Глава IV. Адміністративно-процесуальні

ВІДНОСИНИ

§ 4.1. Адміністративно-процесуальні правовідносини

З метою правильного розуміння поняття адміністративно-процесуальних правовідносин звернімося до змісту основних кате­горій, на яких воно базується. Такими категоріями є суспільні від­носини та правовідносини.

Суспільні відносини - це зв 'язки (стосунки) між: людьми, які встановлюються у процесі їх спільної матеріальної і духовної діяль­ності. Означені зв'язки виникають у всіх сферах соціального жит­тя - економічній, виробничій, культурній, політичній тощо. Вони становлять основу суспільного існування, без них суспільство неможливе як явище. Водночас, очевидно, що без серйозного зов­нішнього регулятора, ці зв'язки мали б дуже нестабільний харак­тер. За відсутності чіткої фіксації, систематизації та забезпечення завжди невизначеними залишалися б їхні зміст, суб'єктний склад і соціальна цінність, а самі вони були б надзвичайно вразливими для негативного втручання.

Функції з формалізації, регламентації та захисту соціальних відносин покладаються на право: «Право є потужним організую­чим фактором, котрий вносить визначеність і стійкість в усі сфери відносин, що складаються у суспільстві»'. Унаслідок регулятивно­го впливу юридичних норм на суспільні відносини, останні набу­вають визначеної юридичної форми і перетворюються на право­відносини. Правовідносини - це урегульовані нормами права та забезпечені державою суспільні зв'язки, учасники яких мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Лише у рамках право­відносин життя суспільства набуває цивілізованого, стабільного, прогнозованого характеру.

Одним з різновидів правових відносин є адміністративно-про­цесуальні правовідносини. Будь-яка норма адміністративно-проце­суального права містить модель конкретних суспільних відносин, що складається в ході розгляду органами публічної влади конкретних

Теория государства и права / Под ред. В. М. Корельского и В. Д. Пере-валова.- М, 2002.- С. 349.

99

справ. При цьому вона не просто відображає відповідні соціальні зв'язки, а суворо їх детермінує: окреслює їхній зміст та умови фак­тичної реалізації, визначає коло учасників, надає їм обов'язкового характеру, наділяє державним захистом.

Іноді адміністративно-процесуальна норма регламентує суспіль­ні відносини, що склалися ще до її вступу в дію. Так, наприклад, у діяльності судів загальної юрисдикції достатньо давно існує прак­тика повернення протоколів про адміністративні делікти, складених без додержання вимог ст. 256 КУпАП, відповідному правоохорон­ному органу (його посадовій особі) для належного оформлення. Процесуальні відносини, які при цьому виникали між судом та суб'єктом попереднього розгляду справи, тривалий час перебували без нормативної регламентації, а відтак - не мали статусу правових. І лише наприкінці 2005 р. в одній з Постанов Пленуму Верховного Суду України ці відносини отримали належне юридичне оформлення¹.

Проте здебільшого процесуальні відносини викликаються до життя появою кореспондуючих норм адміністративно-процесуаль­ного права. За впровадження останніх суб'єкт нормотворчої діяль­ності часто має за мету формування нових соціальних зв'язків, не­обхідних для успішного вирішення завдань сучасного адміністра­тивного процесу.

Так, набуття чинності КАСУ породило масштабний комплекс процесуальних відносин з приводу вирішення публічно-правових спорів в адміністративних судах. Інший приклад: свого часу ст. 282 КУпАП зобов'язувала суб'єкта розгляду адміністративної справи вносити у відповідний державний орган або громадську організа­цію пропозиції про вжиття заходів щодо усунення причин і умов, що сприяли вчиненню адміністративного делікту. У квітні 2001 р. законодавець внесенням змін до КУпАП встановлює аналогічні відносини між суб'єктом адміністративної юрисдикції та органами місцевого самоврядування².

' Див.: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» // http://zakon.rada.gov.ua.

" Див.: Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адмі­ністративні правопорушення» // Відомості Верховної Ради України.- 2001. -№27.-Ст. 132.

