Зростання врожайності та контроль над народжуваністю

Проблема зростання врожайності та контроль над народжуваністю можуть розглядатися як наслідок надто малої кількості продуктів харчування, або надто великої чисельності населення. Вирішення за допомогою технічного прогресу першої проблеми полягало б у забезпеченні виробництва великих обсягів продуктів харчування, можливо, шляхом подальшого розвитку ідей "зеленої революції". (Розробка нових високоврожайних сортів зернових культур, яка і становить сутність зеленої революції, вже включена у вихідні рівняння моделі.) Вирішення за допомогою технічного прогресу другої проблеми полягало б у застосуванні поліпшених методів контролю над народжуваністю...

Альтернативна стратегія технічного прогресу: впровадження починаючи з 1975 року ідеального контролю над народжуваністю, здійснюваного на добровільний основі. У результаті зростання населення не призупиняється повністю, однак народжуваність помітно знижується, і зростання населення відбувається більш повільно. За даними комп'ютерних розрахунків, зростання народжуваності призупиняється з настанням продовольчої кризи, яка обвалюється на систему приблизно на 20 років пізніше.

Для розуміння одночасного зростання врожайності земель і забезпечення ідеального контролю над народжуваністю ми застосовуємо стратегії технічного прогресу в усіх секторах моделі світу, намагаючись обійти тим чи іншим способом весь спектр меж зростання. У модульованій системі мають місце: виробництво атомної енергії, вторинна переробка ресурсів, видобуток ресурсів навіть у найбільш важкодоступних місцях, максимально можливе обмеження забруднення навколишнього середовища, збільшення врожайності земель до небачених розмірів, народження тільки бажаних дітей. Проте зростання у системі все одно припиняється до початку 2100 року. У такому випадку це відбувається внаслідок одночасного настання відразу трьох криз. Надмірна експлуатація земель призводить до їх ерозії та падіння виробництва продуктів харчування. Високий рівень добробуту населення світу

(але не такий, як сьогодні у США) забезпечується за рахунок сильного виснаження ресурсів. Зростає забруднення навколишнього середовища, наслідком якого є хоч і незначне, однак збільшення темпу смертності. Використання досягнень технічного прогресу для вирішення проблем, що виникають призвело до подовження періоду зростання населення і промисловості, але не усунуло існуючих верхніх меж цього зростання.

Режим перевищення граничного значення

Сумні міркування про ряд катастроф, які нам пророкує модель світу, втрачає сенс, якщо згадати, що багато співвідношень моделі е лише наближеними і сама модель має обмежені можливості. Ми підкреслюємо ще раз, що жоден із представлених комп'ютерних розрахунків не є пророкуванням. Зроблені на підставі такої моделі висновки про динамічну поведінку системи стосуються лише фізичних аспектів людської діяльності. В ній передбачається, що соціальні змінні - структура розподілу доходів, уявлення про бажаний розмір родини, переваги стосовно товарів, послуг, продуктів харчування - будуть формуватися за тими самими правилам, за якими вони формувалися в усьому світі у недалекому минулому. Всі ці правила, як і ті загальнолюдські системи цінностей, котрі вони представляють, формувалися на етапі зростання нашої цивілізації. Вони, звичайно, піддавалися б значним змінам в умовах зниження чисельності населення та його доходів. Оскільки нам складно уявити, які нові форми соціальної поведінки людей могли б виникнути в умовах краху системи і наскільки швидко вони могли б поширитися по всьому світі, та ми й не намагалися моделювати такі соціальні змінні. І наша модель може вважатися адекватною лише до тієї межі, після якої припиняється зростання і починається крах системи. Хоча ми з обережністю ставимося до наявних у цій моделі наближень і спрощень, проте вона приводить нас до одного висновку, який виявляється правильним за будь-яких припущень із раніше розглянутого нами.

Базовий режим поведінки світової системи - експоненціальне зростання населення та капіталу і крах системи, що настає за ним. Як ми вже зазначали раніше, розглядаючи представлені результати комп'ютерних розрахунків, цей режим поведінки системи має місце незалежно від того, чи передбачається повна відсутність змін в існуючій системі або будь-який інший ряд змін, пов'язаних із технічним прогресом.

