Заклад комунальної власності управління охорони здоров'я харківської облдержадміністрації харківський медичний коледж №2

Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи

з дисципліни „Економічна теорія”

Тема: Підприємництво і підпрємство

Спеціальність № 5.110102 "Сестринська справа" гр. М30-37

Спеціальність № 5.110106 "Стоматологія" гр.С-3

Спеціальність № 5.110109 "Стоматологія ортопедична" гр. ЗТ-26

Підготувала: викладач ПОДГОРНА О.Б.

Розглянуто та затверджено на засіданні

ЦК соціально-гуманітарних та

економічних дисциплін

Протокол № від _______2011

Голова __________________Рубан Л.С.

Харків 2011

Підприємництво і підприємство.

Мета: визначати підприємництво та підприємства; знати види підприємницької діяльності та види підприємств.

Підприємництвом називають самостійну ініціативну діяльністьз виробництва товарів та надання послуг з метою одержання прибутку.

Суспільна корисність підприємницької діяльності полягає в тому, що:

а) зацікавленість у результатах своєї справи змушує підприємця працювати межі власних можливостей, сприяти загальному прогресу;

б) як людина, що працює в умовах невизначеності, підприємець зацікавлений сприяти стабілізації суспільних відносин;

в) оскільки бажання збільшити власне багатство досягається на грунті задоволення потреб споживачів, остільки це спонукає до пошуків незадоволених потреб, а отже. До піднесення рівня добробуту суспільства.

Підприємницька діяльність завжди здійснюється у межах певних обмежень з боку споживачів, держави, ринкової інфраструктури.

У Господарському кодексі України сформульовані такі принципи підприємництва:

а) вільний вибір діяльності;

б) залучення на добровільних засадах до підприємницької діяльності майна і коштів інших осіб;

в) самостійне формування програм;

г) залучення та використання матеріально-технічних, фінансових і трудових ре­сурсів, використання яких не заборонено',

д) встановлення цін відповідно до законодавства;

е) вільний найм робітників',

ж) самостійне здійснення підприємцем як юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності.

Підприємець - це людина, яка бере на себе ризик, пов'язаний з виробництвом або збутом продукції. Розрізняють три типи підприємців:

а) підприємець-власник,

б) підприємець-орендар,

в) підприємець-менеджер.

Господарство будь-якої країни становить собою единий народногосподарський комплекс, кожна ланка якого має певну специфіку, що позначається на процесі відтворення. Особливе місце в цьому комплексі належить підприємствам (об'єднанням), які є основними ланками економіки. Від того, як працюють підприємства, залежить рівень економічного та соціального прогресу даної країни.

Основною ланкою народного господарства є підприємство. На ньому відбувається поєднання працівників із засо­бами виробництва, зосереджена певна сукупність продуктивних сил, функціонують і розвиваються відносини економічної власності між працівниками і власниками підприємств, формуються економічні зв'язки з іншими підприємствами та державою тощо. Кінцева мета всіх видів діяльноті — привласнення доходу (прибутку), його розподіл і використання певної частини на розширене відтворення. Відповідно до критерію типу власності розрізняють державні підприємства (загальнодержавні, муніципальні й колективні), колективні трудові, колективні капіталістичні, приватнокапіталістичні, індивідуальні (засновані на приваній власності фізичної особи та її особистій праці), сімейні (засновані на праці господаря та членів його сім'ї), іноземні, спільні або змішані (засновані на поєднанні різних форм власності), орендні. З погляду права розрізняють договірні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства командитні, товариства командитні на акціях, повні товариства, акціонерні закриті товариства, акціонерні відкриті товариства, публічні корпорації, публічні установи тощо.

За наявністю влади на ринку розмежовують конкурентні, олігопольні, монопольні підприємства. За характером економічної діяльності — виробничі, торговельні, фінансово-кредитні, посередницькі, науково-виробничі тощо. За сферою діяльності — місцеві, регіональні, національні, міжнародні. За кількісними показниками — малі, середні й великі. Переважну більшість підприємств у розвинутих країнах світу (понад 95%) становлять малі підприємства. Кри­теріями їх визначення є величина активів, торговельного обороту, прибутку, кількість зайнятих тощо. Значного поширення в останні десятиріччя у розвинутих країнах світу набули ризикові (венчурні) підприємства, які створюють окремі підприємці, менеджери, крупні компанії, які працюють над втіленням у виробництво певної ідеї чи проекту. Отримані результати стають власністю великих компаній, інших інвесторів, зате ризикові підпрємсива у разі невдалої діяльності не повертають вкладені у їх розвиток кошти і не виплачують відсотків на них. Основними видами підтримки малих підприємств є фінансова підтримка (гарантування позик, надання частини безкоштовних і пільгових субсидій, створення з цією метою спеціальних банків тощо), податкова політика (знижені ставок оподаткування, несплата податків на певний термін, особливо за умов впровадження ними передових досягнень науки і техніки тощо), політика прискореної амортизації, укладання державних контрактів, кадрова політика (підготовка кадрів, підвищення їх кваліфікації, надані консультаційних послуг з управління підприємством тощо).

