4. Питання для закріплення та самоконтролю.

1. Які методи досліджень використовують для визначення м’яса хворих і загиблих тварин?

2. Патологоанатомічні зміни в тушах і органах забитих хворих і загиблих тварин.

3. Ступені знекровлення туш, методи їх визначення.

4. Який колір має м’ясо здорових, хворих, загиблих тварин з урахуванням виду, віку та вгодованості тварин.

5. Кольорова реакція на мікробні токсини, її значення у визначенні походження м’яса.

6. Коли і як визначають рН м’яса, значення цього показника у визначенні походження м’яса.

7. Реакція на пероксидазу (бензидинова проба), її значення у визначенні походження м’яса.

8. Формольна реакція, її значення у визначенні походження м’яса.

9. Як виготовляють мазки-відбитки, значення бактеріоскопії у визначені походження м’яса.

Лпз 5. Тема роботи "Бактеріологічне дослідження м’яса".

Метою вивчення теми "Бактеріологічне дослідження м’яса" є набуття студентами теоретичних та практичних навичок при вивченні комплексу бактеріологічних та бактеріоскопічних досліджень м’яса з метою науково обґрунтованої ветеринарно-санітарної оцінки м’яса хворих тварин.

2. Типові завдання:

1. Вивчити у яких випадках проводять бактеріологічне дослідження м’яса.

2. Оволодіти методикою відбирання, пакування і відправки в лабораторію проб для бактеріологічного дослідження.

3. Провести висів на середовище Ендо, бактоагар Плоскірєва із змінених лімфатичних вузлів, внутрішніх органів та м’язів.

4. Вивчити характер росту бактерій груп сальмонел і кишкової палички.

5. Поставити реакцію аглютинації на предметному склі з колоній, що виросли.

6. Провести висів невідомої культури бактерій на строкатий ряд,

7. Вивчити методи бактеріологічного дослідження на забруднення умовно-патогенною мікрофлорою (кишкової палички, протея, стафілококів і стрептококів).

3. Довідковий матеріал.

Бактеріологічне дослідження проводять у випадках, передбачених діючими "Правилами ветеринарного догляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м’яса і м’ясних продуктів" (1985) і нормативно-технічною документацією (ДСТ 21237-75 "М’ясо. Методи бактеріологічного аналізу".

Згідно з діючими ветеринарно-санітарними правилами, до випадків, які вимагають бактеріологічного дослідження м’яса, належать:

1. вимушений забій тварин;

2. шлунково-кишкові захворювання;

3. септико-піємічні процеси;

4. При отруєнні чи підозрі на отруєння ядовитими речовинами хімічного чи рослинного походження.

5. захворювання дихальних органів з тяжким перебігом;

6. захворювання родових шляхів, ускладнення, пов’язані з тяжкими родами, гострі захворювання вим’я, суглобів, сухожильних піхв;

7. наявність гнійних та гангренозних ран, великих травм, підвищення або зниження температури тіла;

8. випадки видалення кишечника з туші не пізніше 2 годин після забою тварини (особливо влітку);

9. підозріння щодо деяких гостро інфекційних захворювань;

10. відсутність внутрішніх органів, сумнів щодо придатності м’яса та неможливість визначити придатність його в їжу методом ветеринарно-санітарного огляду;

11. підозра на паратифозні захворювання або після забійне забруднення м’яса паратифозними бактеріями;

12. злоякісний перебіг ящуру;

13. При враженні лімфатичних вузлів при лейкозі, туберкульозі (крововиливи, гіпо- і гіперплазія)

14. забій тварин-продуцентів, оброблених живими мікробами, але забитих не раніше 3 тижнів з моменту закінчення обробки (раніше цього строку тварин-продуцентів на м’ясо забороняється);

15. При чумі свиней, рожі, пастерельозі, хворобі Ауескі, некробактеріозі, інфекційному ринотрахеїті, вірусній діареї, аденовірусній інфекції, стахіоботріотоксикозі, піроплазмідозі, при появі жовтушності мяса, що не зникає впродовж 2 діб;

16. При значних опіках, крововиливах, переродженні печінки, набряках внутрішніх органів;

17. М’ясо птиці при жовтушному перетоніті, деформації фолікулів, при серозних перикардитах, перегепатитах, перетонітах, аеросакулітах;

18. Мясо диких промислових тварин (лось, козуля, кабан, ведмідь, заяць, тетерева, фазани, глухарі, дикі утки, гуси) пр обширних вогнепальних ранах;

19. М’ясо при негативних органолептичних та фізико-хімічних показниках.

20. в усіх випадках за вимогою ветеринарної або медико-санітарної інспекції.

