Види публічних фінансів:

Сучасна система публічних фінансів в Україні включає такі ланки:

1) публічні фінанси держави - складаються із суспільних відносин, які виникають з приводу утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання публічних фондів коштів держави;

2) публічні фінанси органів місцевого самоврядування — складаються із суспільних відносин, які виникають з приводу утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання публічних фондів коштів органів місцевого самоврядування всіх видів;

3) недержавні публічні фінанси суспільного (соціального) призначення(за А.А. Нечай) - складаються із суспільних відносин, які виникають з приводу утворення, управління, розподілу (перерозподілу) та використання публічних фондів коштів, за рахунок яких задовольняються суспільні (соціальні) інтереси, визнані державою або органами місцевого самоврядування, та які не є державною чи комунальною власністю.

Матеріальною основою системи публічних фінансів України є такі публічні фонди коштів:

1. публічні фонди коштів держави;

2. публічні фонди коштів органів місцевого самоврядування;

3. недержавні публічні фонди коштів.

До публічних фондів коштів держави в Україні належать:

1. Державний бюджет України, включаючи кошти спеціального фонду Державного бюджету України, у тому числі Фонд України соціального захисту інвалідів, що формується та витрачається відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів";

2. державні позабюджетні фонди:

• Пенсійний фонд України;

• Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який утворюється за рахунок обов'язкових відрахувань комерційних банків згідно із законодавством України;

• інші позабюджетні грошові фонди, кошти яких є державною власністю та які утворюються відповідно до законодавства;

3. спеціальні фонди грошових коштів і резерви Національного банку України та інших кредитних організацій, які засновані на праві державної власності;

4. фонди коштів державних підприємств, установ та організацій.

До публічних фондів коштів органів місцевого самоврядування в Україні належать такі фонди коштів:

1. бюджети органів місцевого самоврядування, включаючи спеціальні бюджетні фонди цільового призначення;

2. позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування;

3. фонди грошових коштів комунальних банків, якщо їх статутний капітал утворюється за рахунок коштів органів місцевого самоврядування;

4. фонди коштів комунальних (муніципальних) підприємств, установ та організацій.

До публічних фондів коштів соціального призначення, які не є державною чи комунальною власністю та за рахунок яких задовольняються суспільні інтереси, визнані державою, в Україні належать:

1) публічні солідарні фонди коштів обов'язкового соціального страхування, а саме:

• Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

• Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

• Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

2) публічні накопичувальні фонди коштів обов'язкового соціального страхування, а саме, недержавні пенсійні фонди, через які здійснюється накопичення, інвестування, розподіл та використання коштів обов'язкового державного накопичувального пенсійного страхування (коштів другого рівня пенсійної системи).

Фінанси мають ряд функцій, через які розкриваються їх найважливіші ознаки, риси та властивості. Основними функціями публічних фінансів є розподільна, перерозподільна та контрольна. Розрізняють також стимулюючу, накопичувальну, установчу, організаційну функції фінансів. Значення їх для фінансового права полягає в тому, що вони становлять його матеріальний зміст.

Розподільна функція фінансів втілюється в тому, що держава гарантує забезпечення відповідних суб’єктів необхідними фінансовими ресурсами, підтримує суспільні пропорції між частинами сукупного суспільного продукту, національного доходу, сприяє розширеному відтворенню. Ця функція реалізується на стадії формування первинних фондів базового рівня (доходів домогосподарств, прибутків підприємств), тобто тих сукупність яких формує національний дохід держави.

Розміри зазначених фондів можна визначити лише після надходження запланованих доходів. Зазначені процеси становлять зміст перерозподільної функції фінансів: відбувається формування так званих вторинних доходів держави та їх перерозподіл між первинним і наступними власниками (дотації, субвенції).

Контрольна функція фінансів органічно пов’язана з двома попередніми і випливає із природи фінансів. Розподіл і перерозподіл об’єктивно потребує постійного контролю – на всіх стадіях фінансової діяльності, всіх суб’єктів, у правових формах, визначених чинним законодавством.

Публічні фінанси, будучи нерозривно пов'язаними з існу­ванням власне держави, не дивлячись на свій об'єктивний хара­ктер, проявляються не інакше, як у формах, визначених держа­вою. Тобто, держава, враховуючи суспільні потреби, які завжди детерміновані рівнем розвитку продуктивних сил, масштабами державної діяльності, соціальними завданнями на відповідному етапі розвитку і т.д., надає фінансовим відносинам, що об'єк­тивно народжуються, адекватні правові форми. Вона з допомо­гою права встановлює конкретні види платежів (податків, збо­рів, мита) і порядок їх зарахування в державні грошові фонди, визначає напрями використання фінансових ресурсів, принципи їх розподілу і т.д. Інакше кажучи, вона здійснює це з допомогою фінансового права.

Отже, матеріальним предметом фінансового права ви­ступають публічні фінанси, які є за своєю суттю розподіль­ними та перерозподільними суспільними відносинами, або, інакше кажучи, розподільні та перерозподільні відносини у сфері публічних фінансів.

Таке розуміння предмету та змісту фінансового права, на нашу думку, найбільш адекватно відповідає його справжній су­спільній природі. У відповідності з принци­пом соціального натуралізму межами фінансового права є природні межі публічних фінансів, тобто, завжди і всюди фі­нансовим правом повинні регулюватися усі без винятку розпо­дільні та перерозподільні відносини у сфері публічних фінансів, оскільки усі їх види без жодного винятку належать до єдиного предмету фінансового права.