6. Об’єкти файлової системи

Об’єктами файлової системи є диски, файли та каталоги. Користувач виконує над ними визначені дії за допомогою операційної системи.

Файли. Кожен файл має свій ідентифікатор — ім’я, що складається з двох частин: назви та типу файлу (розширення), що розмежовані крапкою. Формат імені файлу можна записати так:

<назва > . < розширення >.

Назву (надалі – ім’я) файлу задає автор. При цьому бажано, щоб в імені відображався зміст цього файлу. В ОС MS-DOS ім’я може містити від одного до восьми символів (символи – це цифри, латинські літери, символи верхнього ряду клавіатури, крім пропуску і символів +, ?, [, ], *, / ).

Друга частина імені – розширення – описує тип файлу. Розширення, містить до трьох символів. Воно показує, чи це файл з програмою, чи файл з даними. Наприклад, бейсік-програми мають розширення .bas, паскаль-програми — .pas, текстові файли даних — .txt, звукові файли — .wav, відеофайли — .avi тощо.

В операційній системі MS-DOS нема різниці у використанні великих і малих літер при записуванні імен файлів.

Крім вже приведених, є ще такі типові (стандартні) розширення (типи) файлів: .exe, .com, .bat, .sys, .doc, .xls, .bmp, .hlp. . Зокрема:

.exe, .com — мають файли програм, які готові до виконання;

.bat — файли, які складаються з команд MS-DOS;

.sys — файли службових програм операційної системи;

.doc — текстові документи Word;

.xls — табличні документи Excel;

.bmp — графічні документи Paint;

.hlp — файли довідкової системи.

Приклади ідентифікаторів (імен) файлів: basic.com, autoexec.bat, command.com, tetris.exe, anew.bas.

В ОС Windows використовуються так звані “довгі” імена файлів, де загальна довжина імені не повинна перевищувати 255 символів, але рекомендується не використовувати імена з більш як 60-70 символів. Запис імен довільний. Можна використовувати будь-які символи, в тому числі кириличні літери та пробіли, але крім керуючих символів (з кодами до 31).

Якщо файл з довгим іменем потрапляє на комп’ютер, що працює в системі MS-DOS, то розпізнавання його проходить за першими восьми символами імені цього файлу.

Диски. Логічні диски. Інформацію користувач зберігає на дисках. Диски поділяють на гнучкі (дискети), тверді (вінчестер), оптичні (компакт-диски). Щоб розрізняти дисководи, їм присвоюють стандартні імена, що є латинськими літерами з послідовності: А, В, С, D... .

Накопичувачам на гнучких магнітних дисках присвоюються імена А: та В:. Накопичувачу А: відведена ведуча роль, тобто він вважається як би першим накопичувачем. Накопичувач В: вважається допоміжним.

У комп’ютері є зазвичай один твердий диск великої місткості — вінчестер. Йому присвоюється ім’я С:. Як правило, вінчестер розбивається на декілька областей, які називаються логічними дисками. Їм надаються імена D:, E:, F: і т.д. Звичайний твердий диск — це пристрій фізичний. Його можна встановити або зняти. А логічний твердий диск — це просто одна з областей фізичного диска.

Іменем приводу для компакт-дисків буде наступна літера за тією, що стала іменем останнього логічного диску.

Каталоги файлів. Файлів на диску може бути багато. Для їх впорядкування призначені каталоги. У системі Windows каталогу відповідає поняття "папка". Каталог файлів (інша назва — директорія) — це спеціальне місце на диску, в якому зберігаються імена і допоміжні відомості про кожний файл:

• дата і час останнього поновлення (запису) файлу;

• атрибут файлу, який вказує його тип (архівний, системний, для читання, скритий);

• розмір файлу у байтах;

• посилання на область диска, де записаний сам файл.

Якщо ім’я якого-небудь файлу зареєстровано у каталозі, то кажуть, що цей файл знаходиться у даному каталозі. Каталог створює користувач і дає йому назву. Бажано, щоб назва каталогу відображала його зміст.

Каталогів може бути багато, тому їх формують за ієрархічним принципом, коли система каталогів на диску утворює структуру, яку називають деревовидною. Каталог найвищого рівня називають кореневим. Він має назву диска, наприклад С: або А: , і містить файли користувача або підкаталоги (вкладені каталоги) ― каталоги першого рівня. Ці вкладені каталоги містять інформацію про довільну кількість файлів або вкладених каталогів ще нижчого рівня. В іменах каталогів, які для зручності записують великими буквами, зазвичай розширення не пишуть. Каталог, з яким у даний момент працює користувач, називається поточним (активним). Для файла, що зареєстрований у даному каталозі, цей каталог є батьківським.

