НАЦІОНАЛЬНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
Кафедра економічної теорії
ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА КОНОМІЧНОЇ ДУМКИ
самостійна робота при вивченні курсу студентами
економічних спеціальностей заочної форми навчання
КИЇВ – 2012
Тема 1. Предмет курсу ”історія економічна думки”. Економічна думка стародавнього світу
Предмет та основні етапи розвитку історії економічних учень
Економічна думка стародавнього Сходу
Економічна думка античного світу
Предмет та основні етапи розвитку історії економічних учень
Займаючи значне місце у системі економічних наук, історія економічних учень розкриває передумови та закономірності еволюції світової економічної науки, систематизує та аналізує економічні знання, сприяє усвідомленню внеску основних шкіл та напрямів економічної думки.
Предметом історії економічних учень є історичний процес виникнення, розвитку та зміни економічних поглядів, оформлення їх в цілісні концепції та теорії, з’ясування причин появи основних напрямів та тенденцій розвитку світової економічної думки.
Трактування економічних явищ неоднозначні, це означає існування різних підходів до економічної думки. Вивчаючи історію економічних учень, необхідно враховувати економічні ідеї, різних течій і шкіл сформованих в різні періоди. Отже, історія економічних учень досліджує еволюцію поглядів на економічні процеси, закономірності формування і розвитку економічних течій та шкіл.
Етапи розвитку:
1. Стародавній світ – економічні погляди стосуються організації державних та рабовласницьких господарств; перші спроби теоретичного осмислення питань поділу праці, торгівлі, грошей тощо.
2. Епоха раннього середньовіччя – економічна думка обмежується регламентацією господарського життя, знаходиться під впливом релігійної моралі.
3. Період пізнього середньовіччя – відбувається первісне нагромадження капіталу, поява меркантилізму.
4. 17 перша половина 19 ст. – період інтенсивного розвитку капіталізму та формування економічної науки, поява класичної школи.
5. Друга половина 19 – початок 20 ХХ ст.. – загострення економічних та соціальних суперечностей, поява соціально-психологічних концепцій, марксизму.
6. 30-ті роки ХХ ст. – до цього часу – економічна наука заходу розвивалася по таким напрямам: неокласичний, кейнсіанство, інституціональний; економічна наука соціалістичних країн базувалася на марксизмі-ленінізмі.
2. Економічна думка стародавнього Сходу
В період переходу від первісної організації суспільства до епохи рабства і утворення держави почали формуватись наукові погляди на природу та суспільство. У мислителів стародавнього світу економічної науки як такої ще не було. Економічні погляди розвивалися як складова частина інших наук, та як практичні рекомендації, поради по організації, методам ведення господарства висловлювання з економічних питань містяться переважно в документах нормативного характеру, що регламентують господарську діяльність, та у творах стародавніх авторів. Загальною рисою економічної думки стародавнього світу був захист натурального рабовласницького господарства, підтримка його державою. Витоки сучасної цивілізації ми знаходимо в ідеях і працях мислителів давнини – Стародавнього Сходу, Стародавнього Риму, Стародавньої Греції.
Економічна думка Месопотамії
До пам’яток економічної думки цього періоду належать численні юридичні документи, релігійні твори, в яких відображається зародження та швидкий розвиток у державах Месопотамії приватної власності та товарно-грошових відносин. З погляду історії економічної думки значний інтерес серед інших, викликає кодекс законів вавилонського царя Хаммурапі (18 ст. до н.е. (1792-1750 рр. до н.е.)). Закони царя Хаммурапі становлять систему правових норм, спрямованих на регулювання соціально-економічних відносин у Вавілонії 18 ст. до н. е.
