Буквене зображення звука [e:]

Звук	Буква	Приклади
[e:]	e, ее, eh	die Erde, die Armee, stehen, sehr

'e: - 'e: - 'e: - 'e: - 'e:

er ['e: ] erstens [' ’e: stəns]

die Erde [' ’e: də] das Erz ['e: ts]

erst ['e: st] das Erdbeben [' ’e: t,be:bən]

ze: te: de: ne: me: be: ke: ge: ve:

die Armee ['ar'me:] das Thema ['te:ma] zehn [tse:n] wem [ve:m]

das Komitee [komi'te:] vierzehn ['fir,tsə:n] der Februar ['fe:bruar] wen [ve:n]

heben ['he:bən] nehmen ['ne:mən] die Phonetik [fo'ne:tik] wer [ve: ]

das Meter ['me: t ] treten [' tre: tən] das Wesen ['ve:zən] der [de: ]

der Kaffee [kafe:] jeder ['je:d ] stehen ['∫te:ən] der Tee [te:]

werden ['ve: dən] gegen ['ge:gən] zuerst [tsu' ’e: st]

§ 33. Фонеми [ε] і [ε:]

Відкриті звуки: короткий [ε] і довгий [ε:] значно легші для поста­новки. Вони обидва близькі до українського [ε] в словах цей, небо, од­нак вимовляються напруженіше; короткий звук набагато коротший, а довгий - довший від українського [ε].

Мал. 33. Німецьке [ε]

При вимові німецьких [ε] і [ε:] губи трохи розведені, розкриття рота ширше, ніж при [e:]. Піднесення середньої спинки язика при ви­мові довгого [ε:] менше, ніж при [e:], а при вимові короткого [ε] менше, ніж при [e:]. Кінчик язика впирається в нижні зуби.

Буквене зображення звуків [ε] і [ε:]

Звук	Буква	Приклади
[ε] [ε:]	e, ä ä,äh	das Ende, die Wäsche die Ära, die Ähre, die Nähe

der Student [∫tu'dεnt] es ['εs] der Mensch [mεn∫] essen [' ’εsən]

das Wetter [vεtə] das Heft [hεft] das Werk [vεrk] die Ente [' 'εntə]

während [vε:rənt] der Kern [kεrn] die Ernte [' ’εrntə] das Bett [bεt]

der September [zεp'tεmb ] die Ecke [' 'εkə] strecken [∫trεkən] das Fett [fεt]

der November [no' vεmb ] nennen [' nεnən] die Treppe ['trεpə] der Text [tεkst]

der Dezember [dε'tsemb ] ändern [' 'εnd n] senden ['zεndən] des [dεs]

der Westen ['vεstən] das Ende [' ’εndə] wenden ['vεndən] nett [nεt]

die Schwester ['∫vεst ] ntfernt ['εnt'fεrnt] sechs [zεks] der Bär [bε: ]

schmecken ['∫mεkən] erkennen [’ 'kεnən] der beste [bestə] fremd [frεmt]

vertragen [fε'tra:gən] ernst ['εrnst] fern [fεrn] kennen ['кεnən]

gern [gεrn] der Herbst [hεrpst] schämen [' ∫ε:mən] die Nähe [nε:ə]

die Quantität [kvanti'tε:t] der März [mεrts]

§ 34. Фразовий наголос і найпростіші випадки фразового членування

Дуже важливим для правильної вимови є вміння правильно роз­міщувати словесні наголоси у фразі, тобто знати правила фразового наголосу.

Як відомо, кожне слово в словниковому ряді має свій наголос. В реченні деякі слова наголос втрачають, стають ненаголошеними, інші ж зберігають завжди наголос.

Не в усіх мовах фразовим наголосом виділяються одні й ті ж кате­горії слів. Наприклад, в українському реченні звичайно наголос падає не тільки на іменник, прикметник, дієслово, прислівник, а й на особові і присвійні займенники, іноді на прийменники.

У німецькій мові кількість ненаголошуваних у фразі слів більша, ніж в українській.

1. Звичайно не стоять під наголосом у німецькій мові артиклі, сполуч­ники, прийменники перед іменником, займенники особові, присвій­ні, відносні, питальні, вказівні займенники der, dieser, jener, solcher, зворотний займенник sich і безособовий займенник es, неозначений займенник man, заперечні слова kein, nicht, зв'язки, частки so і zu перед прикметниками, прислівниками та іншими частинами мови.

Was machst du morgen nach 8 Uhr abends?

[¿vas 'maχst du 'mɔrgən naχ ' ’aχt ' ’u: ' ’a:bənts]

2. Іменники, прикметники, прислівники, числівники і в більшості ви­падків самостійні дієслова стоять під наголосом (див. приклад п. 1).

3. Ненаголошеними або слабко наголошеними бувають допоміжні та модальні дієслова.

Er hat das Heft genommen.

[’e hat das 'heft gə'nɔmən].

4. Незмінювана форма повнозначного дієслова в поширеному реченні вимовляється звичайно з слабким наголосом.

Er muss mit dem Bruder nach Kyjiw fahren.

[’e mus mit dem 'bru:d na:χ 'ki:jif ֽfa:rən]

З розстановкою наголосів у фразі тісно пов'язане фразове членування, або розподіл пауз у фразі (пауза - більша або менша зупинка під час мов­лення). Паузи розділяють фразу на невеликі групи слів, у кожній з яких є найменше одне наголошене слово. Якщо в такій словесній групі кілька на­голошених слів, то одне з них звичайно є наголошеним трохи сильніше, ніж решта. Такі групи слів, більш тісно пов'язаних між собою за змістом, на­зивають синтагмами, а сильніший наголос у синтагмі - синтагматичним.

Jede Sprache ist eine schwere Sache.

['je:də ' ' ∫pra: χəξ ’ist ’aenə ´∫və:rə ´´zаχə]

Розстановка пауз у фразі (виділення синтагм) визначається звичай­но самим змістом висловлювання. Однак є типові випадки виділення синтагм, які можна перелічити у вигляді правил. Окрему синтагму утворюють:

1. Іменник, перед яким стоїть означення.

Mein Bruder ist Student.

[maen ´bru:d ξ ’ist ∫tu´dεnt].

2. Власне ім'я, якщо воно стоїть на початку речення.

Anna ist eine gute Erzieherin.

['’anαξ ’ist ’аепə 'gu:tə ’ ´´tsi:ərin].

3. Поширений додаток або обставина, що стоїть на початку речення.

In zehn Minuten sind wir auf der Straße.

[’in 'tse:n mi"nu:tənξzint vi ’aof de "∫tra:sə].

4. При переліку однорідних членів речення кожний з них виділяється в синтагму.

Auf dem Tisch sind Bücher, Hefte und Zeitschriften.

[’aof dem 'ti∫ξzint 'bу:ç ξ ´hεftəξ υnt "tsaet∫riftən].

Ні в якому разі не слід робити паузи між артиклем та іменником, між прийменником та іменником, між прийменником і займенником, між означенням і означуваним словом.