Технічний прогрес у моделі світу Енергія та ресурси

Поява технології керованого ядерного розпаду усунула небезпеку виходу за межі запасів викопного палива. Є також можливість, що поява атомних реакторів-розмножувачів, а можливо, навіть і реакторів керованого ядерного синтезу, приведе до суттєвого збільшення терміну служби видів палива, що розщеплюються, зокрема урану. Чи свідчить це про те, що людина опанувала "необмежені запаси відновлених джерел енергії неорганічного походження", які забезпечать також і необмежене надходження сировини на промислові підприємства? Яким буде вплив зростаючого споживання атомної енергії на існуючі запаси сировини у світовій системі? Деякі фахівці вважають, що надлишок енергетичних ресурсів дасть змогу людству добувати і використовувати раніше недоступні матеріали (наприклад, видобуток корисних копалин з морського дна), переробляти руди зі зниженим вмістом мінералів, аж до звичайного каменю, а також переробляти вдруге тверді відходи виробництва і в такий спосіб видобувати метали, що містяться в них.

Однак давайте припустимо, що оптимісти технічного прогресу праві і що атомна енергія вирішить проблему ресурсного забезпечення всього світу. Для здійснення можливості переробки руд із низьким вмістом мінералів або для видобутку гірських порід з морського дна подвоїмо сумарні доступні запаси ресурсів. Припустимо, що починаючи з 1975 року здійснення програм повторного видобутку мінералів із відходів виробництва та їх вторинної обробки знизить потребу в первинних ресурсах на одиницю промислової продукції до однієї чверті того обсягу, який необхідний сьогодні. Обидва ці припущення є скоріше оптимістичними, ніж реалістичними...

Відсутність будь-яких обмежень з боку ресурсів дає можливість зрости обсягам виробництва промислової продукції та послуг. Очевидно, дія економічного стимулу, який є наслідком такого надлишку ресурсів, має супроводжуватися введенням обмежень на забруднення навколишнього середовища.

Контроль над забрудненням навколишнього середовища

У своїх моделюваннях ми припускали, що розвиток атомної енергетики не привів ані до збільшення, ані до зниження середньої величини забруднення навколишнього середовища, яка припадає на одиницю промислової продукції. Екологічні наслідки використання атомної енергії поки що недостатньо з'ясовані. Одночасно зі зменшенням викидів деяких побічних продуктів, що утворюються в процесі споживання видобувного палива, таких як С02 чи двоокис сірки (802), будуть збільшуватися відходи у вигляді радіоактивних побічних продуктів. Вторинна переробка ресурсів, безсумнівно, знизить забруднення твердими відходами та деякими токсичними металами. Однак перехід на використання атомної енергії швидше за все матиме незначний вплив на більшість інших видів забруднення навколишнього середовища, включаючи побічні продукти більшої частини промислових підприємств, термальне забруднення, а також забруднення від різних видів сільськогосподарської діяльності.

Разом з тим цілком можливо, що світове співтовариство змогло б за наявності атомної енергії здійснювати контроль над забрудненням навколишнього середовища відходами промислових підприємств шляхом впровадження нових технологій. Вже зараз реалізуються великомасштабні заходи щодо розробки й установки в зонах промислового виробництва спеціальних пристроїв, які забезпечують цей контроль.

Як змінилася б поведінка моделі, якби у 1975 році була прийнята стратегія жорсткого контролю над забрудненням навколишнього середовища? Жорсткий контроль над забрудненням навколишнього середовища не обов'язково означає повну відсутність забруднення. Абсолютне усунення всіх видів забруднення неможливе у зв'язку як з технічними, так і з економічними обмеженнями. В економічному плані жорсткість стандартів щодо викидів забруднювачів у навколишнє середовище призводить до надзвичайного подорожчання контролю над забрудненням...

Можливість зниження існуючого темпу забруднення навколишнього середовища більш ніж у чотири рази швидше за все є нереальною у зв'язку з високою вартістю роботи, а також унаслідок технічної складності забезпечення захисту від деяких видів забруднення, таких як термальне забруднення, забруднення радіоактивними ізотопами, що утворюються у процесі виробництва атомної енергії, витік добрив, утворення часток азбесту за зносу гальмових накладок. Ми вважаємо виправданим включення у модель припущення про таке різке зниження забруднення навколишнього середовища у глобальному масштабі та протягом короткого часу, оскільки за допомогою моделі ми проводимо обчислювальний експеримент, а зовсім не тому, що віримо у можливість реалізації цієї стратегії в умовах існуючих політичних і соціальних інститутів. Стратегія контролю над забрудненням навколишнього середовища справді пом'якшує кризу забруднення. Чисельність населення і випуск промислової продукції на одну особу не є серйозною проблемою забруднення та виснаження природних ресурсів. Однак режим перевищення граничного значення все ще діє, і цього разу катастрофа настає в основному внаслідок нестачі продуктів харчування. Поки випуск промислової продукції продовжує зростати, також зростає врожайність з кожного гектара землі (до максимального значення, що у десять разів перевищує середню врожайність на 1900 рік) і продовжує здійснюватися розробка нових земель. Водночас частина зрошуваних земель вилучається під індустріально-міське будівництво. Крім того, частина земель піддається ерозії, особливо там, де практикуються капіталомісткі способи ведення сільського господарства. Зрештою досягається межа запасів зрошуваних земель, після чого подальше зростання чисельності населення призводить до зниження виробництва продуктів харчування на одну особу. Коли нестача продуктів харчування стає очевидною, відбувається відплив капіталу з промислового сектору в сільськогосподарський з метою збільшення врожайності земель. Менші обсяги капіталу залишаються для інвестування, і зрештою починає знижуватися випуск промислової продукції на одну особу. Коли виробництво продуктів харчування на одну особу падає нижче рівня, необхідного для забезпечення її нормального існування, починають зростати темпи смертності, що зупиняє зростання чисельності населення.