§ 107. Міра є якісно визначеною кількістю насамперед як безпосереднє; вона є визначеною кількістю, з якою пов'язане деяке наявне буття або деяка якість.

Додаток. Міра як єдність якості й кількості є, отже, разом із тим завершеним буттям. Коли ми говоримо про буття, воно є спочатку як щось власне абстрактне й позбавлене визначень, але буття суттєво є те, що полягає у самовизначенні, і своєї завершеної визначеності буття набуває в мірі.

<...>

Розділ другий. Вчення про сутність

§ 112. Сутність є поняттям як покладеним поняттям; у сфері сутності визначення суть лише відносні, але ще не рефлексовані в себе; тому поняття тут не є ще для себе. Сутність як буття, що опосередковує собою через своє ж заперечення, є відношенням із собою, лише будучи відношенням з іншим; це інше, однак, є не як безпосередньо сущим, а як покладеним й опосередкованим. Буття не зникло по суті, але, з одного боку, сутність як просте відношення із собою є буттям, а з іншого боку - буття в його однобічному визначенні є безпосереднім, що зведене лише до заперечення, до видимості (ги einem Scheine). Сутність тим самим є буттям як видимість (als Scheinen) у собі.

<...>

А. СУТНІСТЬ ЯК ОСНОВА ІСНУВАННЯ

a. Чисті рефлексивні визначення а) Тотожність

§ 115. Сутність світиться в собі видимістю, або є чистою рефлексією; таким чином, вона є лише відношенням із собою, але не як безпосереднє відношення, а як рефлексування, вона є тотожністю із собою.

Примітка. Ця тотожність є формальною або розсудковою тотожністю настільки, наскільки її утримують і абстрагують від відмінностей. Або, швидше за все, абстракція і є зважуванням цієї формальної тотожності, перетворенням у собі конкретного в цю форму простоти, байдуже, чи відбувається це перетворення так, що частина наявного в конкретному різноманітті опускається (за допомогою так званого аналізування) і виокремлюється лише одна його частина, або так, що, випускаючи відмінності різноманітних визначеностей, їх зливають в одну визначеність.

<...>

ß) Розходження

§ 116. Сутність є лише чистою тотожністю і видимістю у собі, оскільки вона є співвідносною із собою негативністю і, отже, відштовхуванням себе від себе; вона, отже, суттєво містить у собі визначення відмінностей.

<...>

у) Основа

§ 121. Підстава є єдністю тотожності й відмінності, вона є істиною того, чим виявилася відмінність і тотожність, рефлексія-в-себе, що є настільки ж і рефлексія-в-інше, і навпаки. Вона є сутністю, покладеною як тотальність.

<...>

b. Існування

§ 123. Існування є безпосередньою єдністю рефлексії-в-себе й рефлексії-в-інше. Тому воно постає як невизначена безліч існуючих як рефлексованих у себе й одночасно також видимих в іншому (in-Anderesscheinen), які відносно існують, які утворюють світ взаємозалежностей і нескінченного зв'язування основ і того що обґрунтовується.

<...> с. Річ

§ 125. Річ є тотальністю як покладений в єдиному розвиток визначень основи й існування. З боку одного зі своїх моментів - рефлексії-в-інше - вона має в собі відмінності, завдяки яким є визначеною й конкретною річчю...

<...>

B. ЯВИЩЕ

§ 131. Сутність повинна з'являтися. її видимість (Scheinen) у ній є її зняттям у безпосередність, що як рефлексія-в-собі є стійким існуванням (Bestehen) (матерія), тоді як форма є рефлексією-в-інше, що знімає себе як усталене існування. Видимість є тим визначенням, завдяки якому сутність є не буттям, а сутністю; розвинута ж видимість є явищем. Сутність тому не перебуває поза явищем або по той бік явища, але саме тому, що сутність є тим, що існує, існування є явище.

Додаток. Існування, покладене в його суперечності, є явищем.

<...>

Явище є взагалі важливим щаблем логічної ідеї, і можна зазначити, що філософія відрізняється від буденної свідомості тим, що розглядає як просте явище те, чому буденна свідомість приписує значущість сущого й самостійність. Але при цьому важливо ґрунтовно зрозуміти значення явища, а саме: коли говорять про що-небудь, що воно є тільки явищем, це може бути неправильно зрозумілим у тому розумінні, начебто порівняно з цим е лише суще, що з'являється, або безпосереднє, є щось вище. Але тут все постає навпаки: явище є щось вище, ніж просте буття. Явище є взагалі істиною буття й більш багатим визначенням, ніж останнє, оскільки містить у собі об'єднані моменти рефлексії-в-себе й рефлексії-в-інше, тоді як буття, або безпосередність, навпаки, ще односторонньо позбавлене відносин і залежить лише від себе.

<...>

C. ДІЙСНІСТЬ

§ 142. Дійсність є тим, що відбулося як безпосередня єдність сутності та існування, або внутрішнього і зовнішнього. Виявлення дійсного є саме дійсним, так що воно в цьому виявленні також залишається суттєвим і тільки настільки суттєвим, наскільки воно є в безпосередньому зовнішньому існуванні.

Примітка. Раніше ми мали як форми безпосереднього буття й існування; буття є взагалі нерефлексованою безпосередністю і переходом в інше. Існування є безпосередньою єдністю буття й рефлексії; саме тому воно - явище, що виникає з основи й поринає в основу. Дійсне є покладеністю цієї єдності, як відношення, що стало тотожним із собою; воно тому не піддається переходу, і його зовнішність (Äußerlichkeit) є його енергією; воно в останньому рефлексовано в себе; його наявне буття е лише прояв себе, а не іншого. <...>