1. Завдання дисципліни «Будова та експлуатація обладнання».

Дисципліна «Будова та експлуатація облднання» передбачає вивчення вітчизняних та імпортних машин і апаратів, які застосовуються на різних підприємствах переробної та харчової промисловості.

Випуск високоякісної харчової продукції можливий тільки за умов використання сучасних видів технологічного обладнання. Досягнення високих технічних показників у його роботі забезпечує добре знання суті фізико-хімічних процесів, які відбуваються на різних стадіях виробництва, будови технологічного обладнання та прийомів раціональної його експлуатації.

Дисципліна «Будова та експлуатація обладнання» - одна з основних профілюючих дисциплін, які формують професійний рівень випускників навчального закладу І-ІІ рівня акредитації по спеціальності 5.05050208 «Експлуатація та ремонт обладнання харчових виробництв».

Вивчення обладнання студентам бажано приводити по такій схемі :

• призначення;

• місце в технологічному процесі;

• класифікація;

• будова і принцип дії базових моделей;

• основні техніко-економічні показники;

• особливості модифікацій основного обладнання;

• порівняльна характеристика різних моделей;

• правила експлуатації (пуск, регулювання роботи, зупинка, характерні неполадки в роботі і шляхи їх усунення);

• питання охорони праці та навколишнього середовища.

Досконало вивчити за той незначний час, що передбачений стандартом освіти, все обладнання, всіх галузей харчової промисловості – неможливо.

Тому в даному посібнику акцентається увага лише на типовому обладнанні основних галузей.

Після вивчення дисципліни «Будова та експлуатація обладнання» студенти повинні :

Знати :

• сучасний стан і перспективи розвитку харчової промисловості;

• класифікацію і загальні положення про обладнання і потокові лінії;

• призначення, застосування, класифікацію, будову, принцип дії, техніко-економічні показники і правила безпечної аксплуатації вантажопідйомного, транспортного і типового технологічного обладнання основних галузей харчової промисловості.

Уміти :

• аналізувати стан розвитку галузі;

• проводити аналіз обладнання та потокових ліній;

• налагоджувати і регулювати роботу обладнання, знаходити причини можливих неполадок та ліквідувати їх;

• виконувати необхідні графічні і розрахункові роботи, проводити підбір обладнання по довідниковій та технічній літературі.

2. Сучасний стан і перспективи розвитку харчової промисловості.

Харчова промисловість України - одна із провідних галузей народногосподарсьгого комплексу. За обсягом валової продукції вона посідає друге місце після машинобудування і металообробки, третє за кількістю робітників, п'яте - за вартістю основних виробничих фондів. Харчова промисловість об'єднує 22 спеціалізовані галузі що включають більше 40 основних виробництв. В цілому в Україні вона виробляє на даний час більше 10 тис. найменувань продукції.

Особливістю харчової промисловості є високий рівень матеріалоємності виробництва. Так, в структурі собівартості харчових продуктів, витрати на сировину і матеріали складають 85-90 %.

У процесі розвитку найбільший економічний ефект дадуть ті рішення, які направлені на раціональне використання сировини і матеріалів, впровадження матеріалозберігаючої техніки та технології. Головним важелем інтенсифікації народного господарства на сьогодні є кардинальне прискорення науково-технічного прогресу, широке впровадження техніки нових поколінь і нових технологій, що забезпечують високу продуктивність і ефективність виробництва. У перспективі ставиться завдання, яке передбачає забезпечення глибокої технічної реконструкції народного господарства на основі сучасних досягнень науки ітехніки.

З урахуванням поставлених завдань виробничо-технічна база харчової промисловості вимагає не тільки розширення, але й корінної реконструкції. Більша частина діючого тепер обладнання представлена застарілими машинами та апаратами, що не відповідають сучасним вимогам. Низький рівень механізації і автоматизації призводить до зниження продуктивності праці. За цим показником вітчизняна харчова промисловість значно відстає від економічно розвинутих країн світу.

Однією з основних причин такого відставання є низький рівень концентрації виробництва. Так, на даний час в Україні функціонує більше 16 тис. підприємств харчової промисловості. Особливо багато їх в борошняно-круп'яній, м'ясній, плодоовочевій та олієжировій промисловості. Тому питання підвищення рівня концентрації виробництва для харчової промисловості є одним з основних в галузі вирішення практично всіх проблем прискорення технічного прогресу. Тільки у великому виробництві економічно ефективно комбінувати процеси, що забезпечують утилізацію відходів і комплексне використання сировини, зниження сезонності виробництва, впровадження безвідхідної технології та охорону навколишнього середовища. У найближчий час мусять бути прийняті заходи з технічного пере­оснащення підприємств харчових галузей на основі обладнання їх потоковими лініями і машинами, які забезпечують комплексну переробку сировини.

