7. Відповідно до суб'єктного складу (складу учасників),

можна виділити адміністративно-процесуальні правовідносини:

• між: органами публічної влади, що перебувають між собою у відносинах службового підпорядкування;

• між; органами публічної влади, які перебувають на однаково­му організаційно-правовому рівні;

• між: органами публічної влади, що перебувають на різному організаційно-правовому рівні, але не перебувають у відносинах службового підпорядкування;

• між органами публічної влади та підпорядкованими їм під­приємствами, закладами й установами (наприклад, відносини між адміністрацією та підприємством);

• між органами публічної влади та державними підприєм­ствами, закладами, установами, котрі не перебувають у їх органі­заційному підпорядкуванні (прикладом можуть слугувати адміні­стративно-процесуальні правовідносини між органом Державної податкової служби та підприємством державної форми влас­ності);

• між органами публічної влади та недержавними організаціями, підприємствами, закладами, установами (такими є відносини з при­воду реєстрації об'єднань громадян у Міністерстві юстиції України);

-між: органами публічної влади і громадянами.

8. Спосіб дії зобов'язаного суб'єкта покладено в основу виді­ лення двох типів адміністративно-процесуальних правовідносин:

- активний тип. До нього належать правовідносини, в рамках яких зобов'язаний суб'єкт повинен здійснити активні дії. Саме у такий спосіб виконується обов'язок органів Фонду державного майна України протягом десяти днів затвердити і довести до заін­ тересованих осіб поданий на його розгляд проект плану привати­ зації державного майна¹;

- пасивний тип правовідносин передбачає утримання зобов'я­ заної сторони від вчинення активних дій. Так, згідно зі ст. 245 КАС України, не допускається перегляд судових рішень за ново-

¹ Закон України «Про приватизацію державного майна» // Відомості Вер­ховної Ради України.- 1992.-№ 24- Ст. 348.

113

виявленими обставинами у разі прийняття нових нормативно-пра­вових актів, які посилюють відповідальність фізичної особи.

9. За характером взаємодії учасників виокремлюють горизон­тальні та вертикальні адміністративно-процесуальні правовідно­сини:

- вертикальні правовідносини виражають типові для публічйо- управлінської діяльності субординаційні зв'язки між суб'єктом і об'єктом управління. Означені зв'язки будуються за класичною управлінською схемою «розпорядник - виконавець», де одна сто­ рона правовідносин наділена державно-владними повноваження­ ми, а інша - юридичним обов'язком виконувати керівні вказівки уповноваженої сторони. Стороною, яка перебуває нагорі управлін­ ської вертикалі адміністративно-процесуальних правовідносин, завжди виступає орган публічної адміністрації або його посадова особа. Натомість, внизу цієї вертикалі може міститися практично необмежене коло суб'єктів: органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, об'єднання громадян тощо.

Слід зауважити, що у даному випадку мова йде не лише про відносини службової субординації, коли одна сторона здійснює безпосереднє керівництво іншою. Адміністративно-процесуальні правовідносини вертикального типу наявні всюди, де владні пов­новаження одного суб'єкта поширюються на певні аспекти діяль­ності іншого, незалежно від того, перебувають вони у відносинах організаційного підпорядкування, чи ні. Наприклад, виражений вертикальний характер мають адміністративно-процесуальні пра­вовідносини між органами державного контролю та підконтроль­ними суб'єктами;

- горизонтальні правовідносини виникають між фактично і юридично рівноправними суб'єктами. В них відсутній елемент владного підпорядкування сторін, взаємодія яких відбувається на паритетних засадах. Кожна сторона горизонтальних правовідносин наділена щодо іншої не лише переліком суб'єктивних прав, а й комплексом юридичних обов'язків. У результаті жодна з них не займає домінуючого становища.

Якщо волевиявлення сторін вертикальних правовідносин здійс­нюється в одному напряму (згори донизу), то взаємодія суб'єктів горизонтальних правовідносин має двосторонній характер. Зазви­чай горизонтальні правовідносини будуються за формулою «орган

114

публічної адміністрації <-> орган публічної адміністрації» або «орган (посадова особа) публічної адміністрації <-> громадянин».

Ілюстрацією першої формули можуть слугувати відносини між двома органами публічної адміністрації з приводу спільної реалі­зації встановленого порядку укладання адміністративного догово­ру. За другою формулою будуються адміністративно-процесуальні правовідносини між суб'єктом звернення (громадянином) та його адресатом (органом публічної адміністрації). В останньому випад­ку владний орган щодо громадянина має навіть більше обов'язків, ніж повноважень.

Горизонтальні правовідносини традиційно вважалися нетипо­вими для адміністративно-процесуальної права - галузі, переваж­но спрямованої на обслуговування управлінської сфери. Проте, у світлі демократичних реформ такий вид адміністративно-процесу­альних правовідносин набуває значного поширення.

Особливо виразно ця тенденція проявляється у відносинах між державою та громадянином. Вітчизняна правова доктрина посту­пово відходить від державоцентристської ідеології, котра, зводячи державну волю в абсолют, завжди ставила її над людиною та сус­пільством. Сьогодні основним завданням публічної адміністрації визнається служіння людині шляхом всебічного забезпечення пріоритету її прав, свобод та інтересів.

Обрання демократичного курсу розвитку зумовило суттєві зміни у характері взаємовідносин держави та громадянина. Не є винятком і адміністративно-процесуальні правовідносини, котрі дедалі частіше будуються за горизонтальним принципом. Так, однією із знакових подій останнього часу стало прийняття Кодексу адміністративного судочинства України. Цей нормативний акт фактично ставить грома­дянина та орган публічної влади на один щабель правових сходів і з усією можливою повнотою втілює оновлений горизонтальний стан­дарт адміністративно-процесуальних правовідносин.