Ауреліо Печчеї (1908-1984)

Італійський учений, підприємець і громадський діяч, засновник і президент Римського клубу. Зробив значний внесок у вивчення перспектив розвитку біосфери і пропаганду ідеї гармонізації відносин людини і природи. Автор концепції "внутрішніх меж", яка полягає у поширенні ідеї необхідності розкриття нових потенційних можливостей людини.

Людські якості Шість цілей для людства

1. Час діяти

Отже, все свідчить про те, що людська система вступила в епоху великих змін. Протягом усієї історії існування людство неодноразово переживало складні, критичні періоди, але ніколи ці кризи за масштабністю та наслідками процесів, навіть віддалено не нагадували теперішню істинно головоломну людську експансію та невтримний прогрес. Однак безпрецедентність цієї ситуації та неможливість передбачити її справжні наслідки незаперечно свідчать про одне - людству нікого звинувачувати в ній, крім себе, й вихід зі скрутного становища е лише один: оцінивши сміливо, об'єктивно та всебічно сутність того, що відбувається, зваживши всі свої сили та можливості, визначити абсолютно новий напрям розвитку, для того, щоб відтепер та надалі тримати під контролем усе, що відбувається на планеті.

Іноді я намагаюся уявити собі, як відреагували б на сучасні події великі філософи та мислителі минулого - ті, хто освічував та спрямовував розвиток цілих народів та цивілізацій, визначивши та зробивши можливим злет людських звершень, - я впевнений, що й для них теперішня ситуація виявилася б повною несподіванкою. Напевно, вони були б глибоко засмучені та навіть налякані тим, що відбувається, водночас їх надзвичайно вразило б усе, чого ми навчилися за цей час. Дивлячись на нас, так би мовити, здалеку, вони змогли б, на мою думку, не вдаючись до деталей, уловити суть того, що відбувається, й промовили б нам таку мудрість: "Схаменіться, діти наші, схаменіться і замисліться. Варто вам по-справжньому захотіти, і ви ще знайдете в собі і моральні сили, і творчу винахідливість, щоб прокласти шлях до спасіння. Тільки спробуйте як слід і, що важливо, навчіться відрізняти головне від другорядного, те, що ви повинні, від того, чого б вам просто хотілося, а коли впевнитесь, що е для вас благо, творіть його, не вагаючись і не рахуючись із жодними жертвами". Розмірковуючи над цим усім, я дійшов висновку, що, по суті, думками та справами своїми вони вже дали нам саме таку пораду, і якби ми весь час пам'ятали про неї, то ніколи б не зійшли зі шляху.

Під яким би кутом зору ми не вивчали теперішній стан людства, його проблематику чи перспективи його подальшого розвитку, ми неминуче доходимо до того, що саме сама людина - з усіма її недоліками, якостями та навіть невикористаними й невідомими можливостями - виявляється центром усіх проблем та подій. Не усвідомлюючи, як правило, цю просту й очевидну істину, ми часто намагаємося знайти складні, неймовірні рішення десь за межами самих себе, але, по суті, за відповіддю про причини майже всіх людських складнощів та світових потрясінь не потрібно ходити далеко - відповідь у нас самих. Лише прагнучи якомога ширше та глибше зрозуміти суть теперішнього становища людини і того, з якою силою вона впливає на весь навколишній світ, лише стимулюючи всі наші творчі здібності на пошуки таких форм буття, які б сприяли гармонії, а не дисонансу в нас самих та всього нашого всесвіту, ми можемо прокласти шлях до добра, яке нам конче необхідне, та знайти сили для досягнення поставлених завдань.

