Гнійні запальні процеси

Гнійні запальні процеси (пустульозні дерматити, абсцеси, флегмони, плеврити, перитоніти, мастити та іп.) виникають у забійних тварин як наслідок травматичних пошкоджень тканин, хірургічних операцій та ін’єкцій різних препаратів, викопаних з порушенням асептики, а також простудних і деяких інших захворювань незаразної етіології.

У свиней частіше виникають гнійні дерматити, абсцеси, фурункули, у великої рогатої худоби - флегмони кінцівок, свищі на голові (при актиномікозі), на спині (при підшкірно-оводовій хворобі), в ділянці грудей (при травматичних ретикулітах). Септичні процеси виникають як наслідок проникнення у організм гнильних мікробів (переважно стрептококів і стафілококів).

Діагностика. Діагностують гнійні запальні процеси, як перед забоєм тварин, так і після. При передзабійній діагностиці виявляють в основному зовнішні ураження, а внутрішні, які становлять значну частину уражень, можливо діагностувати тільки при післязабійній ветеринарно-санітарній експертизі.

Після забою у великої рогатої худоби часто виявляють абсцеси печінки, особливо, коли тварини поступають на забій після відгодівлі; перитоніти - після проколу рубця та ін. перитоніти у свиней, в переважності випадків, є наслідки післякастраційних ускладнень з утворенням гриж. При післязабійній ветеринарно-санітарній експертизі необхідно урахувати, що деякі гнійні процеси можуть виникати при захворюванні свиней і овець бруцельозом (абсцеси, гнійники у лімфатичних вузлах, під шкірою, у статевих органах), туляремією (абсцеси у лімфатичних вузлах); коней - сапом, митом (абсцеси у лімфатичних вузлах), туберкульозом (абсцеси у легенях і брижевих лімфатичних вузлах).

Виявлення гнійних процесів при проведенні післязабійної ветеринарно-санітарної експертизи органів і туш не являє великої складності, тому що окрім відповідних змін у тканинах завжди добре виражена реакція лімфатичних вузлів, які збирають лімфу з уражених тканин. При цьому лімфовузли збільшені, щільні, гіперемовані або з крововиливами, у них часто спостерігаються дрібні гнійники або абсцеси. Деякі гнійні запальні процеси, особливо якщо вони відбуваються у товщі м’яких тканин, можуть залишатися невиявленими. До них відносяться абсцеси на внутрішньому боці стегна у свиней, у ділянці стегна великої рогатої худоби, у грудних м’язах птиці, які виникають після ін’єкцій різних препаратів з порушенням септики. Уважний огляд лімфатичних вузлів, які обслуговують уражені ділянки (особливо пахвинних, колінної складки у великої рогатої худоби і свиней), дає можливість виявити скриті патологічні процеси.

В етіології гнійних запалень переважну роль відіграє кокова мікрофлора (стафіло-, стрептококи та ін.), а також протей, кишкова і синьогнійна палички, деякі анаероби і гнильні бактерії, патогенні мікроорганізми, більшість з яких потенційно небезпечні збудники харчових токсикоінфекцій (кишкова паличка, протей) і токсикозів (стафілококи) або являються патогенними для людини (бруцели, сальмонели, пастерели, мікобактерії туберкульозу, туляремії, сапа та ін.).

Ветеринарно-санітарна оцінка. При виявленні у внутрішніх органах чисельних абсцесів та гнійних осередків уражені органи направляють па технічну утилізацію, а тушу використовують у залежності від результатів мікробіологічних досліджень. Якщо абсцеси виявляють у лімфатичних вузлах і м’язах, усю групу направляють на утилізацію. При наявності великих гнійних процесів (флегмони, перетопити, плеврити), які супроводжуються різними запахами, тушу і внутрішні органи утилізують. У випадках, коли виникає підозра па інфекційні хвороби, етіологію гнійних процесів уточнюють за допомогою бактеріологічного дослідження.

М’ясо, отримане при забої корів і овець хворих маститами, ендометритами, параметритами, необхідно досліджувати на обсіменінність його сальмонелами, патогенними стафілококами та іншими потенційно небезпечними, у патогенному відношенні, бактеріями. При відсутності патогенних мікробів (у тому числі і патогенних стафілококів), а також дегенеративних змін у м’язах, тушу і внутрішні органи випускають без обмежень. При виділенні сальмонел або патогенних стафілококів м’ясо використовують після проварювання, а внутрішні органи направляють на утилізацію; вим’я, незалежно від кількості уражених маститом долей і результатів мікробіологічних досліджень, утилізують.