадку, коли брокер не може запропонувати прийнятний варіант щодо зустрічного товару, він втрачає право на винагороду, яка, як правило, становить 4-8 % комісійних. Практика укладення таких угод на біржах реального товару свідчить, що їх питома вага в загальному біржовому обороті незначна. Це пов'язано не з сутністю самої угоди, а зумовлено частими відмовами брокерів у підготовці, на що вони мають право. 4. Бартерні угоди Це угоди, які укладаються на умовах передачі прав власності на товари без грошової оплати, тобто є товарообмінними операціями за схемою "товар" = "товар", або "товар" = "товар + гроші". Характерним для бартерних угод є те, що товарообмінні операції на товарній біржі можуть здійснюватися за двох умов: * участі біржового посередника, тобто брокера; * без його участі з обов'язковою реєстрацією товарообмінних операцій у вигляді біржових угод. У товарообмінних операціях беруть участь будь-які види продукції, регламентовані біржею як товар, яким на ній торгують. Пропорції при товарообмінних операціях на біржі встановлюються контрагентами. Механізм підготовки і здійснення товарообмінної операції на товарній біржі такий же, як і при підготовці та укладенні біржових угод. Так, замовлення на обмінну операцію приймає брокер (у випадку, коли товарообмінна операція здійснюється з участю біржового посередника), реєструє його у робочому журналі і починає підбір варіантів. У деяких випадках брокер укладає з постійним клієнтом угоду-доручення, у межах якого бере на себе зобов'язання при певних комісійних здійснити вигідну обмінну операцію. Замовлення на товарообмінну операцію включає два розділи: І розділ: * описується товар, який представляється для обміну; * строки поставки; * умови поставки. II розділ: * описується товар, який бажано одержати в результаті обміну; * строки поставки; * умови поставки. Крім того, пропонуються пропорції для взаємообміну та умови розрахунку. Нині на товарних біржах країн, де формуються ринкові відносини (Східна Європа, Росія), при укладенні угод на реальний товар переважають бартерні угоди. За оцінками експертів, питома вага бартерних угод сягає понад 60 % загального обсягу біржового обороту. Як еквівалент застосовують зернові, енергоносії, інші товарні групи. Однак використання бартерних угод у біржовій торгівлі слід розглядати як тимчасове явище, зумовлене економічними причинами на етапі формування ринкових відносин. Пояснюється це перш за все тим, що за своєю сутністю бартерні угоди суперечать природі біржової торгівлі і обумовлюють неприйнятні для неї моменти: * знижується товарно-пропускна здатність біржі; * значна питома вага бартеру в загальних обсягах біржового товарообігу перекручує реальну рівноважну (ринкову) ціну, яка формується на основі попиту і пропозиції біржового товару; * значні обсяги доходу товаровиробників не поступають до них безпосередньо і не включаються у процес розширеного відтворення;  * практично всі товаровиробники залучаються до процесу товарообмінних операцій, що призводить до значних перевитрат ресурсів тощо. На товарних біржах України відсутня практика укладення так званих угод з "особливими умовами", крім "угоди із заставою на продаж", що забезпечує страхування, гарантує поставки реального товару згідно з передбаченими контрактом умовами. Однак в Україні в умовах дефіциту платіжних засобів та перебування товаровиробників на банківській картотеці доцільним було б розширити можливість виходу на біржовий ринок, обмеживши цим процес неорганізованого бартеру. У цьому зв'язку доцільним є необхідність доповнення чинного законодавства стосовно біржової торгівлі тимчасовими положеннями про ширше застосування різновидів угод з реальним товаром, що практикується в умовах формування ринкових відносин. В Україні порядок підготовки, проведення біржових торгів та укладення угод на реальний товар регулює чинне законодавство. Кожна товарна біржа визначає власні правила проведення біржових торгів по реальному товару, однак вони розробляються в межах чинного законодавства та Типових правил біржової торгівлі товарною продукцією, рекомендованих відповідними міністерствами та відомствами. Важливим при виборі виду угод на реальний товар є розуміння як їх сутності, так і переваг у практичній діяльності.

 

7.9. БІРЖОВІ ОПЕРАЦІЇ Товарна біржа стає такою тільки тоді, коли виконує триєдину мету: 1. Забезпечення страхування цінового ризику, тобто страхування від можливих змін цін (хеджування). 2. Здійснення спекулятивних операцій. 3. Купівля і продаж реального товару. Виходячи з цього, учасниками біржових операцій на товарній біржі є: * члени біржі; * брокери, які виступають як торгові посередники від імені осіб, що продають-купують реальний товар на біржі і яких називають хеджерами; * особлива група учасників біржової торгівлі - спекулянти (джокери), які використовують біржовий механізм з метою одержання прибутку від підвищення або пониження ціни. 1. Страхування цінового ризику (хеджування) За своєю сутністю хеджування має запобігти (застрахувати) можливим фінансовим втратам від зміни цін у процесі здійснення угод з відстроченою поставкою (форвард) на реальний товар як для покупця , так і продавця. Слід зазначити, що саме поняття хеджування значно змінилося. До 50-х років були різні його пояснення. Найбільш поширеним було таке: це "продаж (купівля) ф'ючерсного контракту проти попередньої покупки (продажу) рівної кількості того ж товару або еквівалентної кількості другого товару, ціна якого змінюється паралельно ціні даного товару, з наміром припинити зобов'язання по угодах на ф'ючерсному ринку шляхом зворотної операції одночасно із завершенням операції з реальним товаром та настанням терміну по ф'ючерсному контракту". Мета хеджування - це зняття кредитних і цінових ризиків або їх мінімізація. Хеджування використовується не для отримання прибутку (як спекулятивного, так і будь-якого іншого), а для страхування вже існуючого прибутку або обмеження загрозливих втрат. Отже, в той час основною рисою хеджових операцій була одночасність угоди на ф'ючерсній біржі і на ринку реального товару та їх протилежна направленість. Проте в 50-60-х роках американські економісти X. Уоркінг, Д. Ротлідж та Р. Грей розробили нову теорію хеджування, яка глибше розкриває його суть на сучасному етапі. Вона знайшла своє практичне підтвердження і втілення в сучасному законодавстві та регулюванні біржової торгівлі. Основа її полягає втому, що ціни на реальний товар та біржові ф'ючерсні котирування змінюються не паралельно, отже, не може бути повного страхування прибутку. Як відомо, головна мета будь-якого капіталу - отримання максимального прибутку. У зв'язку з цим згаданими економістами виділяється кілька видів хеджування, у тому числі звичайне (чисте хеджування), що відповідає традиційній концепції. За Х.Уоркінгом, чисте хеджування з метою уникнення ризику відіграло важливу роль на ранніх періодах ф'ючерсних ринків. Решта видів хеджування (арбітражне, селективне, передбачуване) переслідують мету не лише уникнення ризику, а отримання додаткового прибутку. Оскільки фінансовий ризик, пов'язаний зі змінами цін у процесі здійснення угод з відстроченою поставкою товару, існує при виробництві, переробці, торгівлі та споживанні товарів, то всі особи, причетні до даних технологічних стадій, здійснюють хеджування, тобто страхують свої можливі втрати. Процес страхування від зміни цін (хеджування) - це одна із найскладніших біржових операцій, оскільки передбачає функціонування взаємопов'язаних елементів єдиного механізму поетапного укладення і завершення трьох видів угод.

