- •Організація розкриття і розслідування злочинів: тези лекцій
- •Передмова
- •Тема 1. Поняття, Завдання, система та загальні положення курсу «організація розкриття та розслідування злочинів»
- •1. Поняття, сутність організації розкриття та розслідування злочинів. Система організації розкриття та розслідування злочинів
- •2. Організаційні основи взаємодії слідчого з оперативними службами: характеристика принципів, специфічних для взаємодії з органом дізнання, форми взаємодії
- •3. Теоретичні засади планування розслідування, техніка планування
- •4. Теоретичні засади висування слідчих версій
- •5. Засади розшукової діяльності слідчого
- •Тема 2. Методологічні основи розкриття та розслідування злочинів
- •1.Структура, методологічні основи розкриття та розслідування злочинів
- •2. Практика, передовий досвід правоохоронних органів як основне джерело окремих криміналістичних методик.
- •3. Поняття слідчої ситуації та етапу розслідування і їх роль у організації розслідування злочинів
- •4. Сутність, поняття та форми протидії розслідуванню злочинів та шляхи її подолання. Суб’єкти протидії розслідуванню
- •Тема 3. Організація й особливості розкриття і розслідування злочинів «По гарячим слідах»
- •1. Загальні положення (основи методики) організації розкриття та розслідування злочинів по «гарячих слідах»
- •2. Тактика затримання як тактичної операції та як слідчої дії
- •3. Організація взаємодії слідчого з органом дізнання під час розкриття та розслідування злочинів по «гарячих слідах». Дослідчі ситуації розслідування
- •Тема 4. Організація початкового етапу розслідування злочинів
- •2. Висунення версій і планування розслідування на початковому етапі розслідування. Алгоритми вирішення слідчих ситуацій на початковому етапі розслідування
- •3. Організація і проведення типових слідчих дій для початкового етапу розслідування
- •4. Особливості початкового етапу розслідування окремих видів злочинів (неочевидне вбивство, спричинення тяжких тілесних ушкоджень, хуліганство, шахрайство, вимагання, торгівля людьми)
- •Тема 5. Організація наступного етапу розслідування злочинів
- •1. Загальні положення організації розкриття та розслідування злочинів на наступному етапі розслідування. Особливості планування та ситуаційний характер наступного етапу розслідування
- •2. Організація встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину і прийняття заходів щодо їх усунення
- •3. Забезпечення відшкодування матеріальних збитків, заподіяних злочином, та можливої конфіскації майна
- •4. Збір інформації про особистість обвинуваченого, необхідної для винесення обгрунтованого і справедливого вироку
- •5. Основи взаємодії слідчого з оперативними працівниками та іншими службами на наступному етапі розслідування
- •Тема 6. Організація розкриття та розслідування злочинів минулих років
- •1. Понятття та криміналістична характеристика злочинів минулих років. Основні умови діяльності слідчого при розкритті та розслідуванні злочинів минулих років
- •2. Організація, планування слідчими розслідування нерозкритих злочинів минулих років. Метод колективного планування розслідування злочину та взаємодія слідчого.
- •3. Форми діяльності, які слідчий повинен здійснювати у справах про нерозкриті злочини
- •Тема 7. Організація розкриття і розслідування економічних злочинів
- •1. Поняття та криміналістична класифікація економічних злочинів
- •2. Особливості методики розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва
- •3. Особливості методики розслідування злочинів, пов’язаних з фактами фіктивного підприємництва Криміналістична характеристика. Способи вчинення і приховування даного виду злочину:
- •4. Особливості методики розслідування злочинів, пов’язаних з наданням послуг грального бізнесу.
