Композиція анкети

Як правило, анкета починається з короткого вступу-звертання до респондента, де вказують тему, мету опитування, організацію або особу, що його проводить, повідомляють про конфіденційність інформації. Потім наводять інструкцію щодо заповнення бланка. За потреби інструкції можуть міститися не лише на початку, айв інших частинах анкети.

Перші питання анкети мають бути легкими і цікавими, заохочувати до відповіді більшість респондентів. Такі питання називають питаинями-контактерами. Вони призначені для формування установки на співробітництво; стимулювання зацікавленості респондентів; ознайомлення респондентів із обговорюваною в анкеті проблемою, одержання інформації. Після них ставлять складні питання, що становлять основний зміст анкети. У завершальній частині бланка знову подають легкі питання, оскільки увага респондентів знижується, а втома посилюється.

Формулюючи питання анкети, слід стежити, щоб вони не містили підказки в явній або прихованій формі (питання "Що вам подобається в..." припускає, що щось "подобається").

Питання не повинні перевищувати обсяг пам'яті або рівень мислення респондента ("Скільки годин на місяць

Ви витрачаєте на підготовку до семінарів?"); містити незрозумілі або невизначені слова; зачіпати гідність респондента, викликати негативну емоційну реакцію.

Слід дотримуватися логіки викладу, уникати питань щодо різних предметів. Дослідник повинен з'ясувати, чи стосується питання всіх, чи необхідний фільтр; чи має питання потребу в контролі, в якому саме; який вид питання (за формою відповіді і способом формулювання) найкращий у конкретному випадку; чи містять закриті питання варіанти відхилення і чи потрібні вони; чи граматично узгоджуються питання і відповіді; чи не допущено перекручувань при передруковуванні анкети.

Види анкетування

Залежно від кількості одночасно опитуваних осіб анкетування може бути індивідуальним або груповим. Групове анкетне опитування допомагає швидко зібрати великий обсяг інформації. Однак на відповіді людини діє ефект групи, а саме опитування частково перетворюється на явище громадського життя опитуваної групи, обговорення й переживання нею проблем, які порушує дослідження. Цей чинник психологи можуть навмисно використовувати для розв'язання проблемних ситуацій, які виникають у групі, привертання уваги до питань, які їх цікавлять.

Плануючи групове анкетування, потрібно впевнитися, що обстановка, в якій воно відбуватиметься, дасть змогу кожному респондентові самостійно відповісти на запитання анкети. Необхідно виключити можливість колективного її заповнення, узгодження позицій кількох членів групи, порушення принципу анонімності.

Процедура анкетування передбачає, що респондент сам письмово відповідає на стандартизовані питання анкети. Анкетне опитування може відбуватися в очній або заочній формі. За очного анкетування відбувається безпосередній контакт соціолога з респондентами - він роздає анкети, пояснює правила їх заповнення, а також мету й завдання дослідження.

Заочними формами анкетування є поштове та пресове опитування. Незважаючи на простоту та економічність, їх не використовують для репрезентативних обстежень. Використання їх доцільне для розв'язання специфічних завдань, які не вимагають отримання репрезентативної інформації.

Поштове опитування є різновидом анкетного із заочним способом встановлення контакту з респондентом. При проведенні поштового опитування анкети розповсюджують серед потенційних респондентів за допомогою поштової служби (самостійне поштове відправлення за адресами відібраних осіб).

Недолік поштового опитування пов'язаний з низьким рівнем повернення анкет. Дещо підвищують його ефективність повідомлення про опитування (попередній контакт із респондентом); розсилання опитувальника (основний контакт); нагадування респондентам, які не повернули анкети в призначений строк (стимулювальний контакт); вдумливе оформлення всіх видів контактів (персоналізація, анонімність, винагорода, естетика анкети та ін.). Певні труднощі спричинюють і відмінності між тими, хто заповнив та вислав анкету, і тими, хто ухилився від участі в опитуванні; отримання відповідей не від тих осіб, яким було надіслано анкету; поява групових відповідей там, де потрібні індивідуальні; не спонтанне заповнення анкети; репрезентативність його лише для сукупності осіб, відображених у списках, за якими складалася вибірка. Для зменшення впливу цих негативних факторів інколи використовують додаткове інтерв'ювання осіб, які не повернули анкету.

Перевагами поштового опитування є: низька вартість; простота організації; можливість одночасного опитування на великій території; незалежність відповідей респондентів від впливу інтерв'юера; відсутність жорстких часових обмежень на заповнення анкети; зважені, точні відповіді.

Пресове опитування (друкування анкет на шпальтах газет, журналів) використовують для зондажу громадської думки щодо певних проблем, з приводу яких читачі можуть бути достатньо компетентними. Добровільна участь та анонімність дають змогу отримати досить щирі відповіді.

Загалом анкетування дає змогу психологу отримати інформацію під час соціально-психологічного спілкування (усного, письмового) з безпосередніми учасниками досліджуваних процесів, яка містить дані не тільки про процеси та явища дійсності, а й про ставлення до них респондентів. Тому при розробленні опитувального інструментарію зважають на загальноосвітній та культурний рівні респондентів.