Аналіз і оцінка результатів розв'язку задачі

Останнім етапом економіко-математичного моделювання будь-якої задачі є проведення аналізу і оцінки результатів розв'язку. Метою аналізу і оцінки є визначення стійкості оптимального варі­анта плану, його реальності і виявлення ефективності від впровад­ження.

Оцінку одержаного розв'язку треба проводити за показниками, які конкретизували б ефективність використання землі, основних засобів виробництва, рівень продуктивності праці і собівартості продукції, рівень рентабельності галузей тощо. Для цього можна використати такі показники;

вихід валової і товарної продукції на 100 га сільськогос­подарських угідь;

вихід валової і товарної продукції рослинництва на 100 га ріллі, використаної в товарному рослинництві;

вихід валової і товарної продукції тваринництва на 100 га кормової площі;

продуктивність гектара кормової площі, в тому числі сіяної;

чистий доход від товарного рослинництва на 100 га ріллі. використаної в товарному рослинництві:

чистий доход від тваринництва на 100 га кормової площі;

виробництво продукції на одного середньорічного працівни­ка або на 1 люд.-день, в тому числі за галузями:

собівартість одиниці основних видів продукції:

рівень рентабельності виробництва в цілому в господарстві та окремих галузях.

Особливості економіко-математичного моделювання виробничої структури фермерських господарств

Фермерські господарства в Україні вже стали реальністю. Яки­ми ж повинні бути площі землекористування, виробничі типи, галу­зева структури, технічне оснащення фермерських господарств з точ­ки зору їх оптимізації за різних природно-економічних умов? На ці загальні питання сьогодні фермер не має обгрунтованої відповіді, а отже, не може господарювати ефективно. Розв'язувати їх треба з врахуванням певних методичних підходів. Вирішення цих питань тре­ба насамперед ставити в залежність від того, яких господарств во­ни стосуються: уже створених і чинних чи тих, які ще треба ство­рювати.

Для створених раніше фермерських господарств економіко-математична задача з оптимізації галузевої структури може ставитись двояко.

Перша постановка полягає в тому, що модель розробляється на біжучий планово-розрахунковий період, В цій задачі не можуть бути радикально розв'язані, а лише підкоректовані питання спеціаліза­ції і галузевої структури господарства стосовно наявності вироб­ничих ресурсів. Основними невідомими змінними величинами, конк­ретне числове значення яких належить оптимізувати, виступають площі сільськогосподарських культур та обсяги їх виробництва з потрібним ступенем диференціації, види і статево-вікові групи тварин. Основні і додаткові обмеження, які необхідно сформулювати в задачі, накладаються на: використання виробничих ресурсів; зав­дання з виробництва і використання валової і товарної продукції за видами; міжгосподарські зобов'язання, зокрема з кооперації і поділу праці тощо; дотримання відповідних організаційно-техноло­гічних заходів (чергування культур, застосування повторних, про­міжних і ущільнених посівів, виробництва, придбання і внесення добрив, проведення протиерозійних заходів, забезпечення належної структури і обороту стада тварин); організації оптимальної струк­тури виробництва і використання кормів.

Окрім цього, в моделі можуть бути використані ще допоміжні вмінні і обмеження.

Дія обгрунтування перспективи розвитку фермерського госпо­дарства доцільно розробляти, назвемо її, орієнтовно-прогнозну мо­дель задачі.

Принципова різниця другої (на перспективу) постановки задачі від першої полягає в тому, що тут може мати місце докорінна або суттєва зміна напряму розвитку, а звідси і структури виробництва, зміна міжгосподарських зв'язків, будівництво виробничих примі­щень, переведення виробництва на інші інтенсивніші технології.

Отже. окрім тих змінних і обмежень, які використовуються в першій постановці задачі, можуть вводитися зовсім нові змінні, що позначають галузі і способи виробництва в рослинництві і тварин­ництві, відсутні в господарстві на даний період, а також змінні і обмеження, що обумовлюють зміну спеціалізації, виробничі зв'язки і матеріально-технічне постачання. При цій постановці задачі мож­ливе одночасне врахування умов щодо зміни площі сільськогоспо­дарських угідь стосовно кількості робочої сили.

Складною і надзвичайно відповідальною є робота з економіко-математичного моделювання новостворюваних фермерських сімейних господарств.

До постановки задачі можна підходити з позицій гарантування мінімально необхідного обсягу виробництва основного виду продукції (розміру галузі), яка визначає спеціалізацію господарства, суми доходу, відомі площі земельних угідь, використання запасу робочого часу фермерської сім'ї. Розглянемо останній варіант, найцікавіший в нашого погляду.

На основі проведених досліджень ми вважаємо, що при формулю­ванні цієї задачі треба поставити і при розв'язуванні її дати відповідь на такі основні питання: якими повинні бути площі сільськогосподарських угідь для організації сімейного фермерсько­го господарства в певних природних та економічних умовах, галузе­ва структура додаткове залучення робочої сили та складної техні­ки з обслуговувальних чи інших підприємств ?

В основі постановки даної задачі стоїть питання раціонально­го використання запасу робочого часу сім'ї. Відомо, що в окремі періоди року потреба в робочій силі різна. Тому для виконання ро­біт в найбільш напружені періоди треба передбачити можливість за­лучення робочої сили з боку. При цьому можна або навіть треба мо­делювати декілька різновидів такого залучення, наприклад, для ви­конання будь-яких чи окремо визначених видів робіт, накладати лі­міт на залучення робочої сили чи ні. Можна також моделювати різ­ний ступінь використання бюджету власного робочого часу. Обмежен­ня з використання власної і найманої робочої сили формулюються в розрізі окремих робочих періодів.

Різним є підхід до моделювання умов щодо оснащення госпо­дарства технікою: повне чи часткове забезпечення власною техні­кою, види і способи залучення техніки тощо.

Незалежно від названих різновидів постановки задачі невідо­мими величинами можуть бути представлені площі земельних угідь за видами, галузі, сільськогосподарські культури, поголів'я тварин, обсяги продукції і способи її виробництва, власна і залучена робоча сила, власні і придбані добрива, придбання інших виробничих засобів, в тому числі техніки, будівництво приміщень, капітало­вкладення, біжучі матеріально-грошові витрати, джерела їх покрит­тя, основні економічні показники господарювання.

Накладення на ці вмінні величини відповідних обмежень, пере­довсім з балансу використання окремих видів угідь, забезпечення трудовими ресурсами, співвідношення між площами посіву окремих сільськогосподарських культур, балансу виробництва і використання продукції рослинництва, в тому числі виробництва і споживання кормів, чисельності і структури поголів’я тварин, виробництва. придбання і внесення добрив, забезпечення виробництва щодо тех­нічного оснащення і джерел його фінансування, дає можливість при розв'язанні задачі оптимізувати основні параметри господарства, і результати господарювання.

107