Обгрунтування системи змінних

Після постановки задачі, якісного аналізу умов і чинників виробництва, вибору критерія оптимальності обґрунтовують систему змінних невідомих величин. У системі змінних показників задачі з оптимізації галузевої структури господарства відображають насам­перед склад і розміри сільськогосподарських галузей та технолог­ічні способи виробництва і переробки продукції. В задачу повинні бути включені всі галузі і технологічні способи, які розвиваються або можуть розвиватися в господарстві. Кожна галузь госпо­дарства може мати різні варіанти її організації. Різниця в орга­нізації окремих варіантів може обумовлюватись видом кінцевої продукції та її призначенням, технологією виробництва, рівнем за­трат, терміном використання продукції, територіальним розміщенням тощо. Всі ці умови повинні бути відображені при обгрунтуванні системи змінних величин.

У рослинництві змінні величини можуть означати:

площі посіву, виробництво продукції культур товарного при­значення;

площі посіву, виробництво продукції культур для виробництва кормів;

площі природних кормових угідь та їх продукцію;

площі багаторічних насаджень та їх продукцію;

продукцію закритого грунту.

Залежно від місця, яке відводиться в господарстві тим чи іншим культурам, деталізується перелік змінних. Чим важливіше місце займає культура в умовах господарства, чим різносторонніше її ви­користання, тим більшою кількістю змінних вона може бути предс­тавлена в моделі задачі. Найбільш важливі культури можуть представлятись декількома змінними, менш важливі - одною. Щодо друго­рядних культур, то навіть група їх може бути представлена одною змінною. .

Змінні, які означають площі посіву культур на товарні цілі, можуть. бути диференційовані за призначенням товарної продукції (ячмінь продовольчий, технічний, фуражний), строками реалізації продукції (картопля рання, пізня), видами кінцевої продукції і каналами її реалізації тощо. Крім того, культури можуть вирощуватися в рівних сівозмінах, різних бригадах на рівних за родючістю грунтах. Ці чинники також враховуються при диференціації змінних.

Змінні, які означають площі посіву культур на корм, доцільно, передовсім, диференціювати ва періодами утримання тварин (стійловий, пасовищний).

Багато культур використовують для виробництва не одного, а декількох видів кормової продукції (концентратів, силосу, сінажу, сіна, зеленої підкормки). Відповідно до цього необхідно диферен­ціювати набір змінних.

Кормові культури можуть вирощуватись і використовуватись в різні строки. Наприклад, однорічні трави першого і другого стро­ків посіву, багаторічні трави першого і другого укосів тощо. Ці терміни також зумовлюють відповідну диференціацію змінних.

Особливо детально треба підбирати перелік змінних для куль­тур зеленого конвеєра. Диференціація змінних для зеленого конвеє­ра може бути в розрізі місяців, декад або тривалості використання окремих культур на зелену масу.

В якості змінних можна також вводити побічну продукцію на корм, на підстилку.

Для природних кормових угідь змінні можуть означати площу або продукцію на зелену масу, сіно, сінаж, трав'яну муку. Їх до­цільно деталізувати з врахуванням якості угідь.

Змінними для багаторічних насаджень є площі окремих видів (сади, ягідники, виноградники). У господарствах, в яких сади мають важливе товарне значення, змінні треба диференціювати за видами продукції (яблуні, груші. сливи) і сортовим складом (ранні сорти, пізні тощо).

Змінні для продукції закритого грунту диференціюють за типа­ми закритого грунту (теплиці, парники), видами продукції, строками її надходження тощо.

У галузі тваринництва систему змінних формують насамперед в розрізі окремих видів тварин: скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво і т.д.

Подальша деталізація змінних в тваринництві може здійснюва­тися за допомогою двох прийомів. Перший з них полягає в тому, що в якості змінних виступає структурна голова тварин при певній, за­даній наперед, структурі стада. У скотарстві структура розрахову­ється на корову, в свинарстві - на свиноматку або на центнер при­росту тощо. Всі нормативи затрат (кормів, коштів) розраховують на відповідну одиницю (голову, центнер), виходячи із заданої структури стада. Причому, в задачу можна вводити не одну, а де­кілька змінних з одного виду тварин, які будуть означати струк­турне поголів'я або приріст продукції при різних структурах стада.