Основа страхування від цінового ризику досить проста, однак складним є механізм його здійснення. Так, для страхування від цінового ризику, тобто зміни цін на реальний товар, який продається або купується за угодою з відстроченою поставкою (форвард), хеджеру (його брокеру) необхідно поетапно укласти три види угод, які внаслідок їх здійснення і забезпечать упередження цінових втрат: 1) Купівля або продаж реального товару з відстроченою поставкою (форвард). 2) Купівля або продаж ф'ючерсних контрактів на аналогічний обсяг товару. 3) Ліквідація позицій за ф'ючерсними контрактами шляхом укладення офсетної (оберненої, зустрічної) угоди. Основоположним у здійсненні страхування від цінового ризику (хеджування) є одночасне укладення угоди на реальний товар з відстроченою поставкою і ф'ючерсної угоди на аналогічний обсяг товару. На даному, початковому етапі, страхуванням шляхом укладення двох видів угод досягається гарантія в запобіганні втрат від зміни цін. У випадку, якщо за угодою на реальний товар з відстроченою поставкою хеджер-продавець реального товару матиме фінансові втрати від зміни цін, то одночасно він як хеджер-покупець, але вже як власник ф'ючерсної угоди на такий же обсяг товару має прибуток. Ця сума, власне, і страхує втрати за форвардною угодою. На наступному або завершальному етапі здійснюється ліквідація ф'ючерсного контракту, який покриває понесені фінансові втрати. Якщо немає необхідності ліквідовувати ф'ючерсну угоду на ті чи інші обсяги продукції, тобто хеджер не зазнав втрат від зміни цін і поставка товару за форвардною угодою відбулася, ф'ючерс може продовжувати обіг на біржовому ринку. Розрізняють дві форми страхування від цінового ризику. * хеджування продажем (коротке); * хеджування покупкою (довге). Хеджування продажем (коротке) - такі дії покупця, коли проти укладеної угоди на покупку реального товару з відстроченою поставкою він укладає ф'ючерсну угоду на продаж аналогічного товару такого ж обсягу з метою страхування від ризику зниження цін на момент поставки реального товару. Хеджування покупкою (довге) - такі дії продавця, коли проти укладеної угоди на продаж реального товару з відстроченою поставкою він укладає ф'ючерсну угоду на покупку аналогічного товару такого ж обсягу. У даному випадку приклад, який розглядається для короткого хеджування, з позицій продавця буде мати обернений механізм хеджування. Крім страхування цінового ризику, хеджування дає змогу, при певній ситуації з цінами, приносити додатковий доход хеджерам, який вимірюється таким показником, як базис.  Базис - це різниця між ціною на реальний товар за угодою з відстроченою поставкою в даному місці і ціною на цей же товар за ф'ючерсною угодою. Вважається, що ціна реального товару складається з базису і ф'ючерсу. Величина базису формується під впливом багатьох факторів, основними з яких є: * співвідношення між пропозицією і попитом на даний товар; * загальні тенденції у формуванні пропозиції і попиту на товарозамінники для певного асортименту продукції та рівень цін на них; * технічний рівень транспортних засобів і організація постачання; * рівень транспортних тарифів; * розвиток інфраструктури зберігання продукції; * рівень прогнозних цін; * рівень процентних ставок. Однак, як свідчить досвід, базис як величина є відносно постійна, коливання його незначні. Тоді як величина ф'ючерсу постійно змінюється. В біржовій практиці величину базису, як правило, брокери використовують як один з єдиних сталих показників при характеристиці ціни хеджової угоди. Через різницю між величиною базису при покупці і продажу визначається доход чи збитки хеджера. Хеджер при проведенні біржової операції обов'язково враховує величину базису, свої накладні витрати, попередньо розраховує доход і тільки тоді називає ціну своєї пропозиції. Отже, якщо від величини базису продажу відняти базис закупки, то можна визначити загальний валовий доход. 2. Здійснення спекулятивних операцій на різниці у цінах Це найскладніший вид біржових операцій, який проводиться з єдиною метою - одержання прибутку від коливання цін. Протилежна хеджуванню дія, оскільки власне процес здійснення хеджування сприяє досягненню збалансованості між ціною на ринку реального товару і біржею, а будь-яке порушення такого балансу -це спекуляція. Однак спекулянти на ринку, переслідуючи власну мету одержання прибутку від природного коливання цін, беруть на себе одну із основних його проблем - ризик, який завжди супроводжує покупців і продавців. Відомо, що функціонуючи на поверхні ринкових відносин, хеджери без участі спекулянтів не в змозі відрегулювати рівноважну ціну на той чи інший товар так, щоб вона реально відповідала співвідношенню попиту і пропозиції. Оскільки хеджер-продавець прагне до максимально високої ціни, а хеджер-покупець, природно, до мінімального її рівня, тому досягти реальної рівноваги можна тільки при втручанні в цей процес великої кількості товарних і фінансових спекулянтів. Поява спекулянтів сприяє динамічності ринку і його фінансовій наповненості, що забезпечує високий рівень ліквідності, формування цін на основі попиту і пропозиції. На біржовому товарному ринку функціонують такі типи спекулянтів: 1. Спекулянти з короткою і довгою позицією. Спекулянт з короткою позицією, якщо він продав один чи кілька ф'ючерсних контрактів. Спекулянт з довгою позицією, якщо він купив один чи кілька ф'ючерсних контрактів. 2. Крупні і дрібні спекулянти Вони класифікуються так виходячи з обсягів їх контрактних зобов'язань. Слід зазначити, що для спекулянта існує певна межа в обсягах спекулятивних контрактів, які знаходяться в обігу на товарній біржі. Це не означає, що існує різке обмеження обсягів спекулятивних контрактів, однак, наприклад, на товарних біржах США, вони контролюються з боку Комісії по ф'ючерсній торгівлі. 3. Позиційні, одноденні спекулянти і скалпери Така класифікація спекулянтів грунтується на методах торгівлі, які вони застосовують. Позиційні спекулянти після купівлі або продажу за контрактом певний час утримують свої позиції. Як правило, від кількох днів до кількох місяців. Одноденні спекулянти після купівлі або продажу утримують свої позиції тільки один день торгів і, як правило, не переносять їх на наступні торги. До цієї категорії спекулянтів належать переважно члени біржі. Скалпери, або дрібні спекулянти, як правило, це: * повні члени біржі, які спекулюють на коливанні цін, що відбуваються протягом дуже коротких проміжків часу, часто кількох хвилин;  * професійні дилери, що торгують за власні кошти. Механізм спекулятивних операцій, які здійснюються скалперами, полягає в торгівлі (купівля-продаж) при будь-яких, часто навіть досить незначних, коливаннях цін. Прибуток чи збиток від таких операцій за кожним контрактом також незначний. Однак враховуючи, що кількість контрактів, включених скалперами в біржові операції, досить висока, вони складають майже 2/3 усього біржового товарообороту. Скалпери утримують позицію, як правило, один біржовий день. Здійснення спекулятивних операцій вимагає від її учасників (спекулянтів) досконалого знання механізму біржового ринку, володіння методами технічного, фундаментального, аналізу ринку і цінової ситуації зокрема, та методикою розрахунку прогнозів як коротко-, так і довгострокових, оскільки все це лежить в основі миттєвого прийняття рішень стосовно укладення біржової угоди. Виходячи з цього, кожний спекулянт, що функціонує на товарному ринку, відпрацьовує свою власну торговельну стратегію, яка грунтується