Контрольні запитання

1. У чому полягає зміст і в чому обмеженість меркантилістської теорії зовнішньої торгівлі?

2. Дайте визначення закону абсолютних переваг. За яких умов він виконується?

3. Що таке альтернативні витрати виробництва, і як вони пов’язані з теорією відносних переваг.

4. Дайте визначення закону порівняльних переваг. Яке його застосування?

5. Як визначається співвідношення цін при торгівлі у відповідності з законом порівняльних переваг?

6. Що таке виграш від торгівлі? Як він визначається з боку витрат праці і з боку збільшення споживання?

7. Чи застосовується закон порівняльних переваг до торгівлі декількома товарами між декількома країнами.

8. Як визначається рівень відносних зарплат у відповідності з законом порівняльних переваг?

9. У чому полягає обмеженість закону порівняльних переваг? Які типові помилки виникають на практиці в зв’язку з його незнанням або нерозумінням?

10. Які допущення лежать в основі теорії співвідношення факторів виробництва?

11. Дайте визначення фактороінтенсивності товарів і факторонасиченості країни.

12. Сформулюйте теорему Хекшера-Оліна. Доведіть графічно.

13. Сформулюйте теорему вирівнювання цін на фактори виробництва Хекшера-Оліна-Самуельсона. Доведіть її логічно і графічно.

14. У чому сильні і слабкі сторони теорії співвідношення факторів виробництва? Чому можливе лише обмежене її застосування?

15. У чому полягає парадокс Леонтьєва? Чому його не можна вважати повним спростуванням теорії співвідношення факторів виробництва?

16. Чому існує міжнародна торгівля та інвестиції?

17. Які урядові інститути прискорюють або сповільняють торгову діяльність та мобільність факторів виробництва? Що сталось би, якби не було цих інститутів?

18. Покажіть переваги та недоліки спеціалізації країн у зв’язку із торгівлею.

19. Сформулюйте вихідні передумови розробки класичних теорій торгівлі.

20. Яку користь приносять теорії торгівлі?

21. В яких теоріях торгівлі враховується вплив державного втручання, а в яких описується, як держава повинна втручатися в товарний обмін для досягнення певних національних цілей?

22. Які відмінності між меркантилістською та неомеркантилістською теоріями? Що є їх основним завданням?

23. Який основний зміст теорії розміру країни? На що спрямована ця теорія?

24. Які основні допущення, зроблені у теоріях абсолютних та відносних переваг, можуть, на Вашу думку, викликати сумніви?

25. Який основний зміст теорії життєвого циклу товару?

26. Про що йдеться у теорії подібності країн?

27. Чому компанії з різних країн торгують одне з одною? Які існують стимули до експорту та до імпорту?

28. Дайте характеристику концепціям залежності, незалежності та взаємозалежності країн. До чого вони можуть привести?

29. У чому подібність внутрішньої та зовнішньої торгівлі? У чому їх відмінність?

30. Охарактеризуйте основні альтернативні теорії міжнародної торгівлі.

Тема 4. Міжнародна торгова політика та її інструменти

4.1. Свобода торгівлі і протекціонізм

Для регулювання своєї зовнішньої торгівлі кожна держава встановлює певні правила, які у своїй сукупності утворюють зовнішньоторговельну політику.

Політика вільної торгівлі (free trade) - це політика мінімального втручання держави у зовнішню торгівлю, яка розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції. Така політика базується на скасуванні будь-яких перешкод на шляху ввезення та вивезення іноземних та вітчизняних товарів. Митні органи при цьому виконують лише реєстраційні функції. Таку політику проводять країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил, що дозволяє місцевим підприємцям витримувати конкуренцію.

Протекціонізм (protectionism) - це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання системи обмежень імпорту.

Виділяють декілька форм протекціонізму:

• колективний – здійснюється угрупуваннями країн відносно країн, які в це угрупування не входять;

• галузевий – захищає певні галузі, перед усім, сільське господарство, в межах аграрного протекціонізму;

• прихований – здійснюється заходами внутрішньої економічної політики;

• селективний – спрямований проти окремих країн або окремих товарів.

Режими та принципи зовнішньої торгівлі:

• режим найбільшого сприяння (нації) (РНС). РНС - це не менш сприятливий режим, який надається державами одна одній у міжнародному договірному порядку у галузі торгівлі, мореплавства, правового стану громадян, мит тощо, ніж той, який наданий чи буде наданий кожною зі сторін, що домовляються, будь-якій третій стороні;

• національний режим - надання іноземним товарам, послугам, капіталу, юридичним та фізичним особам правового режиму, який однаковий або не менш сприятливий, ніж той, який застосовується до аналогічних вітчизняних товарів, послуг, капіталів, фізичних та юридичних осіб;

• преференційний режим. Передбачає надання СРК переваг із доступу їх товарів на ринки ПРК, основною формою преференцій є тарифні пільги, які фіксуються у вигляді понижених ставок імпортних мит. Преференції практикуються практично усіма ПРК як однобічна поступка, а не як результат торгово-економічних переговорів;

• регулятивний режим (каральний) – зменшення обсягів торгівлі шляхом тарифного і нетарифного регулювання.

• принцип свободи транзиту - забезпечення стабільного доступу товарів до ринків будь-якої країни, незалежно від її географічного розташування, як в абсолютному сенсі, так і відносно країн-контрагентів. Цей принцип виражає принцип рівноправності у питаннях транспортного доступу товарів, забезпечуючи рівність усіх суб’єктів міжнародного торгового обігу;

• принцип транспарентності, або принцип гласності ЗТ законодавства - забезпечення прозорості системи регулювання ЗТ. У широкому сенсі це означає доступність інформації про заходи з регулювання, їх ясність та однозначність і стосується як самих заходів, так і правил їх застосування. Принцип гласності традиційно має на увазі застереження про нерозголошення конфіденційних відомостей, яке б утруднило застосування акту ЗТ законодавства, суперечило б суспільним інтересам або завдало б шкоди законним діловим інтересам окремих підприємств.

• принцип нотифікації - інформування про систему регулювання зацікавленими сторонами у рамках багатосторонніх угод, яке здійснюється, як правило, шляхом офіційного повідомлення органів, які здійснюють контроль за застосуванням багатосторонніх угод.