4. Питання для самоконтролю.

1.М’ясо яких видів забійних тварин досліджується трихінельоз?

2. Методика відбору проб, їх приготування для трихінелоскопії.

3. Особливості трихінелоскопії свіжого, мороженого і свіжомороженого м’яса.

4. Трихінелоскопія свинячого шпику і ковбасних виробів.

5. Диференціальна діагностика трихінел від інших включень.

6. Санітарна оцінка продуктів забою при трихінельозі.

Лпз 13. Тема роботи: "Дослідження м’яса на цистицеркоз"

1. Мета роботи: Набуття студентами практичних та теоретичних знань щодо дослідження м’яса на цистицеркоз, вивчення методики проведення ветсанекспертизи на цистицеркоз та санітарної оцінки продуктів забою при цистицеркозах.

2. Типові завдання:

1. Дослідити м’ясо на цистицеркоз.

2. Встановити життєздатність паразитів.

3. Дослідити цистицеркозне м’ясо зовнішнім оглядом.

4. Відпрепарувати декілька цистицерків; дослідити їх під мікроскопом або при збільшенні у 50-70 разів, препарати замалювати.

5. Визначити життєздатність десяти цистицерків у розчинах жовчі.

6. Визначити процентний вміст солі у солонині.

3. Довідковий матеріал. Цистицеркози (фінози) - інвазійні хвороби, при яких м’язи або внутрішні органи тварин заселяються личинковою (міхурцеві) формою гельмінтів. Личинки отримали назву цистицерків, а захворювання - цистицеркозів. Природа цистицеркозів різна. У тварин їх можуть зумовлювати личинки стьожкових гельмінтів бичачого ціп’яка та свинячого ціп’яка. Личинки бичачого ціп’яка викликають цистицеркоз у великої рогатої худоби, а свинячого - у свиней. У тварин розвиток цистицеркозів викликають також личинки стьожкових гельмінтів, які паразитують у кишковому каналі собак та м’ясоїдних тварин інших видів: Таепіа hidatigena, T. Krabbei, T. pisiformis, личинки яких безпечні для людини, а відповідно викликають цистицеркоз гідатигенний або тенуїкольний у свиней, великої рогатої худоби та цистицеркоз кролів і зайців. При ветеринарно-санітарній експертизі туш і органів основну увагу приділяють виявленню цистицерків бовісних (великої рогатої худоби) і целюлярних (свиней).

Методичні вказівки до виконання завдання. Діагностика захворювання основана на виявленні цистицерків у тушах і органах тільки при післязабійному дослідженні. Цистицерки бовісні (фіни) - це прозорі міхурці округлої або овальної форми, сірувато-білого кольору, величиною від голівки шпильки до горошини. Зовні вони оточені ніжною сполучнотканинною капсулою, крізь яку просвічується паразит. Головка і шийка його завернуті всередину заповненого рідиною міхурця. При надавлюванні на міхурець з нього вивертається голівка (сколекс), на якій під лупою або малим збільшенням мікроскопа добре помітні чотири розвинуті присоски, не озброєні гачками. У великої рогатої худоби цистицерків часто виявляють у серцевому м’язі, рідше у щічних та м’язах язика, поперекових, ліктьових, шийних і черевних м’язах. Цистицерків можна виявити у м’язах потилиці, стравоходу і діафрагми. Крім скелетної та серцевої мускулатури, личинки можуть локалізуватися у головному мозку, рідше у легенях, ще рідше у печінці та селезінці. Цистицерки целюлярні - це напівпрозорі міхурці куле- або еліпсоподібної форми розміром 0,5-0,8 см. Всередину міхурця завернутий сколекс, що просвічується у вигляді білої цятки. При дослідженні сколекса можна виявити ротову щілину (ботрію), 4 присоски і 28-32 хітинових гачків, розташованих у два ряди. У свиней уражуються щічні м’язи, анконеуси, м’язи серця, язика, поперекові, шийні та лопаткові. У більшості випадків уражується передня частина туші. Інколи личинки виявляють у головному мозку. При огляді м’яса можна виявити дегенерованих цистицерків: з порушеною цілісністю поверхневої сполучнотканинної капсули, казеозними переродженням, обвапнуванням. Для міцного соління м’ясо розрубують на шматки не більше 2,5 кг, натирають і засипають кухонною сіллю із розрахунку 10% солі щодо маси м’яса, потім заливають розсолом з концентрацією солі не менше 24% та витримують 20 днів. Знезаражені заморожуванням або солінням туші направляють у м’ясопереробні цехи для виготовлення фаршевих ковбасних виробів або фаршевих консервів. Знезаражені субпродукти направляють для промислової переробки.

Санітарна оцінка продуктів забою при цистицеркозах дрібної рогатої худоби. При цистицеркозі (фінозі) овець і кіз при незначному ураженні туш і органів (не більше 5 фін на розрізі площею 40 см²) і відсутності змін у м’язовій тканині тушу і органи направляють для переробки на варені ковбаси або знешкоджують заморожуванням з наступною переробкою на ковбасні (фаршеві) вироби або фаршеві консерви. При значному ураженні туші (більше 5 фін на розрізі) або при наявності патологоанатомічних змін у м’язовій тканині тушу направляють на утилізацію, а жир перетоплюють.

Контроль якості знезаражування за визначенням життєздатності цистицерків у розчинах жовчі основане на спроможності живих паразитів вивертати свої сколекси. В практичних умовах цей метод не знайшов широкого застосування, бо у солонині цистицерки зморщуються так, що виявити і відпрепарувати значну їх кількість неможливо, а у м’ясі великої рогатої худоби цистицерків мало. Із досліджуваної проби м’яса необхідно відпрепарувати не менше десяти паразитів. Якщо досліджують цистицерки із солонини, то їх попередньо відмивають від солі у теплій воді, а потім очищають ножицями від м’язової тканини і звільняють від зовнішньої сполучнотканинної оболонки. Кожного цистицерка злегка надавлюють пальцями, так щоб із міхурця з’явився сколекс. їх поміщають у випарувальну або бактеріологічну чашку з розчином жовчі (50%- або 80%-ний на фізіологічному розчині). Для приготування розчину можна використовувати жовч будь-якої тварини. Розчин жовчі підігрівають до 37°С (межа - 39-40°С). Температуру рідини на цьому рівні треба утримувати протягом досліду. Температуру жовчі контролюють хімічним термометром. Якщо паразити життєздатні, то через 10-30 хв сколекс вивертається назовні і енергійно рухається в різні боки; хвостова частина цистицерка залишається нерухомою. Визначення знезараження цистицеркозного м’яса за сольовим показником. Знезараження солоного цистицеркозного м’яса визначають за вмістом у ньому солі. Цистицерки гинуть при вмісті у солонині 5,5% і більше кухонної солі.