4.4.2. Етап реалізації результатів дослідження

Результативність наукового дослідження значною мірою визначається сту­пенем його реалізації — впровадженням в практику.

Впровадження результатів наукових досліджень — це передавання на ви­робництво або в повсякденну практичну діяльність наукової продукції (зві­тів, інструкцій, технічних умов, технічних проектів, тимчасових вказівок то­що), що забезпечує техніко-економічний ефект у зручній для реалізації формі. НДР перетворюється на продукт лише з моменту її "споживання" виробництвом.

Форми впровадження результатів НДР можуть бути різноманітними. Най­простішою формою впровадження в практику наукових здобутків, харак­терною для всіх наукових тем, є оприлюднення матеріалів дослідження. Для цілого класу робіт оприлюднення матеріалів є основною формою реа­лізації їхніх результатів. До цього класу належать, наприклад, роботи, які обмежуються тільки постановкою нової проблеми, дослідження пошуково­го характеру та ін. Для переважної більшості робіт оприлюднення — тільки перший крок до впровадження.

Наприклад, якщо після впровадження роботи змінюються окремі парамет­ри технологічного процесу (хімічний склад, фізико-хімічні характеристики сировини тощо), а принципові основи технологічних процесів залишають­ся незмінними, результатом упровадження такої роботи можуть бути зміни (доповнення) технологічної конструкції.

Впровадження результатів НДР з розробки нових видів сировини може знайти відображення у нових міжгалузевих або внутрішньозаводських технічних умовах.

Результатом НДР може бути технологічний процес, для якого необхідно створити обладнання (механічне, електричне тощо), що пов'язано з рекон­струкцією або будуванням нових ділянок, цехів або їхніх відділень. У цьому разі однією з форм упровадження НДР є видача і затвердження технічного завдання на проектування цеху (відділення), його будову та освоєння но­вого технологічного процесу.

Теоретичні і науково-методологічні положення, методики, рекомендації, створені в результаті виконання НДР, наприклад з економіки, реалізуються на практиці шляхом застосування їх під час упровадження нових техноло­гій організації та економічного стимулювання виробництва конкурентоспро­можної продукції, раціонального використання матеріальних, трудових і фі­нансових ресурсів, поліпшення банківської справи під час удосконалення менеджменту, маркетингу, обліку, контролю та аудиту в умовах ринкових

відносин. Для теоретичних та історичних робіт однією з форм упроваджен­ня є залучення їхніх результатів у навчальні курси з відповідних дисциплін.

Важливою формою впровадження результатів закінченого наукового дослі­дження слід визнати і наступне їх використання в розробці інших проблем.

Відповідальність за впровадження НДР покладається на організацію-за-мовника робіт, а організація-дослідник зобов'язана брати безпосередню участь у виконанні робіт з дослідної експлуатації і введення об'єкта в дію. У разі необхідності за промисловою експлуатацією впроваджених резуль­татів наукових досліджень може здійснюватися авторський нагляд науко­во-дослідною організацією. Порядок його здійснення встановлюється за домовленістю сторін.

Здавання замовнику виконаної роботи оформляється актом здавання-прий-мання завершеної науково-дослідної роботи за темою, у складанні якого бере участь комісія з представників замовника і виконавця. У разі необхід­ності для приймання робіт створюють спеціальну комісію. В акті зазнача­ють терміни виконання робіт, кошторисні і фактичні витрати, основні дані про виконавців, терміни початку і завершення робіт, апробацію здобутих результатів (рецензування, експертна оцінка тощо), патентування винахо­дів і відкриттів, якщо такі існують, дані про опублікування статей, рефера­тів, монографій з виконаної теми.

У постановній частині акта приймальна комісія зазначає, що науково-до­слідну роботу з теми завершено, ухвалюється рішення щодо подальшого використання наукових результатів, а також зазначається місце впрова­дження, терміни та очікуваний економічний ефект.

Та як би ретельно не проводилися НДР у науково-дослідних організаціях чи творчих колективах, все ж вони не можуть всебічно врахувати різнома­нітні, часто випадкові чинники, що діють в умовах виробництва. Тому на­укова розробка на першому етапі впровадження потребує дослідної пере­вірки у виробничих умовах. Враховуючи це, процес впровадження часто проводять в два етапи: дослідно-виробниче впровадження та серійне впро­вадження (упровадження досягнень науки, нової техніки, нової технології).

Дослідно-виробниче впровадження результатів технічних досліджень за­звичай проходить в три стадії.

Перша стадія — підготовка до впровадження. Спільно із замовником або споживачем складається план упровадження із зазначенням фронта впро­вадження, що визначається на основі зіставлення техніко-економічних по­казників виробництва за існуючих технологічного процесу, обладнання, ор­ганізації виробництва та з урахуванням їхніх змін або доповнень, рекомен­дованих дослідженням. Визначаються окремі та кінцеві терміни та послі-

Розділ 4. Організація та проведення наукових досліджень 155

довність упровадження за агрегатами, цехами, підприємствами; виконав­ці, розподілення функцій між ними; потім готується документація, прова­диться випробування окремих вузлів і блоків, їхній монтаж, доведення, а також випробування і доведення агрегатів у лабораторних умовах.

Друга стадія — власне впровадження. У проведенні конструкторських роз­робок — це монтаж конструкції та її випробування на робочому місці; виго­товлення дослідних партій та їхнє лабораторне випробування; навчання персоналу методам її експлуатації; передача споживачу систем обліку, пла­нування та управління; оформлення акта. У технологічних розробках до стадії впровадження входить уточнення технології на робочому місці і ко­регування технологічної документації.

