Десорбція

Адсорбенти, що мають велику активність, належать до групи досить дорогих матеріалів, тому доцільним є їх багаторазове використання. З цією метою після проведення процесу адсорбції необхідно адсорбент регенерувати, тобто виділити з нього раніше увібрану речовину. Цей процес протилежний адсорбції і зветься десорбцією.

До основних способів регенерації адсорбента відносять:

-підвищення температури адсорбента або зниження тиску над ним;

-продування адсорбента нагрітим газом або перегрітою парою;

-витіснення поглинутих компонентів іншою речовиною, що має більш високу адсорбованість, а потім легко відділяється одним із простих методів десорбції.

Десорбція проходить швидше і повніше з підвищенням температури. При виборі температури необхідно забезпечити максимальне видалення поглинутих компонентів, але не допускати при цьому руйнування адсорбента у випадку перегрівання.

При десорбції речовин, що легко розпадаються і полімеризуються при високих температурах, а також пожежо - і вибуховонебезпечних необхідно користуватися витісним методом, що ефективний при температурах 40 - 80 С.

Для досягнення повної регенерації адсорбента необхідно після десорбції висушити його і охолодити.

Іонний обмін

Одним із різновидів процесів сорбції є іонний обмін - досить розповсюджений в природі процес, що отримав в останній час широке застосування у багатьох галузях промисловості.

Механізм іонного обміну грунтується на тому, що на межі розділу твердого тіла і рідини утворюється подвійний електричний шар. Поверхня твердого тіла має позитивний або негативний заряд, а іони другої фази, що мають протилежний знак, розміщуються на невеликій відстані від поверхні розділу і утворюють зовнішній шар частинок подвійного, так званого електричного шару. Іони зовнішнього шару утримуються на поверхні розділу фаз електричними силами, при цьому вони знаходяться в рухливому стані, що сприяє обміну з іонами того ж знаку, що знаходяться в середовищі, тобто тверді тіла отримують можливість поглинати іони із середовища.

Такий процес зветься іонною адсорбцією, а відповідні тверді тіла - іонітами.

Як іоніти використовуються тверді тіла природного походження, до яких належать цеоліти, глинисті мінерали, апатити, целюлоза, крохмаль, бавовна тощо, а також синтетичні смоли. Іоніти випускаються у вигляді порошків, зернят, гранул, волокон або плівок.

Іонний обмін отримав широке розповсюдження в цукро-рафінадному виробництві для обезбарвлення і видалення солей з сиропів.

Обробка продуктів іонітами проводиться в іонному реакторі, що поданий на рис.8.37.

Апарат являє собою вертикальний циліндричний корпус 1, в якому розміщені решітчасті перегородки 2 для підтримки іоніту. У нижній частині знаходиться розподільник 3 із дренажними ковпачками 4. Над розподільником засипаний спершу шар крупного, а потім дрібненького гравію. На цей шар засипаний іоніт.

Оброблюваний продукт подається через патрубок 5 в розподільник 3 і, проходячи через гравій і іоніт знизу вгору, обезбарвлюється і обез- солюється. Оброблений про­дукт через отвори в ковпачках 6 верхнього дренажного прист­рою 7 поступає у патрубок 8 і виводиться з реактора.

Рис. 8.37. Іонний реактор

1-корпус; 2- решітчасті перегородки;

3- розподільник; 4-дренажні ковпачки;

5-живильний патрубок; 6-ковпачки;

7-дренажна труба; 8-відвідний патрубок.

Через певний час роботи обезбарвлювальна здатність іоніту вичерпується і він підлягає регенерації.

Термін контактування іоніту з оброблюваним розчином виражається питомим навантаженням К іоніту, що є величиною, зворотною швидкості фільтрування