18)Поняття про складні судження. Види складних суджень.

Складні судження – це судження, які складаються із простих суджень. Прості судження в складних з’єднуються сполучниками: і – «Λ». Тобто А Λ В – конюкція. Наприклад: Київ – столиця України і місто, яке лежить на Дніпрі; або – «V» . Тобто А V В – диз’юнкція. Сполучник «або» вживається в з’єднувально-розділовому (Спортсмен отримав перемогу або тому, що сильно пощастило або він прийняв допінг) та в розділовому (11 – число парне або не парне); якщо то – «→». Тобто А →  В – імплікація.(Якщо ми вивчаємо логіку, то ми підвищуємо культуру мислення); тоді і тільки тоді, коли - «Ξ». Тобто А Ξ В – еквіаленсія. (Особа може називатися злочинцем тоді і тільки тоді, коли буде це встановлено судом). Складні судження поділяють на умовні та безумовні. Умовні (імплікативні) судження – це судження, в якому відображається залежність того чи іншого явища від тих чи інших обставин і в якому підстава і наслідок з’єднуються з допомогою логічного сполучника “ якщо…, то…”. Безумовні (еквівалентні) судження поділяються на єднальні, розділові, поділяючі та множинні. В єднальних (кон'юнктивні) судженнях, на відміну від простих, наявне твердження чи заперечення про належність предметові двох чи більше ознак. Наприклад: “Т.Г. Шевченко – геніальний поет і талановитий майстер живопису”. У предикаті розділового (диз’юнктивні) судження, як і в предикаті єднального вказується на дві чи більше ознак. Поділяючі судження належать до розділових. Їх специфіка полягає в тому, що в них дається повний перелік різновидів предмета думки. Наприклад: “Ліси бувають листяними, хвойними і мішаними”.У множинних судженнях суб’єкт завжди є складеним, а предикат – як складеним, так і простим. Наприклад: “Залізо, мідь, золото, свинець та деякі інші метали тонуть у воді”.

Для кожного складеного вислову (логічного вираження) можна побудувати таблицю істинності, яка визначає його істинність або хибність при всіх можливих комбінаціях вихідних значень простих висловів (логічних змінних).

Правило істинності кон`юнкції: кон`юнкція істинна тоді і тільки тоді, коли істинні усі кон`юнкти, і хибна в усіх інших випадках. Диз'юнктивне (розділове) висловлювання (від лат. disjunctio — роз'єднання, відокремлення) буває двох видів: слабка диз'юнкція і сильна диз'юнкція.  Сильна диз'юнкція використовує логічний сполучник «або …, або … » і записується символом ?. У відповідному реченні може стояти сполучник «і», «так», «але», «чи», «або …, або …». Сильна диз'юнкція вказує на можливість із двох або декількох варіантів обрати тільки один: «Або я складаю залік з англійській мові з першого разу, або не складаю його з першого разу», «Виходячи на вулицю я одягну або шубу, або пальто, або плащ». Правило істинності сильної диз'юнкції: сильна диз'юнкція істинна тоді, коли істинний один з диз`юнктів (просте висловлювання, що входить до складу диз'юнкції), а інші хибні; і хибна в усіх інших випадках. Слабка диз'юнкція використовує логічний сполучник «або». Слабка диз'юнкція на відміну від сильної пропонує більше варіантів вибору: можливо тільки перше, можливо тільки друге, можливо і перше, і друге одночасно. «Під час перерви я буду або розмовляти по телефону, або пити каву, або і те, і інше разом». Слабка диз'юнкція позначається знаком ?. В звичайному реченні натомість можуть стояти сполучники: «і», «але», «або» тощо.  Правило істинності слабкої диз'юнкції: слабка диз'юнкція хибна тоді і тільки тоді, коли хибні усі диз`юнкти, і істинна в усіх інших випадках. Тобто, якщо із шести диз`юнктів істинний хоча б один, то слабка диз'юнкція істинна.  Обидва види диз'юнкції підпадають під правило комутативності: можливо змінювати місцями диз`юнкти: a ? b = b ? a, a ? b ? c ? d = a ? d ? c ? b .

19)Загальна характеристика умовиводів. Умовиводом називається форма мислення, за допомогою якої з одного або кількох суджень виводиться нове судження, котре містить в собі нове знання. Умовивід складається із засновків та висновку. Засновки – це судження, із яких виводиться нове знання. Висновок – судження, виведене із засновків. Наприклад: Будь - який злочин суспільно небезпечний. Крадіжка є злочином. Отже, крадіжка є суспільно небезпечною. У будь – якому умовиводі слід розрізняти три види знань: 1)Вихідне знання, те з якого виводиться нове знання – воно міститься в засновках умовиводу. 2) Висновкове знання – міститься у висновку. 3 ) Обгрунтовуюче знання – знання котре, пояснює правомірність висновку із засновків. (міститься в аксіомах). Умовиводи бувають безпосередніми(знання етали тонуть у воді”Кожне судження завжди виражається у формі граматичного речення. Судження не може існувати поза реченням. Речення є безпосередньою дійсністю судження, його матеріальною оболонкою. Проте не всяке речення виражає судження, які здобуті за допомогою безпосереднього сприймання предметів або явищ) та опосередковані( знання,які виводяться з наявних, раніше здобутих знань) . Загальна характеристика видів умовиводів. логіка розрізняє насамперед:4 безпосередні умовиводи – висновок будується лише на одній посилці Наприклад, “Петров викликаний до суду у якості свідка, тому він зобов’язаний давати свідчення”;4 опосередковані – висновок будується на кількох посилках: “Всі рідини пружні. Ртуть – рідина (за звичайних умов). Відповідно ртуть має пружність”;У свою чергу виділяють такі види опосередкованих умовиводів:4 дедуктивні – рух думки йде від загальної закономірності до часткового випадку (Всі люди смертні. Аристотель – людина. Аристотель – смертний.); Серед дедуктивних опосередкованих умовиводів виділяють зокрема силогізми – висновок базується на двох посилках, які є судженнями і зв’язані з загальним для них поняттям (Всі юристи опікуються правом. Захарченко – юрист. Захарченко опікується правом.). Крім силогізмів виділяють також умовні і розподільні умовиводи; 4 індуктивні - рух думки йде від часткових випадків до загальної закономірності (Україна – країна Європейського континенту. Білорусь - країна Європейського континенту. Обидві країни – європейські);4 традуктивні (за аналогією) - рух думки йде від одного часткового випадку до іншого часткового випадку. Вони обов’язково мають імовірнісний характер. (На планеті Марс існують певні кліматичні умови, які приблизно однакові з земними. На Землі є життя. Можливо (за аналогією) на Марсі є життя);

20)Безпосередні умовиводи. Безпосередній умовивід – це такий умовивід, в якому висновок робиться з однієї посилки. Наприклад: Будь – який злочин є правопорушення. Висновок: Деякі правопорушення є злочином. Висновок ми здобуваємо за допомогою перетворення судження. Проте безпосередній умовивід не може бути зведеним до простої зміни однієї лише форми судження, він зачіпає і зміст думки, робить її визначенішою, яснішою, точнішою. Основними способами побудови безпосередніх умовиводів є перетворення, об’єднання, протиставлення та перетворення.