Засувки

Засувки як запірні органи характеризуються наступними особливостями:

– мають малий гідравлічний опір;

– непридатні для роботи з рідинами, що містять зважені речовини, які здатні кристалізуватися;

– створюють труднощі для ремонту ущільнювальних поверхонь;

– мають високу вартість;

– зручні для регулювання витрати середовища;

– безпечні щодо гідравлічного удару порівняно з кранами.

Засувки складаються з наступних основних частин (рис. 1.47): корпусу 1 з кришкою 2, запірного диска 3 і шпинделя 4 із сальником 5.

Запірний диск і корпус обладнуються ущільнювальними кільцями з нержавіючого металу (латунь, бронза й ін.). Залежно від конструкції затвора, засувки поділяють на два основні типи: паралельні й клинові (клинкетні).

Клапани зворотні

Н

Рисунок 1.47 – Зворотний клапан

айчастіше зворотні клапани (рис. 1.47) застосовують на насосних станціях, щоб після зупинки насоса перешкодити зворотному протіканню через насос води, що перебуває в напірному трубопроводі. Це може викликати наступні небажані наслідки:

– спорожнювання напірних водогонів через насос;

– зворотне обертання насоса; у цьому випадку насос буде працювати як водяна турбіна, а електромотор перетвориться на генератор, який працює без навантаження, що небезпечно для цілісності насоса й мотора;

– пошкодження насоса дією гідравлічного удару за наявності приймального клапана на кінці всмоктувального трубопроводу.

Закриття зворотного клапана на насосній станції при раптовій зупинці насоса викликає гідравлічний удар у напірному трубопроводі, для боротьби з яким необхідно встановлювати запобіжні клапани. Зворотний клапан потрібно встановлювати між напірним патрубком насоса й засувкою. Це дозволяє відключати його від напірного водопроводу під час ремонту клапана.

На рис. 1.47 зображений литий зворотний клапан найпоширенішої конструкції. Клапан складається з корпусу, тарілки клапана й кришки корпусу. Для з'єднання із трубопроводом корпус має відповідні фланці. Монтаж тарілки клапана здійснюється через отвір у верхній частині корпусу, який закривається кришкою. Тарілка клапана має приплив – важіль, за допомогою якого вона шарнірно з'єднується із кришкою корпусу. Для ущільнення зазору в сідлі клапана застосовують шкіряну прокладка або два ущільнювальні кільця із бронзи. Під дією води, що рухається, тарілка повертається на важелі відносно його осі, і вода проходить через клапан. При роботі клапана у зворотному напрямку тарілка під впливом власної ваги, а також тиску води з боку напірного водогону відпускається, і клапан закривається.

Клапани запобіжні пружинні

Рисунок 1.48 – Клапан

запобіжний

При підвищенні у водогоні тиску вище за припустимий стискається пружина й клапан відкривається, скидаючи частину води, що зменшує дію гідравлічного удару. Припинення випуску води після закривання клапана викликає новий гідравлічний удар, але меншої сили. При цьому клапан може вдруге відкритися й скинути воду.

На рис. 1.48 зображений пружинний запобіжний клапан діаметром D=50÷150 мм промислового виготовлення.

При підвищенні тиску у водогоні вище за припустимий вода піднімає клапан 1, останній за допомогою з'єднаного з ним штока 2 стискає пружину 3, і вода викидається в отвір, що відкрився, через патрубок 4 назовні. Після зниження тиску в трубопроводі клапан під дією пружини сідає на місце, і викид води припиняється.