Питання для самоконтролю

1. Які підстави спонукають суд застосовувати заходи процесуального при­ мусу?

2. Який порядок застосування заходів адміністративно-процесуального

примусу передбачений нормами КАС України?

3. Які заходи процесуального примусу передбачені КАС України?

4. Що таке «привід», і до кого він може бути застосований?

' Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичішй коментар / За ред. С. В. Ківалова, О. J. Харитонова'!; Ківалов С. В., Харито­нова О. /., Пасенюк О. М. та ін.- X.: Одисей, 2005.- 552 с.

341

Г лава XIV. ПРОВАДЖЕННЯ

В АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВАХ

ПРО ДИСЦИПЛІНАРНІ ПРОСТУПКИ

§ 14.1. Провадження в адміністративних справах

про дисциплінарні проступки

як складова адміністративного процесу

Дисциплінарна відповідальність є найпоширенішим видом юри­дичної відповідальності. Вона значно переважає кримінальну, адміністративну, цивільну та інші види юридичної відповідальності, як за своїми масштабами, так і за частотою реалізації. Це зумов­лює надзвичайну важливість дослідження різноманітних аспектів відповідної проблематики, у тому числі - процесуального порядку застосування дисциплінарних санкцій.

До специфічних рис дисциплінарної відповідальності належать:

1. підставою для застосування заходів дисциплінарної відпові­дальності є вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто порушення нею норм або правил, якими регламентується порядок діяльності колективів, підприємств, закладів, установ, організацій тощо;

2. як правило, за вчинення дисциплінарного проступку особа несе відповідальність у порядку трудової або службової підлег­лості. Цим дисциплінарна відповідальність принципово відріз­няється від відповідальності адміністративної, де порушник та уповноважений суб'єкт застосування адміністративно-деліктних норм не пов'язані між собою відносинами організаційного підпо­рядкування;

3. дисциплінарна відповідальність передбачає застосування до порушника широкого переліку специфічних санкцій. Аналіз по­ложень Кримінально-виправного кодексу України, Кодексу законів про працю України, чинних дисциплінарних статутів дає змогу виділити такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи корабля на берег; призначення поза чергою в наряд на роботу; догана; сувора догана; диа\иплінарний штраф; поміщення в карцер або одиночну камеру; арешт з триманням на

342

гауптвахті; позбавлення раніше застосованого заохочення; по­передження про неповну посадову відповідність; затримання присвоєння чергового спеціального звання; пониження в спеціаль­ному званні (класному чині); пониження в посаді; пониження у військовому званні на один ступінь з переведенням на нижчу посаду; звільнення з посади та багато інших.

Деякі з цих стягнень (наприклад, попередження або догана) за­стосовуються практично до всіх суб'єктів дисциплінарних відно­син. Але переважна їх більшість відображає специфіку умов і порядку функціонування тих закладів, установ, організацій, в діяль­ності яких вони застосовуються. Так, поміщення в карцер може застосовуватись лише до осіб, що відбувають покарання у місцях позбавлення волі; позбавлення спеціального звання - до осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів; пониження у клас­ному чині або його позбавлення - виключно до працівників про­куратури і т. д.

Виходячи з того, що дисциплінарні деліктні відносини, як пра­вило, виникають на основі та з приводу порушень трудового зако­нодавства, а дисциплінарна відповідальність часто застосовується в порядку організаційної трудової (службової) підлеглості, деякі науковці виключають дисциплінарне провадження з переліку адмі­ністративних проваджень та вважають його самостійним інститу­том трудового права.

Втім, існує принаймні кілька обставин, які свідчать про тимча­сову доцільність віднесення окремих дисциплінарних проваджень до розряду адміністративних, а відтак - на їх включення до складу адміністративного процесу.

По-перше, далеко не завжди дисциплінарні стягнення засто­совуються за вчинення саме дисциплінарних проступків. У пе­редбачених законом випадках дисциплінарна відповідальність застосовується як альтернатива адміністративної відповідаль­ності.