100

Усі суспільні відносини, котрі виникли в результаті нормотвор­чої діяльності, мають правову «оболонку» від самого початку сво­го існування. Вони стають правовими з моменту зародження і не можуть існувати інакше, як у юридичній формі.

Основними передумовами виникнення правовідносин між уча­сниками адміністративного процесу є:

а) юридична - наявність норми адміністративно-процесу­ ального права. Адміністративно-процесуальна норма є необ­ хідною умовою існування однойменних правовідносин. У даному випадку ситуація однозначна - немає норми, немає й правовід­ носин;

б) соціально-правова - наявність кореспондуючих матеріальних правовідносин. Матеріальні правовідносини реалізуються за до­ помогою процесуальних та, одночасно, викликають їх до життя. Якщо перші виникають у зв'язку з потребою в організації базис­ них соціальних зв'язків (економічних, політичних, виробничих та ін.), то головне призначення других - забезпечити функціонування самих матеріальних правовідносин. Таким чином, процесуальні правовідносини завжди є похідними від матеріальних. Без них во­ ни не матимуть жодного сенсу, оскільки неможливо забезпечувати втілення того, чого не існує.

До речі, у зв'язку із умовною вторинністю процесуальних пра­вовідносин окремі дослідники наголошують на їхній структур­ній єдності із правовідносинами матеріального плану. Схема, за якою будуються відповідні міркування, є приблизно такою:

1. існують певні соціальні зв'язки;

1. під дією норм матеріальних галузей права вони трансфор­муються у матеріальні правовідносини;

3) останні ж надалі підпадають під вплив адміністративно- процесуальних норм, регулюються ними і набувають при цьому якісно нового, процесуального характеру.

Звідси різні вчені (переважно російські фахівці) роблять дещо відмінні за формою, але подібні за своєю суттю виснов­ки, наприклад: обидва типи правовідносин є елементами струк­тури єдиних юридичних відносин, його шарами¹; матеріальні правовідносини є складовою частиною ширших процесуаль-

Сорокші В. Д. Административный процесе и административно-процес­суальное право.- СПб., 2002.- С. 360.

101

них ; процесуальні правовідносини - це трансформовано матері­альні² тощо.

Погодитись з цим підходом доволі важко. Норми адміністра­тивно-процесуального права регулюють не матеріальні право­відносини (нехай і трансформовані), а відносини, що складаються з приводу їхньої реалізації. Такі відносини є принципово відмін­ними за змістом і складом учасників. Згадану обставину ще у 60-х роках минулого століття підкреслювали видатні процесуа­лісти радянської доби В. М. Горшеньов та Б. Б. Хангельдиєв. Зо­крема, вони стверджували: «Відносини, які регулюються норма­ми процесуального права, являють собою особливий пласт, що лежить поза межами відносин, регульованих матеріальним правом»³.

І справді - навряд чи конкретні адміністративно-процесуальні правовідносини (наприклад, між судом та свідком) можуть місти­ти у собі матеріальні адміністративно-деліктні відносини між дитиною і батьками, які ухиляються від виконання батьківських обов'язків. Очевидно, що адміністративно-процесуальними нор­мами регламентуються «свої» специфічні соціальні зв'язки. Коре­спондуючі матеріальні правовідносини завжди є передумовою їх­нього виникнення, але ніколи - «будівельним матеріалом» їхньої конструкції;

в) фактична передумова - це настання конкретних життєвих обставин (юридичних фактів), за яких суб'єкти адміністративно-процесуального права вступають між собою у реальні відносини. Абстрактний опис цих обставин (умов) міститься у гіпотезах адмі­ністративно-процесуальних норм. Щойно зазначені обставини з'яв­ляються у житті, адміністративно-процесуальна норма починає діяти, а її адресати отримують можливість для реалізації своїх прав і обов'язків.

Наприклад, Дисциплінарний статут прокуратури України міс-

Панова И. В. Актуальные проблемы административного процесса в Рос­сийской Федерации: Дис. ... докт. юрид. наук.- Екатеринбург, 2000.- С. 40.

Курінний Є. В. Проблематика класифікації адміністративно-правових відносин за їх видами // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України- 2003.- № 2. - С 116.

