Заклад комунальної власності управління охорони здоров'я харківської облдержадміністрації харківський медичний коледж №2

Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи

з дисципліни „Економічна теорія”

Тема: Державне регулювання національної економіки.

Спеціальність № 5.110102 "Сестринська справа" гр. М30-37

Спеціальність № 5.110106 "Стоматологія" гр.С-3

Спеціальність № 5.110109 "Стоматологія ортопедична" гр. ЗТ-26

Підготувала: викладач ПОДГОРНА О.Б.

Розглянуто та затверджено на засіданні

ЦК соціально-гуманітарних та

економічних дисциплін

Протокол № від _______2011

Голова __________________Рубан Л.С.

Харків 2011

Державне регулювання національної економіки.

Мета — з'ясувати необхідність і суть державного втручання у розвиток суспільного виробництва та відтворенн;. сучасні теоретичні уявлення про роль держави в економіці. Удосконалення економічної системи та її госпо­дарського механізму. Важливіші соціально - економічні функції держа­ви. Держава і ринок. Держава як суб 'скт економічних відносин. Моделі державного регулювання господарства. Основні форми, види і методи регулювання державою ринкової економіки. Зовнішньоекономічна роль держави.

Реформи, що здійснюються в країні, покликані змінити характер участі держави в господарській діяльності, зменшити частку державної власності, створити економічні умови для забезпечення високої ділової активності. Будь-яка масштабна акція потребує скрупульозної підготовки та виваженості.

До мети державного регулювання в Україні можна віднести: створення макро- та мікроекономічних умов для забезпечення повноцінного функціо­нування ринкових регуляторів, ефективної діяльності суб'єктів господарю­вання, становлення конкурентоспроможного національного виробництва, збалансованого і стабільного економічного розвитку; формування гідних умов життя і праці громадян країни, задоволення їх потреб, реалізацію со­ціальних цілей суспільства.

До основних цілей державного регулювання можна віднести:

1. раціональне використання економічних ресурсів;

2. досягнення макроекономічної ефективності, що означає:

• забезпечення зростання продуктивності праці у суспільному вироб­ництві та основі його технічного і технологічного оновлення, вдосконалення організації й управління;

• збалансований, пропорційний розвиток економіки;

• повне та оперативне задоволення соціально-економічних потреб сус­пільства;

3. забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку;

4. реалізація соціальних цілей розвитку суспільств, що передбачає забезпе­чення:

• соціальної справедливості;

• ефективної зайнятості;

• екологічної рівноваги;

• задоволення соціально-культурних, духовних потреб населення.

Орієнтирами, яких дотримується держава у процесі регулювання еконо­міки, є показники, що характеризують рівень економічного розвитку та якість життя: тривалість життя людини, дохід (ВНП) на душу населення, рівень за­йнятості, ступінь реалізації прав людини, стан навколишнього середовища.

Державне регулювання економіки - це вплив держави на відтворювальні процеси в економіці відповідними засобами з метою орієнтування суб'єктів господарювання і окремих громадян на досягнення цілей і пріори­тетів державної політики суспільного розвитку.

Підтримуюча діяльність держави передбачає правове забезпечення ринкової діяльності, створення ринкової та виробничої інфраструктури, під­тримання конкурентного середовища.

Компенсаційна діяльність держави покликана компенсувати недоліки або негативні наслідки функціонування ринку шляхом проведення антимоно- польних та екологічних заходів, організації системи захисту для непрацездат­них та малозабезпечених верств населення, боротьби з безробіттям тощо.

Регулююча діяльність держави передбачає регулювання економічних та соціальних відносин з метою реалізації певних цілей.

Цільова функція державного регулювання полягає у визначенні цілей, пріоритетів і основних напрямів розвитку національної економіки.

Стимулююча функція державного регулювання передбачає форму­вання регуляторів, здатних ефективно впливати на діяльність господарюю­чих суб'єктів (їх інтереси) і стимулювати економічні процеси у бажаному для суспільства напрямку.

Нормативна (регламентуюча) функція державного регулювання - держава за допомогою законів, законодавчих актів і нормативів встановлює певні правила діяльності для суб'єктів економіки, визначає правовий про­стір.

Коригуюча функція державного регулювання зводиться до коригуван­ня розподілу ресурсів в економіці з метою розвитку прогресивних процесів, забезпечення нормальних соціально-економічних умов життя суспільства.

Соціальна функція державного регулювання передбачає регулювання державою соціально-економічних відносин (наприклад, між роботодавцями та робітниками), перерозподіл доходів, забезпечення соціального захисту та соціальних гарантій, збереження навколишнього середовища тощо.

Контролююча функція державного регулювання означає державний нагляд і контроль за використанням і дотриманням законів, нормативних ак­тів, економічних, екологічних стандартів тощо Об'єкти державного регулювання економіки - це сфери, галузі еконо­міки, регіони, а також ситуації, явища та умови соціально-економічного жит­тя країни, де виникли або можуть виникнути труднощі, які не вирішуються автоматично, або ті, що вирішуються у віддаленому майбутньому, тоді, як їхнє вирішення нагальне для нормального функціонування економіки та під­тримання соціальної стабільності.