на індивідуально визначеній системі критеріїв її формування. Однак, розробляючи таку політику, спекулянт орієнтується на типові критерії та правила її формування, відомі з досвіду функціонування біржового ринку. Основними з таких загальних положень, що зазвичай застосовуються при прийнятті рішення спекулянтом, є: * аналіз і прогнозні розрахунки цін грунтуються на використанні фундаментального і прикладного методів; * наявність максимально достовірної інформації про умови контрактів, за якими укладаються угоди; * обмеження кількості ф'ючерсних контрактів (як правило, не більше трьох), за якими одночасно проводяться спекулятивні операції; * визначення мінімально прийнятного рівня величини доходу від проведення спекулятивної операції і максимального рівня збитку, що спекулянт у разі необхідності зможе покрити; * визначення обсягу ризикового капіталу, тобто суми, якою спекулянт може ризикувати при укладенні угод. Визначається ця сума як різниця між можливим мінімальним доходом та допустимим (максимальним) рівнем збитку. Механізм здійснення спекулятивної біржової операції базується на укладенні так званої двосторонньої угоди, тобто спочатку угода на купівлю, потім на продаж, і навпаки. Результат від проведення спекулятивних операцій звичайно буде тим вищий, чим більший розмах цін у протилежних угодах. Спекулятивні біржові операції на товарних біржах, у тому числі і з контрактами на сільськогосподарську продукцію, грунтуються на таких можливостях: А. При угодах на реальний товар і ф'ючерсних контрактах: а) при підвищенні та зниженні цін; б) на різниці цін при угодах на реальний товар і ф'ючерсних контрактах. Б. Спекулятивні біржові операції тільки при ф'ючерсних контрактах на: а) різниці цін на один і той же товар або на два різних, але взаємопов'язаних товари з різною довжиною позицій; б) різниці цін на один і той же товар з різною довжиною позиції на одній біржі; в) різниці цін на один і той же товар на різних товарних біржах, тобто міжринкові угоди; г) різниці цін на взаємозамінні товари. А. Спекулятивні біржові операції при угодах на реальний товар і ф'ючерсних контрактах: а) при підвищенні та зниженні цін. Спекулятивні операції з реальним товаром найбільш прості і базуються на його купівлях як за угодами з коротким строком поставки (спот), так і по угодах з відстроченою поставкою (форвард) у розрахунку на продаж через певний час за значно вищою ціною, або продаються, зважаючи на наступне зниження цін. Операції з реальним товаром за угодами з коротким строком поставки (спот). Передбачаючи підвищення цін, спекулянт скуповує на біржі угоди на поставку реального товару з метою його продажу на момент ліквідацій (завершення) контракту за вищою ціною. У прийнятті такого рішення спекулянт керується, виходячи з таких міркувань:  Термін зберігання товару, від якого залежить рівень сумарних витрат на зберігання та страховку товару, як правило, регулюється спекулянтом з огляду на прагнення одержати максимальний прибуток від майбутньої спекулятивної операції. Загалом, тарифи на зберігання і страхування на фоні коротких і довгих позицій спекулянта практично не мають тенденцій до різких і частих змін, тому можуть вважатися в певному періоді відносно сталими величинами, тобто прогнозуючими. Тому термін зберігання товару, а також питома вага витрат на нього в бажаному рівні спекулятивного доходу, знаходиться в прямій залежності від наявності інформації про стан кон'юнктури ринку даного товару та достовірність цінового прогнозу, якими володіє спекулянт. Темпи інфляційних процесів, які сприяють зростанню цін. У цьому зв'язку проводяться розрахунки, які дають змогу розмежувати рівень зростання цін від змін кон'юнктури та інфляції, визначаючи при цьому вплив (питому вагу) останньої, оскільки продаж товарів за цінами, що зросли тільки за рахунок інфляції, реального прибутку не створюють. У такій ситуації приріст ціни за рахунок інфляції, як правило, менший, ніж витрати на зберігання продукції до її виходу на ринок. Передбачаючи подальше зниження ціни на реальний товар, спекулянт здійснює його продаж. При цьому спекулянт розраховує, що на момент виконання угоди з коротким строком поставки, він зможе купити такий же вид товару за нижчою ціною і одержати прибуток. Операції з реальним товаром за угодами з відстроченим терміном поставки (форвард). При спекулятивних операціях за форвардними угодами використовують дії як при розрахунку на підвищення цін, так і на пониження. При розрахунку на підвищення цін механізм аналогічний діям із спотовими контрактами. При розрахунку на ситуацію з пониженням ціни за угодою на момент поставки товару спекулянт передбачає, що до настання цього моменту (через 3-9 місяців) він проведе іншу угоду на такий же товар за нижчого ціною і поставить його покупцеві. Операції з ф'ючерсними контрактами займають майже 2/3 усього обсягу спекулятивних операцій. Спекулятивні операції при ф'ючерсних угодах також базуються як на підвищенні, так і зниженні цін. Спекулянт, передбачаючи підвищення цін, скуповує через брокерів ф'ючерсні контракти, і навпаки, передбачаючи зниження цін, - продає їх. Контракти, які купуються, передбачаючи подальше підвищення цін, на біржовому ринку займають так звану довгу позицію "лонг". При цьому покупець ф'ючерсних контрактів з розрахунком на підвищення цін знаходиться в позиції "лонг" (у довгій позиції). Контракти, які продаються, передбачаючи зниження рівня існуючих цін, займають так звану коротку позицію "шорт". При цьому продавець ф'ючерсних контрактів знаходиться в позиції "шорт". Слід зауважити, коли на біржовому ринку мова йде про "довгу" або "коротку" позицію, то розуміють, що відбувається купівля-продаж ф'ючерсного контракту без його ліквідації, тобто укладаються офсетні (протилежні) угоди; б) на різниці при угодах на реальний товар і ф'ючерсними контрактами на нього. Відомо, що кожна товарна біржа, як правило, функціонує в умовах обов'язкового стійкого співвідношення між цінами на реальний товар і цінами на нього за ф'ючерсними угодами. Таке співвідношення у кількісному виразі відповідає стійкій тенденції, коли ціни на реальний товар дещо вищі від рівня цін за ф'ючерсними контрактами. Пояснюється таке співвідношення необхідністю включати у ціну реального товару затрати на його зберігання, страхування, транспортні витрати. Механізм спекулятивних операцій починає діяти тільки від моменту порушення такого співвідношення і працює до моменту відновлення втраченої рівноваги. Такі спекулятивні операції здійснюються за двох ситуацій: "беквордейшн" (backwardation) і "контанго" (contango). "Беквордейшн" - ситуація, за якої ціни на реальний товар вищі котирувань за ф'ючерсними угодами, а ціни на товар з найближчими строками поставки вищі цін віддалених позицій. Така ситуація "перевернутого ринку" (переклад терміну backwardation), як правило, може виникати за двох причин: * різко скорочується, виходячи з об'єктивних причин, пропозиція угод на реальний товар на товарних біржах та практично припиняється її надходження на біржові склади чи інші приміщення для зберігання. Однак торгівля реальним товаром через біржовий ринок, яка існує для постійного задоволення потреб товаровиробника, повинна здійснюватись за будь-яких умов. Тому така ситуація, як правило, не призводить до відмови від купівлі, а змушує покупця платити вищу ціну. Отже, зростаючий попит впливає на ріст цін, які перевищують протягом певного періоду рівень котировок ф'ючерсних угод; * продавці іноді