Тема 4. Теоретико-методологічні основи здійснення галузевого аналізу.

Основні питання:

1. Сутність та складові елементи проміжного середовища.

2. Методологія галузевого аналізу.

3. Прогнозування стратегічних змін на галузевому ринку.

Мета теми: надати студенту системне уявлення про місце аналізу та прогнозування галузевого ринку у процесі стратегічного управління.

Основні терміни і поняття теми: проміжне середовище, галузева конкуренція, концентрація підприємств, конкурентні сили, ключові фактори успіху, споживачі, постачальники.

Зміст теми.

Проміжне середовище являє собою сукупність факторів, що формують довгострокову прибутковість підприємства і на які воно може вплинути через встановлення ефективних комунікацій. Найбільш поширеною та відомою моделлю проміжного середовища є модель „галузевої конкуренції” М. Портера, за якою безпосереднє оточення підприємства ототожнюється з галуззю, в якій функціонує підприємство.

За моделлю М. Портера основними конкурентними силами на галузевому ринку виступають:

1) суперництво між продавцями в самій галузі;

2) спроби компаній з інших галузей завоювати покупців своїми товарами -субститутами ;

3) можливість появи нових конкурентів у самій галузі;

4) здатність постачальників сировини та комплектуючих диктувати свої умови;

5) здатність споживачів продукції підприємства диктувати свої умови.

Аналіз галузевого ринку здійснюється за наступними етапами:

1) з’ясування основних економічних показників галузі;

2) визначення конкурентних сил галузі за моделлю М.Портера: суперництво між продавцями, спроби компаній з інших галузей завоювати покупців своїми товарами-субститутами, можливість появи нових конкурентів в самій галузі, здатність постачальників сировини диктувати свої умови, здатність споживачів диктувати свої умови);

3) визначення факторів, які викликають зміни в структурі конкурентних сил;

4) визначення компаній, які мають найбільш сильні (слабкі) конкурентні позиції;

5) визначення найбільш вірогідного кроку конкурентів;

6) визначення ключових факторів успіху;

7) визначення перспектив галузі та її привабливості.

Для здійснення аналізу галузевого ринку використовують методи оцінки концентрації підприємств в галузі, карти стратегічних груп, класифікатор цілей і стратегій конкурентів тощо.

Література:1,233-300; 4, с.44-68; 10, с.108-200; 11, с.31-84.

Тема 5. Внутрішнє середовище функціонування підприємства

Основні питання:

1. Сутність та склад внутрішнього середовища.

2. Основні підходи до оцінки внутрішнього середовища.

3. Методи аналізу та прогнозування внутрішнього середовища.

Мета теми: надати студенту системне уявлення про місце аналізу та прогнозування внутрішнього середовища підприємства у процесі стратегічного управління ним.

Основні терміни і поняття теми: виробничий потенціал, організаційна культура, виробництво. маркетинг, персонал, техніко-технологічна база, ліквідність.

Зміст теми.

Внутрішнє середовище підприємства являє собою сукупність факторів, які формують його довгострокову прибутковість і перебувають під безпосереднім контролем керівників та персоналу підприємства.

Аналіз внутрішнього середовища підприємства передбачає перевірку всієї системи господарювання підприємства та окремих його підсистем щодо реалізації можливостей, які надає підприємству зовнішнє середовище, виявлення сильних та слабких сторін підприємства з метою оцінки ймовірності реалізації перших і подолання останніх.

Для аналізу внутрішнього середовища використовують наступні групи показників:

1) загальні характеристики підприємства (імідж підприємства, наявність чітко визначених цілей і стратегій, форма власності, конкурентноздатність підприємства, його розмір, рівень спеціалізації та можливості виробничої диверсифікації; цільова оцінка виробничого потенціалу тощо);

2) маркетинг (розміри сегменту ринку, який обслуговує підприємство; можливості завоювання нових ринків; рівень розвитку реклами; рівень продажу; наявність стратегії завоювання та зростання потенціалу ринку тощо);

3) виробництво (тривалість та особливості виробничого циклу; рівень розвитку окремих виробничих систем та їх співвідношення; можливості змін у технології та технічному оснащенні; рівень оновлення устаткування; виробничої потужності та їх завантаження тощо);

4) фінанси (розмір власного капіталу, ліквідність, розміри заборгованостей, прибутковість капіталу, фінансова стабільність тощо);

5) науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи (обсяг інвестицій у НДДКР, професійно-кваліфікаційний рівень служб НДДКР тощо);

6) організація та управління (вид організаційної структури підприємства; використання систем стратегічного управління; специфіка побудови апарату управління тощо);

7) персонал (структура і рівень кваліфікації персоналу; динаміка робочої сили; система заробітної плати тощо);

8) рівень організаційної культури (мікроклімат в колективі; трудова дисципліна; норми поведінки; стиль керівництва тощо).

Для аналізу внутрішнього середовища (у сукупності із зовнішнім середовищем) використовується метод SWOT-аналізу.

Література:1,233-300; 4, с.44-68; 10, с.108-200; 11, с.31-84.