Тема 7.Формування Інтернет ресурсів

Зміст

7.1.Електронні інформаційні ресурси 7.2.Електронні бази даних 7.3.Національна електронна бібліотека 7.3.1.Переваги електронної бібліотеки. 7.4.Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів

7.1.Електронні інформаційні ресурси

Положення «Про національний реєстр електронних інформаційних ресурсів» визначає порядок формування і реєстрування електронних інформаційних ресурсів. Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів ведеться з метою запровадження єдиної системи обліку електронних інформаційних ресурсів держави. Національний реєстр – це інформаційно-телекомунікаційна система, яка призначена для реєстрації, обліку, накопичення, обробки, зберігання відомостей про склад, зміст, розміщення і умови доступу до електронних інформаційних ресурсів. До НР включають: • Веб-сайти; • Бази даних; • Реєстри в електронній формі (Е-ресурс) Веб портал – це веб-сайт, організований як системне багаторівневе об’єднання різних ресурсів для забезпечення доступу до інформації. Веб-сайт – це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою в мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами і з можливістю доступу до інформаційних ресурсів Матеріали, які складають інформаційне наповнення веб-порталу, можна розділити на 3 категорії: 1. Статичні матеріали; 2. Динамічні матеріали; 3. Потокові матеріали. Організація інформаційних матеріалів на веб-порталі має ієрархічну структуру. Національний реєстр складається із фондів: • Еталонного фонду; • Робочого фонду; • Страхового фонду; • Інформаційного фонду. Еталонний фонд – це інформаційна система, яка призначена для накопичення, зберігання і обліку в контрольному стані відомостей про склад зміст розміщення та умови доступу до Е-ресурсів. Інформаційний фонд – це інформаційна система загального доступу користувачів до відомостей національного реєстру, яка містить копії еталонного фонду. Робочий фонд – це інформаційна система, яка призначена для обробки відомостей про склад, зміст, розміщення та умови доступу до Е-ресурсів та інші відомості щодо роботи національного реєстру. Страховий фонд – це архівні копії еталонного фонду національного реєстру призначені для його відновлення в разі втрати часткової чи повної. Адміністратор національного реєстру забезпечує функціонування і цілодобовий доступ, також обробляє відомості про склад, зміст, розміщення е-ресурсів, оновлює фонди. Надає методичні послуги як юридичним так і фізичним особам. До національного реєстру включають електронні ресурси органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших юридичних осіб, доступ до яких здійснюється через мережу Інтернет. До національного реєстру не включаються: • Відомості, які становлять державну таємницю; • Інформація з обмеженим доступом; • Інформація, розповсюдження якої заборонено законодавством. Для реєстрації електронного ресурсу потрібно подати заяву. В заяві повинні бути наступні відомості (обов’язково): • Найменування е-ресурсу; • Доменне ім’я і електронна пошта; • Умови доступу; • Анотація та ключові слова; • Мова; • Обсяг інформації (у байтах); • Основні дані власника; • Основні дані розробника; • Дата надання користувачам доступу до цього ресурсу. За надання інформаційних послуг є плата (Держкомзв’язок).

7.2.Електронні бази даних

Електронні бази даних не є окремим інформаційним центром, а немов розчинилися серед них, оскільки розкривають усі можливі галузі знання і сфери діяльності. Їх особливе становище пояснюється електронним виглядом документів, з яких вони складаються. У банкові даних, чи банку документів, міститься інформація з будь-яких питань. Цей банк можна порівняти з набором звичайних документів на паперовому носії. На відміну від банків, у базі даних, крім власне документів, заради яких вона створена, в автоматичному режимі функціонує ряд програм: обробки цих документів, пошуку, додатків, змін, перегляду і трансляції. Самі ці програми теж є документами, проте іншого порядку, подібно до того, як бібліотечний каталог не є фондом, а ключем до бібліотечного фонду і без нього користування фондом ускладнюється. Без комп’ютерних програм користування банком даних повністю виключається. Тому у повсякденному житті користуються висловом «база даних» (БД), хоча є документальні системи, які займаються збиранням інформації для ЕОМ як самостійним видом документа безвідносно до банків даних. В базу даних входять також апаратні засоби, що забезпечують доступ до усієї інформації. Впорядкування обліку і реєстрація баз і банків даних почалось у нашій країні в середині 1990-х рр. на державному рівні. Виявилось, що створення документів, які сприймаються машиною, здійснюється стрімкими темпами. За типом зареєстрованих БД велику частину складають фактографічні БД. Для населення основним джерелом відомостей є ЗМІ. Інформаційні продукти і послуги у електронному вигляді надають також рекламні агенції, бібліотеки, ринок медіа продуктів, інформаційно-довідкових та інформаційно-аналітичних послуг, комп’ютерних телекомунікаційних мереж і пейджингового зв’язку. Інформрегістр фіксує лише невелику частину реально існуючих ДР. Завдання державної важливості полягає у повній їх інвентаризації і обліку як майна чи інтелектуальної власності.

