2) Номінативних речень (їх кваліфікують як звичайне двоскладне речення з нульовою формою буттєвого дієслова-присудка).

Виконуючи другу вправу, необхідно виділити головний член речення, визначити спосіб його вираження та значення, а потім – тип односкладного речення. Код містить 12 цифр.

При виконанні третього завдання згадайте ознаки контекстуально-неповних, ситуативно-неповних та еліптичних речень.

Аналіз односкладних речень з четвертого завдання слід робити за зразком розбору простого речення.

Студенти повинні знати: визначення односкладного речення; його специфічні ознаки; різновиди односкладних речень; відмінності односкладних речень від неповних.

Студенти повинні вміти: виділяти головний член односкладного речення; визначати спосіб його вираження і значення; установлювати тип односкладного речення.

Питання для самконтролю

1. Дайте визначення односкладного речення. Чому воно так називається?

2. У чому полягає специфіка односкладних речень?

3. Які ознаки, спільні з двоскладним реченням, має односкладне?

4. Чим різняться односкладні та неповні речення?

5. Чи можна називати головний член односкладного речення підметом або присудком?

Чому?

6. Що покладено в основу класифікації односкладних речень? Назвіть їх основні типи.

7. Яке речення називається означено-особовим? Якими дієслівними формами виражається

в ньому головний член?

8. Чому деякі вчені відносять означено-особові речення до двоскладних?

9. Дайте визначення неозначено-особового речення. Якими формами виражається в ньому

головний член?

10. Яке речення називається узагальнено-особовим? Якими дієслівними формами

виражається в ньому головний член?

11. Чим різняться у структурі означено-особові, неозначено-особові та узагальнено-

особові речення? В яких стилях мовлення вживаються ці конструкції?

12. Які речення називаються безособовими? Назвіть способи вираження в них

головного члена.

13. Чи можуть бути двоскладними неозначено-особові, узагальнено-особові та безособові

речення?

14. У чому полягає специфіка інфінітивних речень?

15. Чому деякі вчені розглядають номінативні речення як двоскладні з нульовою формою

дієслова?

16. Чи може бути в номінативному реченні обставина? Чи можуть номінативні речення

граматично виражати минулий або майбутній час?

17. Чи належать до номінативних речень назви організацій, книжок, газет тощо

(«Кобзар»)? Відповідь обгрунтуйте.

18. Чому не є номінативним реченням називний відмінок уявлення? (Щастя! Його

завжди не вистачає.).

Практичне заняття № 26

Тема: УСКЛАДНЕНІ РЕЧЕННЯ. МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА

План

1. Поняття про ускладнене речення, його ознаки.

2. Речення, ускладнені однорідними членами.

3. Речення, ускладнені відокремленими членами.

4. Речення, ускладнені вставними та вставленими конструкціями.

5. Речення, ускладнені звертаннями.

ЛІТЕРАТУРА

а) основна:

1. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я. Плющ. – К., 2001. – С. 350-367.

2. Сучасна українська мова / За ред. О.Д. Пономарева. – К., 2001. – С. 273-303.

3. Шкуратяна Н. Г. Шевчук С. В. Сучасна українська літературна мова. – К., 2007. –

С.679-698.

4. Бевзенко С.П., Литвин. Л.П., Семеренко Г.В.Сучасна українська мова. Синтаксис. – К.,

2005. – С. 124-146.

5. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис . – К., 2010. – С. 251-297.

6. Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови. – К., 2004. – С. 251-197.

7. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова:

Морфологія. Синтаксис. – К., 1989. – С. 275-286, 306-324.

8. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови. – К., 1995. –

С. 75-101, 130-134, 141-149, 160-168.

9. Венжинович Н.Ф. Сучасна українська літературна мова. – К., 2008. – С. 236-242.

10. Дудик П.С. Прокопчук Л.В. Синтаксис української мови. – К., 2010. – С. 190-242.

б) додаткова:

1. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук В.Т. Сучасна українська мова. – К.,1987. –

С. 290-302.

2. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. – К., 1965. – С. 410-423, 439-442.

3. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис. / За ред. І.К. Білодіда. – К., 1972. –

С. 224-232, 307.

4. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2006. – С. 530-565.

5. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. – К.,

1993. – С. 211-218, 233-235, 247-253, 313-314, 317-319.

6. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 690.

7. Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Ф. Синтаксис сучасної української мови:

Проблемні питання. – К., 1994. – С. 296-416.