28)Визначити зміст понять: безпосередній умовивід, умовно-розділові судження, третя фігура простого категоричного силогізму, метод єдиної схожості, теза в доведенні.

Безпосередній умовивід — умовивід, до складу якого входить лише один

засновок (і, звичайно ж, — висновок)

Умовно-розділовий силогізм містить у першому засновку судження умовне, а в другому —судження розділове.

В ІІІ-ій фігурі простого категоричного силогізму – місце суб’єкта в обох засновках.

,,

Метод схожості називають методом знаходження загального в різному, оскільки всі випадки помітно відрізняються один від одного, крім однієї обставини. У загальній формі умовивід за методом схожості можна представити схемою, де літерою «Х» позначимо явище, причина якого встановлюється, а інші літери — це різні обставини (причини), при яких «Х» відбувається або не відбувається: Перший випадок: FВС — явище «Х» відбувається. Другий випадок: ЕGК — явище «Х» відбувається. Третій випадок: JFМ — явище «Х» відбувається. Четвертий випадок: ОРDF — явище «Х» відбувається. Імовірно, причиною явища «Х» є обставина F.

Теза – судження, істинність якого має бути доведена.

29) Визначити зміст понять: закон суперечності, відношення підпорядкування між судженнями, складна конструктивна ділемма, аналогія, пряме доведення.

Закон суперечності твердить: два протилежні висловлювання не є одночасно істинними; у крайньому разі одне з них неодмінно хибне.

Відношення підпорядкування існує між судженням А та І (загальноствердним та частковоствердним). Судження А є підпорядковуючим стосовно судження І, а судження І -_ підпорядкованим. Так само судження Е - підпорядковуюче, а судження О – підпорядковане

В складній конструктивній дилемі умовний засновок містить дві основи і два наслідки. Міркування направлене від ствердження істинності основ до ствердження істинності наслідків: а чи с .

Аналогія — традуктивний умовивід, у якому на підставі подібності двох предметів в одних ознаках робиться висновок про подібність їх і в інших ознаках

30) Визначити зміст понять: загальнозаперечуване судження, позитивне поняття, реальне визначення, індуктивний умовивід, судження.

Пряме доведення — доведення, в якому з аргументів, пов'язаних за певною схемою міркування, безпосередньо випливає висновок, який повністю збігається з проголошеною тезою.

Загальнозаперечне судження - судження, в якому констатується відсутність ознаки у кожного предмета, який мислиться в суб'єкті цього судження.

Позитивне — це таке поняття, яке сформоване в результаті узагальнення наявних ознак.

Реальне визначення. Визначення, що розкриває істотні та загальні ознаки визначуваного поняття.

Індуктивним називається умовивід, у якому на підставі приналежності ознаки окремим предметам, частинам деякого класу роблять висновок про його приналежність класу в цілому. 

Судження – форма мислення, яка відтворює не предмет в цілому, а окремі його ознаки,властивості у формі заперечення або ствердження

31) Визначити зміст понять: демонстрація, фігура простого категоричного силогізма. пусте поняття, родо-видове визначення. закон тотожності. Демонстрація – посередник між тезою та аргументом, вона показує логічну послідовність переходу від аргументів до тези. В простому категоричному силогізмі висновок є логічним наслідком з двох категоричних суджень. Фігури простого категоричного силогізму та їх різновиди Залежно від місця розташування середнього терміна розрізняють чотири фігури силогізму. Першою1 називають таку фігуру силогізму, в якій середній термін займає місце суб'єкта в більшому засновку і місце предиката — в меншому. (Він позначається буквою М, більший термін — Р, а менший — S.) Другою називають таку фігуру силогізму, в якій середній термін займає місце предиката і в більшому, і в меншому засновках. Схема другої фігури: Третьою називають таку фігуру силогізму, в якій середній термін займає місце суб'єкта і в більшому, і в меншому засновках. Пусте поняття — це поняття, обсяг якого не містить жодного елемента . Родовому понятті міститься ряд суттєвих ознак визначуваного поняття, але воно містить і ознаки інших філософських наук - етики, естетики, гносеології тощо Закон тотожності – будь-яка думка про предмет у процесі даного міркування тотожна сама собі, скільки разів вона б не повторялася.