7.3.Національна електронна бібліотека

Гігантські обсяги накопичених документів, їх зростання, різноманітний за багатьма ознаками характер збереження і розповсюдження, відсутність уніфікованого доступу до них створюють істотні проблеми у використанні ДР. Усвідомлення вказаних проблем, підкріплене змінами в галузі розвитку сучасних інформаційних технологій і засобів передачі даних, призвело до необхідності шукати нові підходи і вирішення, які стосуються створення «сховищ» інфоресурсів, їх організації, способів доступу до них. У загальному такі підходи почали трактувати як створення цифрових, чи електронних бібліотек. Це не бібліотека у сучасному розумінні. Електронна/ цифрова бібліотека – це вид розподіленої документальної системи, в якій знаходяться документи безвідносно до їх фізичного місцезнаходження і юридичної належності (бібліотекам, архівам, музеям тощо) у електронній формі, причому єдиний інтерфейс доступу до них забезпечується програмними засобами з одного пункту через глобальні інформаційні мережі. Хоча слово «бібліотека» у назві цієї документальної системи дуже умовне, у всьому світі обрали саме його. Ця система повинна мати єдину робочу технологію, а найкращими, найбільш повними, раціональними є методи комплектації, обробки, розміщення, зберігання і використання документів, а також технологічні прийоми, розроблені стосовно бібліотек. База даних бібліотеки складається із текстових, іконічних, звукових, відео документів. Електронна бібліотека може забезпечувати доступ і до власних електронних ресурсів, представлених зазвичай на оптичних дисках, і до ресурсів сторонніх організацій. Що мають програмні засоби, включаючи мережні протоколи. У останньому випадку мова йде про такий різновид електронної бібліотеки, яка неофіційно називається віртуальною бібліотекою. Електронний документний ресурс представляє собою інтеграцію усіх відомих видів документів. 7.3.1.Переваги електронної бібліотеки. Найбільш відчутні такі: • Надання користувачам якісно нових можливостей роботи з великою кількістю документів. • Забезпечення доступу до інформації, що існує виключно в електронній формі. • Отримання інформації незалежно від часу і місця її перебування. • Істотне підвищення оперативності надання документів. • Можливість доступу до різнорідних електронних ресурсів в середовищі одного екрану завдяки єдиному інтерфейсу. • Запобігання погіршенню фізичного вигляду оригіналів. Оскільки вони виводяться з обігу, стаючи страховими масивами документів. • Полегшення і прискорення обслуговування користувачів. • Розширення доступу до особливо цінних документів. • Оперативний пошук потрібної інформації за ім’ям, словом, фразою. • Можливість отримання високоякісною копією потрібного матеріалу. • Економічність збереження великих масивів у мінімальному фізичному просторі. Перша книга в електронному вигляді – 1988 р. «Аліса в країні чудес» Перший проект – «Гутенберг», другий проект – «Ініціатива електронних бібліотек» 1999 р. «Бібліотека універсальна» – проект великої сімки 1995 р. Можливості користувачів ЕБ: • Читати, прослуховувати е-документи, які є захищені авторським правом у бібліотеці чи в режимі віддаленого доступу; • Знайомитися в режимі перегляду з е-документами; • Для приватного користування чи з освітньою метою копіювати електронні документи. ЕБ має 3 інформаційно-ресурсних компоненти: • Власний фонд (забезпечує електронний каталог надходжень); • Пошук у світовому документно-інформаційному потоці; • Отримання певних текстів документів.

