Тема 13. Соціально-психологічне забезпечення стратегічного управління

Основні питання:

1. Характеристика системи соціально-психологічного супроводження стратегічних змін.

2. Організаційна культура та стиль керівництва в системі стратегічного управління.

3. Моделі організаційної культури.

4. Порядок проведення організаційних змін.

5. Характеристика методів впровадження організаційних змін.

6. Мотивація та формування стратегічної поведінки.

Мета теми: усвідомити значущість соціально-психологічних аспектів в стратегічному управлінні підприємством.

Основні терміни і поняття теми: організаційна діяльність, організаційна культура, організаційний розвиток, організаційні зміни, опір змінам, примушування, адаптація, управління опором, мотивація, стратегічна поведінка, керівник-стратег.

Зміст теми.

Великого значення для розробки стратегії має соціально-психологічне забезпечення, що передбачає відповідну організацію системи соціально-психологічного супроводження стратегічного управління. Важливість цього явища полягає в тому, що воно створює відповідну організаційну культуру, робочий морально-психологічний клімат, який сприяє всім стратегічним процесам на підприємстві.

Організаційна культура – це комплекс взаємопов’язаних факторів: досвід минулий та нинішній; структурні та соціально-психологічні, національно-культурні характеристики; погляди, цілі, потреби та цінності людей, що працюють на підприємстві. До основних типів організаційної культури відносять: культуру „якості”, культуру „створення”, культуру „продуктивності”, культуру „підтримки”. Ідентифікація типу організаційної культури надає керівникам інформацію про можливості, характер та швидкість здійснення стратегічних змін.

Організаційний розвиток являє собою складне явище, в якому поєднуються суто організаційно-адміністративні явища із соціально-психологічними процесами. Організаційний розвиток можна визначити як процес удосконалення формальних і неформальних аспектів організаційної діяльності. Якість впровадження організаційного розвитку значною мірою визначається тим, як повно доведено та усвідомлено зміст і необхідність організаційних змін, що, в свою чергу, залежить від рівня підготовки працівників в нових умовах.

Опір змінам – це багатогранне явище, яке проявляється у формі не передбачуваних відстрочок, протидій, додаткових витрат і нестабільності процесу стратегічних змін. Розрізняють індивідуальний, груповий та опір системи.

До основних методів впровадження організаційних змін відносять примушування, адаптацію, управління опором.

Найважливішою умовою впровадження стратегічних змін є мотивація персоналу підприємства. Основними видами винагороди є підвищення платні, система винагород (бонусів), система заохочувальних нагород різного типу, участь у прибутках, винагорода акціями.

Мотивація сприяє формуванню поведінки індивіда, групи або організації в цілому. В основі лежить так звана „концепція навчання поведінці”. Навчання поведінці – це досить усталений у часі процес зміни поведінки людини на основі досвіду, що відображає дії людини та реакцію оточення на ці дії.

Формування стратегічної поведінки пов’язано з типом організаційної культури, що склалася та формується на підприємстві.

Література:1, с.453-502; 4, с.122-130, 219-290; 10, с.500-552; 11, с.325-349.