Фонема [n]

Німецький сонорний приголосний [n] за артикуляцією збігається з німецькими [t] і [d]. Різниця полягає в назальності [n], тобто звук резонується в носовій порожнині, поскільки видихуване повітря вихо­дить не через рот, а через носову порожнину. Подібно до сонорного [m] приголосний [n] звучить більш напружено і виразно в кінці слова і менш виразно на початку слова.

Буквене зображення звука [n]

Звук	Буква	Приклади
[n]	n, nn	die Nase, der Mann

nah [na:] der Nacken [΄nakәn] der Mann [man]

nass [nas] die Nase [ na:zә] die Wand [vant]

dann [dan] der Name ['na:mә] die Bahn [ba:n]

wann [van] Anna ['’ana] sanft [zanft]

ganz [gants] die Tante ['tantә]

der Abend ['’a:bәnt]

Варіанти фонеми [г]

У сучасній німецькій мові існують чотири варіанти приголосної фонеми [г].

1. Задньоязичний щілинний [r] (Reibe-r). При вимові цього звука задня спинка язика піднесена до м'якого піднебіння і утворює з ним щілину, через яку проходить струмінь видихуваного повітря, утворю­ючи слабкий шум тертя. Голосові зв'язки вібрують, тобто це дзвінкий приголосний.

2. Увулярний (язичковий) дрижачий [r] (Zäpfchen-r). При вимо­ві цього звука активним є маленький язичок (uvula). Задня спинка язика піднесена до м'якого піднебіння настільки, що стикається з язичком. Струмінь видихуваного повітря приводить язичок у коли­вальний рух, в результаті чого виникає поперемінно то слабкий до­тик, то щілина між язичком та задньою спинкою язика. Число коли­вань язичка невелике, тому артикульований таким чином звук часто буває схожий на увулярний щілинний [χ], відрізняючись від нього лише дзвінкістю.

3. Передньоязичний дрижачий [r] (Zungenspitzen-r) артикулюється подібно до українського [r], тільки з меншою кількістю вібрацій кін­чика язика.

У літературній німецькій вимові домінує Reibe-r, Zäpfchen-r мож­ливий, Zungenspitzen-r вживається рідше, хоча саме цей варіант є іс­торично німецьким звуком.

Три названих варіанти фонеми [г] вимовляються: а) у позиції початку наголошеного і ненаголошеного складу: raten ['ra:tәn], be­ruhen [bə'гu:ən]; б) після змичних і щілинних приголосних перед го­лосним: bringen ['briηən], Straße ['∫tra:sə], frieren ['fri:rən]; в) після короткого голосного (крім префіксів er-, her-, ver-, zer-): Berg [bεгк], Arm [ُ’arm], ’warten ['vartən]; г) після довгого [а:]: Haar [ha:r], wahr [va:r], Jahr [ja:r].

4. Вокалізований г: [ɐ]. При вимові цього звука середня спинка язика піднесена у напрямку до твердого піднебіння. Звук невиразний, індеферентний, класифікується як голосний середнього ряду.

Вокалізований [ɐ] вимовляється лише: а) коли r стоїть після дов­гого голосного (крім [а:]). У цьому випадку його транскрипційне по­значення [ɐ]: er [’e:ɐ], ihr [’i:ɐ], Uhr [’u:ɐ], umgekehrt [’υmgəke:ɐt]; б) коли r стоїть у ненаголошених префіксах er-, her-, ver-, zer- та у ненаголошеному суфіксі -er. У цій позиції звук довший, ніж коли він вимовляється після довгого голосного. Транскрипційне позначення [ɐ]: erzählen [’ɐ'tsε:1ən], verstehen [fÞ'∫te: ən], Vater ['fa:tɐ], Fahrer ['fa:rɐ].

Увага: [г] вимовляється, коли er- стоїть у наголошеній позиції: erben ['’εrben], Erfurt ['’erfυrt]; на початку складу: höher ['hø:ɐ] - але: höhere ['hø:ərə].

Мал. 13. Українське [г] Мал. 14. Німецьке [г]