
- •Передмова
- •Розділ 1. Філософія як соціокультурний феномен Сергій Кримський (нар. 1930 р.)
- •Філософія - авантюра духу чи літургія смислу?
- •Борис Яковенко (1884-1949)
- •Що таке філософія? (вступ до трансценденталізму)
- •Карл Ясперс (1883-1969)
- •Філософська віра Поняття філософської віри
- •Зміст філософської віри
- •Простір змісту віри
- •Розум і комунікація
- •Розділ 2. Філософія як система знання Евальд Ільєнков (1924-1979)
- •Філософія і молодість
- •Рене Декарт (1596-1650)
- •Метафізичні розмисли
- •Міркування стосовно наук
- •Головні правила методу
- •Мартін Гайдеггер (1889-1976)
- •Що таке метафізика?
- •Розділ 3. Категорії філософії, їх зміст і функції Аристотель (384-322 до н. Е.)
- •Категорії Глава п'ята [Сутність]
- •Глава шоста [Кількість]
- •Глава сьома [Співвідношення]
- •Глава восьма [Якість]
- •Глава дванадцята [Первинне й вторинне]
- •Глава тринадцята [Дане разом]
- •Глава чотирнадцята [Шість видів руху]
- •Глава п'ятнадцята [Володіння]
- •Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831)
- •Наука логіки Розділ перший. Вчення про буття
- •§ 86. Чисте буття утворює початок, тому що воно одночасно є й чистою думкою, і невизначеною простою безпосередністю, а першопочаток не може бути чим-небудь опосередкованим і визначеним.
- •§ 88. Так само й ніщо як безпосереднє, таке, що дорівнює собі, є, навпаки, тим самим, що й буття. Істину як буття, так і ніщо становить єдність їх обох, ця єдність є становлення.
- •§ 101. Кількість, істотно покладена з визначеністю, що в ній міститься, яка виключає всі інші, є визначеною кількістю (Quantum), обмеженою кількістю.
- •§ 103. Границя тотожна з цілим визначеної кількості; як різноманітне в собі, вона є екстенсивною величиною, але як у собі проста визначеність, вона є інтенсивною величиною, або ступенем.
- •§ 107. Міра є якісно визначеною кількістю насамперед як безпосереднє; вона є визначеною кількістю, з якою пов'язане деяке наявне буття або деяка якість.
- •Розділ другий. Вчення про сутність
- •§ 115. Сутність світиться в собі видимістю, або є чистою рефлексією; таким чином, вона є лише відношенням із собою, але не як безпосереднє відношення, а як рефлексування, вона є тотожністю із собою.
- •Розділ третій. Вчення про поняття
- •§ 178. Судження поняття має своїм змістом поняття, тотальність у простій формі, загальне в його досконалій визначеності.
- •Критика чистого розуму Про дороговказ до відкриття всіх чистих розсудкових понять Аналітики понять розділ перший. Про дороговказ до відкриття всіх чистих розсудкових понять
- •Трансцендентальний дороговказ для відкриття всіх чистих розсудкових понять Секція перша. Про логічне застосування розсудку взагалі
- •Трансцендентальний дороговказ до відкриття всіх чистих розсудкових понять Секція друга. Про логічну функцію розсудку в судженнях
- •Секція третя. Про чисті розсудкові поняття, або категорії
- •Розділ 4. Основні етапи розвитку філософської думки Григорій Сковорода (1722-1794)
- •Дружеский разговор о душевном мире
- •Генеалогія моралі Трактат перший. "добро і зло". "хороше і дурне"
- •Емманюель Левінас (1905-1995)
- •Чи є онтологія фундаментальною?