Третя стадія — завершення впровадження. У цей час проводиться випро­бування впровадженої конструкції (технології, системи організації вироб­ництва тощо) у виробничих умовах; усуваються виявлені під час випробу­вання дефекти, конструкція доводиться до належних вимог і показників; відбувається передача документації, оформлення акта.

Участь дослідника необхідна на всіх трьох стадіях, бо він краще за будь-кого може знайти способи усунення перешкод, що часом виникають, внести необхідні уточнення та удосконалення. Під час упровадження робіт, спря­мованих на удосконалення планування та організації праці і виробництва, участь дослідника необхідна і на стадії переходу до масового чи серійного виробництва, бо лише тут може бути практично перевірено ефективність запропонованої методики і відпрацьовано необхідні корективи.

І в складанні плану впровадження, і під час його виконання найбільші труд­нощі виникають у тих випадках, коли дослідження проводять не для певно­го замовника, а розраховуючи на широке коло споживачів. Наприклад, до­слідники, що розробляють проекти комплексної механізації, автоматиза­ції, реконструкції, нестандартного обладнання, повинні бути готові до то­го, що в процесі впровадження вони зіткнуться зі значними труднощами через участь у ньому багатьох організацій, часом навіть різних галузей.

У плані роботи повинна бути передбачена наступна перевірка впровадже­них досліджень, що проводиться по закінченні певного терміну. Цей термін не повинен бути надто коротким, бо робити висновки про їхню корисність можна тільки після їх повного освоєння, а негативні наслідки можуть про­явитися лише згодом.

Предметом такої перевірки є досягнення запроектованих показників: по­тужності, якості, собівартості, термінів освоєння тощо; виявлення сильних і слабких сторін упровадженої техніки та технології; аналіз причин виявле­них недоліків; визначення рентабельності впровадження.

Результатом перевірки може стати внесення в роботу коректив та їхнє відображення в документації (інструкціях, технологічних картах, формах обліку тощо). Вносячи зміни і доповнення, як і підчас виконання основної роботи, треба потурбуватися не тільки про їхню науково-технічну, а й про економічну доцільність.

За аналогічною схемою здійснюється впровадження завершених дослі­джень в галузі економічних, суспільно-політичних та ін. знань. Воно міс­тить дослідне випробування розроблених методик, рекомендацій, ін­струкцій ТЕО, які мають прикладний характер. Дослідне впровадження здійснює комісія, створена наказом замовника і погоджена з виконав­цем. До наказу додається погоджена з виконавцем програма дослідних випробувань, якою визначаються терміни проведення, умови перевірки, порядок виправлення недоліків.

У разі потреби замовник розробляє методику проведення дослідних ви­пробувань, критеріїв оцінки добутих результатів і готує документацію. Результати дослідних випробувань наукових розробок оформляють прото­колом. Якщо виявлено недоробки, помилкові пропозиції та рекомендації, виконавець вживає необхідних заходів для їх усунення. Після завершення доопрацювання пропозицій і рекомендацій комісія складає акт про впро­вадження результатів науково-дослідної роботи з виконаної теми, який за­тверджує керівник організації-замовника і виконавця.

Пропозиції про закінчені НДР розглядають на наукових і науково-технічних радах, а в разі особливо цінних пропозицій — на колегіях відповідного міністерства чи відомства і направляють на виробництво або в інші органі­зації та установи для практичного використання.

Таким чином, після дослідно-виробничого випробування нові матеріали, кон­струкції, технології, рекомендації, методики та інші результати НДР впро­ваджують у серійне виробництво або повсякденну практичну діяльність. На цьому, другому, етапі науково-дослідні організації не беруть участі у впро­вадженні. Вони можуть давати консультації або надавати незначну науково-технічну допомогу на прохання організацій, що здійснюють впровадження.

Один із варіантів упровадження, наприклад, передбачає завершення НДР на стадії промислово-серійного виробництва продукції за новою технологією, тобто з повним упровадженням. Таким чином, викорис­тання тих чи інших способів упровадження нової техніки і технології визначається характером НДР, особливостями об'єкта дослідження, зав­даннями і метою роботи.

Слід зазначити, що велике значення мають терміни реалізації наукової роз­робки та їх поширення в народному господарстві, що мають свої межі.

Максимальним терміном реалізації вважається термін "морального застарівання" розробки, а мінімальний, раніше якого неможливо реалізу­вати розробку, визначається технічними, науковими, інформаційними та іншими чинниками впровадження. Існує також економічна межа скоро­чення термінів реалізації, коли витрати, необхідні для їх скорочення, зрос­тають настільки, що прискорення реалізації стає просто недоцільним з економічного погляду. З урахуванням цього оптимальним можна вважати термін, подальше скорочення якого потребує приросту додаткових ви­трат, що не перекриваються приростом народногосподарського ефекту від упровадження наукової розробки. Такий термін упровадження забез­печує максимальну ефективність реалізації.

На жаль, на наступний період теоретично обгрунтований критерій опти­мальної тривалості реалізації відсутній, тому користуються емпіричними показниками за кожною науковою розробкою.

Процес впровадження досягнень науки і техніки фінансують організації, що його здійснюють.

Контрольні запитання і завдання

1. Що становить упровадження результатів наукових досліджень?

2. Процес дослідно-виробничого впровадження результатів НДР.

3. З якою метою проводиться перевірка впроваджених досліджень?

4. Впровадження результатів досліджень у серійне виробництво.