5. Моделювання оптимальної галузевої структури та спеціалізації Постановка задачі і вибір критерія оптимальності

У системі економіко-математичних моделей планування сільсь­когосподарського виробництва в конкретному сільськогосподарському підприємстві займає центральне місце. Це не випадково. Від того, наскільки правильно, науково обгрунтувана структура виробництва продукції в кожному господарстві, регіоні безпосередньо залежить ефективність господарювання.

Відомо, що сільському господарству властива специфічна особ­ливість - можливість на одній і тій же землі виробляти різну про­дукцію і досягати при цьому різного ефекту. Проблема полягає. в тому, щоб обгрунтувати, що де і в якому обсязі виробляти, на чому спеціалізуватися і яку галузеву структуру мати в конкретному гос­подарстві щоб одержувати найбільший сумарний ефект.

Особливо актуальними питання спеціалізації і галузевої структури сільськогосподарського виробництва в сільськогосподарських підприємствах є зараз, коли є нові форми господарювання, коли виникла необхідність підвищення еконо­мічної ефективності виробництва в конкурентних ринкових умовах. Звідси і об'єктивна необхідність визначення оптимальної структури і спеціалізації виробництва в господарствах різних форм і виробничих типів.

Під оптимальною спеціалізацією треба розуміти таку структуру виробництва в господарстві, таке поєднання галузей, які якнайбільше відповідають природно-економічним умовам господарства, впису­ються в потреби та інтереси держави і дозволяють при цьому досяг­ти найвищої ефективності виробництва.

Економіко-математична задача для визначення оптимальної структури виробництва може ставитись на наступний рік (поточне планування) і на перспективу (перспективне планування або прогно­зування). Може вона також ставитись і з аналітичною метою, коли необхідно проаналізувати наскільки в даному господарстві правильно визначена структура виробництва у звітному періоді.

Від того, на який період ставиться задача, залежить підхід до обгрунтування системи змінних, умов задачі, їх формалізації, підготовки вхідної інформації.

При поточному плануванні, як правило, не ставлять завдання докорінної зміни спеціалізації господарства, а обмежуються лише уточненням структури виробництва, ув'язкою галузей між собою.

При перспективному плануванні (прогнозуванні) - визначається місце господарства в агропромисловому комплексі вищої системи, Тут є більша свобода дій в обгрунтуванні системи змінних величин (видів і способів виробничої діяльності), уточненні виробничих завдань і потреб господарства, доцільне поєднання визначення структури виробництва з землекористуванням, будівництвом виробни­чих приміщень, придбанням техніки, розміщенням виробництва в ок­ремих підрозділах господарства, трансформацією земельних угідь тощо.

Залежно від того, на який період ставиться задача, у значній мірі буде відрізнятись інформація (урожайність, продуктивність тварин, нормативи матеріально-грошових затрат тощо).

Важливе значення при опрацюванні економіко-математичної мо­делі даної задачі має вибір критерія оптимальності, який повинен відображати ефективність сільськогосподарського виробництва під­приємства, відповідати одночасно загальносуспільним інтересам.

У якості критеріїв оптимальності можуть використовуватись показники:

а) які максимізують виробництво (при заданому, наявному обсязі виробничих ресурсів): валова продукція, валовий доход, то­варна продукція, чистий доход, прибуток тощо.

б) які мінімізують затрати (при заданому обсязі виробництва продукції): приведені затрати, матеріально-грошові затрати, зат­рати праці тощо. Показник затрат праці, зокрема, актуальний для новостворених фермерських господарств, переробних підприємств тощо.

Питання вибору критерій оптимальності вирішується у кожному конкретному випадку. Однак із названих найбільшої уваги заслуго­вують показники чистого доходу і прибутку.