штучно створюють описану вище біржову ситуацію "беквордейшн" шляхом навіть власних закупок реального товару для цього. При виникненні "бекворДейшн" у найкращій ситуації буде той продавець, що має значні обсяги реального товару. Це дає можливість продавати товар за високою ціною і купити ф'ючерсні контракти за нижчою ціною на таку ж кількість. "Контанго" - ситуація, при якій ціни на реальний товар нижче рівня котирування за ф'ючерсними контрактами, а котирування дальніх позицій вище від котирування близьких. При ситуації "контанго" спекулянти прагнуть скупити реальний товар і продати його за ф'ючерсними контрактами. Однак це вигідно для них тільки у разі, коли різниця у цінах буде значно вищою складських і транспортних витрат. Б. Спекулятивні біржові операції тільки при ф'ючерсних угодах. Спекулятивні операції на різниці цін при ф'ючерсних контрактах називаються "спрендинг". Відомо, що ціна за ф'ючерсними контрактами на один і той же товар при різній довжині позицій буде вища за умови дальньої позиції. Це пояснюється тим, що чим дальша позиція, тим складніше визначати кон'юнктуру біржового ринку та, виходячи із цього, прогнозувати цінову ситуацію. Механізм біржової спекуляції починає діяти з моменту порушення сталої тенденції у співвідношенні цін при різній довжині позиції і припиняє свою дію з моменту нормалізації у пропорціях між цінами. Як правило, починаючи спред для контрагента, основним є величина співвідношення між цінами на контракти з різною довжиною позиції, а не власне рівень самих цін. В умовах спредингу контрагенти біржового ринку купують один контракт, продають інший і після зміни співвідношення у цінах ліквідують цю позицію, завершуючи угоду. Величина спреду визначається як різниця цін між двома взаємопов'язаними контрактами. Використовуються спрединги в основному трьох видів: а) на різниці цін на один і той же товар або на різні, але взаємопов'язані товари, з різною довжиною позицій. Такі операції грунтуються на передбаченні (прогнозі) руху "контанго" та "беквардейшн"; б) на різниці цін на один і той же товар з різною довжиною позиції на одній біржі, тобто так звані внутрішньоринкові угоди. Наприклад покупка контракту з поставкою сої в липні та продаж контракту з поставкою в листопаді на Чиказькій товарній біржі; Це найбільш поширений вид угоди, суть якої полягає в тому, що в межах однієї біржі одночасно по одному і тому ж виду товару здійснюється покупка ф'ючерсного контракту з одним строком поставки і продаж ф'ючерсного контракту з іншим строком поставки. Спекулянт, здійснюючи таку операцію, передбачає одержати доход від різниці у цінах, оскільки при цьому, як уже зазначалося раніше, на цей же час існує диспропорція між ними. Спекулянти в такому випадку розрізняють угоду "ведмедя" (на пониження) і угоду "бика" (на підвищення). При операціях з контрактами "ведмедя", тобто на пониження ціни спекулянт купує його на ближній місяць поставки і продає контракт на більш віддалений місяць поставки. У даному випадку спекулянт розраховує мати доход на першому контракті по відношенню до другого, ціна якого знижується. У біржовій практиці, застосовуючи термін "ближній місяць", мають на увазі місяць поставки, найбільш наближений до початку угоди, а "більш віддалений" - це контракт із значним строком до початку поставки. Основа біржових операцій з контрактом "бика", тобто на підвищення ціни, полягає у протилежній дії. Так, при продажу контракту на ближній місяць здійснюється покупка контракту на більш віддалений місяць. При цьому мають на меті одержати доход від контракту з більш віддаленим місяцем поставки проти контракту на ближній місяць.  в) операції з ф'ючерсними контрактами на один і той же товар з різною довжиною позиції на різних біржах, тобто так звані міжринкові угоди. Наприклад продаж контракту по сої з поставкою в листопаді на Чиказькій товарній біржі і покупка контракту по сої з поставкою в листопаді на біржі Канзас-Сіті. Такі операції називають "арбітраж" або "арбітражні угоди". Як правило, при проведенні таких операцій спекулянт попередньо здійснює значну аналітичну роботу, яка передбачає аналіз системи факторів, що визначають рівень доходу від різниці у цінах на міжринковому рівні. Найбільш важливим з системи таких факторів є транспортні витрати. Від того, який рівень транспортних витрат на переміщення товару з одного регіону в інший, спекулянт приймає рішення щодо такої біржової операції. Наступним по значимості у системі факторів є вид товару відповідно до його суті та класу, яким торгують на товарних біржах. г) операції з ф'ючерсними контрактами при однаковій довжині позиції на взаємозамінні товари, тобто так звані міжтоварні угоди. Наприклад, покупка контракту на пшеницю з поставкою в липні і одночасно продаж контракту на кукурудзу з поставкою в липні. Це також одна з найбільш поширених операцій на різниці у цінах на різні, але взаємозамінні товари, що мають спільні характеристики при попиті і пропозиції. Як правило, строки поставки взаємозамінних товарів співпадають, хоча це і не обов'язкова умова. У практиці таких операцій найбільш поширеними є спреди на зернові та міжтоварні угоди на сировину і продукти її переробки. Міжтоварні угоди, які грунтуються на різниці цін на сировину і продукти її переробки, тобто так звані креш-спреди, займають значну питому вагу у біржових операціях. Механізм креш-спреду аналогічний, як і при спредах на взаємозамінні товари, і використовується для зменшення ризику, пов'язаного із непередбаченим зростанням цін на сировину і спадом цін на готовий продукт. У практиці біржових операцій широко застосовують і угоди, обернені креш-спреду, тобто так званий обернений креш. Укладаються такі угоди тільки за умов, коли порушується нормальне співвідношення між ціною на сою і одержані з неї олію і шрот (сумарно). При від'ємній величині валового доходу від переробки виробництво соєвої олії і шроту за таких умов буде збитковим. Хеджування і спекуляція становлять сьогодні основну частину операцій, які здійснюються на головних товарних біржах світу. Так, на Лондонській біржі цукру спекулятивні операції складають майже 60-65 % всіх біржових угод. На Нью-Йоркській товарній біржі до спекулятивних належить понад 40 % угод. Слід зазначити, що найбільш вдало біржову торгівлю ведуть ті суб'єкти, які можуть найкраще спрогнозувати кон'юнктуру ринку. Для цього потрібно володіти великим обсягом інформації і правильно її оцінювати. Характерно, що на початку 70-х років у США, завдяки стабільному зростанню цін на більшість біржових товарів, багато юристів, лікарів, вчителів, вдало спекулюючи на біржі в невеликих масштабах, зуміли забезпечити собі цілі капітали. З того часу значення спекуляції тут, яка завжди є невід'ємною частиною біржових угод, значно зросло. На думку американських спеціалістів, випереджаюче зростання спекулятивних угод порівняно з хеджуванням пов'язане як із збільшенням маси капіталів, що шукають вигідного застосування поза сферою виробництва і послуг, так і зі ступенем збалансованості економіки. Рух спекулятивного капіталу є найпростішим методом усунення диспропорцій, оскільки рушійним мотивом спекуляції є отримання прибутку від різниці у цінах. 3. Угоди на купівлю-продаж реального товару укладаються для практичного здійснення виробничого процесу або торгівлі, про що йшла мова вище. Загалом, це надзвичайно проста операція, оскільки вимагає здійснення лише однієї біржової угоди, а саме угоди або на покупку, або на продаж реального товару.