Закони Хаммурапі:
– засвідчували високий рівень культури тогочасного суспільства, його майнове та соціальне розшарування, поділ на рабів і рабовласників вважається вічним та природним явищем;
– були спрямовані на підтримку общинної власності на землю, обмеження товарно-грошових відносин. Закони Хаммурапі захищали майнові інтереси громадян, будь-яке посягання на приватну власність карається смертю або рабством;
– обмежували лихварство та боргове рабство в інтересах рабовласницької держави;
– узаконювали орендні відносини та відносини найму.
Економічні ідеї у Стародавній Індії
Економічна думка Стародавньої Індії формувалася та розвивалася під впливом релігійного мислення, відобразивши особливості староіндійських уявлень про суспільство, його соціальну структуру, відносини власності, економічні функції держави тощо. В основі староіндійських уявлень про суспільство лежала концепція кастової визначеності професійних занять. Над усіма стояли брахмани (вчені, жреці) і кшатрії (правителі). Після ішли вайшії (купці, торговці), після шудри (робітники).
Суспільний та господарський устрій Стародавньої Індії знайшов яскраве відображення у ”Законах Ману” – збірці релігійних, моральних, правових настанов, які визначають поведінку людини у приватному та суспільному житті відповідно до релігійних догматів брахманізму. Вони розкривають наявний в Стародавній Індії суспільний поділ праці та станову ієрархію суспільства.
Відомою пам’яткою староіндійської економічної думки є трактат “Артхашастра” (4-3 ст. до н. е.). Це трактат про мистецтво політики та управління державою. Автором трактату вважається Каутілья – радник та міністр імператора Чандрагупти.
В “Артхашастрі”:
– постають питання про економічну роль держави;
– наголошується, на тому, що головною метою економічної політики держави є поповнення скарбниці. Відповідно до цього у трактаті викладається вчення про управління та державні доходи. Основними джерелами доходів вважалися прибутки від державних копалень, де добувають золото та срібло, а також податки та штрафи, що збирають з населення. надаються регламентації правителям, як зміцнити державу та поповнити державну скарбницю;
– містяться відомості про права та взаємовідносини каст у Стародавній Індії;
– знайшло відображення розуміння відмінності між вартістю і ціною товару. Величина вартості речі на думку Каутільї визначається кількістю відпрацьованих днів, ціна товару може перевищувати вартість у результаті конкуренції між покупцями. Гроші розглядаються як один з засобів до існування, але заперечується їх нагромадження, засуджується лихварство;
– торгівля розглядається як джерело надходження до скарбниці;
– розглядаються питання встановлення митних зборів та податкових платежів;
– визначається необхідність регулювання внутрішньої та зовнішньої торгівлі.
Економічна думка Стародавнього Китаю
Економічна думка Стародавнього Китаю виникла та розвивалася у рамках філософських та політичних учень. Головні течії суспільної думки Стародавнього Китаю сформувались у 6-3 ст. до н.е. – конфуціанство, легізм, даосизм, моїзм. Визначальний вплив на економічну думку Стародавнього Китаю справило конфуціанство – вчення давньокитайського мислителя Конфуція (551-479 до н.е.). Конфуцій велику увагу приділяв збільшенню багатства народу та держави, посиленню її могутності, вважав джерелом багатства працю. Засуджуючи надмірне багатство, Конфуцій радив розподіляти його більш рівномірно, управляти державою на основі патріархальних норм і традицій, дотримуватися суворої ієрархії у відносинах між людьми. Приділяв велику увагу морально-етичним нормам та моральному вдосконаленню людини.
Економічна думка Давнього Китаю яскраво відображена у трактаті “Гуань-цзи” (ІV-ІІІ ст. до н.е.). У трактаті “Гуань-цзи” досліджувалися питання еквівалентного обміну, регулювання цін, кредитів і податків. Велике значення автори “Гуань-цзи” надавали товарно-грошовим відносинам з точки зору їх використання державою для регулювання економіки, розглядались питання грошового обігу. В трактаті розроблена система державного регулювання економіки, зміцнення землеробства вважалось найважливішою умовою забезпечення стійкості економіки.