Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття науки адміністративно-процесуального права.

2. Визначте основні складові об'єкта галузевої науки.

3. У чому полягає відмінність науки адміністративно-процесуального права від однойменної галузі права?

4. У чому полягає їх зв'язок та взаємообумовленість?

5. Назвіть основні методи пізнання, які використовуються в науці адмініст­ративно-процесуального права.

6. Охарактеризуйте адміністративно-процесуальне право як навчальну дис­ципліну.

Глава II. Ключові детермінанти адміністративно-процесуальної галузі права

§ 2.1. Предмет адміністративно-процесуального права

Предмет регламентації є одним з головних критеріїв поділу права на окремі галузі. Його роль у формуванні будь-якої галузе­вої концепції важко перебільшити. Не є винятком з цього правила і адміністративно-процесуальне право. Саме наявність особливого предмета правового регулювання дає змогу вбачати у ньому не довільну сукупність юридичних норм, а самостійну галузь - струн­ку, цілісну організацію нормативного матеріалу, що посідає ви­значене місце у вітчизняній системі права.

Під предметом тієї або іншої галузі слід розуміти комплекс уре­гульованих нею суспільних відносин. Лише за умови визначення кола суспільних відносин, що становлять предмет окремої галузі, Можна чітко окреслити сферу її функціонування та відмежувати її від інших галузевих утворень. У цьому сенсі галузевий предмет володіє цілісністю, відносною стабільністю, а також переліком специфічних ознак.

Втім, не варто сприймати предмет адміністративно-процесуаль­ного права як непорушну в своїх межах, раз і назавжди визначену, статичну конструкцію. Безперервна динаміка розвитку цієї галузі зумовлює певну мінливість предмета її регламентації. Невпинний

23

розвиток соціальної, економічної, політичної, культурної сфер життєдіяльності суспільства приводить до зникнення у ньому од­них, трансформації інших і появи нових типів відносин. Відтак, перед державою постійно стоїть проблема доцільності їх норматив­ної, у тому числі - процесуальної регламентації.

Так, наприклад, одним з наслідків переорієнтації державного механізму з нав'язування державної волі своїм громадянам на за­безпечення їх людських прав і свобод, став принципово новий під­хід до вирішення конфліктів між особою та суб'єктами владних повноважень. Своє втілення він знайшов у прийнятому 6 липня 2005 р. Кодексі адміністративного судочинства України, котрим детально регламентується судово-процесуальний порядок вирі­шення публічно-правових спорів¹. Регуляторний вплив цього Ко­дексу охопив широкий спектр допоки неврегульованих відносин публічно-управлінської сфери: відносин з приводу проходження громадянами публічної служби; відносин, пов'язаних з участю громадян у виборах чи референдумах; відносин з приводу укла­дання та виконання адміністративних договорів та інших. Тим са­мим законодавець суттєво розширив фактичний обсяг предмета адміністративно-процесуального права.

Триває і зворотний процес. У ході соціально-економічного роз­витку відбувається відмирання нежиттєздатних правовідносин, а іноді - цілих інститутів держави. Як наслідок відпадає колись на­гальна потреба у їх адміністративно-процесуальному забезпеченні. Приміром, прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України зумо­вило ліквідацію такої ланки вітчизняної судової системи, як това­риські суди. Після цього (хоч і з п'ятирічним запізненням) з Кодек­су України про адміністративні правопорушення були вилучені усі процесуальні норми, які регулювали порядок розгляду справ про адміністративні проступки в товариських судах . Природно, що по­дібні процеси також позначаються на галузевому предметі.

У майбутньому ще одним фактором впливу на реальний обсяг предмета адміністративно-процесуального права цілком може ста­ти тенденція до «перенесення» комплексів юридичних норм з цієї

галузі до інших. Подібні погляди на розвиток адміністративно-процесуального права сьогодні не рідкість. Чимало дослідників обґрунтовують необхідність об'єднання матеріальних та обслуго­вуючих їх адміністративно-процесуальних норм «під дахом» окре­мих галузей права: господарського, земельного, законодавчого та інших.

На теренах пострадянської юридичної науки дедалі поширю­ється уявлення про законодавчий, митний, господарчий або земель­ний процеси, як процесуальні інститути однойменних галузей, що існують окремо від адміністративно-процесуального права, «поруч» з ним¹. Звичайно, з подібним підходом можна не погод­жуватись, можна його заперечувати. Але ігнорувати його, як об'єк­тивно існуючу в юриспруденції течію, котра може виявити суттє­вий вплив на подальший розвиток адміністративно-процесуальної галузі, не варто.

До ключових ознак предмета адміністративно-процесуаль­ного права слід віднести такі:

- відповідні суспільні відносини завжди мають публічно- управлінський характер;

• однією зі сторін цих відносин виступають уповноважені ор­гани публічної влади (органи виконавчої влади, місцевого само­врядування, суди);

• вони спрямовані на забезпечення реалізації відношень іншого порядку - суспільних відносин, які регулюються нормами «ма­теріальних» галузей права (адміністративного, цивільного, тру­дового, митного, господарського);

• щодо останніх адміністративно-процесуальні правовідносини виконують організаційну, а точніше - організуючу функцію;

• вони складаються з приводу реалізації встановленого по­рядку розгляду та вирішення адміністративних справ (адмініст­ративна справа — це питання реалізації матеріальних правовід­носин публічно-управлінської сфери, яке вирішується в порядку, встановленому адміністративно-процесуальним законодавством, і яке має обов 'язкові юридичні наслідки).

Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України.- 2005.- № 35-37.

" Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністра­тивні правопорушення» // Відомості Верховної Ради України.- 2001.- № 27.-Ст. 132.

24

' Див., напр.: Васильєв С. В. Хозяйственный процесе- К., 2003; Камен­ков В. С, Жандаров В. В. Справочник по хозяйственному процессу.- М., 2001; Абдраимов Б. Ж. Вопросы правового механизма обеспечения законно­сти в земельном процессе.- Алматы, 1999.

25

Таким чином, предмет адміністративно-процесуального пра­ва можна визначити як: публічно-управлінські, організуючі суспі­льні відносини, які складаються з приводу реалізації уповноваже­ними органами публічної влади (їх посадовими особами) встанов­леного адміністративно-процесуальним законодавством порядку вирішення адміністративних справ.