1.5. Система підготовки наукових кадрів в Україні

Наукові кадри в Україні готують вищі навчальні заклади і науково-дослідні організації.

Згідно з Законом України "Про освіту в Україні", встановлено систему вче­них ступенів і звань. Випускникам коледжу, інституту, університету за ре­зультатами кваліфікаційної роботи присуджують перший вчений ступінь — бакалавра відповідної спеціальності.

Випускникам інституту, академії, університету, інших прирівняних до них навчальних закладів за результатами захисту кваліфікаційної роботи при­суджують другий вчений ступінь — магістра відповідної спеціальності. Основною формою планомірної підготовки науково-педагогічних і науко­вих кадрів є аспірантура, яка функціонує при вищих навчальних закладах, наукових установах, що мають необхідну наукову та матеріальну базу. До аспірантури приймають громадян України, які мають вищу освіту і кваліфі­кацію спеціаліста, магістра. Громадян інших держав приймають до аспі­рантури на підставі договорів, які укладають із ВНЗ або НДІ, а також на підставі міждержавних і міжурядових угод.

Термін навчання в аспірантурі з відривом від виробництва не повинен пере­вищувати трьох років, а в аспірантурі без відриву від виробництва — чоти­рьох років. Завершується навчання в аспірантурі захистом на спеціалізова­ній вченій раді дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата наук. Дисертація на здобуття вченого ступеня (і кандидата, і доктора наук) — це кваліфікаційна наукова робота, виконана особисто здобувачем у вигляді спе­ціально підготовленого рукопису або опублікованої наукової монографії. Вона містить науково обгрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення, висунуті автором для публічного захисту, характеризу­ється єдністю змісту і свідчить про особистий внесок здобувача в науку. Теми дисертацій повинні бути пов'язані з основними напрямами науково-дослідних робіт наукових установ і організацій та затверджені вченими або науково-технічними радами для кожного здобувача персонально з одночас-

ним призначенням наукового консультанта (для підготовки докторської ди-сертації) або наукового керівника (для підготовки кандидатської дисертації).

Дисертація, що має прикладне значення, додатково до основного тексту повинна містити інформацію і документи, що підтверджують практичне ви­користання отриманих автором результатів (упровадження у виробництво, достатню дослідно-виробничу перевірку, отримання нових кількісних і якісних показників, суттєві переваги запропонованих технологій, зразків продукції, матеріалів тощо). Дисертація, що має теоретичне значення, — рекоменда­ції щодо використання наукових висновків.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук повинна склада-тися зі 100—150 друкарських сторінок основного тексту (для суспільних і гуманітарних наук — 140—180 друкарських сторінок), оформлених згідно з державним стандартом. Вона повинна містити опис і результати проведе­них автором досліджень, які мають відповідати хоча б одній з таких вимог: / отримання нових науково обгрунтованих результатів, що разом ви­рішують конкретне наукове завдання, що має суттєве значення для конкретного напряму окремої галузі науки;

/ отримання нових науково обгрунтованих теоретичних або експери­ментальних результатів, які в сукупності є суттєвими для розвитку конкретного напряму окремої галузі науки.

Кандидатська дисертація може бути представлена до захисту тільки за однією спеціальністю.

Основні наукові результати відібражають особистий внесок автора в їх отри-

мання і обов'язково повинні бути опубліковані автором до захисту у вигля-ді наукових монографій, підручників, посібників, брошур або статей у на-

укових тих спеціалізованих виданнях України або інших держав. Перелік цих видань затверджує ВАК України, до компетенції якої входять питання при-

своєння наукових ступенів і вчених звань. До опублікованих праць, які до­датково відбивають наукові результати дисертації, належать також дипло­ми на відкриття, патенти, авторські свідоцтва на винаходи, державні стан-дарти, промислові зразки, алгоритми і програми, які пройшли експертизу

на новизну, статті в друкованих засобах масової інформації загальнодер-

жавної сфери розповсюдження (для суспільних і гуманітарних наук), руко-писи праць, депонованих в органах державної системи науково-технічної інформації та анотованих у наукових журналах, препринти, технологічні час­ини проектів на будівництво, розширення, реконструкцію та технічне пе-реоснащення підприємств, інформаційні карти на нові матеріали, тези до-

повідей, зроблених на конференціях і симпозіумах. У разі текстових запо-зичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів

без посилання на джерело дисертацію знімають із розгляду без права по­вторного її захисту.

