Спиртове та лікеро-горілчане виробництво

Меляса із залізничних цистерн 2, зважених на вагонних вагах, по похилому лотку зливається в заглиблений резервуар 1, звідкіля через уловлювач за допомо­гою насоса подається в мелясосховище.

Кислоти із залізничної цистерни 5 насосом 4 відкачують через верхній люк, заповнюючи трубопроводи на стороні всмоктування в насос кислотою із збірника 10. Потім переключають вентилі і насосом перекачують кислоту із цистерни у збірник 6.

Розчини антисептиків і живильних речовин готують у збірниках 40 і 42 із мі­шалками і насосом 41 перекачують у розхідні збірники-мірники 7 і 9.

Передбачено кислотне асептування нерозбавленої меляси, яку ви­користовують для приготування сусла для дріжджів. Мелясу із мелясосховищ

насосом 43 подають через автоматичний пробовідбірник у буферні збірники 15, розміщені над вагами 14. Зважена меляса поступає в змішувач 13, де до неї дода­ють сірчану кислоту або розчин діамонійфосфату та антисептики з відповідних збірників. Для цього у ваговому відділенні встановлюють збірники 10, 7 і 9 від­повідно для добового запасу кислот, розчину солей та антисептика. Усю кількість кислот і живильних солей, розраховану на всю мелясу, вносять до неї для приго­тування сусла для дріжджів. Для запобігання розкладання цукру концентрова­ною кислотою її розбавляють дво- або трьохкратним об'ємом води у змішувачі 12 з огдядовим ліхтарем. Необхідну кількість допоміжних матеріалів встановлюють за допомогою мірників 8 і 11 або градуйованих покажчиків рівня в збірниках. Із змішувача 13 меляса поступає у один із збірників асептованої меляси 39. Для усереднення меляси протягом зміни її беруть із декількох резервуарів мелясосховища. У збірниках мелясу додатково перемішують за допомогою насоса 38 вели­кої потужності.

Зважена меляса, яку використовують для основного сусла, надходить через змішувач без додавання кислот і поживних солей у збірник 37 добового запасу. У цю мелясу вносять тільки розчин антисептика із напірного збірника.

Із збірників асептовану мелясу насосом подають у напірні збірники 19, а із них вона поступає в змішувач 21 для приготування сусла для дріжджів. Мелясу для основного сусла подають у напірний збірник 18, звідкіля вона поступає в змішувач 20. Задану температуру сусла підтримують зміною співвідношення холодної і гаря­чої води із напірних збірників 16 і 17.

Сусло для дріжджів із змішувача 21 безперервним потоком поступає через витратоміри у дріжджогенератори 30.

У стерилізатор 25 і апарати 23, 24 і 26 чистої культури дріжджів мелясне сусло подають із змішувача 21, повітря - через фільтр 22. Із останнього апарату чистої культури 26 дріжджі вводять у дріжджогенератор 30.

Виробничі дріжджі розмножують у дріжджогенераторах.

Дріжджі з кожного дріжджогенератора безперервно відводять через спеціаль­ні лійки в похилий колектор і через нього в головний апарат 34 бродильної батареї 33, яка складається з 10 апаратів.

У головний апарат 34 безперервним потоком поступає основне сусло із змішу­вача 20 у співвідношенні 1:1 до кількості виробничих дріжджів, які поступають із 'дріжджогенераторів 30. Швидкість подачі основного сусла і виробничих дріжджів регулюють так, щоб видима концентрація сухих речовин у бражці головного бро­дильного апарата була 10-12% і вміст спирту 5-6 об.%. Бражка перетічними труба­ми проходить бродильну батарею і насосом 32 подається в передаточний апарат 31, а із нього - на перегонку.

Піногасники вводять у дріжджогенератори і в бродильну батарею із збірника 36 за допомогою насоса 35.

Гази бродіння із дріжджогенераторів через піновловлювач 29 із бродильних апа­ратів надходять в окремі спиртовловлювачі 27. Звільнений від спирту діоксид вуглецю поступає в цех рідкого діоксиду вуглецю, а з дріжджогенераторів- в атмосферу. Спиртоводна рідина із спиртовловлювачів надходить в збірники 28 і з останніх в передаточний апарат 31.