"' Горшенев В. М., Хангельдыев В. В. Природа и содержание администра­тивного процесса // Материалы научной конференции правоведов.- Новоси­бирск, 1969.-С. 133.

102

тить норму, згідно з якою дисциплінарне стягнення, накладене на працівника прокуратури, може бути знято достроково, якщо по­рушник виявив дисциплінованість та сумлінність у виконанні службових обов'язків. У даному випадку необхідною умовою ви­никнення відповідних адміністративно-процесуальних правовід­носин є факт добросовісного й відповідального ставлення праців­ника до своїх службових обов'язків¹.

Інколи юридичні факти пов'язують не з наявністю певних об­ставин, а з їх відсутністю. Так, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», письмове звернення без за­значення місця проживання, не підписане автором (авторами) ви­знається анонімним і розгляду не підлягає. Тут умовою, за якої суб'єкт та адресат звернення вступають у відповідні адміністрати­вно-процесуальні правовідносини, є відсутність у поданому звер­ненні необхідної інформації про особу його автора.

Для виникнення деяких адміністративно-процесуальних пра­вовідносин потрібна наявність одразу кількох юридичних фактів. Кожен з цих фактів, узятий окремо, не має самостійного юридич­ного значення. Наприклад, у ч. 2 ст. 259 КУпАП зазначено: при вчиненні порушень ... правил пожежної безпеки, санітарно-гігієніч­них і санітарно-протиепідемічних правил на транспорті поруш­ника може бути доставлено в міліцію, якщо у нього немає доку­ментів, що посвідчують особу, і немає свідків, які б могли повідо­мити необхідні дані про нього. Очевидно, що будь-яка з наведених обставин (вчинення особою адміністративного делікту; відсут­ність у порушника документів про особу; відсутність свідків, які можуть посвідчити особу порушника) сама по собі є недостат­ньою для реалізації припису зазначеної адміністративно-процесу­альної норми та формування кореспондуючих правовідносин.

Слід мати на увазі, що незважаючи на найтісніший зв'язок із адміністративно-процесуальними правовідносинами, юридичні фак­ти не належать до їх складу. Вони відіграють роль зовнішнього імпульсу (поштовху), яким приводиться в дію, змінює характер роботи або зупиняється механізм правовідносин.

У науковій літературі наведено різні класифікації юридичних фактів. Найвідоміші такі:

' Постанова Верховної Ради України «Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України» // Відомості Верховної Ради України.- 1992.-№ 4.-Ст. 15.

103

- за характером впливу на правовідносини юридичні факти поділяють на:

а) правоутворювальні. До таких належать юридичні факти, що спричинили виникнення правовідносин (приміром, порушення процесуальних правил викликає до життя правовідносини з при­ воду застосування адекватних заходів адміністративно-процесу­ ального примусу);

б) правозмінювальні - тягнуть за собою зміну правовідносин. Так, у разі ухилення особи від відбування виправних робіт, засто­ сованих за вчинення дрібного хуліганства, постановою судді не- відбутий строк виправних робіт може бути замінено штрафом або адміністративним арештом (ст. 325 КУпАП);

в) правоприпинювальні - зумовлюють припинення правовідно­ син (адміністративний нагляд за особою, звільненою з місць по­ збавлення волі, припиняється у разі погашення або зняття судимо­ сті з такої особи);

- за наявністю зв'язку з волею суб'єкта серед юридичних фак­ тів виділяють діяння, події та юридично значущі стани:

а) діяння - це акт поведінки (діяльності) суб'єкта, котрий є об'єктивним вираженням його волі. Нерідко такий різновид юри­ дичних фактів іменують діями, проте точніше суть цього явища передає термін «діяння». Адже вольова поведінка суб'єкта може проявлятись як у активній (дія), так і в пасивній (бездіяльність) формах. -

У свою чергу, за критерієм відповідності чинному законодав­ству, діяння поділяють на правомірні та неправомірні. Перші завжди відповідають вимогам юридичних норм, другі - навпаки, завжди їм суперечать. При цьому йдеться не лише про адміністративно-процесуальні норми, а й про норми інших галузей права. Так, по­штовхом для формування цілого комплексу адміністративно-процесуальних правовідносин слугують різноманітні порушення адміністративно-деліктного законодавства;

б) події - явища об'єктивної дійсності, які настають незалежно від волі суб'єкта. Такі явища мають різну природу. Найпоширені­ шими різновидами подій, які спричинюють виникнення адмініст­ ративно-процесуальних правовідносин, є природні, техногенні та антропогенні події.