7.10. Організаційне забезпечення біржових угод та операцій

 

7.10.1. Зміст забезпечення біржових угод та операцій

Як правило, основою забезпечення біржових угод є застава обох контрагентів, яку вносять до розрахункової палати (відділу) як попередню оплату. У разі укладення контракту застава повертається продавцю на момент виконання угоди, тобто поставки товару, або передачі розпорядчих документів.  Застава покупця зараховується при здійсненні остаточних розрахунків за угодою. У випадку, коли угода не відбулася, застава покупцеві повертається. Однак за рішенням арбітражної комісії застава може бути використана на покриття втрат однієї із сторін при невиконанні контракту або на покриття штрафів тощо.

 

7.10.2. Порядок реєстрації та оформлення угод Реєстрація та оформлення угод по всіх видах товарів, які дозволені до обігу на біржі, здійснюються тільки в розрахунковій палаті (відділі) під час торгів або відразу після їх закінчення. У випадку відмови або ухилення від реєстрації угоди протягом трьох днів після її укладення застосовуються санкції арбітражної комісії. Брокери, як покупці, так і продавці, протягом 15 днів з моменту реєстрації угоди повинні відшкодувати біржі поточні витрати, понесені нею у процесі підготовки і проведення торгів та оформлення угоди.

 

7.10.3. Порядок розрахунків по біржових операціях Оплата придбаного на біржі товару здійснюється за рівноважними (ринковими) цінами. Так, на Українській аграрній біржі порядок розрахунків по біржових угодах передбачає наступне: 1. Покупці протягом 8 робочих днів після проведення біржових торгів повинні переказати відповідні кошти на рахунок УАБ: * по спотових угодах - 100 % від суми угоди з урахуванням комісійної винагороди УАБ; * по форвардних угодах - 50 % від суми угоди з урахуванням комісійної винагороди УАБ. 2. По спотових угодах переказ коштів на користь продавця здійснюється УАБ на рахунок останнього після надання покупцям акта прийому-передачі товару, але не пізніше 10 робочих днів після підписання угоди. У разі відсутності на УАБ зазначеного вище акта кошти на рахунок продавця переказують тільки за письмовою згодою на це покупця. 3. По форвардних угодах сума авансового платежу перераховується УАБ на рахунок продавця протягом 2 робочих днів після зарахування відповідної суми на рахунок біржі. Решта суми форвардної угоди перераховується покупцем на рахунок УАБ протягом 8 робочих днів після підписання акта прийому-передачі. УАБ протягом 2 робочих днів перераховує кошти, що надійшли, на рахунок продавця. 4. Затвердження угоди печаткою і підписом уповноваженої особи УАБ здійснюється тільки після перерахування повної суми угоди на рахунок УАБ. 5. Розмір комісійної винагороди УАБ, що стягується і з продавця, і з покупця, складає по 0,15% від суми біржової угоди для кожної із сторін цієї угоди. До внеску комісійної винагороди, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 p., врахована ставка державного мита, що справляється за операції на товарних біржах, яка складає 0,05 % від суми біржової угоди для кожної із сторін цієї угоди, УАБ перераховує вказане мито до державного бюджету. 6. Загальна сума, що перераховується покупцем на рахунок УАБ на користь продавця, складається з суми біржової угоди, збільшеної на 0,15 %. Продавець отримує від УАБ суму, що зазначена в біржовій угоді, зменшену на 0,15%.

 

7.10.4. Ліквідація угод з реальним товаром На товарних біржах ліквідація угод на реальний товар, тобто їх завершення, здійснюється у строки та на умовах, визначених контрактом. Ліквідація угоди здійснюється через розрахункову палату (відділ). Ліквідація угод з відстроченою поставкою (форвард) передбачає обов'язкове повідомлення продавця (не пізніше ніж за 5 днів до строку поставки) про дату готовності здати товар. Якщо в контракті передбачалася попередня експертиза якості продукції, то продавець повинен повідомити покупцеві за певний строк до початку поставки дату проведення експертизи.

 

7.10.5. Порядок розв'язання спорів Всі спори на товарній біржі, які виникають між контрагентами, брокерами, експертами та іншими учасниками торгів і персоналу, що їх обслуговує, розв'язуються арбітражною комісією.  Для розгляду спірних питань в арбітражній комісії необхідно подати такі документи: * детальний опис спірних обставин та формулювання вимог і пропозицій сторін; * реквізити сторін; * копію контракту та інші необхідні документи. Якщо контрактом передбачається передача всіх претензій на розгляд арбітражної комісії, то відповідаюча сторона не може ухилитися від участі в розгляді.

 

7.10.6. Наслідки невиконання угоди При укладенні угоди з реальним товаром виникають ситуації, коли покупець частково або повністю відмовляється від контракту (прибулого товару). У такому випадку покупець виплачує на користь продавця штраф у розмірі, визначеному товарною біржею. Покупець може відмовитися від контракту і в разі, коли товар не надійшов у визначений день поставки. Продавець у такому випадку виплачує штраф, як правило, у розмірі одного процента від вартості контракту. У разі невиконання угоди з коротким строком поставки повністю або частково покупець може, одержавши сплачений штраф, протягом наступних після строку поставки 10 днів вимагати: а) продовження, але не більше ніж на 14 днів, строку виконання контракту, тобто поставки товару. Якщо продавець і в цей термін не поставить товар у строк, то угода розривається. У цьому випадку покупець може вимагати від продавця виплати різниці між ціною контракту і біржовою ціною, яка котирувалася наступного після закінчення строку поставки біржового дня, а також покриття інших понесених ним збитків. Протягом 10 днів покупець повинен повідомити про наміри ліквідувати цей контракт; б) розірвати даний контракт і укласти протягом 20 днів новий на аналогічну продукцію, з віднесенням різниці у вартості цих двох угод за рахунок продавця. Якщо після 20 днів така угода не буде укладена, то контракт ліквідується. Слід зазначити, що покупець, який протягом дня після настання строку непоставки не звернувся з письмовою заявою про намір використати перераховані вище заходи, втрачає право одержання різниці у цінах.

 

7.10.7. Санкції за порушення Правил біржової торгівлі при укладенні угод Відмова або ухилення від оформлення контракту в розрахунковій палаті (відділу) біржі після усної на те згоди на біржовій сесії з одного з контрагентів стягується штраф у розмірі 3 % від вартості угоди на користь біржі. З вилученої суми 2,6 % біржа передає потерпілій стороні. У випадку, коли від угоди відмовляються два контрагенти, з них стягується штраф у розмірі 0,2 % від вартості угоди з кожної сторони. Жорсткі санкції застосовуються і при поширенні недостовірної інформації на товарній біржі, що обумовлює зміну кон'юнктури. Сьогодні товаровиробник, торгуючи своєю продукцією на біржі, все ж віддає перевагу угодам з коротким строком поставки (спот), питома вага яких у 1998 р. в загальній вартості товарообігу становила 68 %. Це свідчить про певні зміни у відношенні товаровиробника до вибору виду укладення угод і більшу довіру до угод з відстроченою поставкою (форвард), як до однієї з форм самокредитування власного виробництва та необхідності переходу до ф'ючерсних угод.