7.4.Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів

1. Це Положення визначає порядок формування та користування Національним реєстром електронних інформаційних ресурсів. 2. Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів ведеться з метою запровадження єдиної системи обліку електронних інформаційних ресурсів держави і формується з використанням новітніх досягнень у сфері інформаційно-телекомунікаційних технологій. 3. Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів (далі - Національний реєстр) - це інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для реєстрації, обліку, накопичення, оброблення і зберігання відомостей про склад, зміст, розміщення, умови доступу до електронних інформаційних ресурсів та задоволення потреб юридичних і фізичних осіб в інформаційних послугах. До Національного реєстру включаються веб-сайти, бази даних та реєстри в електронній формі (далі - е-ресурси). Веб-портал - веб-сайт, організований як системне багаторівневе об'єднання різних ресурсів та сервісів для забезпечення максимальної можливості доступу до інформації та послуг. Веб-сайт - сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет. Матеріали, що складають інформаційне наповнення офіційного Веб-порталу, за своїм характером можуть бути розподілені на три категорії: • статичні матеріали; • динамічні матеріали; • потокові матеріали. Організація інформаційних матеріалів на Веб-порталі має ієрархічну структуру, що передбачає розміщення даних на декількох рівнях в розділах порталу (на веб-сторінках). У середині веб-сторінок допускаються впорядковані або окремі перехресні посилання на будь- які рівні ієрархії, у залежності від тематичного зв'язку між даними. Такий взаємозв'язок становить гіперструктуру порталу і забезпечує максимальну прозорість його структури. Контроль за актуальністю гіперпосилань здійснюється програмно та візуально. Національний реєстр складається з еталонного, робочого, страхового та інформаційного фондів. Еталонний фонд - інформаційна система, призначена для накопичення, зберігання та обліку в контрольному стані відомостей про склад, зміст, розміщення та умови доступу до е-ресурсів. Інформаційний фонд - інформаційна система загального доступу користувачів до відомостей Національного реєстру, яка містить копії його еталонного фонду. Робочий фонд - інформаційна система, призначена для оброблення відомостей про склад, зміст, розміщення та умови доступу до е-ресурсів, інших робіт та внесення цих відомостей до Національного реєстру. Страховий фонд - архівні копії еталонного фонду Національного реєстру, призначені для його відновлення у разі повної або часткової втрати. 4. Замовником і утримувачем Національного реєстру є Держкомзв'язку. Держкомзв'язку координує та контролює роботи, пов'язані із створенням, веденням і забезпеченням функціонування Національного реєстру, визначає організаційні та методичні засади ведення Національного реєстру та правила користування ним. 5. Адміністратором Національного реєстру є уповноважена Держкомзв'язку юридична особа (далі - адміністратор), яка визначається на конкурсних засадах. 6. Адміністратор: забезпечує функціонування Національного реєстру та цілодобовий доступ користувачів до його інформаційного фонду; контролює доступ до фондів Національного реєстру, забезпечує комплексний захист інформації Національного реєстру, в тому числі від несанкціонованого доступу; обробляє відомості про склад, зміст, розміщення та умови доступу до е-ресурсів, вносить ці відомості до відповідних фондів Національного реєстру та оновлює їх; забезпечує ідентичність відомостей, що надаються користувачам, і відомостей власників е-ресурсів; надає інформаційні послуги користувачам та методичну допомогу власникам е-ресурсів; виконує інші роботи, пов'язані з Національним реєстром. 7. До Національного реєстру включаються е-ресурси органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших юридичних осіб публічного права, доступ до яких здійснюється через телекомунікаційні мережі загального користування. Включення до Національного реєстру е-ресурсів приватної форми власності здійснюється на добровільних засадах. 8. До Національного реєстру не включаються е-ресурси, які містять: відомості, що становлять державну таємницю; інформацію з обмеженим доступом; інформацію, розповсюдження якої заборонене законодавством. 9. Для включення е-ресурсу до Національного реєстру власник е-ресурсу або уповноважена ним особа протягом 30 днів після надання користувачам доступу до нього подає адміністраторові заяву за формою, встановленою Держкомзв'язку. У заяві зазначаються такі обов'язкові відомості: найменування е-ресурсу, його доменне ім'я та адреса електронної пошти, умови доступу до нього, анотація та ключові слова е-ресурсу, мова, обсяг інформації (у байтах), основні дані (реквізити) власника, основні дані (реквізити) розробника, дата надання користувачам доступу до цього е-ресурсу. Інші відомості про е-ресурс можуть бути внесені до Національного реєстру за пропозицією його власника. 10. Власник е-ресурсу несе відповідальність за достовірність поданих у заяві відомостей згідно із законодавством. 11. Адміністратор на підставі оформленої належним чином заяви за умови дотримання власником вимог законодавства щодо е-ресурсу оформляє та подає Держкомзв'язку пропозиції щодо реєстрації е-ресурсу. Держкомзв'язку на підставі пропозицій адміністратора протягом трьох днів приймає рішення про державну реєстрацію е-ресурсу і видачу свідоцтва за зразком згідно з додатком. 12. Після видачі свідоцтва про державну реєстрацію адміністратор включає е-ресурс до Національного реєстру. 13. У разі припинення існування е-ресурсу, включеного до Національного реєстру, власник за 30 днів письмово повідомляє про це адміністратора. Факт припинення існування е-ресурсу відображається у Національному реєстрі. 14. За оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію е-ресурсу, користування інформаційним фондом Національного реєстру, а також за надання інших інформаційних послуг справляється плата у розмірі, що встановлюється Держкомзв'язку за погодженням з Мінекономіки. 15. Створення, функціонування та вдосконалення ведення Національного реєстру забезпечується за рахунок бюджетних коштів, передбачених на цю мету Держкомзв'язку. 16. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інші юридичні особи публічного права користуються інформаційним фондом Національного реєстру безоплатно.

Контрольні запитання:

1. Охарактеризувати законодавчу базу електронних ресурсів. 2. Охарактеризувати електронні бази даних. 3. Що містить поняття «Національна електронна бібліотека»? 4. Які переваги електронної бібліотеки? 5. Охарактеризувати основні положення Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів