10 Проблема метода философствования. Диалектика и догматизм. Эклектика софистика

Диалектика - одна из древнейших наук о наиболее общих, универсальных законах развития всей действительности. Обычно различают объективную и субъективную диалектику. Объективная диалектика представляет собой диалектику внешнего мира - живой и неживой природы, общества, а субъективная диалектика – это диалектика интеллектуальной деятельности, нематериальной сферы действительности. Говоря о диалектике, можно отметить факт совпадения диалектики с логикой и теорией познания. Диалектика выступает и в качестве теории, и всеобщей методологии, и метода мышления, в котором реализуется эта методология.

Догматизм предполагает абсолютизацию знания, его неизменности при любых обстоятельствах. Эклектика означает произвольное, случайное соединение разнородных, а иногда и логически не совместимых положений. Софистика. Здесь за правдоподобной формой рассуждения скрывается, затушевываются нарушения требования логики, в том числе и формальной. Ещё древним грекам был известен софизм под названием "рогатый": "Ты имеешь то, что не терял. Ты не терял рогов значит ты их имеешь". За внешней правдоподобностью рассуждения здесь скрывается логическая неточность, допускается нарушение диалектической логики, т.к. говорить, что человек обладает тем, что он не терял, значит допускать явную подтасовку: человек многое не терял, но это не значит, что он это имел. Из характеристики диалектической логики вытекает то, что любое явление действительности должно рассматриваться с учетом не только всесторонних связей в конкретной обстановке, но и истории его развития. Должен соблюдаться конкретно-исторический подход к анализу явлений.

Догматизм, согласно Канту, – это философия, которая пытается познать мир, Бога и душу, т. е. создать метафизику, не изучив предварительно саму способность человека к познанию, и прежде всего – к познанию высшего рода, априорному (аподиктическому) познанию.

Догмати́зм (др.-греч. δόγμα — мнение, учение, решение) — способ мышления, оперирующий догмами (считающимися неизменными вечными положениями, не подвергаемыми критике) и опирающийся на них.

Для догматизма характерны некритичность по отношению к догмам (отсутствие критики и сомнений) и консерватизм мышления (неспособность воспринимать информацию, противоречащую догмам), слепая вера в авторитеты.

Термин «догматизм» применяется в сфере политики, религии и философии.

Два основних типи розуміння світу: діалектичний і догматичний (метафізичний). При метафізичному тлумаченні світу розвиток не заперечується, але він розуміється переважно як кількісні зміни предметів та явищ або ж як повторення раз і назавжди укорінених у бутті і незмінних в якісному плані форм. Однією з ознак догматичного способу мислення є те, що він недостатньо враховує взаємодію і взаємозв'язок явищ. Цьому стилю мислення властиві роз'єднання, розмежування окремих елементів, властивостей предмета і предметів один від одного та їх осмислення як ізольованих. Внаслідок цього в догматизмі відображаються    лише    безпосередні,     зовнішньо-очевидні взаємозв'язки, тоді як глибинні, внутрішні залишаються поза увагою.

Отже, догматизм (метафізика) — це таке розуміння світу і такий спосіб мислення, при якому ігноруються або вкрай спрощено розглядаються взаємозв'язки і взаємодії явищ і предметів, а процес розвитку тлумачиться як кількісне збільшення або зменшення об'єктів без їх якісної зміни.

Діалектика є таким способом розуміння світу, при якому дійсність як така, що знаходиться у постійній зміні, •«заємозумовленості. Мислити діалектичне означає:

бачити явище або предмет в його цілісності, взаємозв'язку з іншими явищами, в єдності протилежних сторін, притаманних даному явищу, в постійному розвитку.

Варто пам'ятати, що діалектика є теорією не будь-яких змін, не всякого руху, а лише однієї форми змін — розвитку.

Діалектика є певною теоретичною системою і в якості такої включає в себе певні принципи, закони і категорії.

Діалектика має і свої закони. Виділяють три основних закони діалектики: закон єдності і боротьби протилежностей, закон взаємного переходу кількісний і якісних змін і закон заперечення.

Закон — це поняття, яке відображає необхідне, істотне, стійке і повторюване  відношення  між  матеріальними  і  духовними феноменами.

Закон єдності і боротьби протилежностей — це універсальний закон, в силу якого всім речам і явищам матеріального і духовного світу властиві внутрішні. Боротьба цих протилежностей є джерелом розвитку, внаслідок чого суперечності досягають стадії конфлікту і розв'язуються, завдяки чому старе зникає і виникає нове.

Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін розкриває механізм процесу розвитку, показує шляхи утворення нового, способи переходу від старогй до нового.

Діалектика одиничного і загального проявляється в їх нерозривному зв'язку. Загальне не існує само по собі, в «чистому» вигляді. Воно нерозривно пов'язане з одиничним, окремим, існує в ' ньому" і через нього. Одиничне ж входить до того чи іншого класу предметів, включає в себе ті чи інші загальні риси. Окремий предмет — не просто «згусток» індивідуального, в ньому завжди є і загальні характеристики.

Отже, діалектика як система реалізується через принципи, закони і категорії, які знаходяться у взаємозв'язку.