Відбір проб. Для бактеріологічного дослідження в лабораторію направляють:

• частину згинача або розгинача передньої та задньої кінцівок туші, вкриту фасцією, завдовжки понад 8 см або шматок м’яза (8х6х6);

• лімфатичні вузли: колінні складки, поверхневий шийний (плечовий) разом із сполучною і жировою тканинами; від свиней, крім того, підщелепний лімфатичний вузол;

• селезінку, нирку, частину легень і печінки з портальними лімфатичними вузлами та жовчним міхуром, у свиней – трубчасту кістку.

Якщо в лабораторію ветсанекспертизи надходить частина туші або туша без внутрішніх органів, то для бактеріологічного дослідження беруть шматок м’язів, трубчасту кістку і лімфатичні вузли, що залишилися. Проби відбирають стерильними інструментами, кожну окремо загортають у пергаментний папір, потім усе в загальний пакет і направляють у лабораторію. При необхідності пересилки зразків у лабораторію для запобігання розмноженню мікробів проби занурюють на 1-2 хв у кип’яток або киплячий розчин креоліну. Потім кожну пробу загортають у марлю, змочену креоліном, і фільтрувальний або газетний папір. Проби складають у ящик, пересипають тирсою або стружкою, ящик закривають, перев’язують і опечатують.

У супровідному документі вказують вид тварини або продукції, кому належить продукт, адресу, який матеріал направлено і в якій кількості, причину надсилання матеріалу для дослідження, коротко патологоанатомічні зміни, передбачуваний діагноз.

Схема бактеріологічного дослідження проб патматеріалу.

Проводять бактеріоскопію препаратів і перш за все виключають сибірку;

1. Мікроскопія мазків пофарбованих по Граму,

   1. Капсулу: за Романовським –Гімзе (азур-еозином, фарбують 40-50 хв., підливаючи фарбу під мазок, промив. водою, висушують; тіло мікробної клітини – синє, а капсула - рожева);

   2. за Міхіним (1% метиленового блакитного, 7 хв підігрівають до появи парів; тіло мікробної клітини – синє, а капсула - рожева);

   3. м-д Ольта (2% розчин сафраніну, підігрівають до утворення пари, фарбують 4 хв; мікробна клітина – темно-червона, капсула - жовта);

   4. за методом Ребігера (1:4 генціанвіолетом та 40% р-н формаліну, фарбують нефільтрований мазок).

   5. Спори: використовують спеціальні сильнодіючі фарбники, або попередньо протравлюють оболонки спор хромовою кислотою (протрава). Найчастіше використовують метод фарбування за Меллером (На фікс. мазок наливають 5% в.р. хромової кислоти на 3-4 хвилини, промив. водою, висушують фільтрувальним папером. На смужку чистого фільтрувального паперу і наливають розчин карболового фуксину, підігрівають до появи парів і фарбують 8-10 хв. Зливають водою і знебарвлюють 5% розчином сірчаної кислоти 5- 6 с. Промивають водою і додатково фарбують 4 хв метиленовим блакитним. Спори червоні, а клітини - сині)

   6. Кислотостійкі бактерії: (збудник туберкульозу, паратуберкульозу, кислотостійкі сапрофіти) за Циль-Нільсеном. (На фільтрувальний папір наливають розчин карболового фуксину, підігрівають до появи парів і фарбують 5 хв. Фарбу зливають і додатково знебарвлюють розчином сірчаної кислоти 5-7 с. і промивають водою і додатково фарбують метиленовим блакитним.. промивають водою, просушують фільтрувальним папером. Кислотостійкі бактерії - червоні, а некислотостійкі – в синій.)

2. Роблять висіви на звичайні живильні середовища, а для виявлення збудників токсикоінфекцій – на спеціальні (МПА, МПБ) або диференціальні, а також на збагачені середовища; після термостатування висівів проводять кількісне та якісне вивчення характеру росту мікробів на живильних середовищах. На м’ясо-пептонному агарі відшукують колонії, характерні для збудників інших захворювань. Одночасно визначають і загальну бактеріальну забрудненість сапрофітною мікрофлорою. На елективних середовищах виявляють колонії, характерні для бактерій кишково-тифозної групи. Останні підраховують для визначення інтенсивності росту.

3. Ідентифікація виділених культур за морфологічними, біохімічними, біологічними та антигенними властивостями;

4. Чутливість до антибактенріальних препаратів;

5. Р-я преципітації в основному для виключення сибірки.

6. Зараження лабораторних тварин (на патогенність, вірулентність)

Термін дослідження 3 доби, з біопробою – 10 діб.

У лабораторії проби досліджують на присутність аеробів за схемою:

Б) одночасно з бактеріоскопією роблять висіви на звичайні живильні середовища, а для виявлення збудників токсикоінфекцій – на спеціальні або диференціальні, а також на збагачені середовища;