До природних подій належать стихійні лиха, пожежі, епізоотії тощо. Зокрема, факт панзоотії може зумовити виникнення адмініст-

104

ративно-процесуальних правовідносин з приводу реалізації вста­новленого порядку введення режиму надзвичайного стану в країні (див. статті 4-8 Закону України «Про правовий режим надзвичай­ного стану»)¹.

Техногенні події - це катастрофи, що виникають у зв'язку з ви­користанням техніки, виробничі аварії та інші подібні факти.

Під антропогенними розуміють події, безпосередньо пов'язані з життям суспільства (епідемії, масові заворушення і тощо) або окремої людини (досягнення особою певного віку, смерть та ін.). Так, досягнення громадянином України 16-річного віку є відправ­ною точкою процедури видачі паспорта (згідно із п. 12 Положення про паспорт громадянина України, видача паспорта проводиться у місячний термін за місцем проживання громадянина) ;

в) юридично значущі стани - це юридичні факти, котрі характе­ризуються відносною стабільністю й тривалим періодом існуван­ня, протягом якого вони можуть викликати настання правових на­слідків. Здебільшого вони пов'язані з різноманітними аспектами життя людини такими, як: вік; громадянство; непрацездатність; місце проживання; сімейно-побутові відносини (шлюбні стосунки, наявність дітей, утриманців тощо); соціальна незахищеність; від­значення державними нагородами та присвоєння почесних звань; недієздатність; судимість тощо.

Наприклад, нездатність особи через свої фізичні або психічні вади здійснювати свої права у справах про порушення митних правил по­роджує адміністративно-процесуальні правовідносини з приводу за­конного представництва її інтересів батьками, усиновителями, опіку­нами або піклувальниками (ч. 1 ст. 367 МКУ).

Юридично значущий стан може пов'язуватись також і з певни­ми проявами функціонування юридичних осіб. Зокрема, при кон­центрації підприємств у формі самостійної господарської діяль­ності суб'єкта господарювання, створеного кількома іншими суб'єктами господарювання, яка протягом тривалого періоду не призводить до координації конкурентної поведінки між засновни­ками (ч. З ст. 22 Закону України «Про захист економічної конку-

' Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» // Відомості Верховної Ради України.- 2000.- № 23.- Ст. 176.

² Постанова Верховної Ради України «Про затвердження Положення про паспорт громадянина України...» // Відомості Верховної Ради України.-1992.-№ 37.-Ст. 545.

105

ренції»), органи Антимонопольного комітету України можуть по­рушити відповідну адміністративну справу.

Іноді для виникнення адміністративно-процесуальних право­відносин необхідна наявність одразу кількох юридично-значущих станів. А в окремих випадках і цього буває недостатньо - для того, щоб адміністративно-процесуальна норма вступила у дію, а одно­йменні правовідносини сформувались, окрім кількох юридично-значущих станів потрібна наявність іншого виду юридичних фак­тів (дія або подія).

Наочним прикладом може слугувати ст. 307 КУпАП, де зазна­чено: у разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, що їх замі­нюють. Умовами вступу даної адміністративно-процесуальної нор­ми в дію є: а) відсутність у правопорушника самостійного заро­бітку; б) його вік (від 16 до 18 років); в) прийняття постанови про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Адміністративно-процесуальні правовідносини характеризують­ся наявністю внутрішньої структури, елементами якої є суб 'єкти, об 'єкт та зміст.

Суб'єкти адміністративно-процесуальних правовідносин -це органи публічної влади (їхні посадові особи), фізичні та юридич­ні особи, які вступають у фактичні соціально-правові зв'язки з приводу реалізації встановленого адміністративно-процесуальним законодавством порядку вирішення адміністративних справ.