Щоб звернутися до файлу, який знаходиться в активному каталозі, достатньо вказати його ім’я.

7. Повне ім’я файлу (специфікація). До файлу, розташованого в будь-якому місці деревовидної структури, можна звернутися, вказавши його повне ім’я (специфікацію). Повне ім’я файлу (або специфікація) записується у форматі:

[дисковід:][шлях\] ім’я файлу [.розширення]

(Квадратні дужки вказують на те, що дана частина специфікації може бути відсутня).

Повне ім’я файлу складається з трьох елементів:

1). Ім’я логічного диску, після якого ставиться двокрапка.

2). Шлях до каталогу, у якому зареєстрований файл. Шлях може бути записаний двома способами:

а). Від кореневого каталогу. Тоді шлях до файлу – це послідовність імен каталогів, розділених знаком “ \ ” (бекслеш –від англ. back slash ― "бек слеш"). Першим елементом шляху є бекслеш, що відповідає переходові від кореневого каталогу до каталогу першого рівня.

б). Від поточного каталогу. Тоді першим елементом шляху є ім’я каталогу (без знаку бекслеш перед ним), що є підкаталогом поточного.

– Якщо шлях не вказаний, то файл у поточному каталозі.

– Якщо треба вийти з поточного каталогу в його надкаталог, то шлях треба починати з двох крапок (..).

ВИСНОВОК: Записуючи шлях до файлу, треба дотримуватися таких правил:

– ім’я каталогу відповідає входові у каталог, а вихід з каталогу в його надкаталог позначається двома крапками “..” (без імені самого каталогу);

– перехід між суміжними каталогами різного рівня позначається похилою рискою “\” (бекслеш);

– якщо першим символом шляху є бекслеш, то шлях відлічується від кореневого каталогу;

– якщо першим елементом шляху є ім’я каталогу, то шлях відлічується від поточного каталогу.

3). Третім елементом специфікації є ім’я та розширення файлу.

Перші два елементи специфікації (ім’я логічного диску та шлях до каталогу) прийнято називати шляхом до файлу або адресою файлу (шлях до файлу ще іноді називають маршрутом).

Отже, маршрут є ніби префіксом до імені файлу. Так, наприклад, шлях до файлу prince.exe може мати вигляд: C:\GAMES\PRINCE\. Таким чином, специфікація – це об’єднання маршруту та імені файлу. А шлях до файлу разом з іменем файлу визначають розташування файлу на диску.

Приклад. Нехай повне ім’я файлу tetris.exe ― C:\GAMES\OLD\tetris.exe. Це означає, що файл tetris.exe є в підкаталозі OLD каталогу GAMES, а каталог GAMES міститься у кореневому каталозі С:\ диска С:.

4. Групове ім’я файлу. При роботі з групами файлів формують їх групові імена, у яких використовуються символи підстановки (інакше символи-заповнювачі або глобальні символи)

Є два символи підстановки: * і ?:

– символ * заміняє будь-яку допустиму кількість довільних символів;

– символ ? заміняє лише один будь-який інший допустимий символ.

Ім’я, що містить символи підстановки * і / або ? , називається груповим ім’ям (маскою, шаблоном). Маска призначена для фільтрування файлів, тобто для вибирання деякої потрібної групи файлів з усіх файлів у заданому каталозі. Наприклад:

*.* — всі файли;

*. — всі файли у яких відсутній тип;

*.bas — всі файли типу.bas;

??.bas — всі файли типу .bas, у назві яких не більше як дві літери;

a??.* — всі файли, які починаються з літери а , у назві яких не більше як три букви.

3. Домашнє завдання §1 Р.4п. 1.1-1.4. "Інформатика" Т. Зарецька, A.M. Гуржій, О.Ю.Соколов.

Гл.3 § 14 «Інформатика» Гаєвський О.Ю..

3. Домашнє завдання §1 п. 4.2., п.4.4. "Інформатика" Т. Зарецька, A.M. Гуржій, О.Ю.Соколов.

Гл.2 § 15 ст.79-80 «Інформатика» Гаєвський О.Ю..

6. Підсумок заняття. Узагальнення навчального матеріалу.

Контрольні запитання

1. Що таке операційна система і яке її призначення ?

2. Які функції виконує операційна система ?

3. Яким може бути інтерфейс користувача ?

4. За якими ознаками можна класифікувати ОС ?

5. Назвіть відомі вам ОС.

11