2. Організація встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину і прийняття заходів щодо їх усунення
Можливості встановлення причин конкретного злочину і умов, що сприяли його вчиненню, та їх усунення існують саме під час проведення досудового слідства. Відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства орган дізнання, слідчий (а також прокурор і суд) в процесі провадження за кримінальною справою “...зобов'язані виявити причини і умови, які сприяли вчиненню злочину” (ст.23 КПК України). Встановивши їх, названі органи вносять у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів щодо усунення виявлених причин і умов злочину (ст.23-1 КПК України). Наведені положення свідчать про те, що криміногенні обставини (причини і умови) віднесені до предмету доказування за кожною кримінальною справою.
Встановлення причин конкретного злочину полягає у вивченні особи обвинуваченого, визначенні її негативних рис, які в конкретній життєвій ситуації призвели до вчинення нею злочину.
Умови, що сприяють вчиненню злочину (пасивні фактори), складають його навколишню обстановку. В кримінології умови прийнято розподіляти на суб’єктивні і об’єктивні.
Суб’єктивні умови – це негативні психологічні і моральні якості людей, що оточують злочинця. Негативні якості людей (населення) позначаються на їх орієнтації, поведінці, суспільній діяльності і утворюють сприятливу атмосферу для виникнення злочинного задуму і досягнення злочинцем поставленої ним мети. Такими суб’єктивними умовами є, наприклад, прагнення певних людей до швидкого і нетрудового збагачення, прагнення до “красивого” життя, правовий нігілізм, які можуть бути використані злочинцем.
Об’єктивними умовами злочинності прийнято вважати соціальні протиріччя, які безпосередньо не залежать від свідомості і волі населення. Це умови історично успадковані від минулих епох, що підтримують стан соціальної напруженості в суспільстві і сприяють злочинності (екологія, уклад і стан економіки, соціальні відносини, тіньові сторони урбанізації і технічного прогресу тощо). Їх встановлення потребує певної аналітичної роботи на основі узагальнення значної кількості кримінальних справ певної категорії, а усунення – кардинальних економічних, політичних та соціальних заходів.
Встановлення умов, що сприяли вчиненню конкретного злочину, полягає у вивченні під час його розслідування зовнішніх по відношенню до особи обвинуваченого обставин. Ці обставини можна розділити, орієнтуючись на їх суб’єктивний чи об’єктивний характер, на:
а) конкретну життєву криміногенну ситуацію (на першому плані знаходяться суб’єктивні умови);
б) загальну ситуацію, що склалася у суспільстві, на час вчинення злочину (об’єктивні умови).
3. Забезпечення відшкодування матеріальних збитків, заподіяних злочином, та можливої конфіскації майна
Однією з важливих і в той же час складних тактичних завдань, які вирішуються при розслідуванні злочинів є забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.
Відповідно до п. 4 ст. 64 КПК України характер і розмір шкоди, завданої злочином належать до обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі. Діяльність слідчого і органу дізнання, спрямована на відшкодування матеріальної шкоди від злочину, регламентується кримінально-процесуальним законодавством. Зокрема, процесуальні норми встановлюють обов’язок органу дізнання і слідчого забезпечити відшкодування матеріальної шкоди і можливої конфіскації майна (ст. 29 КПК України), визначають умови і порядок накладення арешту на майно (ст. 125, 126 КПК України). Вони визначають перелік прав і обов’язків цивільного позивача і цивільного відповідача в кримінальній справі, а також їх представників (ст. 50, 52 КПК України), регламентують дії слідчого у процесуальному оформленні їх участі в справі (ст.123, 124 КПК України).
В тактичному завданні “забезпечення відшкодування матеріальної шкоди”, з методичною метою доцільно виділяти наступні більш дрібні тактичні завдання розслідування:
1) встановлення характеру і розміру шкоди, завданої розкраданням;
2) встановлення майна, яким володіють винні особи, та його місцезнаходження;
3) встановлення правового статусу цього майна (приватна чи колективна власність);
4) вилучення і збереження майна для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації.
Вирішення названих тактичних завдань має певну специфіку, обумовлену обставинами злочину, здійснюється шляхом виявлення, фіксації та використання доказів в умовах реально існуючої протидії з боку зацікавлених осіб.