Основою технічного переобладнання харчової промисловості є наявність в країні розвинутого харчового машинобудування. Завданнями особливої валі єхерійне виготовлення техніки нових поколінь, здатної дати багаторазове підвищення продуктивності праці, відкрити шлях до автоматизації всіх стадш технологічних процесів. Особливою підгалуззю в машинобудуванні в останній час стала продовольча. Продовольче машинобудування - відносно молода підгалузь промисловості, розвиток її розпочався у 60 -х роках.

Головним орієнтирам в роботі галузі є перехід від пропозиції і виробництва окремих машин до розробки і випуску комплектів машин, агрегатів і потокових ліній, які комплексно вирішують питання використання сільськогосподарської сировини, скорочення втрат при її переробці, зберіганні та доставці продукції до споживача.

Сьогодні втручання техніки коріннім чином змінює сам характер продовольчої проблеми.

Наприклад, традиційне питання про збільшення надоїв молока, його кількості на душу населення з порядку денного не знімається, але ставиться по-іншому: яка ступінь переробки цього продукту? Адже кожен кілограм сиру-цеще 10кг сироватки, апри виробництві 1 кг масла отримується 20 кг зворотної сировини. Великі відходи мають місце тому, що молочний білок і ферменти розчинені в великій кількості води, звідки їх ще потрібно добувати.

Переробка вторинної сировини - тільки один із шляхів вирішення продовольчої проблеми. Другий шлях - виробництво продуктів харчування штучним способом.

Першорядною проблемою сьогодні є фасування продуктів. Тому однією з основних задач є розробка нових пакувальних машин і автоматів для харчових продуктів та значне збільшення їх виробництва.

Для виходу на міжнародну арену, номенклатуру обладнання для фасування та пакування необхідно збільшити з 380 до 500 найменувань. Існуючі розробки дозволять підвищити випуск розфасованих сипучих і штучних товарів вдвічі порівняно з теперішнім періодом, в трирази зросте пакування овочів і фруктів.

Планується також збільшити вдвічі випуску розфасованому та упакованому вигляді м’яса та м’ясопродуктів, в 1,2 рази плодоовочевих консервів у дрібній розфасовці:

Передбачається також збільшити ступінь підготовки продуктів, повністю готових до споживання або таких, що вимагають для цього мінімальних доробок. Особливо актуальні ці питання для тих галузей, які на даний час задовольняють кількісні вимоги населення в своїй продукції - хлібопекарній, макаронній, круп'яній та інших.

У кондитерській промисловості слід організувати випуск заморожених тортів, пиріжків, кексів, що дозволить забезпечити необхідні запаси продуктів до свят, коли діючі потужності не можуть задовольнити потреби населення.

Технічний прогрес у харчовому машинобудуванні направлений також на перехід до розробки юмплексно-механізованих і автоматизованих підприємств, а також заводів-автоматів, оснащених обладнанням з високою одиничною потужністю і програмним управлінням. Це забезпечить підвищення продуктивності праці в 3-4 рази порівняно з рівнем, досягнутим на даний час.

Сьогодні конструктори повинні йти вперед незнаними шляхами, не за­довольняючись фарватеромчужого пошуку. При цьому конструкція розроблюваного обладнання значною мірою повинна орієнтуватися на використання принципово нових способів обробки предметів праці: ультразвуком та електромагнітним полем, струмами високої частоти, високим тиском і розрідженням, інфрачервоним випромінюванням тощо.

Реальним фактором науково-технічного прогресу в харчовій промисловості стало міжнародне спілкування. Україна отримує із закордонних країн біля 90 найменувань обладнання для продовольчих галузей промисловості. У свою чергу вона експортує більше 50 видів обладнання. Це позитивно впливає назадоволення зростаючих вимог народного господарства і підвищення технічного рівня обладнання.

Співдружність із закордонними країнами відбувається також у напрямку вико­нання сумісних науково- технічних робіт по переоснащенню галузі і розробці нової техніки. Ця робота забезпечує більш повне використання науково-технічного потенціалу країн-партнерів. При цьому значно скорочуються строки розробки і освоєння серійного виробництва нового обладнання.

Впровадження на хартових підприємствах маніпуляторів, машин і обладнання, що управляється з допомогою мікропроцесорної техніки, стало новим напрямком науково-технічного співробітництва у продовольчому машинобудуванні.