- •1. Примат онтології
- •2. Сучасна онтологія
- •3. Двозначність сучасної онтології
- •4. Інший як співрозмовник
- •5. Етичне значення іншого
- •Розділ 5. Філософія та світогляд Вільгельм Дильтей (1833-1911)
- •Типи світогляду і виявлення їх у метафізичних системах і. Життя й світогляд
- •Життєвий досвід
- •Загадка життя
- •Закон утворення світоглядів
- •Будова світогляду
- •Багатоманіття світоглядів
- •Типи світогляду в релігії, поезії й літературі
- •Релігійний світогляд
- •Світогляд у поезії
- •Типи світогляду в метафізиці
- •Натуралізм
- •Ідеалізм свободи
- •Об'єктивний ідеалізм
- •Володимир Шинкарук (1928-2001)
- •Світогляд і філософія
- •Ернст Кассирер (1874-1945)
- •Дослідження людини. Вступ до філософії культури
- •Розділ 6. Філософія буття Володимир Ленін (1870-1924)
- •Матеріалізм і емпіріокритицизм Чи існує об'єктивна істина?
- •Фрідріх Шеллінг (1775-1854)
- •Про відношення реального та ідеального в природі
- •До історії нової філософії (мюнхенські лекції)
- •Екзистенціалізм - це гуманізм
- •Розділ 7. Філософське розуміння природи Володимир Вернадський (1863-1945)
- •Декілька слів про ноосферу
- •Ауреліо Печчеї (1908-1984)
- •Людські якості Шість цілей для людства
- •Шість стартових цілей
- •Перша ціль: "зовнішні межі"
- •Друга ціль: "внутрішні межі"
- •Третя ціль: культурна спадщина
- •Четверта ціль: світове співтовариство
- •П'ята ціль: середовище проживання
- •Шоста ціль: виробнича система
- •Заключне слово
- •Денніс Медоуз (нар. 1942)
- •Межі зростання Технічний прогрес і межі зростання
- •Технічний прогрес у моделі світу Енергія та ресурси
- •Контроль над забрудненням навколишнього середовища
- •Зростання врожайності та контроль над народжуваністю
- •Режим перевищення граничного значення
- •Технічний прогрес у реальному житті
- •Побічні ефекти технічного прогресу
- •Проблеми, які не мають технічних вирішень
- •Розділ 8. Людина як предмет філософського осягнення Людвіг Фоєрбах (1804-1872)
- •Фрагменти до характеристики моєї філософської біографії Сумніви
- •Дисертація (про єдиний, універсальний, безкінечний розум)
- •Лекції з логіки та метафізики в ерлангені
- •Думки про смерть та безсмертя
- •Сутність християнства
- •Основні положення філософії
- •Макс Шелер (1874-1928)
- •Місце людини в космосі
- •Еріх Фромм (1900-1980)
- •Анатомія людської деструктивності Інстинкти та людські пристрасті
- •Розділ другий. Фундаментально-феноменологічні розмисли Глава друга. Свідомість та природна дійсність
- •36. Інтенціональне переживання. Переживання як таке
- •39. Свідомість та природна дійсність. "Наївна" людина з її осягненням
- •42. Буття як свідомість та буття як реальність. Принципова відмінність способів споглядання
- •Розділ третій. Питання методики та проблематика чистої феноменології Глава перша. Попередні методичні міркування
- •63. Особливе значення методичних міркувань для феноменології
- •65. Обернена співвіднесеність феноменології з нею самою
- •66. Адекватне вираження ясних даностей. Однозначні терміни
- •69. Метод цілковито ясного схоплювання сутності
- •70. Метод прояснення сутності та роль сприйняття у ньому. Привілейоване становище нескутої фантазії
- •75. Феноменологія як дескриптивне вчення про сутності чистих переживань
- •Зиґмунд Фройд (1886-1939)
- •І. Я та воно
- •Іі. Я та воно
- •III. Я та над-я (я-ідеал)
- •Евальд Ільєнков (1924-1979)
- •Діалектика ідеального
