2. Етапи економіко-математичного моделювання

Економіко-математична модель представляє собою досить складну конструкцію. Від того, наскільки ця конструкція правильно моделює досліджуваний економічний процес, залежить реальність отриманих результатів. Моделювання економічних процесів є теоретичним процесом, який вимагає від дослідника глибоких знань проблеми, яка вивчається, вміння правильно врахувати і зафіксувати в моделі ті фактори, які відображають її економічну суть. Тому воно вимагає від дослідника високої кваліфікації і великої інтуїції.

Вся робота пов”язана з математичним моделюванням економічних систем і процесів, ділиться на ряд окремих тісно зв”язаних між собою етапів:

1) постановка економіко-математичної задачі і вибір критерія оптимальності;

2) встановлення переліку змінних та обмежень;

3) збирання інформації, розроблення техніко-економічних коефіцієнтів, констант і оцінок змінних:

4) побудова числової економіко-математичної моделі;

5) підготовка задачі до розв”язання на ЕОМ, розв”язання і аналіз одержаних результатів розв”язання.

Постановка економіко-математичної задачі і вибір критерія оптимальності

Найбільш відповідальним моментом в математичному моделюванні економічних систем і процесів є правильна постановка задачі.

Щоби правильно здійснити постановку задачі, в першу чергу необхідно знати виразувальні можливості існуючих математичних методів і електронно-обчислювальних машин (комп”ютерів). З другої сторони, найбільш досконалі математичні методи і ЕОМ, взяті самі по собі, не забезпечать бажаних результатів, якщо поставлена задача не буде правильно економічно сформульована. В постановці задачі повинна бути чітка відповідь на питання: що в ній є невідомим, що необхідно шукати, яка досягається мета, на які питання необхідно дати відповідь, які відношення необхідно передбачити.

Тому приступаючи до моделювання економічного процесу, впершу чергу необхідно досконало вивчити його по різних джерелах і по можливості в натурі. При цьому треба вияснити зовнішні і внутрішні зв”язки економічного процесу; встановити, які потреби задовольняються отриманими результатами; які необхідні ресурси; при допомозі яких технологічних способів ресурси перетворюються в продукцію. Необхідно також вивчити природно-економічне середовище; вияснити, яке місце в ієрархічній структурі сільського господарства займає економічний процес; на який плановий період він повинен бути змодельований.

Таким чином, постановка задачі передбачає її чітке економічне формулювання, що включає: мету розв”язання; встановлення планового періоду; з”ясування відомих параметрів об”єкта; якісний аналіз економічного процесу з метою виявлення невідомих параметрів, значення яких треба визначити; взаємозв”язків між ними, а також усієї сукупності умов і чинників, які впливають на їх розміри, та інших чинників і умов, що відображають процес, який моделюється.

Мета розв”язання економіко-математичної задачі виражається кількісно визначеним показником, який називається критерієм оптимальності.

Критерій оптимальності в економіці – це показник, який характеризує з певних економічних позицій ефективність здійснення або проходження того чи іншого економічного процесу, стану або функціонування тієї чи іншої економічної системи. В складі оптимізаційної економіко-математичної моделі він виражає мету оптимізації об”єкта планування і управління і в процесі розв”язання задачі приймає екстремальне значення. Математичний вираз критерію оптимальності в економіко-математичній моделі задачі прийнято називати цільовою функцією задачі.

Критерій оптимальності має відповідати суті задачі, що розв”язується. При цьому потрібний всебічний і глибокий якісний аналіз суті розв”язуваної задачі, точне формулювання мети її розв”язання, оскільки при зміні критерію оптимальності, як правило, змінюються оптимальний план і його характеристики.

Вибір критерія оптимальності має бути правильним з теоретичних позицій, задовольняти потреби практичного планування, а також відповідати вимогам математичного методу розв”язання задачі.

На сучасному етапі в практиці економіко-математичного моделювання отримали розповсюдження більше двох десятків різних показників економічної ефективності, які використовуються в якості критеріїв оптимізації тих чи інших економічних систем.

Найбільш часто застосовують такі критерії оптимальності:

а) критерії, які максимізують цільову функцію задачі (максимум виробництва валової продукції, максимум валового доходу, максимум виробництва товарної продукції, максимум чистого доходу (прибутку) і т.д.;

б) критерії, які мінімізують цільову функцію (мінімум затрат праці, мінімум затрат коштів і т.д.).

При розв”язуванні окремих економіко-математичних задач часто використовують поряд з вартісними й інші критерії оптимальності, наприклад мінімум затрат ріллі, мінімум затрат трудових ресурсів, максимум виробництва зерна тощо.