 

Питання для самоконтролю: 1. Що являє собою товарна біржа як елемент ринку? 2. Яка роль біржі в системі ринку? 3. Розкрийте класифікаційну структуру товарних бірж. 4. Дайте коротку характеристику основних класифікаційних груп товарних бірж: за організаційно-правовим статусом, за характером діяльності, за масштабом дії, за рівнем участі відвідувачів, за характером біржових операцій. 5. Які завдання і функції товарних бірж та їх підрозділів? 6. Перерахуйте органи управління товарними біржами. 7. Яка структурна побудова товарної біржі? 8. У чому полягає основна діяльність відділу розрахунків з біржових операцій (розрахункової палати), відділу економічного аналізу? 9. Як називається місце проведення біржових торгів? 10. Назвіть та охарактеризуйте види угод і операції товарних бірж.

 

Розділ 8 ФОНДОВІ БІРЖІ 8.1. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ФОНДОВОЇ БІРЖІ Фондова біржа - це передусім місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів. Перейнявши від товарної біржі інструментарій торгівлі, фондова біржа досить швидко залишила позаду свою попередницю. У XVII-XVIII століттях фондова біржа періодично ставала епіцентром підвищеної ділової активності, що часто закінчувалася крахом шахрайських, фіктивних підприємств, чиї акції стали причиною ажіотажу. Це був час зародження акціонерних підприємств - вони виникали як епізодичні, випадкові, незакономірні, оскільки обслуговували специфічні потреби, але це гальмувало їх розвиток. Варто пригадати акціонерні компанії типу Ост-Індських (одна була заснована в Голландії, інша - в Англії). Вони виступали формою, в якій монополія на торгівлю з колоніями надавалася групі купців. Більш ідеальною виявилася саме акціонерна форма, оскільки вона дозволяла деякою мірою потенційно забезпечити "соціальну справедливість" і зрівняти привілеї, що отримували купці, які об'єднувалися в такі компанії, їх акції емітувалися досить широко, щоб кожний бажаючий міг їх придбати, а з ними - і доступ до прибутків від колоніальної торгівлі. Якщо акціонерні товариства, які виникали в цей час, сприяли могутньому поштовху розвитку фондової біржі, то масовий перехід до акціонерної форми, що розпочався у другій половині XIX ст., закріпив за нею пальму першості у біржовому світі: без фондової біржі акціонерна справа по-справжньому розвиватися не може. Отже фондова біржа є регулятором фінансового ринку, тобто організованим і регулярно функціонуючим ринком з купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансових інструментів. В Україні фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до Закону "Про цінні папери і фондову біржу", інших законодавчих актів України, статуту і правил фондової біржі. Фондова біржа може бути створена не менш як 20 засновниками - торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності стосовно цінних паперів за умови внесення ними до статутного фонду не менше 500 тис. грн. Фондова біржа набуває прав юридичної особи з моменту її реєстрації Кабінетом Міністрів України (Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р. зі змінами і доповненнями, розділ II, ст. 32, 33). За організаційно-правовою сутністю фондова біржа є фінансово-посередницькою структурою, де, згідно з чинним законодавством та статутом такого підприємства, здійснюються торгові угоди між продавцями і покупцями фондових цінностей за участю біржових посередників. Правила, за якими функціонує фондова біржа, повинні передбачати: а) види угод, що укладаються на фондовій біржі; б) порядок торгівлі на фондовій біржі; в) умови допуску цінних паперів на фондову біржу; г) умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі; д) порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації; е) перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі; є) обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісії фондової біржі, порядок їх діяльності; ж) систему інформаційного забезпечення фондової біржі; з) види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір плати за них; й) правила ведення розрахунків на фондовій біржі; і) інші положення, що стосуються діяльності біржі. Фондова біржа не укладає угоди з цінними паперами, а виходячи з сутності своєї ролі, завдань, функцій створює умови, необхідні для їх здійснення, обслуговує угоди.  Основними функціями, які виконують фондові біржі, є: * мобілізація і концентрація тимчасово вільних грошових капіталів та нагромаджень через реалізацію цінних паперів; * кредитування та фінансування держави та інших господарських організацій через купівлю їх цінних паперів; * встановлення ринкової вартості (біржового курсу) цінних паперів; * забезпечення високого рівня ліквідності вкладень у цінні папери. Як правило, місце і значення фондової біржі в економічному просторі держави визначається, виходячи зі стану процесу роздержавлення власності, а кількісно оцінюється як рівень питомої ваги акціонерної власності у валовому національному продукті. Своєю діяльністю фондова біржа сприяє концентрації попиту і пропозиції цінних паперів, їх збалансованості завдяки біржовим цінам, які реально відображають рівень ефективності функціонування акціонерного капіталу. На світовому фондовому ринку сьогодні функціонує близько 200 фондових бірж, які, з точки зору правового статусу, мають певні особливості. Кожна країна розвиває діяльність фондових бірж, виходячи з національних, економічних та інших особливостей. Однак загалом усі вони належать до однієї з двох біржових систем, а саме моноцентричної або поліцентричної. Моноцентрична біржова система - абсолютно домінуюче становище займає одна біржа, яка є фінансовим центром країни, інші функціонують на регіональному рівні і вирішують місцеві фінансові проблеми. Так, наприклад, в Англії у центрі біржової діяльності знаходиться міжнародна Лондонська фондова біржа, а регіональні фондові біржі, які фактично втратили самостійність, підпорядковані їй. Така система діє і в інших країнах, зокрема, у Франції та Японії. Поліцентрична система передбачає при функціонуванні основної, тобто найсильнішої з точки зору фінансових оцінок, діяльність ще кількох фондових бірж з високою питомою вагою біржового обороту. Така система біржової діяльності характерна для Австралії, Німеччини, Канади. У США склалася біржова система, яка акумулювала основні ознаки як моноцентричної, так і поліцентричної системи. Так, при пануванні Нью-Йоркської фондової біржі регіональні фондові біржі функціонують у межах загальнодержавної системи.

 

8.2. ФОНДОВИЙ РИНОК ЯК СКЛАДОВА ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ КРАЇНИ 8.2.1. Місце фондового ринку у фінансовій системі та його інструменти Розвиток економіки постійно вимагає мобілізації, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів. У будь-якій країні, де економіка функціонує ефективно, цей процес здійснюється на ринку фінансових ресурсів. Однак ринок фінансових ресурсів - це скоріше загальна назва цілої системи ринків, що зосереджують попит і пропозицію на різні за своїм характером платіжні засоби. Структуру ринку фінансових ресурсів найкраще розглянути за графічною схемою. 