Здобувач вченого ступеня кандидата наук повинен скласти кандидатські іспити. Перелік кандидатських іспитів, їхні програми (згідно зі спеціаль­ностями) визначає Міністерство освіти і науки України і спільно з ВАК України здійснює контроль за їхньою організацією і проведенням.

Організація, в якій виконувалося дослідження або до якої був прикріпле­ний здобувач, проводить попередню експертизу поданої дисертації і ро­бить висновок про наукову і практичну її цінність.

З метою забезпечення незалежної експертизи для захисту дисертації спеці­алізованою вченою радою призначаються офіційні опоненти з числа компе­тентних вчених у цій галузі. Для захисту кандидатської дисертації признача­ють двох офіційних опонентів, один із яких повинен бути доктором наук, а інший — доктором або кандидатом наук. Кожен офіційний опонент на під­ставі вивчення підготовленої дисертації і наукових праць, опублікованих за темою дисертації, подає до спеціалізованої вченої ради відгук на розгляну­ту роботу, в якому дає їй коротку оцінку і висловлює свої зауваження.

Свій відгук на подану дисертаційну роботу дає і провідна організація, яка призначається спеціалізованою вченою радою з числа організацій, відо­мих своїми досягненнями у відповідній галузі науки. Провідна організація готує відгук на дисертацію на основі колективного її розгляду та обгово­рення згідно з вимогами, висунутими ВАК України.

Для ознайомлення наукової громадськості з доробком здобувача один при­мірник дисертації і два примірники автореферату не менш як за місяць до захисту передають до бібліотеки тієї організації, спеціалізована вчена ра­да якої прийняла цю дисертацію до захисту.

Публічний захист дисертації відбувається на засіданні спеціалізованої вче­ної ради і має характер наукової дискусії, в якій в обов'язковому порядку беруть участь усі присутні на засіданні члени цієї спеціалізованої вченої ради — доктори наук зі спеціальності поданої дисертації, офіційні опонен­ти, запрошені на засідання спеціалісти в цій галузі науки.

Після закінчення захисту дисертації спеціалізована вчена рада проводить таємне голосування про присудження вченого ступеня. Рішення про вида­чу диплома кандидата наук на підставі матеріалів атестаційної справи здо­бувача приймає президія ВАК України.

Найвищим ступенем єдиної системи безперервної освіти є докторанту­ра, яка створюється при вищих навчальних закладах, наукових установах і організаціях, що мають необхідну наукову і матеріальну базу. Відкриття і

закриття докторантури, контроль за її діяльністю здійснює Міністерство освіти і науки України, а в академічних наукових організаціях — президія НАНУ та інших академій.

У докторантуру приймають громадян України, кандидатів наук, що мають науковий доробок в обраній галузі науки. Громадяни інших країн можуть бути зараховані в докторантуру згідно з договорами із ВНЗ, науковими установами, які складено на міждержавній основі або окремими особами.

Термін підготовки в докторантурі не повинен перевищувати трьох років. За цей час кандидат на здобуття вченого ступеня доктора наук повинен підго­тувати і захистити на спеціалізованій вченій раді дисертаційну роботу.

Докторська дисертація — це робота, в якій сформульовано і обґрунтова­но наукові положення, що характеризуються як новий напрям у відповідній галузі науки або здійснено теоретичне узагальнення і вирішення великої наукової проблеми, що має велике народногосподарське та соціально-культурне значення.

Процедура підготовки і захисту докторської дисертації багато в чому схо­жа на процедуру підготовки і захисту кандидатської дисертації.

Контрольні запитання і завдання

1. Розкрийте систему присудження вчених ступенів в Україні.

1. Назвіть основні вимоги до дисертаційної роботи на здобуття вченого ступеня кан­ дидата наук.

2. Розкрийте процедуру підготовки та публічного захисту дисертації.

2. Що становить собою докторантура як найвищий ступінь єдиної системи безперер­ вної освіти ?