13.2. Валютний ринок та його рівновага

Валютний курс є основною зв’язуючою ланкою між економікою кожної країни та рештою кран. На зміну валютних курсів впливають різні чинники. Загальна закономірність може бути виражена так:

(13.5)

де r – валютний курс

M_d, M_f – обсяг грошової маси, національної та іноземної відповідно;

GDP_d, GDP_f – обсяг ВВП, національного та іноземного відповідно;

R_d, R_f – відсоткова ставка вдома та за кордоном;

I_d, I_f – темп інфляції дома та за кордоном

T – зміна сальдо торгового балансу

Рівноважний валютний курс (equilibrium exchange rate) – курс валюти, що забезпечує досягнення рівноваги платіжного балансу за умови відсутності обмежень на міжнародну торгівлю, спеціальних мотивів для припливу чи відпливу капіталу та надмірного безробіття.

Я кщо країна притримується плаваючого валютного курсу, то його зміна відбувається в результаті простої взаємодії ринкових сил попиту і пропозиції. В результаті цього національна валюта може або знецінитися або подорожчати відносно іноземної валюти.

Знецінення валюти (currency depreciation) – зниження вартості валюти при режимі плаваючого валютного курсу.

Подорожчання валюти (currency appreciation) – збільшення вартості валюти при режимі плаваючого валютного курсу.

Якщо режим валютного курсу є фіксованим, то курс не міняється від зміни попиту чи пропозиції, оскільки контролюється державою. Центральний банк підтримує валютний курс шляхом купівлі чи продажу своїх валютних резервів. Однак валютні резерви і обсяг національної грошової маси не безмежні. Якщо центральний банк допродавався до того, що резерву залишилося на 8 тижнів імпорту, йому доведеться ініціювати законодавчу зміну валютного курсу або перехід до плаваючої системи. Такою ситуацією можуть скористатися міжнародні валютні спекулянти (Джордж Сорос).

Спекулятивна атака (speculative attack) – різке зростання пропозиції валюти на ринку в період послаблення її курсу, що призводить до втрати валютних резервів країни у випадку спроб підтримати валютний курс, який падає.

Рідше зустрічається ситуація, коли пропозиція іноземної валюти постійно перевищує попит на неї і центральний банк змушений постійно її скуповувати для підтримання курсу. Це роздуває грошову масу і приводить до зростання інфляції. Тоді держава або переходить до плаваючого курсу або законодавчо підвищує курс своєї валюти.

Девальвація валюти (currency devaluation) – законодавче зниження курсу валюти або центрального паритету при режимі фіксованого валютного курсу.

Ревальвація валюти (currency revaluation) - законодавче підвищення курсу валюти або центрального паритету при режимі фіксованого валютного курсу.

Реальна девальвація (real devaluation) – зниження реального курсу національної валюти при режимі фіксованого валютного курсу, яке відбулося з врахуванням зміни рівня цін у своїй країні та в тій країні, до валюти якої котирується національна валюта.

13.3. Еластичність попиту та пропозиції іноземної валюти

Зниження вартості національної валюти приводить до таких економічних ефектів:

• збільшує обсяги національного експорту;

• знижує фізичні обсяги імпорту;

• збільшує валютні доходи від національного експорту, якщо попит нерезидентів на нього еластичний, і знижує ці доходи, якщо попит нееластичний.

Еластичність попиту і пропозиції на валюту (elasticity of currency demand) – співвідношення зміни в обсягах попиту та пропозиції валюти з процентною зміною валютного курсу.

Для практичних цілей для вимірювання еластичності використовують аркову еластичність – зміну показників в проміжку між двома усередненими показниками обсягів валюти та її курсу:

(13.6)

Якщо не враховувати міжнародного руху капіталу, то найбільше значення для еластичності попиту і пропозиції валюти мають такі види еластичності:

З боку попиту:

• еластичність попиту з боку іноземних країн на національний експорт;

• еластичність національного попиту на імпорт з-за кордону.

З боку пропозиції:

• еластичність іноземної пропозиції імпорту з боку іноземних країн;

• еластичність пропозиції національного експорту іноземними країнам.

Проте попит країни на валюту іноземної держави є по суті її пропозицією з боку цієї держави. Точно так само попит іноземної держави на валюту даної країни еквівалентний пропозиції національної валюти цією країною. Тому якщо відомий попит на валюту в даній країні й в іноземній країні, то відома і її пропозиція. Отже, для визначення параметрів попиту і пропозиції валюти достатньо знати тільки попит на її в кожній із країн, що у свою чергу, визначається попитом на імпорт товарів і іноземні активи