Отже, як бачимо, поняття "ринок фінансових ресурсів" об'єднує три головні складові: кредитний ринок, валютний ринок та ринок цінних паперів. В свою чергу кожна з цих складових, або елементів, синтезує в собі певну групу ринкових відносин, що взаємопов'язані в рамках загальної системи. Які ж функції виконує в рамках цієї системи (фінансового ринку) кожен із названих елементів?  Кредитний ринок - це механізм відносин між юридичними особами (підприємствами), які потребують коштів для свого розвитку, з одного боку, та організаціями і громадянами, які можуть надати (позичити) такі кошти, - з іншого. Цей ринок має кілька головних функцій. До них належить, по-перше, об'єднання дрібних, відокремлених заощаджень населення, державних органів, приватного бізнесу, зарубіжних інвесторів і створення потужних грошових фондів. По-друге, трансформація цих коштів у позиковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування капіталовкладень сфери матеріального виробництва національної економіки. По-третє, надання позик державним органам та населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття державного дефіциту, фінансування житлового будівництва тощо. Таким чином, кредитний ринок дозволяє здійснювати нагромадження, обіг, розподіл і перерозподіл позикового капіталу між сферами національної економіки. Валютний ринок - це механізм встановлення правових та економічних відносин між споживачами та продавцями валют. Попит на іноземну валюту віддзеркалює міру залежності національної економіки від імпорту і зумовлюється конвертованістю тієї чи іншої валюти. Тут існує пряма залежність: чим нижчий рівень конвертованості національної валюти, тим більшою мірою валютний ринок підлягає державному урегулюванню (методом запровадження фіксованого курсу стосовно інших валют). Ринок цінних паперів охоплює (об'єднує) частину кредитного ринку (зокрема, ринок позикових боргових інструментів, або ринок боргових зобов'язань) і повністю ринок інструментів власності. Іншими словами, цей ринок інтегрує операції щодо випуску та обігу боргових інструментів, інструментів власності, а також їхніх похідних. До боргових інструментів належать передусім облігації, векселі, сертифікати. До інструментів власності - всі види акцій, а до їх похідних -опціони, ф'ючерси та інші аналогічні цінні папери. Отже, ринок інструментів позики, будучи елементом кредитного ринку є сферою відносин, що стосуються позикового капіталу, в той час як ринок інструментів власності стосується відносин щодо власного капіталу, тобто пайових внесків власників у статутних фондах підприємств. 8.2.2. Структура ринку цінних паперів Ринок цінних паперів можна розмежувати на первинний і вторинний, біржовий і позабіржовий. Первинний ринок - це ринок перших і повторних емісій (випусків) цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове розміщення серед інвесторів. Тобто рамки первинного ринку фактично обмежуються найпершим актом купівлі-продажу того чи іншого цінного паперу. На цій стадії емітент (організація, що випустила цінні папери) передає майнові права на свою власність (чи частину власності) іншим особам, одержуючи натомість грошові кошти для інвестицій. Як правило, більшість цінних паперів (отже, і майнові права, що в них виражені) згодом переходить від одного власника до іншого -відбувається наступна їхня купівля-продаж, інші операції, що залежать і в свою чергу впливають на кон'юнктуру ринку. Іншими словами, цінні папери надходять в обіг. Обіг цінних паперів - це прерогатива вторинного ринку. Одне із найважливіших завдань первинного ринку полягає у тому, щоб звести до мінімуму ризик інвестора. На це спрямовані державні законодавчі і нормативні акти, що регулюють діяльність ринку, вимоги щодо опублікування інформації про емітента, підготовки проспекту емісії, реєстрації цінних паперів та відповідних даних у фінансових органах тощо. Головною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності цінних паперів, тобто створення умов для найширшої торгівлі ними. Це в свою чергу надає можливості власникові цінних паперів реалізувати їх у найкоротший строк при незначних варіаціях курсів та невисоких витратах на реалізацію. Біржовий ринок нерозривно пов'язаний з поняттям фондова біржа, власне, це терміни тотожні. Під обома розуміють ринок з найвищим рівнем організації (як правило, вторинний), що максимально сприяє підвищенню мобільності капіталу та формуванню реальних ринкових цін на фінансові вклади, які перебувають в обігу. Позабіржовий ринок охоплює, як видно із його назви, операції з цінними паперами поза біржею. У більшості випадків на цьому ринку відбувається первинне розміщення, а також перепродаж цінних паперів тих емітентів, які не бажають чи з об'єктивних причин не можуть виставити свої активи на біржу.  Крім наведеної класифікації, ринок цінних паперів можна диференціювати ще за такими ознаками (за кожною ознакою ринок розподіляється на сегменти): - за категоріями емітентів (ринок цінних паперів корпорацій, ринок державних цінних паперів тощо); - за строками випуску (ринок цінних паперів без встановленого строку обігу, ринок цінних паперів із встановленим строком обігу, ринок безстрокових цінних паперів тощо); - за територією розповсюдження (інтернаціональний, національний, регіональний); - за видами (категоріями) цінних паперів (ринок акцій, у тому числі за їх видами, облігацій, інших цінних паперів). Ринки цінних паперів в розвинутих країнах оперують в основному такими інструментами, як акції, облігації, та похідними від них сертифікатами.