Однак такий прийом подання змінних не дозволяє одержати від­повіді на питання, які оптимальні строки утримання, відгодівлі і реалізації худоби, які раціони годівлі тварин в розрізі вікових та інших груп. Тому доцільно чисельність поголів'я кожної стате­во-вікової групи тварин представляти як окремі змінні задачі.

Змінні з тваринництва в задачі тісно взаємоув'язані зі змін­ними з кормовиробництва. Використовують два способи цієї ув'язки. При першому змінні означають відповідне поголів'я різних груп тварин при відомих різних варіантах годівлі. В результаті розв'­язування задачі відповідь означатиме поголів'я тварин при заданих раціонах їх годівлі. При другому способі раціони годівлі тварин невідомі. Відомі лише типи годівлі, тобто мінімально і максималь­но допустимі межі вмісту окремих груп і видів кормів. І якщо, ввести у задачу змінні, які означатимуть оптимальний приріст різних груп і видів кормів порівняно з мінімальним вмістом, то в розв'язку задачі буде одер-жано відповідь, яким має бути поголів'я тварин за групами і яка структура затрат кормів.

Важливо не лише визначити поголів'я тварин, але й оптимізувати його продуктивність. Для цього використовують два основні прийоми введення змінних. При першому змінні, які означають пого­лів'я тварин, диференціюють за рівнями продуктивності. При друго­му - вводять допоміжні вмінні, які означають приріст продуктив­ності в рамках від мінімального до максимально можливого рівня.

Крім основних змінних, що означають галузі і технологічні способи виробництва, в модель задачі вводять допоміжні змінні з поповнення виробничих ресурсів. Сюди відноситься трансформація земельних угідь, залучення робочої сили зі сторони, поповнення основних виробничих фондів, придбання кормів і кормових добавок, добрив тощо.

Виробничі ресурси є важливим чинником для обгрунтування спе­ціалізації і галузевої структури господарства. Обсяг наявних ви­робничих ресурсів і можливості їх збільшення завжди обмежені. Тому важливо вияснити всі джерела і способи поповнення виробничих ре­сурсів і ввести відповідні змінні.

Допоміжні змінні з трансформації земельних угідь повинні ві­дображати площу видів угідь, які можна трансформувати чи поліпши­ти рівними способами.

Залучення робочої сили. Якщо в господарстві не вистачає ро­бочої сили, то в задачу вводять змінні, які означають розмір залучення робочої сили з різних джерел. Як правило, змінні із залу­чення робочої сили зі сторони, як і обмеження, вводять диференці­йовано за окремими, найбільш напруженими робочими періодами. Мо­жуть бути введені змінні з відлучення робочої сили.

Поповнення основних виробничих фондів. Змінні з поповнення основних виробничих фондів означають додаткове будівництво тва­ринницьких приміщень, складів, сховищ, придбання тракторів, ком­байнів, сільськогосподарських машин і капіталовкладення на них.

Придбання кормів. Господарство може організовувати кормову базу в основному на кормах власного виробництва. Однак частину кормів і кормових добавок воно залучатиме зі сторони. В першому випадку обсяги залучення кормів в розрізі видів і джерел вводять­ся в задачу в якості окремих змінних. Диференціація змінних з ку­півлі кормів може проводитись і в розрізі груп тварин, для яких призначаються куповані корми.

Придбання добрив. Змінні вводяться окремо щодо придбання кожного виду добрив, можна деталізувати їх і за формами добрив.

Крім цих змінних, в задачу доцільно вводити допоміжні змін­ні, які означали б загальну поживність кормів і вміст в них про­теїну, поживність кормів з окремих груп, вихід валової і товарної продукції, в тому числі за окремими галузями, матеріально-грошові затрати разом у господарстві і за галузями, чистий дохід та інші показники, потрібні для економічного аналізу оптимального роз­в'язку задачі.