4. Питання для самоконтролю.

1. Як виявити в пробах бактерії бешихи, лістеріозу і пастерельозу?

2. За якими ознаками диференціюють збудник лістеріозу від збудників бешихи свиней.

3. Охарактеризуйте морфологічні властивості збудника бешихи свиней, лістеріозу і пастерельозу

4. Охарактеризуйте культуральні властивості збудників Erysipelothrix insidiosae, Listeria monocytogenes, Pasteurella multocida.

5. Назвіть основні ознаки післязабійної діагностики бешихи свиней.

6. Назвіть основні ознаки післязабійної діагностики лістеріозу.

7. Назвіть основні ознаки післязабійної діагностики пастерельозу.

8. Дати ветеринарно-санітарну оцінку продуктам забою при виділенні Erysipelothrix insidiosae та виснаженні тварини або дегенеративних змінах в мускулатурі.

9. Дати ветеринарно-санітарну оцінку продуктам забою контамінованих Listeria monocytogenes, якщо зміни в м’язах відсутні.

10. Дати ветеринарно-санітарну оцінку продуктам забою при виявленніі Pasteurella multocida у випадку відсутності сальмонел в м’язевій тканині та внутрішніх органах.

11. Дати ветеринарно-санітарну оцінку продуктам забою тварин при лістеріозі.

Лпз 9. Тема роботи: "Ветеринарно-санітарна експертиза туш і органів при туберкульозі. Схема ізоляції мікобактерій"

1. Мета роботи: Набуття студентами практичних та теоретичних навичок щодо бактеріологічного дослідження та методів ізоляції мікобактерій, досконало вивчити правила ветеринарно-санітарної експертизи туш та органів при туберкульозі, оскільки продукти харчування тваринного походження, контаміновані даними мікроорганізмами, являють собою загрозу здоров’ю та життю людини та тварин.

2. Типові завдання:

1. Вивчити схему ізоляції мікобактерій з патологічного матеріалу.

2. Оволодіти методикою відбирання, пакування і відправки в лабораторію проб для бактеріологічного дослідження.

3. Опанувати схему дослідження патологічного матеріалу щодо індикації збудника туберкульозу.

4. Оволодіти методикою фарбування мазків за модифікованим методом Грам-Мухі та Ціль-Нільсеном, вивчити морфологію збудника.

5. Вивчити культуральні властивості мікобактерій.

3. Довідковий матеріал: Мікобактерії - це мікроорганізми, які при культивуванні на живильних середовищах утворюють довгі нитки із здуттям на кінцях, у вигляді колбочки. Під мікроскопом вони схожі на міцелій пліснявих грибів. Серед мікобактерій розрізняють патогенні види і сапрофіти. Останні значно поширені в природі.

Патогенні мікобактерії - це збудники деяких інфекційних захворювань тварин і людини. Вони викликають туберкульоз сільськогосподарських тварин багатьох видів, а також паратуберкульоз великої рогатої худоби.

Відбір проб для бактеріологічного дослідження: відбирають ділянки вражених органів (печінки, селезінки, легень), вражених тканин, лімфатичних вузлів (бронхіальній, заглотковий, середостінний, передлопатковий, надвименні). Обробляючи 3-10% розчином H₂SO₄. Матеріал в лабораторію краще доставляти свіжим. При відсутності лімфатичних вузлів шматочки органів і м’язів консервують 30-40% розчином гліцерина.

Виявлення збудника туберкульозу. Існують 5 видів мікобактерій туберкульозу: М. tuberculosis, М. bovis, М. аvіum, М. murium, М. роykilothermorum. Видова типізація цих мікроорганізмів полягає у визначенні за морфологією, швидкістю і характером росту на живильних середовищах, за патогенністю та іншими властивостями. Бактеріальна діагностика основана на: мікроскопії мазків-відбитків з патматеріалу; виділення чистої культури на спеціальних поживних середовищах; біопроба.

Морфологічні властивості. Завдяки гідрофобності оболонок грамофарбування бактерій проводять модифікованим методом (за Грам- Мухі). При мікроскопії на червоному фоні помітні фіолетові мікобактерії. (Мікобактерії туберкульозу - тонкі, прямі або злегка вигнуті палички із заокругленими краями. Розташовуються ізольовано або групами. Іноді в мазку виявляють зернистість – наявність в цитоплазмі Г⁺ некислотостійких зерен Муха. У лабораторії з надісланого матеріалу (шматочки печінки, селезінки, легень і лімфовузлів) роблять мазки, які фіксують на полум’ї і фарбують за Ціль-Нільсеном (Туберкульозні бактерії рожево-червоного кольору на фоні сторонньої мікрофлори і тканинних елементів синього кольору). Мікобактерії спор і капсул не утворюють, нерухомі, кислото- і спиртостійкі – містять 10-40% стеаринової кислоти та інші воскоподібні речовини.