Безумовно, мобілізація всіх людських здібностей може вимагати від нас доволі складних, а можливо, й героїчних діянь, однак вона досить реальна. Однак, як ми вже бачили, сутність цієї нової реальності починають зараз усе ясніше усвідомлювати навіть і найменш інформовані та досвідчені представники роду людського. Це симптоми тих зусиль, котрі здійснює людина, прагнучи звільнитися від усього, що їй заважає зрозуміти суть речей у їхньому істинному теперішньому світлі, та оцінити масштаби, динаміку і природу явищ та подій, що пригнічують її, з'ясовуючи нарешті для себе їх сенс, що вислизає поки від неї, хоче подолати ці труднощі і знову, як колись, набути впевненості, стверджуючи себе у цьому новому світі. Вже сам цей процес свідчить про велику життєздатність людської культури та показує, що ставка на людську революцію - яка, на моє переконання, на нинішній стадії еволюції є першою та обов'язковою умовою подальшого розвитку роду людського, - зовсім не така вже й наївна утопія. Тільки цей революційний рух необхідно підтримати та посилити спільними діями всіх людей планети.

Проте тут на нас чекають неймовірні труднощі. Більше того, оскільки події невпинно мчаться вперед, то минуть роки, а можливо, й десятиліття, перш ніж буде остаточно завершений цей безпрецедентний за масштабами та складнощами процес людського оновлення. Так що настав час діяти. І 70-ті роки, можливо, дають нам одну з останніх можливостей - або, використовуючи термінологію космічних досліджень, останнє "вікно", - щоб запустити таку справу зі значною часткою надійності її кінцевого успіху. Мені здається, що насамперед ці дії необхідно як слід підготувати та спланувати, а для цього здійснити цілу низку численних та всеосяжних науково-дослідних проектів, спрямованих не лише на поглиблення наших знань про людину та світ, що оточує її, а й на з'ясування тих підвалин, на яких повинна у майбутньому базуватися людська система. Тематика, завдання та характер цих досліджень дають змогу дати їм назву "Завдання для людства".

Ці грандіозні проекти, що потребують широкого міжнародного співробітництва, мають подвійну мету. Вони повинні бути спрямовані на те, щоб виробити істотно новий підхід до розгляду становища людства у столітті глобальної імперії людини. Вони повинні, з одного боку, з'ясувати та пов'язати між собою ті фактичні елементи, на яких може і повинна ґрунтуватися людська система, підкресливши при цьому можливості, межі та небезпеку, пов'язані з її подальшою еволюцією, стимулюючи тим самим поширення та розвиток серед широких верств населення нових ідей про практичний контроль та спрямованість цих процесів. З іншого боку, необхідно переконувати найрізноманітніші групи людей у тому, що в їх безпосередніх інтересах приділяти зараз особливу увагу систематичному розвитку та вдосконаленню людських якостей та здібностей, вважаючи це "головним". Основна мета, таким чином, зводиться до того, щоб усі - як учені, так і робітники, як пересічні громадяни, так і представники влади - змогли набути більш точного бачення умов, у яких їм доведеться жити та працювати, і пристосовувати до цього свою систему цінностей та поведінку. Цілком очевидно, що найбільші шанси на успіх у майбутньому отримають саме ті групи людства, яким краще за інших вдасться ця трансформація.

І тут можна висунути цілу низку більш-менш рівнозначних чітких цілей... Кожна з цілей підсумовує деякі основні поняття та факти, котрі необхідно знати сучасній людині, та окреслює ті важливі дії, які вона повинна здійснити для того, щоб створити відповідні передумови для життя та подальшого розвитку. Представлені тут шість цілей пов'язані із "зовнішніми межами" планети, "внутрішніми межами" самої людини, отриманою нею культурною спадщиною, яку вона зобов'язана передати тим, хто прийде після неї, світовим співтовариством, яке вона повинна побудувати, екосередовищем, яке вона повинна захистити за будь-яку ціну і, нарешті, складною та комплексною виробничою системою, реорганізацію якої їй слід розпочати.

Легко зрозуміти, що залишається безкрайнє поле для безлічі інших цілей. Коло їх надзвичайно широке - від сільськогосподарського виробництва до нового суспільного договору, від всезагальної освіти до повного використання всіх людських ресурсів, від справжнього роззброєння до встановлення нових цілей розвитку науки та техніки, тощо, включаючи кінцеві цілі розвитку сучасної цивілізації. І кожна з цих неосяжних сфер потребує більш глибокого розуміння, нових соціальних винаходів та відкриттів.