4. Принципи кризової інтервенції.

Ромек В.Г., Конторович В.А., Крукович Е.И. Психологическая помощь в кризисных ситуациях. – СПБ.: Речь, 2007.

ПРИНЦИПИ КРИЗОВОЇ ІНТЕРВЕНЦІЇ

Кризова інтервенція - це екстрена психологічна допомога людині, що перебуває в стані кризи. Вона базується на принципах короткостроковості, реалістичності, особистісному залученню професіонала або добровольця кризової допомоги й симптомо- центрованого контролю.

Провідними методами кризової інтервенції є кризове консультування й кризова психотерапія.

Кризова психотерапія показана при так званих ускладнених кризах, тобто при розвитку або високому ризику розвитку хворобливих станів у людини, що переживає кризу.

Звичайно, будь-яка загрозлива або ситуація викликає зміни в почуттях, поведінці й думках людину. Якщо ці трансформації підконтрольні людині й вона у силах самостійно впоратися з ними, то втручання психотерапевта не потрібно. Якщо ж негативні зміни здобувають тривалий характер і виявляються поза зоною самостійного контролю, то виникає необхідність у професійній психологічній і психотерапевтичній допомозі.

У наступних главах на прикладі психологічної допомоги людям, що перенесли психологичну травму, в стані горя, других кризових станів и при суїцидальній активності ми розглянемо, яку саме допомогу в залежносту від прогноза течії кризи слід пропонувати. Даний же розділ присвячений викладу загальних підходів до кризової інтервенції й програми кризової допомоги.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КРИЗОВОЇ ІНТЕРВЕНЦІЇ

1. Эмпатичний контакт. Це найважливіша умова кризової допомоги. Співпереживання й розуміння психологічного стану іншої людину - це найпростіше й саме складне. Із встановлення эмпатичного контакту починається кризове втручання.

2. Невідкладність. Кризове втручання характеризується невідкладністю, граничною терміновістю.

3. Високий рівень активності консультанта. Консультант повинен проявляти максимальну активність у встановленні контакту з людиною, що переживають кризу, і в зборі інформації, щоб якомога швидше оцінити ситуацію й намітити план дій.

4. Обмеження цілей. Найближча мета кризової інтервенції - запобігання катастрофічних наслідків. Основна мета - навчання користуватися адаптивними способами подолання кризи й відновлення психологічної рівноваги.

5. Підтримка. При роботі з подолання кризи консультант (доброволець, психолог, психотерапевт) у першу чергу забезпечує пацієнтові підтримку.

6. Фокусувати на основній проблемі. Кризове втручання повинне бути досить структурованим, щоб допомогти зосередитися на основній проблемі, яка привела до кризи.

7. Повага. Людина, що переживає кризу, сприймається консультантом як знаючий, цілком компетентний, незалежний, що прагне набути впевненості в собі, здатний зробити самостійний вибір.

Кризова допомога повинна бути реалістичної й цілеспрямованої, тому її загальна стратегія може бути побудована по типу навчання стратегії вирішення проблем.

Програма кризової допомоги як моделі вирішення проблеми

1. Виявлення проблеми. Задача кризового консультанта – допомогти в прояснити центральну проблему кризи. Розвиток проблеми передбачає зміни в житті і в здатності людини до подолання нових обставин. Тому корисно ставити слідуючі питання: «Що сьогодні змінилось в порівнянні з вчорашнім днем?», або: «Що нового трапилось в останні дні (тижні)?». Важливо вияснити всі обставини кризової проблеми, а також роль окремих людей в її розвитку, бо вони можуть допомогти або явитись причиною кризи. Якщо криза викликана травматичною подією, то дуже важливо відродити картину всіх подій і допомогти людині пояснити травмуючі події.