Культуральний метод: живильні середовища для культивування мікобактерій ділять на гліцериновмісні (прості) і елективні (білкові та безбілкові).

До перших відносять гліцериновий м’ясо-пептонний бульйон і агар, а також гліцеринову картоплю; до других - середовища Петраньяні, Гельберга, Левінштейна-Йєнсена, а також безбілкові середовища Сотона, Моделя та ін. Для одержання культур мікобактерій туберкульозу матеріал перед висівом обробляють за методом А.П.Алікаєвої або Гона. За методом А.П. Алікаєвої матеріал розрізають на шматочки (1 г), поміщають у ступку і заливають 3-6%-ним розчином сірчаної кислоти на 10-20 хв. Потім шматочки тканин протягом 5 хв промивають фізіологічним розчином і розтирають. Із одержаної суспензії роблять висіви і готують мазки. На рідких живильних середовищах з гліцерином ріст мікобактерій туберкульозу проявляється у вигляді плівки тільки через 10-20 діб, а іноді й пізніше. На твердих живильних середовищах вони утворюють спочатку ледь помітні мікроколонії, які потім збільшуються і набувають різних розмірів. Вони можуть бути дрібними, крупними, блискучими або матовими, гладенькими або шорсткими. Розташовуються колонії поодиноко, однак може бути і суцільний ріст.

Біопроба. Для біологічного дослідження використовують той же матеріал, який був приготовлений для висіву на живильні середовища, а сірчану кислоту, що знаходиться в ньому, необхідно нейтралізувати стерильним 10%-ним розчином соди двовуглекислої. Заражають кроликів, морських свинок, а при необхідності й курей. Через 2-3 тижні утворюється в місці введення ущільнення.

Патолого-анатомічні зміни. Найчастіше уражаються легені, потім лімфатичні вузли голови, серозні оболонки грудної та черевної порожнин, кишечник та мезентеріальні лімфатичні вузли, печінка, нирки, селезінка, вим’я, статеві органи, м’язи, центральна нервова система. Виявляють туберкульозні пошкодження у вигляді обмежених легеневими часточками бронхопневмоній з пошкодженням відповідних регіональних лімфовузлів. У свиней найчастіше уражаються підщелепні, шийні та мезентеріальні лімфатичні вузли, рідше легені, селезінка, печінка й нирки, дуже рідко кишки, скелетні м’язи та лімфовузли туші. У коней рідко виявляють ураження слизової оболонки носової перегородки. У птахів пошкоджуються печінка, селезінка, інколи нирки. Вони збільшені, деформовані, містять вузлики величиною від просяного зерна до лісового горіха, жовтувато-сіруватого кольору, розм’якшені або щільні. Санітарна оцінка м’яса. Виснажені туші від усіх видів тварин у разі виявлення в них будь-якої форми ураження туберкульозом органів або лімфатичних вузлів, а також туші, незалежно від стану вгодованості, голови, внутрішні органи, у тому числі й кишечник, за умов генералізованого туберкульозного процесу, тобто коли одночасно уражені грудні і черевні органи з регіональними лімфовузлами або м’язовою тканиною, направляють на утилізацію. Туші нормальної вгодованості (крім туш свиней) за наявності локалізованого туберкульозного ураження (в лімфатичних вузлах, в одному з внутрішніх органів або інших тканинах), а також неуражені органи направляють на виготовлення м’ясних хлібів, консервів або проварювання. Внутрішній жир перетоплюють. Неуражений туберкульозом кишечник використовують на даному підприємстві, як оболонку у виготовленні тільки варених ковбас, а за відсутності такої можливості - направляють на виробництво сухих кормів. Уражені туберкульозом органи і тканини, незалежно від форми ураження, направляють на технічну утилізацію. У разі виявлення у свинячих тушах туберкульозного ураження у вигляді звапнювання осередків у підщелепних лімфатичних вузлах голову утилізують, а тушу, внутрішні органи і кишечник направляють на промпереробку. За умов туберкульозного ураження лише брижових лімфатичних вузлів направляють на утилізацію кишечник, а тушу та інші внутрішні органи - на промпереробку. У разі виявлення в одному із зазначених лімфатичних вузлів уражень у вигляді казеозних, незвапнених осередків або туберкульозних уражень (незалежно від їх виду) одночасно і у підщелепних та у брижових вузлах останні видаляють і разом із кишечником направляють на утилізацію, а тушу та інші органи - на виготовлення м’ясних хлібів, консервів або проварювання. Якщо туберкульозні ураження виявлено у кістках, усі кістки направляють на утилізацію, а м’ясо (за відсутності туберкульозних уражень) - на виготовлення м’ясних хлібів, консервів або проварюють.

Шкури дезінфікують.