До безпосереднього вступу у реальні адміністративно-процесу­альні правовідносини будь-який суб'єкт є звичайним носієм відпо­відних суб'єктивних прав і обов'язків. Маючи ці права та обов'язки, а також потенційну здатність їх реалізовувати, він далеко не завжди втілює їх у життя. Причиною цього може бути як волевиявлення са­мого суб'єкта (особа може відмовитись від давання в адміністратив­ному суді показань щодо себе, членів сім "і чи близьких родичів), так і ненастання певного юридичного факту (відсутність позовної заяви виключає можливість провадження в адміністративному суді).

1 лише вступаючи у фактичні соціально-правові відносини, суб'єкт з носія адміністративно-процесуальних прав і обов'язків (суб'єкта адміністративно-процесуального права) перетворюється на їхнього реалізатора - суб'єкта адміністративно-процесуальних правовідносин.

106

Перелік суб'єктів, наділених юридичними правами й обов'яз­ками в адміністративно-процесуальній сфері, є надзвичайно широ­ким. До нього належать громадяни України, іноземці, особи без громадянства, Глава держави, органи судової та виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, органі­зації, незалежно від форми власності, та ін. Але, вступаючи у фак­тичні правовідносини, усі зазначені суб'єкти реалізують лише кіль­ка напрямів адміністративно-процесуальної діяльності. За цим критерієм можна виділити три основні категорії суб'єктів адмініст­ративно-процесуальних правовідносин:

1. суб 'єкти, під проводом яких здійснюється адміністративний процес (так звані лідируючі суб 'єкти);

2. суб 'єкти, щодо яких вирішується справа (зацікавлені сторони);

3) допоміжні суб 'єкти (перекладачі, експерти, спеціалісти тощо). Варто відзначити, що у різних випадках одна й та сама особа

(орган, установа, організація) може належати до різних категорій суб'єктів адміністративно-процесуальних правовідносин. Напри­клад, громадянин, який притягується до адміністративної відпо­відальності, в іншій справі може виступати понятим або свідком.

Зміст адміністративно-процесуальних правовідносин - це суб 'єктивні права й обов 'язки учасників адміністративного про­цесу, котрі реалізуються ними в рамках адміністративно-проце­суальних правовідносин.

Як відомо, будь-яке суб'єктивне право завжди забезпечується кореспондуючим обов'язком. Разом вони (право й обов'язок) утворюють юридичний зв'язок між уповноваженою та зобо­в'язаною сторонами. До виникнення об'єктивних правовідносин такий зв'язок має суто гіпотетичний характер. Він існує лише «на папері» - у вигляді абстрактного правила поведінки,.закріпленого у змісті юридичних норм.

Але з «народженням» фактичних правовідносин, законодавча модель правової поведінки втілюється у реальність. Шляхом здійс­нення певних дій або утримання від них, одна сторона реалізує свої суб'єктивні права, інша - обов'язки. Саме відповідна поведін­ка суб'єктів і становить суть правовідносин, є їхнім змістовним наповненням. Так, зміст адміністративно-процесуальних право­відносин з приводу обмежень дій особи, за якою встановлено адмі­ністративний нагляд, формують: а) рішення суду про заборону за­лишати помешкання у визначений час (реалізація судом відповід­ні

ного права); б) тимчасове утримання піднаглядного від виходу з власного дому або квартири (виконання особою покладеного на неї обоє 'язку).

Об'єктом адміністративно-процесуальних правовідносин виступає усе те, з приводу чого виникають й існують самі право­відносини. Адміністративно-процесуальні правовідносини склада­ються навколо різноманітних проявів, сторін, властивостей та від­носин оточення,як-от:

• поведінка людей, діяльність органів (установ, організацій). Так, cm. 260 КУпАП передбачає можливість застосування заходів процесуального примусу до осіб, які вчинюють адміністративне правопорушення. Об'єктом правовідносин, що при цьому склада­ються, є протиправна поведінка особи;

• інформація. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення (ч. 1 cm. 12 КАС України);

• речі матеріального світу та операції з ними. Речовими доказа­ми є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи (cm. 80 КАС України);

• документи (їхні зміст та форма, суб'єкти складання, порядок подання тощо). Протокол про проведення особистого огляду під­писується посадовою особою митного органу, що проводила огляд, громадянином, який проходив огляд, понятими, які були присутні під час огляду, а у разі обстеження медичним працівни­ком - також цим працівником (ч. 6 cm. 57 МКУ);

