Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОРРЗ тези лекций.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
407.55 Кб
Скачать

2. Практика, передовий досвід правоохорон­них органів як основне джерело окремих криміналістичних методик.

Практика розкриття й розслідування злочинів має певні взаємозв’язки з криміналістичною методикою:

  • практика слугує полігоном (апробуються запропоновані рекомендації);

  • практика є підставою для розроблення відповідних наукових рекомендацій (методик розслідування);

  • саме на потребу практики розробляються наукові рекомендації щодо розкриття окремих видів злочинів;

  • практика дає можливість отримати передовий досвід з розкриття та розслідування злочинів, ураховуючи як позитивні, так і негативні наслідки, помилки, що впливає на змінення або вдосконалення прийнятих окремих криміналістичних методик .

3. Поняття слідчої ситуації та етапу розслідування і їх роль у організації розслідування злочинів

Етап розслідування – це певний проміжний пункт у процесі розслідування злочину, який характеризує стан слідства з позиції повноти вирішення його завдань і визначається прийнятими процесуальними рішеннями у кримінальній справі (за А.Ф. Волобуєвим). Загальновизнаним є поділ процесу розслідування на два етапи: початковий та наступний.

Питання щодо моменту розкремлення криміналістичних етапів є дискусійним. Існують дві основні концепції.

В основі першої концепції ознака невідкладності слідчих дій, де початковий етап – це інтенсивний пошук, виявлення та закріплення доказів. Він може бути завершеним незалежно від того, чи вдалося вирішити всі завдання такого етапу (чи встановлено особу; чи пред’явлено їй обвинувачення), але повинні бути виконані всі невідкладні слідчі дії. Наступний етап становить розгорнуте, поступове доказування вини злочинця або звичайне продовження його пошуку, тобто відповідно до шляхів подальшого розслідування.

В основу другої концепції покладено момент розкриття злочину, пов’язаний із пред’явленням обвинувачення, де початковий етап триває до встановлення особи, яка вчинила злочин, і завершення збирання доказів для пред’явлення їй обвинувачення хоча б за одним епізодом злочину, тобто завершення всіх дій щодо збирання доказової інформації, достатньої для пред’явлення обвинувачення особі за одним епізодом злочинної діяльності. Ця концепція є більш конкретизованою та корисною для практики розкриття й розслідування злочину, оскільки невідкладними слідчі дії можуть стати на будь-якому етапі розслідування залежно від обставин кожної конкретної справи.

4. Сутність, поняття та форми протидії розслідуванню злочинів та шляхи її подолання. Суб’єкти протидії розслідуванню

Протидія – це протистояння двох і більше суб’эктів, які мають різни мотиви і цілі та обтяжені вчиненим злочином. Тобто протидія починається тоді, коли приховування як складова злочинної діяльності здійснене. Тому у визначенні змісту протидії розслідуванню ми солідарні з криміналістами, які вважають приховування та протидію розслідуванню окремими формами ухилення від відповідальності винних осіб, де приховування здійснюється до виявлення злочину правоохоронними органами, а протидія розслідуванню – після його виявлення та порушення кримінальної справи .

Виходячи з суб’єкта протидії розслідуванню, необхідним є подальше розроблення типових тактичних операцій та дослідження особливостей тактики проведення окремих слідчих дій, що належать до таких (це окремі тактичні прийоми протидії).

Безпосередня протидія розслідування з боку підозрюваного (обвинуваченого): прийоми, спрямовані на знищення та фальсифікацію речових доказів вчинення злочину; переховування осіб, причетних до викрадення; вплив підозрюваного на свідків (потерпілих) з метою давання еправдивих (неповних) свідчень; протидія розслідуванню через власні неправдиві свідчення підозрюваного (обвинуваченого).

Опосередкована протидія розслідуванню: з боку захисника підозрюваного (обвинуваченого), корумпованих працівників органів державної влади та управління; правоохоронних органів.