За прикладом звернімося до ст. 15 КУпАП. Згідно з її положеннями, військовослужбовці і призвані на збори військо­возобов'язані, а також особи рядового і начальницького скла­дів органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адмі­ністративні правопорушення відповідно до дисциплінарних

статутів.

Це правило не поширюється на вчинення лише окремих адмі-

343

н істративних деліктів: порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху; порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм; порушення правил полювання, рибальства та охорони рибних за­пасів; порушення митних правил; вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією; порушення тиші в громадських місцях; неправомірне використання державного майна; незаконне при­дбання або зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації; невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора; ухилення від виконання законних вимог прокурора; порушення законодавства про державну таємницю; порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави. За вчинення цих деліктів названі особи притягуються до адміністративної від­повідальності на загальних підставах.

У всіх інших випадках органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, замість накладення таких стягнень, передають матеріали про правопорушення відпо­відним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, у випадках, прямо передбачених законодавством, за вчинення адміністративних деліктів до дисциплінарної відпові­дальності притягуються також й інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дис­ципліну.

Отже, відносини дисциплінарної відповідальності нерідко ви­никають з адміністративно-деліктних правовідносин, котрі не ма­ють безпосереднього стосунку до трудової (виробничої, службової) сфери (наприклад, у випадку порушення працівником міліції зако­нодавства про референдум,- cm. 186-4 КУпАП).

По-друге, дисциплінарним проступком не завжди вважається порушення трудової (службової) дисципліни. Зокрема, чинне за­конодавство передбачає дисциплінарну відповідальність неповно­літніх, які тримаються у приймальниках-розподільниках, за пору­шення ними правил внутрішнього розпорядку названих установ. Дисциплінарні санкції до таких неповнолітніх можуть бути засто­совані і у випадках, коли інші виховні заходи не дали позитивних

344

результатів.' Очевидно, що відповідні дисциплінарні проступки не являють собою порушення трудових (службових, виробничих)

відносин.

. /, по-третє, не завжди за вчинення дисциплінарного проступку особа несе відповідальність у порядку трудової або службової під­леглості. Тут прикладом можуть слугувати дисциплінарні деліктні відносини, що виникають між особами, засудженими до криміналь­ного покарання, та адміністрацією виправних установ.

Виконання покарань - одна з форм реалізації виконавчої вла­ди. Відносини (у тому числі, дисциплінарні), що складаються між засудженим громадянином та адміністрацією виправної установи мають не трудовий, а скоріше адміністративний характер. Фак­тично, між ними не існує відносин трудової (службової) підлег­лості, подібних тим, які складаються між працівниками виправ­но-трудових установ. Таким чином, дисциплінарні стягнення на засуджених осіб завжди накладаються в адміністративному по­рядку.

Викладене дає підстави для таких висновків:

а) дисциплінарні провадження, пов'язані з порушеннями тру­ дових відносин, мають бути віднесені до предмета трудового

права;

б) дисциплінарні провадження в тих справах, які виникають з адміністративно-правових відносин, повинні розглядатись у межах адміністративного процесу.

Перейдемо до розгляду останніх. Усього можна виділити кілька груп дисциплінарних проваджень в адміністративних справах:

I. Дисциплінарне провадження у справах про адміністративні делікти, вчиненні особами, на яких поширюється дія дисциплінар­ них статутів або спеціальних положень про дисципліну.

II. Дисциплінарне провадження у справах про порушення пра­ вил попереднього ув'язнення, умов і порядку відбуття криміналь­ ного покарання.

III. Дисциплінарне провадження у справах про порушення пра­ вил внутрішнього розпорядку приймальників-розподільників для неповнолітніх та осіб, затриманих за бродяжництво.

¹ Див.: Наказ МВС України від 13 липня 1996 року «Про затвердження Положення про приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ» // http://zakon.rada.gov.ua.

345