• строки (час, порядок). Адміністративний нагляд за особою встановлюється на термін від одного до двох років і не може пе­ревищувати термінів, передбачених законом для погашення або зняття судимості. Термін адміністративного нагляду починаєть­ся з дня оголошення особі постанови судді про встановлення адмі­ністративного нагляду (cm. 6 Закону України «Про адміністратив­ний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»);

• місце, де відбувається подія, розташовується об'єкт або пере­буває особа. Об 'єкти дозвільної системи розміщуються у примі­щеннях, які забезпечують їх схоронність (п. б Положення про до­звільну систему);

• стани. Надзвичайний стан вводиться за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладу, усунення якої

108

в інші способи є неможливим (cm. 4 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану»);

- особисті нематеріальні блага. Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги (cm. 25 Закону України «Про звернення громадян»).

Ознаки адміністративно-процесуальних правовідносин. Адмі­ністративно-процесуальним правовідносинам притаманні всі загальні риси, характерні для будь-якого виду юридичних відносин:

• вони регламентуються нормами права;

• у них завжди беруть участь кілька сторін;

• об'єктивною передумовою їх виникнення, зміни або припи­нення є юридичні факти;

• сторони правовідносин завжди наділені взаємообумовлени-ми суб 'єктивними правами та кореспондуючими їм обов 'явками;

• реалізація означених прав та обов 'язків забезпечується мож­ливістю застосування державного примусу тощо.

Поряд з цим, адміністративно-процесуальні правовідносини мають низку особливостей:

1. вони виникають з приводу реалізації норм матеріальних га­лузей права, причому лише тих, якими регламентуються суспільні відносини у сфері публічного управління;

2. вони регулюються нормами адміністративно-процесуального права;

3. однією із сторін адміністративно-процесуальних правовідно­син завжди є орган публічної адміністрації або його посадова осо­ба. Такий орган (особа) наділяється державно-владними повнова­женнями з організації і ведення адміністративного процесу. Але це не означає його зверхності у відносинах з громадянином. Ідея до­мінування держави над людиною, на якій грунтувалася радянська адміністративно-правова доктрина, поступово відійшла у минуле. Натомість, сучасне адміністративно-процесуальне право виходить з рівності сторін правовідносин. Як орган публічної адміністрації, так і звичайний громадянин наділяються комплексом суб'єктивних прав, однаково гарантованих державою, та юридичних обов'язків, однаково обов'язкових для виконання. Однакове підпорядкування закону і суду ставить посадових осіб та громадян на загальну юри­дичну площину.

109

4. збебільшого реалізація адміністративно-процесуальних пра­вовідносин відбувається без застосування заходів державного примусу. Суперечності між сторонами часто вирішуються шляхом прямого владного рішення уповноваженого органу (посадової осо­би), у якому точно визначаються суб'єктивні права та юридичні обов'язки;

5. такі відносини можуть виникати за ініціативою будь-якої із сторін. При цьому незгода або небажання іншої сторони не стають на заваді їх виникненню. Це правило стосується не лише громадян, а й суб'єктів адміністративної юрисдикції (наприклад: орган пуб­лічної адміністрації зобов'язаний прийняти до розгляду звернення громадянина, оформлене належним чином і подане у встановле­ному порядку);

6. переважна більшість адміністративно-процесуальних право­відносин мають неконфліктний, управлінський характер. Цим во­ни відрізняються від кримінально-процесуальних та цивільно-процесуальних правовідносин, головним призначенням яких є розв'язання суперечки про право.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте адміністративно-процесуальні правовідносини та ви­ значте їх основні передумови.

2. Розкрийте зв'язок юридичних фактів та адміністративно-процесу­ альних правовідносин. Які види юридичних фактів ви знаєте? Чи належать юридичні факти до складу адміністративно-процесуальних правовідносин?

3. Дайте характеристику структури адміністративно-процесуальних пра­вовідносин та її складових елементів.

4. Назвіть ознаки адміністративно-процесуальних правовідносин.