2. Організація встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину і прийняття заходів щодо їх усунення

Можливості встановлення причин конкретного злочину і умов, що сприяли його вчиненню, та їх усунення існують саме під час проведення досудового слідства. Відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства орган дізнання, слідчий (а також прокурор і суд) в процесі провадження за кримінальною справою “...зобов'язані виявити причини і умови, які сприяли вчиненню злочину” (ст.23 КПК України). Встановивши їх, названі органи вносять у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів щодо усунення виявлених причин і умов злочину (ст.23-1 КПК України). Наведені положення свідчать про те, що криміногенні обставини (причини і умови) віднесені до предмету доказування за кожною кримінальною справою.

Встановлення причин конкретного злочину полягає у вивченні особи обвинуваченого, визначенні її негативних рис, які в конкретній життєвій ситуації призвели до вчинення нею злочину.

Умови, що сприяють вчиненню злочину (пасивні фактори), складають його навколишню обстановку. В кримінології умови прийнято розподіляти на суб’єктивні і об’єктивні.

Суб’єктивні умови – це негативні психологічні і моральні якості людей, що оточують злочинця. Негативні якості людей (населення) позначаються на їх орієнтації, поведінці, суспільній діяльності і утворюють сприятливу атмосферу для виникнення злочинного задуму і досягнення злочинцем поставленої ним мети. Такими суб’єктивними умовами є, наприклад, прагнення певних людей до швидкого і нетрудового збагачення, прагнення до “красивого” життя, правовий нігілізм, які можуть бути використані злочинцем.

Об’єктивними умовами злочинності прийнято вважати соціальні протиріччя, які безпосередньо не залежать від свідомості і волі населення. Це умови історично успадковані від минулих епох, що підтримують стан соціальної напруженості в суспільстві і сприяють злочинності (екологія, уклад і стан економіки, соціальні відносини, тіньові сторони урбанізації і технічного прогресу тощо). Їх встановлення потребує певної аналітичної роботи на основі узагальнення значної кількості кримінальних справ певної категорії, а усунення – кардинальних економічних, політичних та соціальних заходів.

Встановлення умов, що сприяли вчиненню конкретного злочину, полягає у вивченні під час його розслідування зовнішніх по відношенню до особи обвинуваченого обставин. Ці обставини можна розділити, орієнтуючись на їх суб’єктивний чи об’єктивний характер, на:

а) конкретну життєву криміногенну ситуацію (на першому плані знаходяться суб’єктивні умови);

б) загальну ситуацію, що склалася у суспільстві, на час вчинення злочину (об’єктивні умови).

3. Забезпечення відшкодування матеріальних збитків, заподіяних злочином, та можливої конфіскації майна

Однією з важливих і в той же час складних тактичних завдань, які вирішуються при розслідуванні злочинів є забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.

Відповідно до п. 4 ст. 64 КПК України характер і розмір шкоди, завданої злочином належать до обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі. Діяльність слідчого і органу дізнання, спрямована на відшкодування матеріальної шкоди від злочину, регламентується кримінально-процесуальним законодавством. Зокрема, процесуальні норми встановлюють обов’язок органу дізнання і слідчого забезпечити відшкодування матеріальної шкоди і можливої конфіскації майна (ст. 29 КПК України), визначають умови і порядок накладення арешту на майно (ст. 125, 126 КПК України). Вони визначають перелік прав і обов’язків цивільного позивача і цивільного відповідача в кримінальній справі, а також їх представників (ст. 50, 52 КПК України), регламентують дії слідчого у процесуальному оформленні їх участі в справі (ст.123, 124 КПК України).

В тактичному завданні “забезпечення відшкодування матеріальної шкоди”, з методичною метою доцільно виділяти наступні більш дрібні тактичні завдання розслідування:

1) встановлення характеру і розміру шкоди, завданої розкраданням;

2) встановлення майна, яким володіють винні особи, та його місцезнаходження;

3) встановлення правового статусу цього майна (приватна чи колективна власність);

4) вилучення і збереження майна для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації.

Вирішення названих тактичних завдань має певну специфіку, обумовлену обставинами злочину, здійснюється шляхом виявлення, фіксації та використання доказів в умовах реально існуючої протидії з боку зацікавлених осіб.