- •Розділ 10. Теорія пізнання Іммануїл Кант (1724-1804)
- •Критика чистого розуму. Вступ і. Про різницю між чистим і емпіричним знанням
- •Іі. Ми володіємо певними апріорними знаннями, і навіть посполитий розсудок ніколи не позбавлений їх
- •Ііі. Філософія потребує науки, яка б визначала можливість, принципи та обсяг усіх апріорних знань
- •IV. Про різницю між аналітичними і синтетичними судженнями
- •V. У всіх теоретичних науках розуму містяться апріорні синтетичні судження як принципи
- •VI. Загальне завдання чистого розуму
- •VII. Ідея та поділ окремої науки, званої критикою чистого розуму
- •Бертран Рассел (1872-1970)
- •Людське пізнання. Його сфера та межі Розділ і. Індивідуальне і суспільне пізнання
- •Розділ XI. Факт, віра, істина і пізнання а. Факт
- •В. Істина
- •Г. Пізнання
- •Павло Копнін (1922-1971)
- •Гносеологічні та логічні основи науки Розділ V. Істина та її критерій
- •1. Об'єктивна істина
- •2. Істина як процес. Конкретність істини
- •Розділ 11. Філософія та методологія Ілля пригожин (нар. 1917)
- •Порядок із хаосу: Новий діалог "людини з природою"
- •Томас Кун (1922-1996)
- •Структура наукових революцій Вступ Роль історії
- •На шляху до нормальної науки
- •Природа нормальної науки
- •Пол Феєрабенд (1924-1996)
- •Аналітичний покажчик
- •Розділ 12. Філософія мови Ганс-Георг Гадамер (1900-2001)
- •Мова як горизонт герменевтичноі онтології
- •Олександр Потебня (1835-1891)
- •Думка і мова
- •Людвіг Вітгенштайн (1889-1951)
- •Логіко-філософський трактат
- •Розділ 13. Філософське осмислення історичного процесу Карл Маркс (1818-1883)
- •До критики політичної економії Передмова
- •Даніел Белл (нар. 1919)
- •Настання постіндустріального суспільства Вступ
- •Виміри постіндустріального суспільства
- •План цієї книги
- •Самуель Гантінгтон (нар. 1927)
- •Зіткнення цивілізацій модель прийдешнього конфлікту
- •Природа цивілізацій
- •Чому неминуче зіткнення цивілізацій?
- •Лінії розлому між цивілізаціями
- •Об'єднання цивілізацій: синдром "братніх країн"
- •Захід проти іншого світу
- •Розколоті країни
- •Конфуціансько-ісламський блок
- •Висновки для заходу
- •Горизонтальні й вертикальні параметри соціального простору
- •Соціальна стратифікація
- •1. Поняття й визначення
- •2. Основні форми соціальної стратифікації й відносини між ними
- •Соціальна мобільність, її форми та флуктуації
- •1. Концепція соціальної мобільності її форми
- •2. Інтенсивність (або швидкість) і всезагальність вертикальної соціальної мобільності
- •3. Рухливі й нерухливі форми стратифікованих суспільств
- •4. Демократія і вертикальна соціальна мобільність
- •Хосе Ортега-і-гассет (1883-1955)
- •Бунт мас і. Навала мас
- •IV. Зріст життя
- •V. Свідчення статистики
- •VI. Приступаємо до аналізу маси
- •VII. Шляхетне життя і просте життя, або зусилля і безвладність
- •VIII. Чому маси втручаються в усе і чому вони втручаються лише насильно
- •XIII. Найбільша небезпека - держава
- •Герберт Маркузе (1898-1979)
- •Ерос і цивілізація Додаток. Політична передмова 1966 року
- •Розділ 15. Філософія і духовність Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831)
- •Феноменологія духу Передмова
- •Памфіл Юркевич (1826-1874)
- •Серце та його значення у духовному житті людини, згідно з ученням слова божого
- •Семен Франк (1877-1950)
- •Душа людини
- •Розділ 16. Філософія економіки Карл Маркс (1818-1883)