2. Вияснення дій людини, якапережила кризу. Важливо дізнатися, що уже робилося для вирішення проблеми. Питання «Що вам вдалося зробити для покращення ситуації (свого стану)?» і подібні йому відображають упевненість консультанта в тому, що людина може відновити контроль над подіями і знайти вихід із кризи. Це допомагає також подивитись з іншого боку на прожите. Людина переживаючи кризу, захоплена сильними емоціями, вона може відчувати страх, відчай, розгубленість. Його можливість ясно мислити блокована. Одна із цілей прояснення дій – зменшення емоційної напруги клієнта і допомогти відновити здатність раціонально мислити.

3. Допомога пошуку у виході із кризи. Інколи необхідно починати з дуже маленької цілі, головне, щоб вона була реальною. На перших етапах дуже важливо просто змінити емоційний стан потерпілого, підвищити активність, чи навпаки, заспокоїти його. Послідовно обговорюються всі можливі варіанти поведінки людини в найближчі дні: «Що ви будеде робити через годину, сьогодні вечором?» і т.д. Дуже корисно скласти конктетний план дій на період до наступної зустрічі («антикризовий план»), але якщо цього не вийде, не треба людину змушувати робити більше, чим вона може зробити в даний момент. Важливо пам’ятати, що самооцінка людини, яка пережила кризу, дуже часто різко знижується. Тому необхідно піклуватися про її відродження, не треба пропонувати будь-які образи ефективної поведінки в якості приклада, це може посилити тривогу і почуття слабкості клієнта. Спільно обговорюються можливі негативні й позитивні дії, вибираються більш практичні варіанти. В кінці людина повинна усвідомити, що вона самостійно вирішала свої проблеми, а не отримала готові рецепти поведінки від спеціалістів; тільки в цьому випадку психотерапевтична допомога не буде обмежена, а зростуть адаптивні можливості особистості, послугує профілактикою кризових станів в майбутньому.Таким чином, на етапі кризової інтервенції позиція психотерапевта повинна бути скоріше партнерською, а методи впливу – не прямими та м’якими.

Отже, загальним змістом описаної стратегії дій являється допомога (1) в розумінні значення пережитого, тобто в побудові суб’єктивної теорії кризової події, (2) в відродженні почуття контроля над власним життям, (3) в відродженні реалістичної самооцінки.

СХЕМА ВТРУЧАННЯ ПРИ КРИЗІ

1. Встановлення контроля на рівні почуттів:

• Не зосереджуйте увагу виключно на почуттях, так як людина, опинившись в кризі, можливо, не завжди точно знає як вона себе почуває. Якщо ви дуже довго будете зупинятися на цьому предметі, це може засмутити клієнта і привести його в збентеження.

• Визначте почуття клієнта і згоджуйтесь з його правом почувати себе саме так.

• Виразіть співчуття.

2. Досліджуйте проблему, яку він або вона переживають у даний момент:

• Після того як контакт налагоджений, спробуйте зробити так, щоб людина почала говорити про свою проблему, про конкретні деталі проблеми.

• Сконцентруйте увагу на останніх 6 тижнях.

• Спрбуйте визначити ту подію, яка викликала кризу.

3. Проаналізуйте все сказане про проблему разом з клієнтом:

   • Ви повинні прийти до згоди відповідно визначення центральної проблеми и основних складових.

4. Зосередьте увагу на тій області проблеми, яку ви будете розглядати:

• чи потрапляв клієнт у таку ситуацію раніше і якщо так, то як справлявся з нею?

• Яким чином клієнт уникає проблем?

• що відбудеться, якщо проблема буде вирішена?

• що перебуває на шляху до розв'язку проблеми?

• чи існують альтернативні варіанти розв'язку проблеми, чи можна знайти інші способи розв'язку проблеми, не випробувані раніше?

• Яка ціна розв'язку проблеми? Яка ціна залишення проблеми без розв'язку і які вигоди й винагорода у випадку вирішення проблеми?

Щоб бути успішним кризовим терапевтом, ви повинні розуміти, що людина у кризовому стані перебуває під владою почуттів, а це може бути розгубленість, страх і т.д. Його поведінка може бути досить незвичайною і непередбаченою, однак ваше завдання - насамперед допомогти йому зрозуміти й прийняти свої почуття, а не впливати на його поведінку.