4. Стратегічне управління
1) це реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності підприємства, що дає змогу встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) підприємства та приводити їх у відповідність за рахунок розробки та реалізації системи стратегії; |
2) це процес, за допомогою якого менеджери здійснюють довгострокове керівництво організацією, визначають специфічні цілі діяльності, розроблюють стратегії для досягнення цих цілей, враховуючи всі релевантні (найсуттєвіші) зовнішні та внутрішні умови, а також забезпечують виконання розроблених відповідних планів, постійно розвиваючись і змінюючись; |
3) багатоплановий, формально-поведінковий управлінський процес, який допомагає формулювати та виконувати ефективні стратегії, що сприяють балансуванню відносин між організацією, включаючи її окремі частини, та зовнішнім середовищем, а також досягненню встановлених цілей |
Питання для самоконтролю
Варіанти використання бюджетів у стратегічному управлінні.
Відмінності стратегічного планування і стратегічного управління.
Основні переваги стратегічного управління і можливості його застосування на українських підприємствах.
Переваги та недоліки існуючих типів стратегічного управління.
Причини переходу від розуміння підприємства як «закритої системи» до «відкритої системи».
Тема 2. Передумови застосування стратегічного управління в організаціях План
1. Зміна завдань управління підприємством.
2. Різноманітність підприємств.
3. Необхідність формування стратегічного мислення менеджерів.
Базові поняття: діяльність підприємства; «технологічні прориви»; реакція на зміни; риси підприємств; «стратегічне мислення»; стратегічний рівень підприємства; стратегічно орієнтоване підприємство; принципи стратегічної діяльності.
1. Зміна завдань управління підприємством
Концепція підприємства як «відкритої системи»
Порівняльна характеристика «закритого» та «відкритого» підприємств
Параметри |
«Закрите підприємство» (технікоекономічна система) |
«Відкрите підприємство» (соціальноекономічна система) |
1. Філософія |
Управлінський раціоналізм |
Системний, ситуаційний підходи |
2. Умови діяльності |
Стабільні |
Змінюються |
3. Успіх досягається завдяки |
Раціональній організації виробництва, зниженню витрат за рахунок внутрішніх резервів, зростанню продуктивності праці, ефективному використанню ресурсів |
Адаптації до зовнішніх факторів, пошуку та реалізації нових мож ливостей розвитку (за змістом і співдією); технікоорганізацій ним факторам, що залежать від змін у зовнішньому середовищі |
4. Цілі й задачі |
Структуровані цілі досягнення певних параметрів; діють тривалий час; кооперація та концентрація |
Різноманітність цілей; перевага цілей розвитку |
5. Стратегія |
Зростання обсягів (масштабів) виробництва; поглиблення спеціалізації |
Підпорядкування виробництва споживанню, задоволенню ринкового попиту; диверсифікація; інновації |
6. Організа ційні структури управління |
Основа побудови — функціо нальна ознака; чіткий розподіл праці, спеціалізація, концентрація; визначення обов’язків у стандартних документах |
Основа — децентралі зація різних типів; багатоваріантність форм; гнучкість, універсальність; частина ланок має тимчасовий характер; система автоном них виробничоуправлінських підрозділів (наприклад, СГЦ) |
7. Механізм управління |
Основа — довгострокове планування та ефективний контроль усіх видів |
Основа — виявлення проблем і генерація нових рішень; страте гічне управління переважно за «слабкими сигналами» |
8. Вимоги до персоналу |
Знання технічних компонентів виробничого процесу; знання економіки та організації діяль ності свого підприємства; орієн тація діяльності: чітке та організоване виконання планів та інших рішень, які доводяться «згори»; чітке виконання встановлених норм і правил |
Керівникипідприємці, сполучення спеціальних професійних знань з широким світоглядом; ініціатива на всіх рівнях управ ління, можливість прояву талантів; організаційна культура як основа поведінки |