- •Приватна власність і комунізм. Різні етапи розвитку комуністичних поглядів. Грубий, зрівняльний комунізм і комунізм як соціалізм, що збігається з гуманізмом
- •Макс Вебер (1864-1920)
- •Протестантська етика і дух капіталізму постановка проблеми
- •Френсіс Фукуяма (нар. 1952)
- •Довіра: Соціальні добродії і шлях до розквіту Передмова до другого видання
- •Розділ 1. Про ситуацію людини в кінці історії
- •Розділ 3. Масштаб довіри
- •Розділ 4. Мова добра і зла
- •Розділ 5. Соціальні чесноти
- •Розділ 7. Шляхи і манівці соціалі3ованості
- •Розділ 17. Філософія політики Нікколо Мак'явеллі (1469-1527)
- •Державець Скільки існує різновидів володінь і яким чином вони здобуваються
- •Про володіння спадкові
- •Про панства змішані
- •Чому царство Дарія, завойоване Олександером, не повстало проти спадкоємців Олександера по смерті останнього
- •Про риси, за які людей, а найбільше - державців хвалять або гудять
- •Про щедрість і ощадливість
- •Про жорстокість і милосердя і про те, що краще: щоб тебе любили чи щоб тебе боялися
- •Як владарі повинні дотримуватися свого слова
- •Як уникати людської зневаги й ненависті
- •Джон Локк (1632-1704)
- •Два трактати про врядування Про політичне чи громадянське суспільство. Про початки політичних суспільств. Про початки політичних суспільств
- •Юрген Габермас (нар. 1929)
- •Структурні перетворення у сфері відкритості Структурні перетворення суспільної відкритості - три ревізії. Зміна теоретичних меж
- •Розділ 18. Філософія і культура Освальд Шпенглер (1880-1936)
- •Присмерк Європи. Нариси морфології світової історії Вступ. Таблиці. Смисл чисел. Проблема світової історії. Макрокосм. Картина душі і почуття життя
- •Йоганн Гейзинга (1872-1945)
- •Природа і значення гри як явища культури
- •Гра й змагання як чинники формування культури
- •Ігровий елемент сучасної культури
- •Альберт Швейцер (1875-1965)
- •Культура і етика
5. Етичне значення іншого
Розуміння, через свою зв'язаність зі здатністю сущого відкривати буття, набуває значення починаючи з буття. В розумінні суще не звертається до буття, а лише називає його. І, таким чином, здійснює стосовно нього насильство і заперечення. Часткове заперечення, яке є насильством. І ця частковість (partiellite) описується як той факт, що сущий, не зникаючи, опиняється в моїй владі. Часткове заперечення, яке є насильством, спростовує незалежність сущого - він є моїм. Володіння - спосіб, згідно з яким сущий, повноцінно існуючи, е частково запереченим. Йдеться не лише про факт, що сущий - інструмент і знаряддя, тобто засіб; він є також метою - споживним, і приносить себе в жертву з насолодою, віддається, є моїм. Такий погляд вимірює, звичайно, мою владу над об'єктом, але він уже є насолодою. Зустріч іншого полягає у тому, що, попри тривалість панування над ним та його підлеглості, я ним не володію. Він не є повністю у відкритості буття, де я вже тримаюся, немовби на полі власної свободи. І він йде на зустріч зі мною не від буття взагалі. Все, що переходить до мене від буття взагалі, звичайно, надається моєму розумінню і моєму володінню. Я розумію його з його історії, його середовища, його звичок. Те, що в ньому уникає мого розуміння, - це він, сущий. Я не здатен, збагнувши його, володіючи ним, заперечувати його цілісне буття насильством, як частку. Інший - то єдиний сущий, заперечення якого може оголоситися лише як тотальність: як убивство. Інший - то єдине буття, яке я можу бажати вбити.
