Влада

Галузь науки – кратологія (від гр. kratos - влада і logos - слово, вчення) - сукупність філософ., соціолог., політол., прав. та ін. знань про владу.

Слово влада - грец. - панувати, управляти, володіти. На сьогодні існує понад 300 визначень:

З фр. pouvoir - не тільки влада, але і уряд; з англ. power - не тільки влада, але і держава; з нім. Gewalt - влада, міцність, насильство

Поняття "влада" відноситься до числа широко використовуваних: "влада батьків", "влада сім’ї", "влада старших", "влада звички", "влада почуттів", "влада забобонів", "влада розуму", "влада релігії", "влада ідеології", "влада мафії", "парт. влада", "держ. влада", "політ. влада"

Проблема влади є центральною. Є однією з базисних категорій політології. Системоутворюючий компонент політ. системи.

Основні риси політ. влади:

Загальність - функціонування в усіх сферах сусп. відносин і п. процесах, здатність про­никати в усі види діяльності, зв'язувати людей, соц. верстви і групи і протиставляти їх, має і єдиний принцип діяльності - командування в різних його формах (розпоряджен­ня, наказ, переконання та ін.). Влада є скрізь, де є стійкі об'єд­нання людей: в сім'ї, виробн. колективах, орга­нізаціях і установах, в усій державі.

Публічність/безособовість - діє на основі права від імені всього суспільства; та звертається до всіх громадян;

Легальність - законність, юр. правомірність. Легальна влада діє на основі чітко фіксованих нормативно-правових актів.

Легітимність - це добровільне визнання існуючої влади громадянами, довіра до неї, визнання її справедливою, прогресивною.

Верховенство влади - це обов'язковість виконання владних рішень (ек., політ., правових та ін.) усіма членами суспільства.

Она может ограничить влияние других форм власти, поставив их в разумные границы, либо вообще устранив их;

Вплив - це здатність суб'єкта політики здійснювати вплив у певному напрямку на поведінку індивідів, груп, організацій, об'єднань

з метою сформувати чи змінити думку людей із певного питання, врегулювати політ. поведінку соц. суб'єктів тощо.

Ефективність і результативність влади полягає у тому, що саме в конкр. соц. результатах реалізуються усі задуми, платформи, програми влади, з'ясовується її здатність ефектив­но управляти усіма сферами сусп. життя.

Моноцентричностъ, тобто наявність єдиного загальнодерж. центру прийняття рішень (на відміну від влади ек., яка в умо­вах ринку передбачає плюралізм суб'єктів влади);

Функції влади:

політ. цілевизначення; інтеграційна, регулятивна, правотворча, управління, мотиваційна, стабілізуюча, оптимизации, організаційна, контрольна, координації, мобілізації

Структура влади:

1) Суб'єкти влади - органи влади та громадян, які здійснюють владні функції. Первинні: народ

Президент, депутати, носії суд. влади /політ.партії, організації, еліта, лідери /панівні класи, соц. групи, народності, нації.

Вторинні: малі групи, представницькі колективи, партії, асоційовані групи, групи партикулярних (приватних, неофіційних) інтересів.

2) Об'єкти влади - ті, на кого спрямована влада - люди, їх групи, організації, спільно­ти тощо;

3) Ресурси влади: — реальні засоби, що використо­вуються чи можуть бути використані для зміцнення влади та її реалізації. а) Виділяють і такі типи: страх, інтерес, переконання.

б) Ам. соціо­лог Амітай Вернер Етціоні ділить засоби влади на утилітарні, при­мусові і нормативні.

Розмежування є досить умовним. Так, викори­стання утиліт. і примус. ресурсів здебільшого теж регулюється відповідними нормами.

Дія нормат. прав. ресурсів спирається на силу держ. примусу й може підкріплюватися утиліт. ресурсами.

в) Важливішим сферам життєдіяльності суспільства властиві і за­соби влади: ек., політ., соц. і культурно-інфор­маційні.

1. Ек. ресурси — матер. і тех­н. база суспільства, упорядкованість грош. системи, вигідне географ. положення, багатство корисних копалин, розвинена технолог. основа виробництва, кваліфік. роб. сила, широкі зовнішньоек. зв'язки та ін. Всі мат. ціннос­ті, необхідні для виробництва та споживання, гроші як їх еквівалент, засоби виробництва, земля, продукти харчування, техніка, тощо.

2. Політ. ресурси — наявність розвинених політ. партій, відпрацьованість держ. механізмів, під­готовлений апарат управління, політ. традиції і звичаї, наявність політ. цінностей у суспільстві, наявність політ. лідерів і відпрацьованого механізму формування їх, розвинена політ. теорія і механізми оволодіння нею, розвинена політ. культура мас і культура функціонування політ. структур та ін.

4. Адм.-правові ресурси — система управлін­ня, сукупність владних установ.

5. Правові ресурси — наявність прав. цінностей, розвинена система права, що відбиває реальний стан у сус­пільстві, прав. наука, розвинені механізми правотворчості, правозахисту і правозастосування, висока прав. культура населення та ін.

6. Соц. ресурси — це її здатність до підвищення чи зни­ження соц. статусу чи рангу, місця в соц. стратифікації;

частково збігаються з ек., то­му що підвищення соц. статусу індивіда пов'язане з прибутком і багатством.

Містить у собі і такі показники, як посада, престиж, освіта, мед. обслуго­вування, мешкання, матер. доб­робут, кар'єра, соц. захищеність, доход і багатство, система привилеїв, страхувания, вис. рівень пен­с. забезпечення (рівень пенсий складає до 90% від раніше отримуваної зарплати), широко развинута система доброчинних организаций и т.д.

7. Демограф. ресурси - фіз. і розумово здо­рове населення, відсутність різкої вікової дисгармонії, уста­леність демограф. відносин

Людина складає «тріаду влади»: вона не лише її ресурс, а й її суб'єкт і об'єкт. Людина є універсальним, специф. ре­сурсом влади. Людина створює всі ін. ресурси влади, є «постачальником» усіх ін. ресурсів. Людина може виступати знаряддям влади як засіб впливу на ін. людей.

Людина - творець матер. благ (ек. засоби влади) та інформації (культ.-інформац. засоби влади), солдат і партієць (політ. засоби).

Вел. значення має також кадровий потенціал політ. влади, який складають наділені владними повноваженнями особи.

9. Культурно-інформаційні ресурси — знання й інформація, а також засоби їх отримання і поширення:

Культурні - інститути науки і освіти, заклади культури, освіченість населення, темпи поширення знань, доступність освіти і культури для шир. мас.

Інформаційні - володіння світ., регіо­н. та місц. інформацією, розвиток електрон. технології, вплив ЗМІ (друковані і електронні, преса, радіомовлення, ТБ, а останнім часом — міжнар. інформ. комп'ютерна мережа Інтернет).

10. Примусові (силові) ресурси влади - це апарат фіз. примусу (інститути силового впливу: армія, міліція (поліція), внутр. війська, служба безпеки, спецслужби, суд і прокура­тура з їх матер. атрибутами: будівлями, спорядженням, тюрмами, належні їм техніка, озброєння, і спеціально підготовлені для цього кадри; а також заходи адм. і крим. впливу (встано­влення адм. і крим. відповідальності.