Бражка, що надходить в установку, нагрівається в підігрівачі 7о температури 70... 85° С, потім у сепа­раторі діоксиду вуглецю 38ільняється від С0₂ та ін­ших газів, що не конденсуються, після чого вводиться в бражну колону 39азом з неконденсованими газами виноситься деяка кількість парів спирту, який улов­люється в конденсаторі сепаратора діоксиду вуглецю. Конденсат надходить у верхню частину епюраційної колони 40 нижній частині до бражної колони підклю­чений бардовідвідник або гідравлічний затвор з проб­ним холодильником.

Пара, що виходить з епюраційної колони, конденсується в основному в дефле­гматорі і тільки невелика частина - в конденсаторі 42 у результаті відведення теплоти холодною водою. Частина пари, що конденсується в конденсаторі, має максималь­ну концентрацію головних та кінцевих домішок і називається етиловий спирт го­ловної фракції (ГФ).

Звільнений від головних і частково кінцевих домішок бражний дистилят -епюрат подається на живлення спиртової колони 43, яка обладнується дефлегмато­ром 44 і конденсатором 45. Переважна маса пари, що виходить із спиртової колони, конденсується в дефлегматорі та у вигляді флегми надходить на зрошення коло­ни. Невелика частина пари надходить до конденсатора, де після конденсації утво­рюється так званий непастеризований спирт, який подається у верхню частину епюраційної колони. З ним відводяться головні й кінцеві домішки, виділені та сконцентровані в пастеризаційній зоні (вище місця відбору ректифікованого спир­ту) спиртової колони. Пара конденсується за рахунок відведення теплоти холод­ною водою.

Ректифікований (пастеризований) спирт, що відбирається з рідкої фази з 3...10-Ї тарілки, рахуючи зверху спиртової колони, проходить холодильник, спирто-вимірювальний прилад і надходить у спиртоприймальне відділення.

Проміжні домішки виводяться з спиртової колони у вигляді двох продуктів -сивушної фракції (з 5, 7, 9 або 11-ї тарілки) та сивушного спирту (з 17...20-Ї й 25-ї тарілок, рахуючи знизу колони). З сивушною фракцією переважно виводяться ниж­ні проміжні домішки - ізоаміловий, ізобутиловий і частково пропіловий спирти, з сивушним спиртом - верхні (ефіри і частково пропіловий спирт).

Після конденсації, охолодження й екстрагування з сивушної фракції одержу­ють сивушне масло, яке є товарним побічним продуктом. Сивушний спирт у паро­подібному або рідкому вигляді також видаляють з установки у вигляді побічного продукту. Лютерна вода виходить з нижньої частини колони через гідравлічний затвор. Для більш повного вловлювання парів спирту з незконденсованих газів по­вітряні ходи всіх конденсаторів з'єднані з спиртовловлювачами.

Зерно приймають в бункер (2), далі норією (3) подають у бункер (4) для

накопичення 1,52 добового запасу сировини. Із бункера зерно гвинтовим

конвейєром (5) та норією (6) транспортують в зерновий сепаратор (7), а потім в

електромагнітний сепаратор (8). Очищене від побічних (незерновнх та

металічних) домішок зерно зважують на автоматичних вагах (9) і через бункер

(10) направляють на молоткову дробарку (11).

Подрібнене зерно характеризується 7580% - им проходом частинок через сито з d _отв= 1 мм. Норією (12) подрібнене зерно відводять на розсів (13), де на ситах з d_отв = 0,8  1,0 мм відділяють частини помелу, по діаметру більші 1,0 мм. Цей відсів попадає в проміжний бункер (14). Через 2 З години, коли бункер заповниться, зупиняють потік зерна на дробарку, вмикають вальцьовий верстат (15) і протягом 11,5 годин подрібнюють відсів.

Помел з бункера (16) за допомогою шнека-дозатора (17) поступає в апарат-змішувач (18), де змішується з теплою у співвідношенні 1 : (2,5 3,0). Воду в змішувач дозують з таким розрахунком, щоб концентрація сусла в оцукрювачі знаходилась в межах 1617% сухих речовин. Щоб забезпечити нормальне змішування води з помелом, температура замісу не повинна перевищувати 40 45^ºС, а тривалість перебування замісу в збірнику (18) при цій температурі має складати 15 20 хвилин.