Можу бажати. А тим часом така влада є цілковитою протилежністю влади як такої. Тріумф цієї влади є її поразкою як влади. Тієї ж миті, коли моя здатність убити здійснюється, інший зникає для мене. Я можу, звичайно, досягти певної мети, вбиваючи, можу вбити, наче на полюванні, або як зрубують дерево й забивають тварин, - але тому, що тоді я збагнув іншого у відкритості буття взагалі, як елемент світу, де сам перебуваю, я зауважив його на обрії. Я не дивився йому в обличчя, не зустрічав його лиця. Спокуса суцільного заперечення, яке вимірює нескінченність цієї спокуси та її неможливість, - це є наявність обличчя. Мати взаємини з іншим віч-на-віч - це не могти вбити. Це також ситуація дискурсу.
Якщо речі є лише речами - це тому, що стосунки з ними встановлюються як розуміння: сущі дозволяють захопити їх зненацька, починаючи з буття, починаючи з сукупності, що їм надає значущості. Безпосередня данність свідомості суперечить собі в термінах. Віддатися - це підставити себе хитрості розуміння, бути збагненним через посередництво задуму, світла буття взагалі, через манівці, за компанію; віддатися - це означувати, виходячи з того, чим не є. Взаємини з обличчям, факт спільності - слово - це взаємини із сущим саме як із по-справжньому сущим.
Нехай із сущим будуть зверненням до обличчя й уже словами, ставленням радше з глибиною, ніж з обрієм, - шпариною в обрії, - нехай мій ближній буде переважно сущим, - все це може здатися досить дивним, якщо дотримуватися концепції сущого як такого, що саме по собі є незначним і є просто окресленням на осяйному обрії, силуетом, який набуває значущості лише цією присутністю на обрії. Обличчя є значущим (signifie) в інший спосіб. У ньому нескінченний опір сущого нашій владі стверджується саме проти вбивчої мети, якій він протистоїть, бо зовсім оголений - а ця голизна обличчя не просто стильова фігура, вона є і значущим як така. Не можна навіть сказати, що початком було (обличчя; це було б перетворенням на пов'язане з довколишньою наповненістю).
Чи здатні речі набувати обличчя? Хіба мистецтво - не така діяльність, яка позичає обличчя речам? А фасад будинку - не будинок, який дивиться на нас/ Аналізу, який ми проводили, не досить, аби відповісти. Проте ми запитаємо себе, чи безособовий рух ритму не підмінюється в мистецтві, чаруючому й магічному, соціальністю, обличчям, словом? Розумінню й означуванню, охопленим з обрію, ми протиставляємо значущість обличчя. Хіба здатні короткі зівки, якими вводимо це поняття, заздалегідь передбачити свою роль у розумінні як такому та всіх його умов, що вимальовують царину взаємин, про які ледве підозрюють?
Але те, що ми передбачаємо, здається навіяним філософською практикою Канта, якого відчуваємо особливо близьким.
У чому споглядання обличчя не є більше баченням, але слуханням і словом (коли зустріч обличчя - тобто совість - може бути описана як умова свідомості й буття), в який спосіб свідомість стверджується як неможливість убити? Якими є умови появи обличчя, тобто спокуси й неможливості вчинити згубу? Якими є умови намагання й неможливості вбивства, яким чином я можу проявитися стосовно себе як обличчя, нарешті, якою мірою стосунки з іншим чи з суспільством є нашими стосунками - незводимими до розуміння - з нескінченністю? Такі теми випливають з цього першого заперечення примату онтології. Філософське дослідження в жодному випадку не задовольнилося б рефлексією про себе чи про існування. Рефлексія надає нам лише оповідь про пригоду особисту, власної душі, яка невпинно вертається до самої себе, навіть тоді, коли, здається, вже втекла від себе. Людське виявляє себе лише у взаєминах, які не є владою.