Принцип наукової обгрунтованості державного регулювання - вра­хування вимог об'єктивних економічних законів, реалій економічного, полі­тичного і соціального життя суспільства, національних особливостей.

Принцип погодження інтересів державного регулювання - державне регулювання економіки має бути механізмом погодження інтересів різних суб'єктів економіки: загальнодержавних, регіональних, групових (підприєм­ців, робітників, споживачів, виробників).

Принцип системності державного регулювання - системність зумов­лена функціонуванням національної економіки як великої складної системи, що включає різні рівні й елементи.

Принцип цілеспрямованості державного регулювання - державне ре­гулювання має спрямовуватися на досягнення конкретних цілей.

Принцип пріоритетності державного регулювання - виділення основ­них соціально-економічних проблем розвитку країни, на вирішенні яких дер­жаві належить зосередити свої зусилля (через обмеженість наявних держав­них ресурсів - фінансових, матеріальних, трудових, інформаційних тощо).

Принцип комплексності державного регулювання - необхідність ви­користання державою всього арсеналу засобів та інструментів, що є в її роз­порядженні (правових, економічних, адміністративних тощо).

Принцип адаптації державного регулювання - державне регулювання має ґрунтуватися на безперервному аналізі результатів оперативної оцінки і коригуванні впливу держави на соціально-економічні процеси залежно від внутрішніх чи зовнішніх умов розвитку країни.

Принцип мінімальної достатності державного регулювання:

• держава повинна виконувати лише ті функції, які не може забезпечити ринок;

• функції державного управління мають розподілятися певним чином; на вищих його рівнях належить вирішувати ті проблеми, які не можуть бути з'ясовані на нижчих.

Принцип ефективності державного регулювання:

• організаційно-правове забезпечення державного регулювання еконо­міки - управління економікою повинні здійснювати спеціальні органи державної влади й управління з чітко визначеними правами, компетен­цією та обов'язками;

• економічно-організаційне забезпечення державного регулювання еконо­міки - держава повинна використовувати важелі (форми, методи, інстру­менти), адекватні цілям і ситуації, що склалася;

порівнянність витрат (на утримання державного управлінського апарату) та результатів державного втручання в економіку.

Економічний метод регулювання

Прямі методи економічного регулювання - методи, за допомогою яких держава безпосередньо втручається в економічні процеси.

Непрямі методи державного регулювання - сукупність опосередкова­них засобів державного впливу на діяльність суб'єктів економіки.

Правове регулювання здійснюється внаслідок прийняття та вдоскона­лення правової бази (відповідного комплексу юридичних законів та попра­вок до них тощо).

Адміністративне регулювання базується на використання сили держав­ної влади. Це заходи (засоби) заборони (заборона будівництва на певних те­риторіях тощо), дозволу (дозвіл державним підприємствам галузей промис­ловості займатися туристичним бізнесом) або примусу (примусове закриття четвертого блоку Чорнобильської АЕС).

Навчальні цілі

1. Розуміти, в чому полягає роль державного регулювання, сутність держав­ного регулювання.

2. Характеризувати принципи державного регулювання еко­номіки, методи державного регулювання.

3. Знати, що таке державне регулю­вання економіки, основні функції державного регулювання економіки.

Основні терміни та поняття

Державне регулювання економіки. Об'єкти державного регулювання економіки. Функції державного регулювання. Принципи державного регулювання.

Тести.

1. Енциклопедично держава визначається як:

а) організація політичної, економічної, правової та ідеологічної влади у суспільстві;

б) централізований механізм реалізації суспільних функцій у країні, примноження національного багатства, перш за все в інтересах пану­ючого класу;

в) спеціальний орган насильства, уособленням якого стали чиновницькі апарати, армія, поліція, суди, в'язниці тощо;

г) правильні усі відповіді.

2. В образному класичному розумінні головна політика держави - це:

а) економіка;

б) право;

в) ідеологія;

г) мораль.

3. Державне втручання в економіку спричинене насамперед:

а) обмеженням виробництва і природних ресурсів;

б) недосконалістю суспільної організації права;

в) неспроможністю ринкового механізму стихійно вирішувати нагальні соціально-економічні проблеми;

г) необхідністю забезпечення економічного суверенітету країни.

4. Пріоритетними інтегративними завданнями держави у суспільно­му господарстві постають:

а) боротьба з економічною злочинністю;

б) підтримка ділової активності на ринку;

в) утвердження мотивації чесної праці;

г) розвиток економічної системи, її господарського механізму.

5. В основі економічної системи суспільства знаходиться:

а) підприємництво;

б) власність;

в) ринок;

г) інновації.

6. Важливішим функціональним елементом економічної системи

служить:

а) господарський механізм;

б) економічна політика;

в) управління господарством;

г) науково-технічний прогрес.

