Застосування кг

Сфери застосування комп'ютерної графіки:

● САПР (системи автоматизованого проектування);

● ділова графіка (графічне представлення даних);

● візуалізація процесів і явищ у наукових дослідженнях (комп'ютерне графічне моделювання);

● медицина (комп'ютерна томографія, УЗД і т.д.);

● геодезія і картографія (ГІС);

● поліграфія (схеми, плакати, ілюстрації);

● сфера масової інформації (графіка в Інтернеті, ілюстрації, фото);

● кінематографія (спецефекти, комп'ютерна мультиплікація);

● побут (комп'ютерні ігри, графічні редактори, фотоальбоми).

Настільки широке поширення комп'ютерна графіка отримала з появою інтерактивних графічних систем .

Поняття "інтерактивна комп'ютерна графіка" (ІКГ) передбачає здатність комп'ютерної системи створювати графіку і вести діалог з людиною. В системі ІКГ користувач сприймає на дисплеї зображення, що представляє деякий складний об'єкт, і може вносити зміни до опису (модель) об'єкта. Такими змінами можуть бути введення і редагування окремих елементів, завдання числових значень для будь-яких параметрів, різні операції по введенню інформації на основі сприйняття зображень людиною. В даний час майже будь-яку програму можна вважати системою інтерактивної комп'ютерної графіки.

Історично першими інтерактивними системами вважаються системи автоматизованого проектування (САПР), які з'явилися в 60- х роках XX століття. Вони використовуються в багатьох областях: машинобудування, електроніка, проектування літаків та автомобілів, при розробці мікроелектронних інтегральних схем, у архітектурі.

Все більш популярними стають геоінформаційні системи (ГІС). Вони використовують методи і алгоритми багатьох наук та інформаційних технологій : останні досягнення технологій баз даних, в них закладено багато алгоритми та методи математики, фізики, геодезії, топології, картографіі, навігації і, звичайно ж, комп'ютерної графіки.

Графічні примітиви

Графічний об’єкт – це певний малюнок, одержаний за допомогою комп’ютера. Сукупність графічних об’єктів називають зображенням. Графічні зображення часто мають ієрархічну структуру, яка виникає в результаті процесу побудови знизу-вверх. Простіші базові графічні елементи, з яких будуються графічні об’єкти довільної складності, називаються графічними примітивами. Вони використовуються як будівельні блоки для об’єктів більш високого рівня. Графічні примітиви розглядаються як прості неподільні елементи зображення і генеруються однією окремою командою (підпрограмою). Вони можуть мати також апаратний та апаратно-програмний рівень формування. Як правило, множина примітивів містить такі елементи

• точку,

• відрізок (довжина відрізка з кінцями обчислюється за формулою . Координати точки середини відрізка обчислюються з використанням рівнянь: ),

• ламану лінію (замкнену і незамкнену),

• трикутник,

• трикутний стріп (рис. 1.1, а),

• трикутний фен (рис. 1.1, б),

• чотирикутник,

• чотирикутний стріп (рис. 1.1, в),

• опуклий многокутник (полігон),

• коло (рівняння кола з центром в точці та радіусом обчислюється за формулою ).

Параметри примітивів характеризують форму, розміри, місце розташування примітива. Атрибути примітивів – це властивості, які визначають їх вигляд при візуалізації, тобто спосіб зображення заданого примітиву. Для кожного типу об’єктів визначають свій набір атрибутів: • для точки – розмір та колір; • для лінії – колір, товщина і тип (лінія, яка використовується для малювання відрізків може бути суцільною або штриховою); • для многокутників – режим контуру чи заповнення. Цей параметр вказує спосіб задання многокутників. Можна малювати тільки вершини або ребра, а можна зображати зафарбовані многокутники, при цьому контур може малюватись одним кольором, а внутрішня область заливатись іншим.