При переробці картоплі відмиті від землі і відділені від сторонніх домішок бульби елеватором (19) транспортують на автоматичні ваги (20), потім з бункера (21) лотком-дозатором (22) подають на дробарку (23). З неї картопляну кашку направляють в апарат-змішувач (13), де нагрівають вторинною парою до 40 45°С.

Заміс (чи кашку) з апарату-змішувача насосом (24) подають в екстрапарову контактну головку (25) і нагрівають в ній масу вторинною парою до температури 8690°С. З поз. (25) маса надходить в проміжну ємкість (26) об’ємом 0,81,3м³. Із проміжної ємкості підігріту масу насосом (27) подають в гостропарову контактну головку (28), нагрівають в ній до температури розварювання, а далі - в трубчастий варильний апарат (29). По ходу продукту у фланцевих з’єднаннях трубчастого варильного апарату встановлені 4 групи діафрагм, діаметр отворів яких збільшується від першої до четвертої групи. В зв’язку з цим багаторазове дроселювання суміші маси та пари при проходженні їх через діафрагми сприяє диспергуванню сировини та підвищує якість розварювання. З трубчастого

апарату маса через регулятор рівня (30) надходить у витримувач-паросепаратор

(31).

В паросепараторі виділяється вторинна пара, яку використовують повторно для підігріву замісу в поз. (18). Масу в процесі сепарування пари витримують 20 30 хвилин при температурі 107108 ^ºС і тиску 0,03 0,04 МПа (0,3 0,4 аті), після чого направляють в випарник оцукрювач (32). Тут за допомогою вакуум-насоса(33) через конденсатор барометричний (34) створюють розрідження в 0,080,081МПа (600610 мм рт. Ст..), яке забезпечує швидке зниження температури маси до 6263°С.

В оцукрювач (32) безперервно насосами-дозаторами (36) із витратних збірників (37) дозують оцукрюючий матеріал (солодове молоко або ферментні препарати). Середня тривалість перебування маси в випарнику-оцукрювачі -1525 хвилин.

Основну масу оцукреного сусла насосом (39) викачують на теплообмінник (40), де охолоджують до температури складки – 2224°С, потім сусло передають в бродильний апарат (41). Частину неохолоджспого сусла відбирають для вирощування виробничих дріжджів.

Виробничі дріжджі з однієї дріжджанки (44) передають в один бродильний апарат (41), що забезпечує 810%-ну щільність засіву. Аналогічно засівають всі бродильні апарати.

Гази бродіння через піновловлювач (47) відводяться в спиртовловлювач (48). Сюди ж для абсорбції спирту подають воду з такою швидкістю, щоб вміст спирту в водно-спиртовій рідині був в межах 1,52,0 об.%. Дозрілу бражку з бродильних апаратів насосом (49) перекачують в проміжну ємкість (50), а звідси насосом (51) на БРУ для одержання ректифікованого спирту. Воднс-спиртову рідину з спиртовловлювача накопичують в збірнику (52), потім за допомогою насоса (51) приєднують до дозрілоі бражки в ємкості (50)..

Рис.4.2.2. Потокова лінія виробництва спирту з зерна

Напівфабрикати - спиртований сік, морс, настої, ароматні спирти і сиропи із збірників подають через мірники відповідно 1,2,3,5,6 в купажні чани 12-14. Туди ж додають розчини інгредієнтів, спирту, пом'якшену воду, колер через мірники 4,7,8.

Після змішування компонентів купажу і короткочасної витримки для асиміляції компонентів, купаж напою фільтрують на фільтр-npecу 15. Профільтрований напій надходить в збірник готової продукції 9-ІІ. Перед розливом напій фільтрують на контрольному фільтрі 16. Частину лікерів, які поліпшують свої органолептичні властивості при дозріванні, після фільтрації заливають в дубові бочки 25. Строк видержки в дубових бочках встановлюється для кожного лікеру окремо.

Виправний брак, який утворився в процесі розливу напоїв, збира­ють в збірнику 27, а невиправний брак - в збірнику 28. Виправний брак коректують і його використовують при зборі аналогічного купажу, невиправний брак переганяють, відгін направляють на промпереробку.