7. Господарський механізм як економічна категорія виражає:

а) продуктивні сили суспільства;

б) об'єктивні закони розвитку виробництва;

в) сукупність виробничих відносин с приводу використання різних форм і методів управління народним господарством та саморегулювання, насамперед економічної власності;

г) структуру суспільного виробництва.

8. Сутнісно господарський механізм розкривається у його внутрішніх функціях:

а) пізнання і використання економічних законів;

б) розв'язання соціально-економічних суперечностей;

в) всебічний розвиток людини шляхом реалізації власності;

г) усі відповіді правильні.

9. Базові складові господарського механізму:

а) ринкове саморегулювання;

б) державне регулювання;

в) наднаціональне регулювання;

г) дійсні усі відповіді.

10. Основний зміст державного регулювання економіки полягає у:

а) сприянні розвитку суспільного виробництва;

б) забезпеченні добробуту всього населення країни;

в) виконанні державою своїх функцій щодо ефективного впливу на про­цес розширеного відтворення економіки;

г) недопущенні криз, інфляції, безробіття та інших негативних явищ у житті суспільства.

11. Класична теорія віддає перевагу у системі регулювання господар­ства:

а) державі;

б) ринку;

в) праву;

г) менеджменту.

12. Кейнсіанська концепція вважає, що:

а) держава має повністю, свідомо та цілеспрямовано контролювати еко­номічну діяльність, розподіл ресурсів, доходів тощо;

б) ринкова економіка здатна до автоматичного саморегулювання, роль держави має обмежуватись жорсткою грошово-кредитною політи­кою;

в) система ринкових відносин не є досконалою, а тому максимально можливу зайнятість та економічне зростання може забезпечити актив­не втручання держави в економіку;

г) держава не повинна займатися відносинами власності, її роль має сто­суватися лише регулювання сфери обігу, перерозподілу доходів та ін. непрямих заходів для забезпечення стійкості економічного розвитку.

13. Соціально-інституціональний напрям пропонує:

а) посилити вплив соціально-психологічних, культурних та політичних факторів на розвиток економіки, створити для цього відповідну систе­му народного контролю;

б) мінімізувати державне втручання в економіку, зменшити прибутковий податок, соціальні виплати, регулювати переважно грошовий обіг;

в) змішану систему державного регулювання економіки: поєднання кейнсіанського інструментарію із широким використанням ринкових умов (конкуренції, динаміки цін та ін.);

г) звести основну роль держави до підтримки розвитку сільського гос­подарства як єдиної продуктивної сфери виробництва.

14. Серед «дерева цілей» державного регулювання економіки можна ви­ділити провідну:

а) рентабельне функціонування підприємств;

б) досягнення макроекономічної сталості та ефективності;

в) розвиток зовнішньоекономічних зв'язків;

г) випуск якісних товарів і надання послуг населенню.

15. Враховуючи, що суспільне виробництво є основою життєдіяльності людини, важливішими серед безлічі функцій держави виступають:

а) політичні;

б) соціально-культурні;

в) правові;

г) економічні.

16. Існують такі основні форми державного регулювання економіки:

а) планування, програмування і прогнозування;

б) грошовий обіг і кредитування;

в) науково-технічна політика;

г) збалансування й оптимізація структури господарства.

17. Макроекономічне планування представляє собою:

а) складання бізнес-планів підприємств;

б) форму управління народним господарством;

в) господарський (комерційний) розрахунок;

г) захист інтересів власного товаровиробника.

18. У свою чергу трьома основними формами державного планування

є:

а) науковість, об'єктивність, цілеспрямованість;

б) обгрунтованість, оптимальність та ефективність;

в) директивне, індикативне та стратегічне;

г) місцеве, регіональне, загальне.

19. Найпоширеніші види державного регулювання економіки:

а) держконтракт, держзамовлення, ліцензування;

б) бюджетно-податкова, грошово-кредитна і цінова;

в) нормування і регламентування господарської діяльності;

г) встановлення державних стандартів, сертифікація і контроль за якіс­тю продукції.

20. Сукупність прийомів, способів і засобів впливу на соціально-еконо­мічний розвиток країни означає поняття:

а) методи;

б) форми;

в) види;

г) типи.

21. Застосовуються такі методи державного регулювання економіки:

а) прямі і непрямі;

б) правові;

в) економічні та адміністративні;

г) усі відповіді правильні.

22. У розвинутих країнах переважають економічні методи державного впливу на господарське життя суспільства, до яких відносяться:

а) госпрозрахунок, стимулювання виробництва і праці, ставка податків, митний тариф, норма амортизації тощо;

б) заходи державної влади - заборони, дозвіл або примус;

в) система юридичних законів, які визначають єдині «правила гри» на ринку;

г) правильної відповіді немає.

23. В умовах капіталістичного ринку специфічним інструментом, матері­альною основою виконання державою своїх функцій у першу чер­гу служить:

а) підприємницька діяльність;

б) ринкова кон'юнктура;

в) державний сектор економіки;

г) сприяння зайнятості населення.