Алгоритм №24 «Пальпація печінки за методом Образцова-Стражеско».

№

Етапи виконання

Зміст і матеріальне забезпечення

Примітки

1.

Положення пацієнта

Пацієнт лежить на твердому ліжку чи кушетці із злегка зігнутими в колінах ногами, з оголеним животом. Руки знаходяться на грудній клітці або вздовж тіла, під головою невелика подушка. Під час обстеження пацієнт повинен спокійно і рівно дихати.

Положення пацієнта повинно бути зручним.

2.

Підготовка до пальпації.

а/ Сядьте справа, обличчям до хворого, на рівні його ліжка.

б/ Руки обстежуючого мають бути теплими, сухими, з короткими нігтями.

в/ Визначте перкуторно орієнтов-ну нижню межу печінки по правій середньоключичній лінії ( перку-сію почніть знизу живота вверх, до зміни перкуторного звуку з тимпанічного на тупий; позначку поставте з нижнього краю пальця, тобто з боку ясного звуку ).

г/ Під час пальпації розмовляйте з пацієнтом, щоб відвернути його увагу і забезпечити максимальне розслаблення м’язів передньої черевної стінки.

3.

Проведення пальпації та оцінка її ре-зультатів.

1. Покладіть чотири пальці лівої руки на поперекову ділянку спра-ва, а великий палець цієї руки – спереду, на праву реберну дугу.

2. Долоню правої руки положіть плазом на черевну стінку, серед-нім пальцем – по правій середньо-ключичній лінії на рівні зробленої попередньо мітки (орієнтовна нижня межа печінки ).

3. Декілька разів ( 2-3 рази ) під час видиху натискайте кінчиками злегка зігнутих пальців правої руки на черевну стінку, утворю-ючи «кишеню».

4. Після установки рук, запропонуйте пацієнту зробити глибокий вдих, а Ви, одночасно з цим, стисніть лівою рукою грудну клітку пацієнта ( що перешкоджає розширенню грудної клітки і пе-чінка зміщується донизу під тис-ком діафрагми, що опускається ).

5. Пальпуюча рука залишається нерухомою.

6. Нижній край печінки пацієнта спочатку підходить до пальців пальпуючої руки, потім їх обхо-дить і, нарешті, висковзує з-під пальців, тобто промацується.

7. Визначте властивості нижнього краю печінки, що пальпується:

- величину ( відстань від реберної дуги );

- форму ( край гострий, закругле-ний );

- консистенцію ( м’яко-еластична, щільна );

- характер поверхні ( гладенький, горбкуватий );

- чутливість при пальпації ( нечут-ливий, чутливий ).

В нормі нижній край печінки може не про-пальпуватися, а якщо ж він промацується, то на 1-1,5 см нижче реберної дуги по правій серед-ньоключичній лінії, м’який, дещо загостре-ний, рівний ( гладень-кий ), нечутливий.

В патології нижній край печінки може пальпуватися нижче (при значному збіль-шенні печінки його вдається промацати по всіх лініях ), бути:

- щільним;

- нерівним ( горбкува-тим );

- закругленим;

- чутливим.