.3. СТАНОВЛЕННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ Становлення ефективного ринку цінних паперів в Україні неможливе без активізації процесу соціально-економічних та політичних реформ. Будь-які масштабні економічні перетворення залишаться незавершеними без створення конкурентоспроможного фінансового сектора, здатного мобілізовувати та надавати реформованій економіці інвестиційні ресурси. Розвиток вітчизняного ринку має свої характерні особливості, пов'язані з реформуванням форм власності в суспільстві. У процесі приватизації з 1992 по 1998 рік понад 60,5 тис. підприємств змінило форму власності, в тому числі 9,5 тис. - шляхом перетворення у відкриті акціонерні товариства, що становить 16 відсотків від загальної кількості приватизованих товариств в Україні. Отже, фондовий ринок формується не еволюційним, а досить-таки революційним шляхом. Але немало на ньому і перешкод, а саме: недовіри вітчизняних інвесторів до фінансових інструментів, обмеженості вітчизняних інвестиційних ресурсів, відсутності відповідної інфраструктури, практики активного просування акцій на ринку, досвіду та культури корпоративного управління товариствами, недосконалості правової бази, непослідовності у проведенні приватизації, негативного іміджу цінних паперів, що був сформований у населення в ході трастових скандалів. Аналізуючи процес реформування системи власності шляхом приватизації, можна вивести таку закономірність: починаючи з 1994 року держава все більше й більше позбавляється функцій безпосереднього управління підприємствами, але водночас з кожним роком посилюється і потреба у державному регулюванні ринку цінних паперів. Його розвиток також має свої особливості, оскільки відбувається одночасно з проведенням ринкових реформ та пошуком оптимальних методів державного регулювання економікою в цілому. Нині в Україні налічується понад 35 мільйонів власників акцій приватизованих підприємств. Населення, якому традиційно притаманне підвищене почуття соціальної справедливості, покладає надії не тільки на розвиток державою різноманітних форм інвестування як засобу збільшення грошових заощаджень, а й на забезпечення захисту своїх фінансових вкладень. Відновлення довіри населення до держави і фондового ринку є необхідною умовою соціальної підтримки курсу ринкових реформ та забезпечення соціальної стабільності в суспільстві. На цих засадах і була започаткована державна політика регулювання ринку цінних паперів в Україні. На фондовий ринок, як на складову частину фінансового ринку держави, звичайно, впливають кризові процеси, які мають місце в економіці. Проте, незважаючи на погіршення інвестиційного клімату, фондовий ринок продовжує свій розвиток. Статистика свідчить: у 1994 році в Україні випущено цінних паперів на суму 286 млн. грн., в 1995 - 1715,4 млн. грн., в 1996 -4618,9 млн. грн., в 1997 - 13,4 млрд. грн., а станом на початок 1999 року - тільки акцій було випущено на 11,5 млрд. грн. Менше ніж за п'ять років випуск цінних паперів збільшився у 47 разів. На першому місці серед них (які емітуються українськими підприємствами)-акції. Причому найбільша питома вага випуску цінних паперів припадає на акції приватизованих підприємств. Це пояснюється продовженням процесів приватизації та корпоратизації державних підприємств: нині в Україні налічується 35,5 тис. акціонерних товариств, в тому числі 23,5 тис. закритих, загальний обсяг емісій акцій, зареєстрованих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, становить майже двадцять мільярдів гривень. Із загального обсягу випуску акцій у минулому році лише 21 відсоток припадає на реально залучені кошти, а інші 79 - емісії при здійсненні корпоратизації та акціонуванні державних підприємств, а також збільшення статутного фонду підприємства в результаті індексації основних фондів. Тобто "масова приватизація" не вирішила їхніх економічних завдань - надходження інвестицій та формування "ефективного" власника. Склалася ситуація, коли підприємства, що були приватизовані за ПМС та КС, маючи тисячі акціонерів, не мають перспектив щодо розвитку через скрутне фінансове становище і часто через неспроможність керівництва працювати в нових ринкових умовах. Існують також певні протиріччя між акціонерами (насамперед тими, які володіють незначними пакетами акцій) і вищим менеджментом, що призводять до частих порушень прав акціонерів (особливо в закритих акціонерних товариствах). А справа в тому, що більшість населення України не має повного уявлення про ті права та можливості, які надає їм володіння часткою підприємства. Крім того, у системі корпоративного управління ще не сформувався ефективний механізм звітності та відповідальності менеджменту за процес управління підприємством. Щоб уникнути цих перекосів, працівниками Державної комісії створено систему розкриття інформації, впровадження нормативних документів щодо надання повнішої та достовірнішої інформації для акціонерів та інших інвесторів. Значним недоліком вітчизняного ринку є і відсутність такого поширеного на світових фінансових ринках інструменту, як корпоративні облігації. Якщо протягом 1996-97 років було зареєстровано випусків облігацій підприємств на загальну суму 117,1 млн. грн., то в 1998 р. таких випусків зареєстровано лише на суму 8,19 млн. грн. Існують дві основні причини, через які підприємства не використовують можливості залучення додаткових коштів цим шляхом. Насамперед це податкове законодавство, яке не стимулює випуск боргових корпоративних цінних паперів. Іншою причиною можна вважати високу прибутковість облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), ринок яких протягом останніх років відволікав значні обсяги інвестиційних ресурсів з ринку капіталів. Тому в листопаді 1998 року Комісією підготовлено, а урядом відповідно внесено до Верховної Ради законопроект "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що передбачає звільнення від оподаткування надходження коштів при випуску корпоративних облігацій. На жаль, особливості перехідного періоду у вітчизняній економіці, зростання державного боргу зробили проблематичним ефективне покриття дефіциту державного бюджету шляхом випуску ОВДП. Тому ще одним важливим напрямком розвитку цінних паперів для розв'язання проблем фінансування економіки та розвитку соціально-економічної інфраструктури міст може стати випуск муніципальних та регіональних цінних паперів. Україна вже має певний досвід в цій сфері, оскільки облігації місцевої позики існують фактично вже більше трьох років. Останнім часом в Україні набули поширення - як засіб подолання кризи неплатежів - векселі. Вони зайняли серед фінансових інструментів домінуюче становище, вільно продаються та купуються на вітчизняному вторинному ринку. Це пояснюється спадом ринку державних цінних паперів та акцій. Збільшення обсягів продажу векселів є також наслідком збільшення кількості емітентів. Ними, зокрема, стали органи Пенсійного фонду, обласні державні адміністрації, інші органи місцевого самоврядування. Становлення цілісного та ефективного фондового ринку в Україні неможливе без наявності спеціалізованих фінансових інститутів, які працюють на ниві спільного інвестування. Провідна роль в обслуговуванні громадян при здійсненні ними інвестицій належить інвестиційним фондам та інвестиційним компаніям. Понад чверть громадян України реалізували своє право власності шляхом спільного інвестування. До участі в приватизації з інституціональних інвесторів були допущені лише закриті інвестиційні фонди. Серед головних проблем, що заважають діяльності інститутів спільного інвестування, слід зазначити подвійне оподаткування доходів інвесторів, невизначеність деяких аспектів ведення бухгалтерського обліку, що іноді призводять до неправильного відображення фінансових результатів.  Для підвищення ефективності функціонування фінансового ринку Комісія ставить собі також за мету посилити вимоги щодо інформаційного забезпечення акціонерів та учасників інвестиційних фондів шляхом встановлення стандартів складання фінансової звітності фондів. У 1991-1993 роках уряд започаткував на основі Української фондової біржі створення національної централізованої системи організованої торгівлі цінними паперами, реєстрації прав власності і забезпечення обігу цінних паперів. Комісія вже видала дозволи на діяльність п'яти спеціалізованих бірж та Позабіржовій фондовій торговельній системі (ПФТС). На жаль, останніми роками не вдалося повною мірою створити національну централізовану систему, забезпечити її подальше ефективне функціонування: на організаційно оформлені ринки припадає менш ніж три відсотки від загального обсягу торгів всіма видами цінних паперів. Внаслідок цього не повною мірою забезпечуються інтереси держави та громадян у функціонуванні прозорого, ефективного та справедливого ринку. Невирішеною проблемою оформленого ринку залишається неоднакове оподаткування операцій з цінними паперами на біржах та торговельних системах. Однією з головних умов ефективного функціонування ринку цінних паперів є наявність розвинутої ринкової інфраструктури, яка забезпечує прискорення обігу цінних паперів та реєстрацію прав власності на цінні папери. Кооперативний ринок зразка 1995-1996 років був ринком акцій державних підприємств, що приватизуються. Тому зусиллями Комісії досить швидко створена мережа реєстраторів власників іменних цінних паперів та нормативна база їх функціонування. Але цей процес був ускладнений виникненням так званих "кишенькових" реєстраторів, які опосередковано створені емітентами і повністю ними контролюються, що не повною мірою дозволило реалізувати концепцію створення інституту незалежних реєстраторів. Прийняття і введення в дію в січні 1998 року Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" викликало необхідність приведення професійними учасниками фондового ринку своєї діяльності у відповідність до його норм. Саме існування Національного депозитарію є ознакою економічної цивілізованості та гарантованого захисту прав власності, що збільшує привабливість країни для вітчизняних та іноземних інвесторів. Але якщо враховувати, що Національний депозитарій України відповідно до законодавства є системоутворюючим елементом Національної депозитарної системи, який забезпечує стандартизацію документообігу, кодифікацію цінних паперів і міжнародні зв'язки з депозитаріями інших держав, то стає зрозумілим, що створення Національної депозитарної системи України мало б передувати приватизації, чи, як мінімум, збігатися з її початком. Позаяк це своєчасно не було зроблено, єдиним виходом з ситуації, що склалася, є прискорення процесу створення Національної депозитарної системи України і розв'язання проблеми випуску і забезпечення обігу повноцінних паперів (в документарній та бездокументарній формах) в процесі завершення приватизації.