Проблеми, які не мають технічних вирішень

Коли міста Америки були молодими, вони швидко зростали. Землі було багато, вона була дешевою, безупинно зводилися нові будинки, в урбанізованих районах збільшувалася чисельність населення, зростав випуск промислової продукції. Однак зрештою вся земля у центрі міста була забудована. Була досягнута фізична межа, за якої могли зупинитися зростання чисельності населення та промисловості в цій частині міста. Технічним вирішенням цієї проблеми стало будівництво хмарочосів із ліфтами, що, власне кажучи, призвело до того, що розмір земельної ділянки перестав бути фактором, що обмежує зростання. У центральній частині міста з'явилося більше людей і більше підприємств. Потім виникло нове обмеження. Недостатня швидкість пересування робітників та доставляння товарів у густонаселену центральну частину міста стало обмежувати подальше зростання виробництва. Для цієї проблеми знову було знайдено технічне вирішення - споруджено мережі швидкісних магістралей, системи громадського транспорту, вертолітні стоянки на вершинах найвищих хмарочосів...

Транспортне обмеження вдалося зняти, будинки стали ще вищими, населення зросло ще більше... Заможніші люди, що мають можливість економічного вибору, переїжджали жити у приміську зону. У центральних районах міста - шум, високий рівень забруднення навколишнього середовища, злочинність, наркоманія, зубожіння, страйки робітників і перебої в роботі сфери соціальних послуг. Якість життя у центральному районі міста впала. Часткове припинення зростання населення і промисловості у місті пояснюється виникненням проблем, що не мають технічних вирішень. Технічне рішення можна визначити як "таке, котре потребує внесення змін тільки в методи технічних наук і майже не потребує внесення змін у систему загальнолюдських цінностей та уявлення про мораль". Багато проблем сьогодення не мають технічних вирішень. Прикладами можуть бути гонка ядерних озброєнь, расова ворожнеча, безробіття. Навіть якщо технічному прогресу буде під силу задовольнити усі фізичні потреби, цілком може виникнути проблема, яка не має технічного вирішення, або ціла низка таких проблем, що зрештою покладе край зростанню населення та капіталу.

Вибір меж

У минулому технічне вирішення проблем, породжуваних природною реакцією навколишнього середовища на будь-який процес зростання, здійснювалося настільки успішно, що навколо принципу боротьби за подолання меж, які виникли, на відміну від принципу існування в рамках цих меж, сформувався цілий прошарок культури. Він підживлювався уявленнями про колосальні розміри землі та наявних на ній запасів ресурсів і відносної малості людини і масштабів її діяльності. Але співвідношення між фізичними межами Землі та масштабами людської діяльності змінюється. Криві експоненціального зростання щорічно додають в екосистему мільйони людей та мільярди тонн забруднювачів навколишнього середовища. Навіть в океані, котрий колись здавався практично невичерпним, один за одним зникають види живих організмів, що його населяють...

Багато хто може не погодитися з твердженням, що зупинка зростання населення і капіталу повинна відбутися в недалекому майбутньому, але практично ніхто не стане стверджувати, що матеріальне зростання на нашій планеті може тривати нескінченно. На сучасному етапі історії майже в усіх сферах людської діяльності поки що є можливість зробити раніше згаданий вибір. Людина ще може сама встановити для себе межі зростання і зупинити його на власний розсуд за рахунок ослаблення частини сильних впливів, що породжують зростання капіталу та чисельності населення, або за рахунок включення в систему відповідних контр дій, які протидіють зростанню, або за рахунок того та іншого одночасно. Такі контр дії за реалізації їх на практиці швидше за все виявляться непопулярними. Вони, безперечно, будуть потребувати значного перетворення існуючих соціальних та економічних структур, які культивувалися століттями зростання та глибоко позначилися у культурі. Альтернативою цьому шляху є очікування настання такого часу, коли вартість технічного прогресу перевищить кредитоспроможність суспільства, чи побічні ефекти технічного прогресу почнуть самі гальмувати зростання, чи коли виникнуть проблеми, які не матимуть технічного вирішення. Після настання такого моменту можливості вибору вже не буде. Зростання буде зупинено такими впливами, які більше не залежать від вибору людини, і ситуація, що виникла, як показує розглянута тут модель світу, може здатися значно гіршою порівняно з тими ситуаціями, котрі людство могло б вибрати для себе саме.

Ми вирішили за необхідне так докладно зупинитися тут на аналізі наслідків технічного прогресу, оскільки, як з'ясувалося, "технічний оптимізм"

- найбільш небезпечна реакція, яка найчастіше зустрічається, на отримані за допомогою розглянутої моделі світу висновки. Справа в тому, що технічний прогрес може послабити симптоми проблеми, але аж ніяк не вплинути на причини проблеми, котрі її породжують. Таким чином, віра в технічний прогрес як засіб вирішення всіх проблем може відвернути нашу увагу від більш фундаментальної проблеми - проблеми зростання в кінцевій системі - і перешкодити нам вжити ефективних заходів, щодо забезпечення її вирішення.

З іншого боку, ми, звичайно, не збираємося дискредитувати технічний прогрес як щось похмуре, марне чи непотрібне. Ми самі є фахівцями у галузі техніки і працюємо в технічній установі. Ми глибоко впевнені, що чимало з розглянутих тут технологічних нововведень - повторне отримання сировини з відходів, пристрої для захисту навколишнього середовища від забруднення, протизаплідні засоби - стануть життєво важливими для забезпечення майбутнього існування людського суспільства, якщо вони будуть використовуватися поряд з упровадженням самою людиною свідомих обмежень зростання в системі. Ми виступили б проти необґрунтованої відмови від вигід технічного прогресу з такою самою переконливістю, з якою виступаємо тут проти їх необґрунтованого прийняття. Можливо, найкращим коротким виразом нашої позиції з цього питання є гасло асоціації "Сьєрра клаб": "Не сліпе заперечення прогресу, а заперечення сліпого прогресу". Нам хотілося б сподіватися, що за прийняття кожної нової технології суспільство враховуватиме відповіді на три наведених нижче питання перед тим, як ця технологія буде впроваджена та набуде великого поширення. Ось ці питання:

1. Які будуть побічні ефекти, як фізичні, так і соціальні, від великомасштабного впровадження нової технології?

2. Які соціальні зміни необхідно здійснити до впровадження цієї технології і скільки часу необхідно на їх реалізацію?

3. Якщо нова технологія може бути успішно реалізована й усуне яку-небудь природну межу зростання, то на яку наступну межу вийде система, випробовуючи це зростання? Чи надасть перевагу суспільство тому, щоб опинитися віч-на-віч із проблемами виходу на другу межу чи захоче залишитися з проблемами, породженими виходом на ту межу, яку нова технологія покликана усунути?