- •Вступ Фонетика і фонологія. Фонема
- •Норма німецької вимови
- •Співвідношення звука і букви
- •Загальні умови утворення голосних і приголосних
- •Основні відмінності між системами голосних німецької та української мов
- •Основні відмінності між системами приголосних німецької та української мов
- •Звукова система німецької мови Фонеми [а:] і [а]
- •Сильний приступ голосного
- •Фонеми [f] і [s]
- •Буквене зображення звуків [f] і [s]
- •Фонема [∫]
- •Буквене зображення звука [∫]
- •Фонема [t]
- •Буквене зображення звука [t]
- •Фонеми [р] і [k]
- •Звук [ә]
- •Буквене зображення звука [ә]
- •Фонеми [b, d, g, V, z]
- •Буквене зображення звуків [b, d, g, V, z]
- •Фонема [n]
- •Буквене зображення звука [n]
- •Варіанти фонеми [г]
- •Буквене зображення звуків [г]
- •§21. Фонема [h]
- •Буквене зображення звука [h]
- •Фонема [χ]
- •Буквене зображення звука
- •Випадки вживання довгих і коротких голосних у німецькій мові
- •Фонема [u:]
- •Буквене зображення звука [u:]
- •Фонема [υ]
- •Буквене зображення звука [u:]
- •Фонема [о:]
- •Буквене зображення звука [о:]
- •Фонема [ɔ]
- •Буквене зображення звука [ɔ]
- •Наголос у простих і складних словах
- •Загальна характеристика переднього ряду голосних німецької мови
- •Фонема [і:]
- •Буквене зображення звука [і:]
- •Фонема [I]
- •Буквене зображення звука [і]
- •§ 32. Фонема [e:]
- •Буквене зображення звука [e:]
- •§ 33. Фонеми [ε] і [ε:]
- •Буквене зображення звуків [ε] і [ε:]
- •§ 34. Фразовий наголос і найпростіші випадки фразового членування
- •Приклади
- •§ 35. Загальна характеристика лабіалізованих голосних
- •§ 36. Фонема [у:]
- •§ 37. Фонема [y]
- •§ 38. Фонема [0:]
- •§ 39. Фонема [се]
- •§ 40. Винятки з правил читання довгих та коротких голосних
- •§ 41. Мелодика простого розповідного речення
- •§ 42. Мелодика окличного та спонукальнго речення
- •§ 43. Загальна характеристика німецьких дифтонгів
- •§ 44. Фонема [ар]
- •§ 45. Фонема [ao]
- •§ 46. Фонема [q#]
- •§ 47. До таблиці німецьких голосних
- •§ 48. Фонема [Јf]
- •§ 49. Фонема [Яfl
- •§ 51. Мелодика питального речення з питальним словом
- •§52. Мелодика питального речення без питального слова
- •§ 53. Фонема [1]
Основні відмінності між системами голосних німецької та української мов
Характерними особливостями німецьких голосних, які відрізняють їх від українських, є такі:
а) Довгота і короткість голосних. У німецькій мові розрізняють довгі й короткі голосні як окремі фонеми. Це означає, що тривалість голосного (довгота і короткість) може змінювати смислове значення слова.
З довготою і короткістю голосних німецької мови тісно пов'язана відмінність їх за якістю, тобто за ступенем закритості чи відкритості. Як правило, довгі голосні бувають закритими (спинка язика вище піднята до піднебіння), а короткі - відкритими (прохід між спинкою язика і піднебінням ширший).
б) Сильне м'язове напруження всього мовного апарата при вимові голосних (крім [ə]).
З ним пов'язана така властивість німецьких голосних, як збереження ними якості звучання в ненаголошених позиціях. Довгі голосні у ненаголошеній позиції стають напівдовгими, але якість звучання - закритість чи відкритість - зберігається. Короткі голосні в ненаголошених позиціях також вимовляються чітко й ясно.
Значною напруженістю артикуляцій звуків німецької мови пояснюється і чітка вимова голосних, відсутність призвуків інших голосних.
В німецькій мові вимовляються [о:, ɔ, e:, ε, є:] без будь-яких призвуків.
в) Сильний приступ голосного на початку слова та кореня. Цей сильний приступ перешкоджає злиттю даного слова з попереднім в одну звукову групу.
г) Більш активна участь губ в артикулюванні голосних. У німецькій мові значно більше лабіалізованих, тобто губних, голосних, ніж в українській.
Основні відмінності між системами приголосних німецької та української мов
Німецькі приголосні звуки характеризуються такими особливостями, які відрізняють їх від українських приголосних:
Відсутністю протиставлення палаталізованих (м'яких) і не палаталізованих (твердих) приголосних. У німецькій мові всі приголосні тверді.
Відсутністю пом'якшення німецьких приголосних перед голосними переднього ряду.
Деяким оглушенням дзвінких приголосних. Німецькі дзвінкі приголосні вимовляються не так дзвінко, як українські, німецькі дзвінкі ближчі до відповідних їм глухих.
Відсутністю подвоєння приголосних. У німецькій мові немає подвоєних і довгих приголосних (крім випадків, коли однакові приголосні зустрічаються на стику префікса і кореня, кореня і суфікса тощо).
Наявністю аспірації. Німецькі глухі проривні приголосні [k,p,t] вимовляються з так званим придихом, тобто їхня вимова супроводжується шумним видихом (крім кількох окремих позицій).
Звукова система німецької мови Фонеми [а:] і [а]
У німецькій мові є довгий [а:] і короткий [а]. За якістю, тобто за ступенем закритості чи відкритості, вони майже не відрізняються один від одного. Обидва вимовляються з відносно широко відкритим ротом. Губи не округлені, верхня губа трохи напружена, язик лежить плоско, впирається кінчиком у нижні зуби. Задня спинка язика трохи піднесена до м'якого піднебіння.
Мал. 1. Українське [а] Мал. 2. Німецьке [а] Мал. 3. Німецьке [а:]
Існує тенденція до більш закритої та передньої вимови німецького короткого [а] у порівнянні з довгим [а:].
Постановка [а:] та [а] не становить труднощів для українців. Слід лише стежити за тим, щоб кінчик язика не відривався від нижніх зубів і корпус язика не відходив глибоко назад.
Мал. 4. Німецькі [а:] і [а]
Мал. 5. Українське [а]
Буквене зображення звуків [а:] та [а]
-
Звук
Буква
[а:]
[а]
а, аа, ah
а