Негласне припущення, яке стояло за всіма представленими в цьому розділі комп'ютерними розрахунками, полягає в тому, що населенню і капіталу дозволено зростати до досягнення ними "природних" меж. Це припущення лежить в основі прийнятої людством на теперішній час системи цінностей. Як тільки ми вводимо це припущення в модель, результатом стає такий режим поведінки системи, за якого вона у випадку свого зростання перевищує гранично допустиме значення, після чого настає її крах. Коли ми вводимо у модель технічний прогрес, який успішно знімає деякі рамки, що обмежують зростання, або дає змогу уникнути будь-якої кризи, система просто доростає до іншої межі, тимчасово її перевищує і знову зазнає краху. У рамках припущення того, що не буде навмисного (свідомого) обмеження зростання населення і капіталу та що це зростання "саме вийде на свої межові рівні", ми не змогли знайти такого пакета стратегій, який би дав змогу уникнути режиму краху системи.

Справді, зрозуміти механізм виникнення режиму краху системи не так уже й складно. Вся мережа взаємозалежних контурів зворотних зв'язків, що утворюють світову систему, пронизана запізненнями за часом між причинами та їх наслідками, ці (відставання), на нашу думку, необхідно було б включити в модель для забезпечення її відповідності процесам, що відбуваються у реальному світі. Це природні відставання, які не можуть бути змінені жодними нововведеннями технічного прогресу. Серед них можна назвати, наприклад, відставання (з періодом близько 15 років) між народженням дитини і часом, коли вона вперше може відтворити себе. Такі відставання, що є невід'ємними атрибутами процесів старіння населення, вносять деяке неминуче відставання у здатність населення реагувати через зміну темпів народжуваності на мінливі зовнішні умови.

Ще одне відставання спостерігається між моментом викиду забруднювача в навколишнє середовище і початком його відчутного впливу на здоров'я людей. Воно складається з часу, протягом якого забруднювач переміщується у повітряному середовищі, ґрунті або у воді до його потрапляння в їжу людини, а також час з моменту перетравлення чи поглинання забруднювача організмом людини до моменту появи клінічних симптомів. Цей другий відрізок відставання може за тривалістю доходити до 20 років, як це має місце стосовно канцерогенних речовин.

Ще одна група запізнювань має місце внаслідок того, що капітал не можна миттєво перенести з одного сектору системи в інший у відповідь на картину попиту, що змінилася, тому що для створення нового капіталу в промисловості та розробки нових земель у сільському господарстві необхідний певний час, а також унаслідок того, що натуральні природні системи потребують тривалого часу для зниження концентрації забруднювачів або перетворення їх у нешкідливі форми.

Відставання в динамічній системі мають значення тільки в тому випадку, коли сама система зазнає швидких змін. Простий приклад допоможе пояснити це твердження. Коли ви ведете автомобіль, то має місце дуже коротке неминуче відставання між вашим сприйняттям ситуації на дорозі та вашою реакцією на неї. Крім того, є більш тривале відставання між вашим натисканням на педаль акселератора або гальма і зворотною реакцією автомобіля на цю дію. Ви вже навчилися справлятися з цими відставаннями. Ви знаєте, що через них швидко рухатися небезпечно. Якщо ви будете їздити швидко, то рано чи пізно випробуєте на собі режим перевищення граничного рівня швидкості та подальшої катастрофи. Якби у вас були зав'язані очі й ви повинні були б керувати автомобілем за підказкою пасажира, що сидить поруч з вами на передньому сидінні, відставання між сприйняттям ситуації на дорозі і дією стало б набагато більше. Якби у цій ситуації ви намагалися рухатися з нормальною швидкістю або з безперервним прискоренням (як це відбувається за експоненціального зростання), наслідки були б катастрофічними.

У такий самий спосіб відставання в контурах зворотних зв'язків світової системи не становили б жодної проблеми, якби система зростала дуже повільно або не зростала зовсім... Однак в умовах швидкого зростання система примусово втягується у прийняття нових стратегій і дій задовго то того, як виявляться і будуть належно оцінені наслідки минулих стратегій та діянь. В умовах експоненціального зростання і постійних змін, що прискорюються, у системі ситуація лише погіршується.

Так, населення і капітал, що зростають за експоненціальним законом, не лише досягають своїх меж, а протягом певного часу перевищують його доти, доки інші частини системи з властивими їм відставаннями не почнуть обмежувати це зростання. Експоненціальне зростання забруднення довкілля може набагато перевищити критичний рівень, оскільки ці наслідки виявляються лише через роки після викиду забруднювача, що визначає його...