Діяльність будь-яких підприємств повинна базуватися на принципах господарського розрахунку, основними є самоокупність, самозабезпечення, економічна відповідальність, матеріальна заінтересованість, господарська самостійність у межах чинного законодавства і контролю державних органів за його виконанням.

Підприємництво — це самостійне організаційно-господарське новаторство на основі використання різних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту тощо з метою отримання прибутків та самореалізації поставленої мети. Основні функції підприємництва: новаторська, організаційна, господарська, соціальна і особиста. Основними рисами підприємця є пошук можливостей та ініціативність, готовність до ризику, відповідальність, здатність жертвувати в інтересах справи, орієнтація на ефективність та якість, цілеспрямованість тощо.

Основною формою підприємств (усіх великих, переважної більшості середніх і навіть частини малих) є акціонерні товариства (компанії), власність яких утворюється венаслідок злиття капіталів засновників компанії, а також випуску цінних паперів та їх продажу. У структурі акціонерного капіталу (власності) виділяють власний та позичений капітал.

Акціонерні компанії поділяються на відкриті (акції продаються і купуються всіма бажаючими і котируються на фондових біржах) і закриті (акції, яких не надходять у вільний продаж, не котируються на фондових біржах).

Акція — це вид цінного паперу без встановленого терміну обігу, який свідчить про пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства і дає право на участь в управлінні підприємством, на отримання прибутку у формі дивіденду, в розподілі майна у разі ліквідації акціонерного товариства.

Позитивними рисами акціонерних компаній є можливість значного розширення джерел фінансування, демократизація управління підприємством, покращення господарських зв'язків між підприємствами, можливість швидкого будівництва на акумульовані кошти нових підприємств і послаблення диспропорцій в економіці внаслідок швидкого випуску дефіцитних товарів, прискорення процесу міжгалузевого переливання капіталу і впровадження досягнень НТР у цих галузях, посилення заінтересованості працівників у результатах їхньої праці тощо. Негативними рисами акціонерних підприємств є можлива втрата акцій дрібними акціонерами під час економічної кризи, посилення системи залежності й контролю менших акціонерних компаній могутнішими, зростання маси фіктивного капіталу і можливість фінансових махінацій, використання акціонерної форми як засобу примусового викупу нерентабельних філіалів, цехів тощо.

Навчальні цілі

1. З’ясувати, чим відрізняються поняття: підприємство, фірма, компанія?

2. Назвати позитивні та негативні риси одноосібного підприємства, партнерства. корпорації.

3. Знати, що таке кругообіг та обіг капіталу, основний і оборотний капітал.

4. Дати відповідь, чим відрізняються поняття „підприємництво” і „бізнес”.

5. Назвати осробливості процесу формування підпрємництва в Україні.

Основні поняття

Підприємство, фірма, інтеграція вертикальна, інтеграція горизонтальна, одноосібні підприємства, партнерства, товариства, корпорації, малий бізнес, кругообіг та обіг капіталу, основний капітал, оборотний капітал.

Підприємництво, інноваційна діяльність, ризик, виробниче підприємництво, комерційне підприємництво, фінансове і страхове підприємництво, підприємницьке середовище, етика підприємницької діяльності.

Завдання.

1. Заповніть схему видів підприємницької діяльності.

Підприємницька діяльність

2 . Заповніть схему функцій, які виконують підприємства.

ТЕСТИ

І рівень

1. Головною причиною виникнення підприємств є:

А. Пожвавлення торговельних зв'язків між окремими країнами.

Б. Спеціалізація робітників на виконанні окремих операцій.

В. Поява класового суспільства і держави як апарату насильства одного класу над іншим.

Г. Науково-технічний прогрес, який спричинив перехід суспільства від доіндустрі- альної до індустріальної стадії розвитку.

2. Основною ознакою галузі виступає:

А. Здатність підприємств виготовляти однорідну продукцію.

Б. Наявність у виробництві великих монополізованих підприємств.

В. Здатність підприємств виготовляти багатопрофільну продукцію.

Г. Наявність у виробництві підприємств різних форм власності.

3. Якщо ваша сім'я вирішила зайнятися підприємницькою діяльністю, то головною ме­тою цієї діяльності буде:

А. Виготовлення високоякісної дешевої продукції.

Б. Впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогрессу.

В. Привласнення прибутку.

Г. Своєчасна сплата податків державним і місцевим органам влади.

ІІ рівень

1.До офіційних обмежувачів приватного інтересу належить:

А. Діяльність держави.

Б. Відсутність у підприємців у достатній кількості наявних оборотних засобів.

В. Низька купівельна спроможність населення.

Г. Незадовільна фінансово-кредитна політика банків.

2. Згідно з законодавством України, підприємницькою діяльністю мають право займа­тися:

• Військовослужбовці.

Б. Представники державних ^місцевих органів влади.

• Працівники силових міністерств.

Г. Працівники освіти, культури, охорони здоров'я.

3. У сучасних умовах України найбільшу частку в підприємницькій діяльності займає:

1. Виробнича. Б. Комерційна.

2. Фінансова. Г. Страхова.